АРБИТЕЛЬ H

діючі речовини: телмісартан, гідрохлоротіазид;

1 таблетка містить телміcартану 40 мг та гідрохлоротіазиду 12,5 мг або телміcартану 80 мг та гідрохлоротіазиду 12,5 мг, або телміcартану 80 мг та гідрохлоротіазиду 25 мг;

допоміжні речовини для дозування 40 мг/12,5 мг та 80 мг/12,5 мг: манітол (Е 421); меглюмін; натрію гідроксид; повідон (К-30); кросповідон (тип А); лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; заліза оксид червоний (E 172); крохмаль кукурудзяний; магнію стеарат;

допоміжні речовини для дозування 80 мг/25 мг: манітол (Е 421); меглюмін; натрію гідроксид; повідон (К-30); кросповідон (тип А); лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; заліза оксид жовтий (E 172); крохмаль кукурудзяний; магнію стеарат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 40 мг/12,5 мг: двоопуклі двошарові овальні таблетки без оболонки. Шар телмісартану білого або майже білого кольору, який може містити червоні вкраплення, з гравіюванням «TH» та шар гідрохлоротіазиду червоного або червонувато-рожевого кольору;

таблетки по 80 мг/12,5 мг: двоопуклі двошарові овальні таблетки без оболонки. Шар телмісартану білого або майже білого кольору, який може містити червоні вкраплення, з гравіюванням «ТН3» та шар гідрохлоротіазиду червоного або червонувато-рожевого кольору;

таблетки по 80 мг/25 мг: двоопуклі двошарові овальні таблетки без оболонки. Шар телмісартану білого або майже білого кольору, який може містити жовті вкраплення, з гравіюванням «ТН1» та шар гідрохлоротіазиду світло-жовтого або жовтого кольору.

Антагоністи ангіотензину II і діуретики. Код АТХ С09D А07.

Фармакодинаміка

Арбитель Н — це комбінація блокатора рецепторів ангіотензину II (телміcартану) і тіазидного діуретика (гідрохлоротіазиду). Комбінація цих компонентів проявляє додатковий антигіпертензивний ефект, зменшуючи артеріальний тиск більшою мірою, ніж кожен з компонентів окремо. При застосуванні препарату Арбитель Н, таблетки, 1 раз на добу у межах терапевтичних доз спостерігається ефективне та повільне зниження артеріального тиску.

Механізм дії

Телміcартан ефективний при пероральному застосуванні; він є специфічним блокатором рецепторів ангіотензину II підтипу 1 (АТ₁). Маючи дуже високу спорідненість із даним підтипом рецепторів, телміcартан заміщує ангіотензин ІІ у його зв’язках з АТ₁-рецепторами. Не виявляє будь-якого часткового агоністичного впливу на АТ₁-рецептори. Телмісартан вибірково зв’язується з АТ₁-рецепторами. Зв’язування є довготривалим. Телміcартан не проявляє спорідненості з іншими рецепторами, включаючи АТ₂ та інші менш вивчені АТ-рецептори. Телмісартан не інгібує ренін плазми крові людини і не блокує іонні канали. Телміcартан не інгібує ангіотензинперетворювальний фермент (кіназу II), фермент, що також руйнує брадикінін. Тому не слід очікувати потенціювання брадикінін-опосередкованих побічних ефектів.

У здорових добровольців телмісартан у дозі 80 мг майже повністю пригнічує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ у людини. Інгібуюча дія препарату триває понад 24 годин і відзначається до 48 годин.

Гідрохлоротіазид (ГХТЗ) — це тіазидний діуретик. Механізм антигіпертензивної дії тіазидних діуретиків досі не повністю з’ясований. Тіазидні діуретики впливають на механізми реабсорбції електролітів у ниркових канальцях, тим самим безпосередньо підвищують екскрецію натрію та хлору у приблизно еквівалентних об’ємах. Завдяки діуретичному впливу гідрохлоротіазиду зменшується об’єм плазми, підвищується активність реніну у плазмі крові, підвищується секреція альдостерону з відповідним збільшенням виведення калію та бікарбонатів із сечею та зниженням рівня калію у сироватці крові. Можливо, через блокаду ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) сумісне призначення телміcартану сприяє оборотному процесу втрати калію, пов’язаному з цими діуретиками. При застосуванні гідрохлоротіазиду початок діурезу настає через 2 години, максимальний ефект досягається приблизно через 4 години, тоді як дія триває приблизно 6–12 годин.

Фармакодинамічні ефекти

Після першої дози телміcартану антигіпертензивна активність поступово проявляється протягом 3 годин. Максимальне зниження артеріального тиску зазвичай виявляється через 4–8 тижнів після початку лікування та підтримується при довготривалій терапії. Гіпотензивний ефект утримується постійно протягом 24 годин після прийому препарату, включаючи останні 4 години перед прийомом наступної дози. Це підтверджується через співвідношення концентрації телмісартану перед прийомом наступної дози до C_max, яке становить 80% після прийому 40 та 80 мг телмісартану у клінічних дослідженнях. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телміcартан знижує як систолічний, так і діастолічний тиск без впливу на частоту пульсу. Антигіпертензивна ефективність телміcартану порівнянна з такою в інших класах антигіпертензивних препаратів (виявлено у процесі досліджень при порівнянні телміcартану з амлодипіном, атенололом, еналаприлом, гідрохлоротіазидом, лозартаном і лізиноприлом).

При раптовому припиненні лікування телміcартаном артеріальний тиск поступово протягом кількох днів повертається до параметрів, які передували лікуванню, без ознак синдрому відміни.

У процесі клінічних досліджень порівняння двох схем антигіпертензивної терапії випадки сухого кашлю були значно рідшими у пацієнтів, які застосовували телміcартан, ніж у тих, хто приймав інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ).

Вплив фіксованої комбінації телмісартан / гідрохлоротіазид на летальність та серцево-судинні захворювання невідомий.

Немеланомний рак шкіри

Доступні дані епідеміологічних досліджень продемонстрували зв’язок між кумулятивною дозою гідрохлоротіазиду та немеланомним раком шкіри.

Фармакокінетика

Сумісне застосування гідрохлоротіазиду і телміcартану не впливає на фармакокінетику кожного з них у здорових добровольців.

