Роноцит розчин оральний (Ronocit oral solution)
Допоміжні речовини: сорбіту розчин, що не кристалізується (Е420); гліцин; метилпарагідроксибензоат (Е218); пропілпарагідроксибензоат (Е216); натрію цитрат дигідрат; сахарин натрію; полуничний ароматизатор; калію сорбат; кислота лимонна, моногідрат; вода очищена.
Цитиколін - 100 мг/мл
фармакодинаміка. Цитиколін стимулює біосинтез структурних фосфоліпідів мембран нейронів, що підтверджено даними магнітно-резонансної спектроскопії. Завдяки такому механізму дії цитиколін покращує функціонування таких мембранних механізмів, як робота іонообмінних насосів та рецепторів, модуляція яких необхідна для нормального проведення нервових імпульсів.
Завдяки стабілізувальній дії на мембрану нейронів цитиколін проявляє протинабрякові властивості, які сприяють зменшенню набряку мозку.
Експериментальні дослідження показали, що цитиколін інгібує активацію деяких фосфоліпаз (А1, А2, С та D), зменшує утворення вільних радикалів, запобігає руйнуванню мембранних систем і зберігає антиоксидантні захисні системи, такі як глутатіон.
Цитиколін зберігає запас енергії нейронів, інгібує апоптоз та стимулює синтез ацетилхоліну.
Експериментально доведено, що цитиколін також чинить профілактичну нейропротекторну дію при фокальній ішемії головного мозку.
Клінічні дослідження показали, що цитиколін достовірно збільшує функціональне відновлення у пацієнтів із гострим ішемічним порушенням мозкового кровообігу, що співпадає з уповільненням зростання об’єму ішемічного пошкодження головного мозку за даними нейровізуалізації.
У пацієнтів із черепно-мозковою травмою цитиколін прискорює відновлення і зменшує тривалість та інтенсивність посттравматичного синдрому.
Цитиколін поліпшує рівень уваги та свідомості, когнітивні та неврологічні розлади, пов’язані з ішемією головного мозку, сприяє зменшенню проявів амнезії.
Фармакокінетика. При пероральному застосуванні цитиколін майже повністю всмоктується. Після його прийому відмічається значне підвищення рівня холінів у плазмі крові.
Цитиколін метаболізується в кишечнику та печінці з утворенням холіну та цитидину.
Після застосування широко розподіляється у структурах головного мозку із швидким включенням фракції холіну у структурні фосфоліпіди та фракції цитидину в цитидинові нуклеотиди і нуклеїнові кислоти. У головному мозку цитиколін вбудовується у клітинні, цитоплазматичні та мітохондріальні мембрани, інтегруючись у структуру фосфоліпідної фракції.
Лише незначна кількість дози виявляється в сечі і калі (менше 3%). Близько 12% дози виводиться через СО2, що видихається. Під час виведення цитиколіну із сечею виділяють дві фази: у першій фазі, яка триває протягом 36 год, швидкість виведення зменшується швидко, у другій фазі швидкість виведення зменшується набагато повільніше. Така ж сама фазність відмічається при виведенні через дихальні шляхи. Швидкість виведення СО2 зменшується швидко, приблизно протягом 15 год, потім — знижується набагато повільніше.
- інсульт, гостра фаза порушень мозкового кровообігу та лікування ускладнень і наслідків порушень мозкового кровообігу.
- Черепно-мозкова травма та її неврологічні наслідки.
- Когнітивні порушення та порушення поведінки внаслідок хронічних судинних і дегенеративних церебральних розладів.
лікарський засіб призначений для перорального застосування. Р-н приймати безпосередньо з флакона або розводити у пів склянки води (120 мл), незалежно від прийому їжі.
Рекомендована доза для дорослих становить від 500 мг (5 мл) до 2000 мг (20 мл) на добу, яку слід розподілити на 2–3 прийоми, залежно від тяжкості симптомів.
Дозування та термін лікування залежать від тяжкості уражень головного мозку та встановлюються лікарем індивідуально.
Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.
Діти. Досвід застосування лікарського засобу у дітей обмежений.
- підвищена чутливість до діючої речовини та/або допоміжних речовин лікарського засобу.
- Підвищений тонус парасимпатичної нервової системи.
побічні реакції виникають дуже рідко (<1/10 000), включаючи поодинокі випадки.
З боку нервової системи: сильний головний біль, вертиго, галюцинації.
З боку серцево-судинної системи: АГ, артеріальна гіпотензія, тахікардія.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка.
З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея.
З боку імунної системи: алергічні реакції, у тому числі висип, гіперемія, екзантема, кропив’янка, пурпура, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.
Загальні реакції: озноб.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користі/ризику при застосуванні лікарського засобу. Працівники системи охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.
лікарський засіб містить сорбіт, тому його не слід застосовувати у пацієнтів зі спадковими порушеннями толерантності до фруктози.
Метилпарагідроксибензоат і пропілпарагідроксибензоат, що входять до складу лікарського засобу, можуть спричинити алергічні реакції (зазвичай сповільненого типу).
Лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на 1 мл, тобто практично вільний від натрію.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Достатні дані про застосування цитиколіну у вагітних відсутні. Дані щодо екскреції цитиколіну у грудне молоко та його дія на плід невідомі. У період вагітності або годування грудьми лікарський засіб можна застосовувати тільки тоді, коли очікувана терапевтична користь для матері переважає потенційний ризик для плода/дитини.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. В окремих випадках деякі побічні реакції з боку ЦНС можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами.
цитиколін посилює ефект леводопи.
Цитиколін не слід одночасно застосовувати з лікарськими засобами, що містять меклофеноксат.
про випадки передозування цитиколіну не повідомлялося.
при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.