Всмоктування

Телміcартан. Після перорального застосування пік концентрації телміcартану досягається через 0,5–1,5 години. Абсолютна біодоступність телміcартану в дозах 40 мг і 160 мг становить 42% і 58% відповідно. Їжа незначно знижує біодоступність телміcартану, зниження площі під кривою «концентрація-час» (AUC) для телміcартану варіюється від приблизно 6% (доза 40 мг) до приблизно 19% (доза 160 мг). Через 3 години після застосування концентрація у плазмі крові подібна і не залежить від того, як приймають телміcартан — натще або з їжею. Вважається, що невелике зниження AUC не спричиняє зменшення терапевтичної ефективності. Телміcартан не накопичується у плазмі крові значною мірою при повторних застосуваннях.

Гідрохлоротіазид. Після перорального застосування препарату Арбитель Н пік концентрації гідрохлоротіазиду досягається через 1–3 години. Через сукупну ренальну екскрецію гідрохлоротіазиду абсолютна біодоступність становить приблизно 60%.

Розподіл

Телміcартан. Телміcартан сильно зв’язується з протеїнами плазми крові (> 99,5%), головним чином з альбуміном та альфа-1-кислим глікопротеїном. Об’єм розподілу становить приблизно 500 л, що вказує на підвищене зв’язування з тканинами.

Гідрохлоротіазид. Гідрохлоротіазид зв’язується з протеїнами плазми крові на 68%, об’єм розподілу становить 0,8±0,3 л/кг.

Біотрансформація

Телміcартан метаболізується шляхом кон’югації до формування фармакологічно неактивного ацилглюкуроніду. Глюкуронід початкової сполуки є єдиним метаболітом, що був ідентифікований у людини. Після застосування однієї дози ¹⁴С-міченого телміcартану глюкуронід демонструє приблизно 11% виміряної радіоактивності у плазмі крові. Цитохром Р450 ізоензимів не залучається до метаболізму телміcартану.

Гідрохлоротіазид не метаболізується у людини.

Виведення.

Телміcартан. Після внутрішньовенного або перорального застосування ¹⁴С-міченого телміcартану більша частина дози (> 97%) виводиться з калом шляхом біліарної екскреції. Тільки незначний об’єм був виявлений у сечі. Загальний плазмовий кліренс телміcартану після перорального призначення становить >1500 мл/хвилину. Кінцевий період напіввиведення становить більше 20 годин.

Гідрохлоротіазид виділяється майже повністю у незміненій формі з сечею. Приблизно 60% пероральної дози виводиться у незміненому вигляді протягом 48 годин. Нирковий кліренс становить приблизно 250–300 мл/хв. Кінцевий період напіввиведення — 10–15 годин.

Лінійність / нелінійність

Телміcартан. Фармакокінетика телмісартану, що застосовували перорально, нелінійна у дозах від 20 до 160 мг з більш ніж пропорційним підвищенням концентрації у плазмі крові (C_max і AUC) зі збільшенням доз. Телмісартан не накопичується у плазмі крові значною мірою при повторних застосуваннях.

Гідрохлоротіазид демонструє лінійну фармакокінетику.

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти літнього віку. Фармакокінетика телміcартану не відрізняється у пацієнтів літнього віку і молодших пацієнтів.

Стать. Концентрація телміcартану у плазмі крові у жінок загалом у 2–3 рази вища, ніж у чоловіків. Однак, за даними клінічних досліджень, рівень зниження артеріального тиску та кількість випадків ортостатичної гіпотензії у жінок суттєво не зростає. Необхідності в коригуванні дози немає. У жінок спостерігається тенденція до вищої, ніж у чоловіків, концентрації гідрохлоротіазиду у плазмі крові, але клінічного значення це не має.

Пацієнти з порушеннями функції нирок. Нижчі концентрації у плазмі крові спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю на діалізі. У пацієнтів з нирковою недостатністю телмісартан значною мірою зв’язується з білками плазми крові і не виводиться за допомогою діалізу. Період напіввиведення є незмінним у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю швидкість елімінації гідрохлоротіазиду зменшується. У типовому дослідженні у пацієнтів із середнім кліренсом креатиніну 90 мл/хв період напіввиведення гідрохлоротіазиду зростав. У пацієнтів з видаленою або відсутньою ниркою період напіввиведення становить приблизно 34 годин.

Пацієнти з порушеннями функції печінки. Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів з порушеннями печінки виявили ріст абсолютної біодоступності майже до 100%. Період напіввиведення у цих пацієнтів не змінюється.

Есенціальна гіпертензія

Арбитель Н, таблетки, у фіксованій дозовій комбінації (40 мг або 80 мг телмісартану / 12,5 мг гідрохлоротіазиду) показаний для застосування дорослим пацієнтам, якщо прийом телмісартану як монотерапії не забезпечує належного контролю артеріального тиску.

Арбитель Н, таблетки, у фіксованій дозовій комбінації (80 мг телмісартану / 25 мг гідрохлоротіазиду) показаний для застосування дорослим пацієнтам, якщо прийом телмісартану / гідрохлоротіазиду 80 мг / 12,5 мг не забезпечує належного контролю артеріального тиску або дорослим пацієнтам, чий артеріальний тиск стабілізували телмісартаном та гідрохлоротіазидом як монопрепаратами у відповідних дозах.

• Гіперчутливість до будь-якої з діючих речовин або до інших компонентів препарату.
• Гіперчутливість до інших похідних сульфонаміду (оскільки гідрохлоротіазид — похідна сульфонаміду).
• Вагітність або планування вагітності (див. розділи «Особливості застосування» і «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
• Холестатичні та біліарні обструктивні порушення.
• Тяжкі порушення функції печінки.
• Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), анурія.
• Рефрактерна гіпокаліємія / гіпонатріємія, гіперкальціємія.
• Період годування груддю.
• Симптомна гіперурикемія (подагра).
• Дитячий вік (до 18 років).

Одночасне застосування Арбитель Н та аліскіренвмісних препаратів протипоказано хворим на цукровий діабет або з нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м²) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакодинаміка»).

Літій. При одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ зареєстровано оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та підвищення його токсичності. Рідко про випадки взаємодії повідомляли при застосуванні блокаторів рецепторів ангіотензину II (включаючи телмісартан / гідрохлоротіазид). Одночасне застосування літію та препарату Арбитель Н не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»). Якщо доведено необхідність даної комбінації, рекомендований ретельний моніторинг рівня літію у сироватці крові при одночасному застосуванні.

Лікарські засоби, асоційовані з втратою калію та гіпокаліємією (наприклад, інші діуретики, що виводять калій, проносні засоби, кортикостероїди, АКТГ, амфотерицини, карбеноксолони, пеніцилін G натрію, саліцилова кислота та її похідні). При застосуванні цих лікарських засобів разом із комбінацією телмісартан / гідрохлоротіазид рекомендується проводити моніторинг рівня калію у плазмі крові, оскільки зазначені лікарські засоби можуть посилювати вплив гідрохлоротіазиду на рівень калію у плазмі крові (див. розділ «Особливі заходи безпеки при застосуванні»).

Йодовмісні контрастні засоби. У випадку індукованої діуретиками дегідратації підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, переважно при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних засобів. Пацієнти потребують регідратації до введення йодовмісних препаратів.

Лікарські засоби, які можуть підвищувати рівень калію та спричинити гіперкаліємію (наприклад, інгібітори АПФ, калійзберігаючі діуретики, калієві добавки, замінники солі, що містять калій, циклоспорин або інші лікарські засоби, такі як гепарин натрію). При застосуванні цих лікарських засобів разом із комбінацією телмісартан / гідрохлоротіазид рекомендується проводити моніторинг рівня калію у плазмі крові. З огляду на досвід застосування інших лікарських засобів, що пригнічують РААС, одночасне застосування зазначених лікарських не рекомендується, оскільки може призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, які спричиняють порушення рівня калію у сироватці крові. Рекомендується проводити періодичний моніторинг рівня калію в сироватці крові та знімати ЕКГ при застосуванні препарату Арбитель Н із нижчезазначеними препаратами, які спричиняють порушення рівня калію в сироватці крові (наприклад, з глікозидами дигіталісу, антиаритмічними препаратами) та лікарськими засобами, які стимулюють мерехтіння шлуночків серця, включаючи деякі антиаритмічні препарати, гіпокаліємію, що є провокативним фактором мерехтіння шлуночків:

• антиаритмічні лікарські засоби Іа класу (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
• антиаритмічні лікарські засоби ІІІ класу (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
• деякі антипсихотики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левопромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);
• інші (наприклад, бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенного застосування, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін для внутрішньовенного застосування).

Глікозиди дигіталісу. Гіпокаліємія або гіпомагніємія, спричинені тіазидами, сприяють виникненню серцевої аритмії, спричиненої дигіталісом (див. розділ «Особливості застосування»).

Дигоксин. При одночасному застосуванні телмісартану з дигоксином відзначали підвищення середніх значень пікової (49%) та мінімальної (20%) концентрації дигоксину у плазмі крові. На початку терапії, під час корегування дози та при відміні терапії телмісартаном необхідно контролювати рівні дигоксину для того, щоб підтримувати його рівень у терапевтичних межах.

Інші антигіпертензивні препарати. Телміcартан може підвищувати гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних препаратів.

Клінічні дані показали, що подвійна блокада РААС за допомогою комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов’язана з більш високою частотою таких побічних ефектів як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія і зниження ниркової функції (у тому числі гостра ниркова недостатність) порівняно із застосуванням одного РААС-діючого агента (див. розділи «Особливості застосування», «Протипоказання» та «Фармакодинаміка»).

Антидіабетичні лікарські засоби (пероральні препарати та інсулін). Може виникнути потреба у корекції дози антидіабетичного засобу (див. розділ «Особливості застосування»).

Метформін. Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик виникнення лактоацидозу, спричиненого можливою нирковою недостатністю при застосуванні гідрохлоротіазиду.

Холестирамінова та холестиполова смоли. Абсорбція гідрохлоротіазиду послаблюється у присутності аніонообмінних смол.

Нестероїдні протизапальні препарати. НПЗП (а саме: ацетилсаліцилова кислота у протизапальних дозах, інгібітори ЦОГ-2, неселективні НПЗП) можуть зменшити діуретичну, натрійуретичну та антигіпертензивну дію тіазидних діуретиків та антигіпертензивний ефект антагоністів рецепторів ангіотензину II. У деяких пацієнтів із порушеннями функції нирок (у пацієнтів зі зневодненням або пацієнтів літнього віку з порушеннями функції нирок) одночасне застосування блокаторів рецепторів ангіотензину II та агентів, які пригнічують циклооксигеназу, може спричинити подальше погіршення ниркової функції, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, яка зазвичай є оборотною. Тому комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Після початку терапії комбінацією лікарських засобів та періодично протягом лікування пацієнтам необхідно забезпечити адекватну гідратацію і проводити ретельний контроль функції нирок.

У процесі одного з досліджень одночасне застосування телмісартану та раміприлу призвело до збільшення у 2,5 раза площі під кривою «концентрація-час» (AUC_0–24) та максимальної концентрації у плазмі крові (C_max) раміприлу та раміприлату. Клінічна значущість цього спостереження залишається невідомою.

Вазопресорні аміни (наприклад норадреналін). Дія вазопресорних амінів може бути знижена.

Недеполяризуючі міорелаксанти скелетних м’язів (наприклад тубокурарин). Дія недеполяризуючих міорелаксантів скелетних м’язів може бути посилена гідрохлоротіазидом.

Лікарські засоби, які застосовуються для лікування подагри (наприклад, пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол). Може виникнути необхідність у корекції дози лікарських засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти, оскільки гідрохлоротіазид може підвищувати рівень сечової кислоти у сироватці крові. Може бути необхідним підвищення дози пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне застосування тіазиду може збільшити частоту виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу.

Солі кальцію. Тіазидні діуретики можуть підвищувати рівень кальцію в сироватці крові внаслідок зниження екскреції. У разі необхідності призначення добавок кальцію або лікарських засобів, що зберігають кальцій (наприклад, терапія вітаміном D), слід проводити моніторинг рівня кальцію в сироватці крові та відповідно коригувати дозу.

Бета-блокатори та діазоксид. Гіперглікемічна дія бета-блокаторів та діазоксиду може бути посилена тіазидами.

Антихолінергічні лікарські засоби (наприклад, атропін, біпериден) можуть збільшити біодоступність тіазидних діуретиків шляхом підвищення гастроінтестинальної моторики та ступеня випорожнення шлунка.

Амантадин. Тіазиди можуть збільшити ризик побічної дії, спричиненої амантадином.

Цитотоксичні лікарські засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат). Тіазиди можуть зменшити ренальну екскрецію цитотоксичних препаратів та посилювати їх мієлосупресивний ефект.

З огляду на фармакологічні властивості очікується, що баклофен та аміфостин можуть посилювати гіпотензивну дію усіх антигіпертензивних лікарських засобів, включаючи телмісартан. Крім того, ортостатична гіпотензія може посилюватися застосуванням алкоголю, барбітуратів, наркотичних засобів або антидепресантів.

Саліцилати. При застосуванні високих доз саліцилатів гідрохлоротіазид може посилювати їх токсичний вплив на центральну нервову систему (ЦНС).

Метилдопа. Повідомляли про окремі випадки виникнення гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду та метилдопи.

Циклоспорин. При одночасному застосуванні циклоспорину може посилюватися гіперурикемія та зростати ризик ускладнень, таких як подагра.

Вплив лікарських засобів на результати лабораторних аналізів. У зв’язку з впливом на обмін кальцію тіазиди можуть впливати на результати оцінки функції паращитовидної залози (див. розділ «Особливості застосування»).

Карбамазепін. З огляду на ризик симптомної гіпонатріємії необхідно здійснювати клінічний та біологічний моніторинг.

Амфотерицин В (для парентерального введення), кортикостероїди, АКТГ та стимулювальні проносні засоби. Гідрохлоротіазид посилює порушення електролітного балансу, переважно гіпокаліємію.

Вагітність. Не слід починати терапію антагоністами рецепторів ангіотензину II під час вагітності. Доки не вважатиметься доцільною терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на прийом альтернативних антигіпертензивних препаратів зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. При встановленні вагітності прийом блокаторів рецепторів ангіотензину II слід негайно припинити та у разі необхідності розпочати альтернативну терапію (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Порушення функцій печінки. Арбитель Н не слід призначати пацієнтам із холестазом, біліарними обструктивними порушеннями або тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»), тому що телміcартан виводиться головним чином із жовчю. У цих пацієнтів очікується зниження кліренсу телміcартану в печінці.

Арбитель Н слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями функції печінки або з прогресуючим захворюванням печінки, оскільки навіть незначні зміни водно-сольового балансу можуть призвести до печінкової коми. Клінічний досвід застосування комбінації телмісартан / гідрохлоротіазид пацієнтам з печінковою недостатністю відсутній.

Реноваскулярна гіпертензія. Існує підвищений ризик тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності, якщо пацієнтам з білатеральним стенозом ренальної артерії або стенозом артерії єдиної нирки, яка функціонує, застосовувати препарати, які впливають на РААС.

Ниркова недостатність та трансплантація нирки. Арбитель Н не можна призначати пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) (див. розділ «Протипоказання»). Відсутній досвід щодо призначення комбінації телмісартан / гідрохлоротіазид пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю або з нещодавно трансплантованою ниркою. Існує невеликий досвід застосування препарату пацієнтам зі слабкою та помірною нирковою недостатністю, тому рекомендується періодичний моніторинг рівнів калію, креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. У пацієнтів із порушеннями функції нирок може виникнути азотемія, пов’язана з тіазидними діуретиками.

Телміcартан не видаляється з крові за допомогою гемофільтрації та не піддається діалізу.

Зниження внутрішньосудинного об’єму рідини та/або натрію. Симптоматична гіпотензія, особливо після першої дози, може виникати у пацієнтів зі зниженим об’ємом рідини та/або натрію внаслідок діуретичної терапії, сольових обмежень у дієті, діареї або блювання. Перед застосуванням Арбитель Н такі стани необхідно коригувати.

При застосуванні гідрохлоротіазиду спостерігалися поодинокі випадки гіпонатріємії, що супроводжувалися неврологічними симптомами (нудота, прогресуюча дезорієнтація, апатія).

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Існують докази, що супутнє застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та зниження ниркової функції (включаючи гостру ниркову недостатність).

Тому подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакодинаміка»).

Якщо подвійна блокада вважається абсолютно необхідною, вона має відбуватися тільки під наглядом спеціаліста та за умови постійного ретельного моніторингу функції нирок, рівня електролітів і артеріального тиску.

Інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину II не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Інші стани, що потребують стимуляції РААС. У пацієнтів, судинний тонус та функція нирок яких залежать головним чином від активності РААС (наприклад, у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або вираженою хворобою нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування іншими лікарськими засобами, що впливають на РААС, може бути пов’язане з гострою артеріальною гіпотензією, гіперазотемією, олігурією або зрідка — гострою нирковою недостатністю (див. розділ «Побічні реакції»).

Первинний альдостеронізм. Пацієнти з первинним альдостеронізмом загалом не реагують на антигіпертензивні препарати, що діють шляхом блокади РААС, тому застосування препарату Арбитель Н цій категорії пацієнтів не рекомендується.

Стеноз аорти та мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і у випадку з іншими вазодилататорами, необхідна особлива обережність при лікуванні пацієнтів зі стенозом аорти та мітрального клапана або з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Метаболічна та ендокринна дія. Терапія тіазидом може зменшити толерантність до глюкози, тоді як у пацієнтів із діабетом, які приймають інсулін або протидіабетичну терапію та лікування телмісартаном, може розвинутися гіпоглікемія. Тому у цих пацієнтів слід контролювати рівень глюкози в крові; може виникнути необхідність у корекції дози інсуліну або гіпоглікемічних препаратів. Під час терапії тіазидами може виявитися латентний цукровий діабет.

Підвищення рівня холестерину і тригліцеридів пов’язують з діуретичною терапією тіазидами; однак при застосуванні препарату, що містить 12,5 мг гідрохлоротіазиду, спостерігали мінімальне підвищення рівня холестерину і тригліцеридів або не спостерігали такого зовсім. У деяких пацієнтів, які одержують тіазидну терапію, може виникнути гіперурикемія або явна подагра.

Порушення електролітного балансу. Всім пацієнтам, які одержують терапію діуретиками, слід періодично визначати рівень електролітів у сироватці крові. Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть спричинити порушення водно-сольового балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіпохлоремічний алкалоз). Ознаками порушення водно-сольового балансу є сухість у роті, спрага, слабкість, млявість, сонливість, неспокій, біль у м’язах або судоми, м’язова втомлюваність, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія і гастроінтестинальні порушення, такі як нудота і блювання (див. розділ «Побічні реакції»).

• Гіпокаліємія. Незважаючи на те, що внаслідок застосування тіазидних діуретиків може розвинутися гіпокаліємія, супутня терапія телміcартаном може зменшити гіпокаліємію, спричинену діуретиками. Ризик гіпокаліємії є найвищим у пацієнтів із цирозом печінки, у пацієнтів зі значним діурезом, у пацієнтів, які застосовують неадекватні пероральні дози електролітів, та у пацієнтів, які отримують супутню терапію кортикостероїдами або АКТГ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
• Гіперкаліємія. Навпаки, через антагонізм рецепторів ангіотензину II (АТ₁), спричинений телміcартаном — компонентом препарату Арбитель Н, може виникнути гіперкаліємія. Однак клінічно значуща гіперкаліємія внаслідок прийому препарату Арбитель Н не була підтверджена документально, фактори ризику розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність та/або серцеву недостатність і цукровий діабет. Калійзберігаючі діуретики, калієві добавки або замінники солі, що містять калій, слід з обережністю призначати одночасно з препаратом Арбитель Н (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
• Гіпохлоремічний алкалоз. Дефіцит хлоридів, як правило, легкий і зазвичай не потребує лікування.
• Гіперкальціємія. Тіазиди можуть зменшувати виведення кальцію з сечею та сприяти незначному підвищенню рівня кальцію в сироватці крові за відсутності відомих порушень обміну кальцію. Значна гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Слід припинити застосування тіазидів перед проведенням аналізів функції паращитовидної залози.
• Гіпомагніємія. Тіазиди продемонстрували підвищення виведення із сечею магнію, що може призводити до гіпомагніємії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Расова приналежність. Як і при застосуванні інших блокаторів рецепторів ангіотензину II, телмісартан менш ефективний для зниження артеріального тиску у пацієнтів із темним кольором шкіри, очевидно, через поширений низький реніновий стан у цієї популяції пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Ішемічна хвороба серця. Як і при застосуванні будь-якого іншого антигіпертензивного препарату, значне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіопатією або у пацієнтів з ішемією міокарда може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Загальні відомості. Більша імовірність виникнення реакцій гіперчутливості до гідрохлоротіазиду можлива у пацієнтів із наявністю алергії або бронхіальної астми, але ще більш вірогідне у пацієнтів із такими захворюваннями в анамнезі. Загострення або активація системного червоного вовчака спостерігалася при застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид.

При застосуванні тіазидних діуретиків спостерігалися випадки реакцій фоточутливості (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо реакції фоточутливості виникають під час лікування, рекомендується припинити застосування препарату. Якщо повторне застосування діуретиків вважається необхідним, рекомендується захищати відкриті ділянки шкіри від дії сонця або штучного УФ-випромінювання.

Хоріоїдальний випіт, гостра міопія і вторинна закритокутова глаукома. Гідрохлоротіазид та сульфонамід можуть спричиняти реакцію підвищеної чутливості та, як наслідок, хоріоїдальний випіт з дефектом зорового поля, гостру перехідну міопію та гостру закритокутову глаукому.

Симптоми включають раптовий початок зниження гостроти зору або біль в очах і, як правило, спостерігаються від кількох годин до тижнів після початку лікування. Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до необоротної втрати зору. Необхідно відмінити лікування гідрохлоротіазидом якомога швидше. Може виникнути необхідність невідкладного медичного або хірургічного лікування у разі, якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим. Фактори ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми можуть включати алергію на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі.

Немеланомний рак шкіри. У двох епідеміологічних дослідженнях на базі данського Національного Реєстру Раку спостерігався підвищений ризик немеланомного раку шкіри (НМРШ) (базальноклітинний рак (БКР) та плоскоклітинний рак (ПКР)) зі збільшенням кумулятивної дози гідрохлоротіазиду (див. розділ «Побічні реакції»). Фотосенсибілізувальна дія гідрохлоротіазиду може бути механізмом розвитку НМРШ.

Пацієнти, які приймають гідрохлоротіазид, мають бути проінформовані про ризик НМРШ і повинні регулярно перевіряти свою шкіру на наявність нових уражень та своєчасно повідомляти про будь-які підозрілі ураження шкіри. Можливі профілактичні заходи, такі як обмеження впливу сонячних та ультрафіолетових променів. Необхідно рекомендувати пацієнтам адекватний захист від такого впливу, щоб мінімізувати ризик виникнення раку шкіри. Підозрілі ураження шкіри необхідно негайно вивчити, у тому числі і шляхом гістологічного дослідження біоптату. Застосування гідрохлоротіазиду також необхідно переглянути пацієнтам, які мали в минулому НМРШ (див. розділ «Побічні реакції»).

Гостра респіраторна токсичність

Повідомлялося про дуже рідкісні важкі випадки гострої респіраторної токсичності, включаючи гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС), після прийому гідрохлоротіазиду. Зазвичай набряк легенів розвивається протягом декількох хвилин або годин після прийому гідрохлоротіазиду. На початку захворювання симптоми включають задишку, гарячку, погіршення функції легень і гіпотензію. Якщо є підозра на ГРДС, застосування Арбитель Н слід припинити та провести відповідне лікування. Гідрохлоротіазид не слід застосовувати пацієнтам, які раніше перенесли ГРДС після прийому гідрохлоротіазиду.

Ангіоневротичний набряĸ ĸишечниĸу

Повідомлялося про випадĸи ангіоневротичного набряĸу ĸишечниĸу у пацієнтів, яĸі застосовували блоĸатори рецепторів ангіотензину II (див. розділ «Побічні реаĸції»). У цих пацієнтів спостерігався біль у животі, нудота, блювання та діарея. Симптоми минали після відміни блоĸаторів рецепторів ангіотензину ІІ. Яĸщо діагностовано ангіоневротичний набряĸ ĸишечниĸу, застосування Арбитель Н слід припинити та розпочати відповідний моніторинг до повного зниĸнення симптомів.

Лактоза. Лікарський засіб містить лактози моногідрат. Тому пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози та/або спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.

Препарат може впливати на результати таких лабораторних аналізів:

− може знижувати рівень зв’язаного з білками йоду у плазмі крові;

− лікування препаратом слід припинити перед проведенням лабораторного обстеження з метою оцінки функції паращитовидних залоз;

− здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові.

Вагітність

Лікарський засіб протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Немає даних щодо застосування комбінації телмісартан / гідрохлоротіазид вагітним. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.

Епідеміологічні докази ризику тератогенності після застосування інгібіторів АПФ під час І триместру вагітності не остаточні; однак невелике підвищення ризику не можна виключати. Хоча контрольовані епідеміологічні дані про ризик застосування блокаторів рецепторів ангіотензину II відсутні, подібні ризики можливі для цього класу лікарських засобів. Доки не вважатиметься доцільною терапія блокаторами рецепторів ангіотензину II, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на прийом альтернативних антигіпертензивних препаратів, що мають встановлений профіль безпеки щодо застосування у період вагітності. При встановленні вагітності прийом блокаторів рецепторів ангіотензину II слід негайно припинити та у разі необхідності розпочати альтернативну терапію.

Лікування блокаторами рецепторів ангіотензину II під час ІІ та ІІІ триместру вагітності спричиняє фетотоксичність у людей (послаблення ниркової функції, олігогідрамніон, затримка окостеніння кісток черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо застосування блокаторів рецепторів ангіотензину II відбувалося з ІІ триместру вагітності, рекомендується проводити ультразвукову перевірку функції нирок та стану черепа плода. За немовлятами, матері яких приймали блокатори рецепторів ангіотензину II, слід встановити ретельний нагляд щодо наявності артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Досвід застосування гідрохлоротіазиду у період вагітності, особливо протягом І триместру, обмежений. Досліджень на тваринах недостатньо. Гідрохлоротіазид проникає крізь плацентарний бар’єр. З огляду на фармакологічний механізм дії гідрохлоротіазиду, застосування препарату під час ІІ та ІІІ триместрів може порушити плацентарно-плодовий кровотік та призвести до таких внутрішньоутробних і неонатальних ефектів як жовтяниця, порушення електролітної рівноваги у плода і тромбоцитопенія.

Гідрохлоротіазид не слід застосовувати при набряках, артеріальній гіпертензії, зумовлених вагітністю, або прееклампсії через ризик зменшення об’єму плазми та плацентарної гіпоперфузії без позитивного ефекту на перебіг захворювання.

Гідрохлоротіазид не слід застосовувати при значній артеріальній гіпертензії вагітним, за винятком рідкісних випадків, коли неможливо застосувати інше лікування.

Годування груддю

Оскільки інформація щодо застосування комбінації телмісартан / гідрохлоротіазид під час годування груддю відсутня, не рекомендується приймати препарат у період годування груддю; слід надавати перевагу альтернативній терапії із застосуванням препаратів із краще вивченим профілем безпеки, особливо при годуванні новонароджених або недоношених дітей.

Гідрохлоротіазид у незначних кількостях проникає у грудне молоко. Тіазиди у високих дозах, спричиняючи інтенсивний діурез, можуть пригнічувати вироблення грудного молока. Застосування Арбитель Н у період годування груддю протипоказано.

Фертильність

Досліджень фертильності у людей при застосуванні комбінації фіксованих доз або окремих компонентів не проводили.

Доклінічні дослідження не виявили впливу телмісартану та гідрохлоротіазиду на фертильність чоловіків та жінок.

Арбитель Н може впливати на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. При лікуванні антигіпертензивними засобами, зокрема Арбитель Н, може виникати запаморочення або синкопе.

Пацієнтам, у яких виникають ці побічні явища, слід уникати потенційно небезпечних завдань, таких як керування автотранспортом або робота з механізмами.

Дозування

Арбитель Н призначати пацієнтам, у яких артеріальний тиск недостатньо піддається контролю при застосуванні окремо телміcартану. Перед переходом на Арбитель Н слід визначити дозу кожного з компонентів. Може бути розглянута безпосередня заміна монотерапії на фіксовані комбінації, якщо це клінічно обґрунтовано.

Арбитель Н, таблетки по 40 мг/12,5 мг, можна призначати 1 раз на добу пацієнтам, у яких артеріальний тиск недостатньо піддається контролю при застосуванні таблеток Арбитель, 40 мг.

Арбитель Н, таблетки по 80 мг/12,5 мг, можна призначати 1 раз на добу пацієнтам, у яких артеріальний тиск недостатньо піддається контролю при застосуванні таблеток Арбитель, 80 мг.

Арбитель Н, таблетки по 80 мг/25 мг, можна призначати 1 раз на добу пацієнтам, якщо прийом препарату Арбитель Н, 80 мг/12,5 мг не забезпечує належного контролю артеріального тиску або дорослим пацієнтам, чий артеріальний тиск стабілізували телмісартаном або гідрохлоротіазидом як монотерапіями (див. розділ «Показання»).

Пацієнти літнього віку. Немає потреби у корекції дози для пацієнтів літнього віку.

Порушення функції нирок. Досвід лікування пацієнтів із легким та помірним порушенням функції нирок незначний, але не свідчить про побічні ефекти, тому коригування дози не вважається необхідним. Рекомендується проводити періодичний моніторинг функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Телміcартан не видаляється з крові за допомогою гемофільтрації та не піддається діалізу.

Порушення функції печінки. Для пацієнтів зі слабкими та помірними порушеннями функції печінки добова доза препарату Арбитель Н не повинна перевищувати дозу 40 мг/12,5 мг. Арбитель Н не призначати пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки. Слід з обережністю призначати тіазиди пацієнтам із порушеннями функції печінки (див. розділ «Особливості застосування»).

Спосіб застосування.

Слід приймати Арбитель Н перорально 1 раз на добу, ковтаючи цілу таблетку та запиваючи рідиною, незалежно від вживання їжі.

Заходи безпеки перед застосуванням лікарського засобу

Арбитель Н слід зберігати в запаяному блістері через гігроскопічні властивості таблеток. Таблетки необхідно виймати з блістера безпосередньо перед застосуванням.

Не встановлено безпеку і ефективність застосування комбінації телмісартан / гідрохлоротіазид дітям віком до 18 років. Застосування Арбитель Н дітям не рекомендоване.

Інформація щодо передозування телміcартаном у людей обмежена. Ступінь видалення гідрохлоротіазиду шляхом гемодіалізу невідомий.

Симптоми. Найімовірнішими очікуваними проявами передозування телміcартану є артеріальна гіпотензія і тахікардія; також спостерігалися брадикардія, запаморочення, блювання, підвищення креатиніну сироватки крові та гостра ниркова недостатність. Передозування гідрохлоротіазидом пов’язано зі зниженням електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія) та зневодненням внаслідок надмірного діурезу. Найпоширенішими симптомами передозування є нудота та сонливість. Гіпокаліємія може призвести до спазму м’язів та/або до загострення серцевої аритмії, пов’язані з одночасним застосуванням глікозидів дигіталісу або певних антиаритмічних препаратів.

Лікування. Телміcартан не видаляється за допомогою гемофільтрації та не піддається діалізу. Слід здійснювати ретельний моніторинг стану пацієнтів. Лікування при виникненні симптомів передозування повинно бути симптоматичним і підтримувальним. Терапія залежить від часу, що минув з моменту прийому таблеток, та тяжкості симптомів. Підтримувальні заходи включають індукцію блювання та/або промивання шлунка. При лікуванні передозування може бути корисним застосування активованого вугілля. Слід проводити моніторинг рівня електролітів і креатиніну. При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти на спину та проводити терапію із застосуванням сольових та об’ємозаміщувальних розчинів.

Характеристика профілю безпеки. Найбільш частою побічною реакцією є запаморочення. Серйозний ангіоневротичний набряк можливий рідко (≥1/10000 — < 1/1000).

Загалом частоту повідомлень про побічні реакції для телмісартану / гідрохлоротіазиду можна порівняти з кількістю повідомлень для телмісартану окремо в ході рандомізованого контрольованого дослідження із залученням 1471 пацієнта, які отримували комбінацію телмісартану і гідрохлоротіазиду (835 пацієнтів) або телмісартан окремо (636 пацієнтів). Кількість побічних ефектів не є дозозалежною і не має взаємозв’язку зі статтю, віком або расою пацієнтів.

Характеристика побічних реакцій

Відповідно до класу систем органів нижче наведено побічні реакції, виявлені в ході клінічних досліджень комбінації телміcартану і гідрохлоротіазиду, які спостерігалися частіше порівняно з плацебо. Побічні реакції, які не спостерігались у ході клінічних досліджень, але очікуються під час лікування телмісартаном / гідрохлоротіазидом і базуються на досвіді застосування телміcартану або гідрохлоротіазиду окремо, також наведено нижче в окремих підрозділах.

Побічні реакції зазначено за частотою виникнення: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 — <1/10), нечасті (≥ 1/1000 — < 1/100), поодинокі (≥1/10000 — < 1/1000), рідкісні (<1/10 000), невідомо (не можна встановити з наявних даних). Побічні реакції наведено в порядку зменшення їх тяжкості.

Інфекції та інвазії:

поодинокі – бронхіт, фарингіт, синусит.

Порушення обміну речовин:

нечасті — гіпокаліємія;

поодинокі – гіперурикемія, гіпонатріємія.

Психічні розлади:

нечасті — тривожність;

поодинокі – депресія, безсоння, порушення сну.

З боку нервової системи:

часті — запаморочення;

нечасті — синкопе, парестезія.

З боку органів зору:

поодинокі – порушення зору, минуща нечіткість зору.

З боку вестибулярного апарату:

нечасті — вертиго.

З боку серця:

нечасті — тахікардія, аритмія.

З боку судин:

нечасті — артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія.

З боку дихальної системи:

нечасті — диспное;

поодинокі – респіраторний дистрес-синдром, пневмоніт і набряк легень.

З боку шлунково-кишкового тракту:

нечасті — діарея, сухість у роті, метеоризм;

поодинокі – абдомінальний біль, запор, диспепсія, блювання, гастрит.

Гепатобіліарні порушення:

поодинокі – порушення функції печінки / розлади функції печінки².

З боку шкіри і підшкірної клітковини:

поодинокі – ангіоневротичний набряк (у тому числі з летальним наслідком), еритема, свербіж, висипання, підвищення потовиділення, кропив’янка.

З боку опорно-рухового апарату:

нечасті — біль у спині, судоми м’язів, міалгія;

поодинокі – артралгія, біль у кінцівках (ногах), активація системного червоного вовчака¹.

З боку статевої системи:

нечасті — еректильна дисфункція.

Загальні порушення:

нечасті — біль у грудній клітці;

поодинокі – симптоми, подібні до грипу, біль.

Лабораторні дані:

нечасті — підвищення рівня сечової кислоти у крові;

поодинокі – підвищення рівня креатиніну, підвищення рівня креатинфосфокінази у крові, підвищення рівня ензимів печінки.

Додаткова інформація щодо індивідуальних компонентів

Побічні реакції, які спостерігалися при застосуванні окремих компонентів, можуть бути потенційними побічними реакціями під час застосування Арбитель Н, навіть якщо вони не спостерігались у ході клінічних випробувань.

Телмісартан

Побічні реакції виникали з однаковою частотою у пацієнтів, які приймали плацебо або телмісартан. Нижче наведено додаткові побічні реакції, про які повідомлялося в ході клінічних досліджень монотерапії телмісартаном при артеріальній гіпертензії або у пацієнтів віком від 50 років з високим ризиком серцево-судинних захворювань.

Інфекції та інвазії:

нечасті — інфекція верхніх відділів дихальних шляхів, інфекція сечостатевого тракту (включаючи цистит);

поодинокі – сепсис, у т.ч. з летальним наслідком².

З боку крові:

нечасті — анемія;

поодинокі – еозинофілія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи:

поодинокі – гіперчутливість, анафілактичні реакції.

Порушення обміну речовин:

нечасті — гіперкаліємія;

поодинокі – гіпоглікемія (у хворих на цукровий діабет), гіпонатріємія.

Психічні розлади:

нечасті — безсоння, депресія;

поодинокі — тривожність.

З боку нервової системи:

нечасті — синкопе;

поодинокі — сонливість.

З боку органів зору:

поодинокі — вади зору.

З боку органів слуху, вестибулярного апарату:

нечасті — вертиго.

З боку серця:

нечасті — брадикардія;

поодинокі — тахікардія.

З боку судин:

нечасті — артеріальна гіпотензія², ортостатична гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

нечасті — диспное, кашель;

рідкісні — інтерстиціальна хвороба легень^1,2.

З боку травного тракту:

нечасті — абдомінальний біль, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання;

поодинокі — сухість у роті, дискомфорт у животі.

Гепатобіліарні порушення:

поодинокі — порушення функції печінки / печінкові розлади².

З боку шкіри і підшкірної клітковини:

нечасті — свербіж, посилене потовиділення, висипання;

поодинокі — ангіоневротичний набряк (у т.ч. з летальним наслідком), екзема, еритема, кропив’янка, медикаментозний дерматит, токсичний дерматит.

З боку опорно-рухової системи:

нечасті — біль у спині, судоми м’язів, міалгія;

поодинокі — артралгія, біль у кінцівках, біль у сухожиллі (симптоми, подібні до тендиніту).

З боку сечовидільної системи:

нечасті — порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність.

Загальні порушення:

нечасті — біль у грудях, астенія (слабкість);

поодинокі — симптоми, подібні до грипу.

Лабораторні дані:

нечасті — підвищення креатиніну в крові;

поодинокі – зниження рівня гемоглобіну, підвищення сечової кислоти в крові, підвищення печінкових ензимів, підвищення рівня креатинфосфокінази у крові.

Гідрохлоротіазид

Гідрохлоротіазид може спричинити або посилити гіповолемію, яка може призвести до електролітного дисбалансу (див. розділ «Особливості застосування»).

Нижче наведено побічні реакції, що виникали з невідомою частотою при монотерапії гідрохлоротіазидом.

Новоутворення доброякісні, злоякісні та неуточнені (включаючи кісти та поліпи):

невідомо — немеланомний рак шкіри (базальноклітинний рак та плоскоклітинний рак)².

З боку крові:

поодинокі — тромбоцитопенія (інколи з пурпурою);

невідомо — апластична анемія;

рідкісні — гемолітична анемія, пригнічення функції кісткового мозку, лейкопенія, агранулоцитоз.

З боку імунної системи:

рідкісні –гіперчутливість.

Порушення обміну речовин:

дуже часті — гіпокаліємія, гіперліпідемія;

часті — гіпомагніємія, гіперурикемія, гіпонатріємія, втрата апетиту;

поодинокі — гіперкальціємія, гіперглікемія, втрата контролю над діабетом;

рідкісні — гіпохлоремічний алкалоз.

Психічні розлади:

поодинокі — депресія, порушення сну.

З боку нервової системи:

поодинокі — головний біль; запаморочення, парестезія.

З боку органів зору:

поодинокі – порушення зору;

невідомо –гостра закритокутова глаукома, хоріоїдальний випіт.

З боку серця:

поодинокі — аритмія.

З боку судин:

часті — ортостатична гіпотензія;

рідкісні — некротичний васкуліт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

рідкісні — респіраторний дистрес-синдром, пневмоніт, набряк легень; гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шлунково-кишкового тракту:

часті — нудота, блювання, діарея;

поодинокі –дискомфорт у животі, запор;

рідкісні — панкреатит.

Гепатобіліарні порушення:

поодинокі — жовтяниця, холестаз.

З боку шкіри і підшкірної клітковини:

часті — висипання, кропив’янка;

поодинокі — реакції фоточутливості;

рідкісні — синдром, подібний до червоного вовчака, токсичний епідермальний некроліз;

невідомо — мультиформна еритема.

З боку опорно-рухового апарату:

рідкісні — системний червоний вовчак;

невідомо — судоми м’язів.

З боку сечовидільної системи:

нечасті — гостра ниркова недостатність;

рідкісні — глюкозурія;

невідомо — ниркова недостатність.

З боку статевої системи:

часті — еректильна дисфункція.

Загальні порушення:

невідомо — астенія (слабкість), пропасниця.

¹ На основі постмаркетингового досвіду

² Див. розділ «Побічні реакції. Опис окремих побічних реакцій»

Опис окремих побічних реакцій

Порушення функції печінки / розлади функції печінки. Більшість випадків порушення функції печінки / розладу функції печінки, про які повідомлялося у постмаркетинговий період при застосуванні телмісартану, спостерігались у пацієнтів японської національності. Останні більш схильні до цих побічних реакцій.

Сепсис. У ході дослідження PRoFESS у пацієнтів, які приймали телмісартан, частіше спостерігалися випадки сепсису, ніж у тих, хто отримував плацебо. Це може бути як випадковістю, так і ознакою процесу, суть якого наразі невідома.

Інтерстиціальне захворювання легень. Про випадки інтерстиціального захворювання легень, пов’язаного із прийомом телмісартану, повідомлялося в ході постмаркетингового застосування. Проте не було встановлено причинно-наслідкового зв’язку.

Повідомлялося про випадĸи ангіоневротичного набряĸу ĸишечниĸу після застосування блоĸаторів рецепторів ангіотензину II (див. розділ «Особливості застосування»).

Немеланомний рак шкіри

На основі наявних даних епідеміологічних досліджень спостерігається сукупний дозозалежний зв’язок між гідрохлоротіазидом та немеланомним раком шкіри (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Повідомлення про побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь / ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

2 роки.

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у захищеному від дітей місці.

По 7 таблеток у блістері; по 4 та 8 блістерів у коробці з картону.

По 14 таблеток у блістері; по 1, 2, 4 та 7 блістерів в коробці з картону.

За рецептом.

Мікро Лабс Лімітед.

Ділянка №. S.155 — S.159 та N1, Промислова зона Верна, Фаза ІІІ та Фаза IV, Верна Салкетт, In-403 722, Індія.