Аксетин порошок для розчину для ін’єкцій (Axetine powder for solution for injection)

Цефуроксим - 1,5 г

фармакодинаміка. Цефуроксим — це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, що виявляє високу активність відносно широкого спектру грампозитивних і грамнегативних бактерій, включаючи штами, що продукують β-лактамази. Цефуроксим є стійким до дії β-лактамаз і тому, відповідно, виявляє активність відносно багатьох ампіцилін- або амоксицилінрезистентних штамів. Основний механізм бактерицидної дії — порушення синтезу стінки бактеріальної клітини.
Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а для окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано в разі наявності звернутися до місцевих даних з чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.
Препарат високоактивний проти Staphylococcus aureus (метицилінчутливі штами) та коагулазонегативних стафілококів (метицилінчутливі штами), Haemophilus influenzae, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Streptococcus pyogenes, Escherichia coli, Streptococcus mitis (viridians group), Clostridium spp., Proteus mirabilis, Proteus rettgeri, Salmonella typhi, Salmonella typhimurium та інших штамів Salmonella, Shigella spp., Neisseria spp. (включаючи штами Neisseria gonorrhoea, що продукують β-лактамазу), Bordetella pertussis. Препарат виявляє помірну чутливість проти Proteus vulgaris, Morganella morganii (Proteus morganii) та Bacteroides fragilis.
Мікроорганізми, нечутливі до цефуроксиму: Clostridium difficile, Pseudomonas spp., Campylobacter spp., Acinetobacter calcoaceticus, Legionella spp., метицилінрезистентні штами Staphylococcus aureus та коагулазонегативних стафілококів.
Деякі штами таких видів також виявилися нечутливими до цефуроксиму: Streptococcus faecalis, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp. та Bacteroides fragilis.
In vitro цефуроксим у комбінації з аміноглікозидними антибіотиками чинить щонайменше адитивну дію, інколи з ознаками синергізму.
Фармакокінетика. C_max цефуроксиму в сироватці крові досягається через 30‒45 хв після в/м введення. Т_½ цефуроксиму при в/в та в/м введенні становить близько 70 хв. Одночасне введення пробенециду сповільнює виведення цефуроксиму та спричиняє підвищення його концентрації у сироватці крові.
Зв’язування з білками сироватки крові коливається в діапазоні 33–50%.
Протягом 24 год з моменту введення препарат практично повністю (85–90%) виводиться у незміненому стані з сечею, більша частина препарату виводиться у перші 6 год.
Цефуроксим не метаболізується і виводиться шляхом гломерулярної фільтрації та тубулярної секреції.
Рівень цефуроксиму в сироватці крові знижується шляхом діалізу.
Концентрація цефуроксиму, що перевищує МІК (мінімальну інгібуючу концентрацію) для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у кістковій тканині, синовіальній та внутрішньоочній рідинах. Цефуроксим проникає крізь ГЕБ при запаленні мозкових оболонок.

Аксетин слід застосовувати для лікування нижчезазначених інфекцій у дорослих і дітей, у тому числі новонароджених (від народження).
– Негоспітальна пневмонія.
– Загострення хронічного бронхіту.
– Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит.
– Інфекції м’яких тканин: целюліти, еризепілоїд, ранові інфекції.
– Внутрішньочеревні інфекції (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
– Профілактика інфікування при операціях ШКТ (у тому числі стравоходу), при ортопедичних, серцево-судинних та гінекологічних операціях (включаючи кесаревий розтин).
Цефуроксим слід призначати разом з іншими антибактеріальними препаратами при лікуванні та профілактиці інфекцій, у разі високої вірогідності анаеробної інфекції. Слід брати до уваги офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів.

Дорослі та діти (маса тіла ≥40 кг)

Діти (маса тіла <40 кг)

Пацієнти з нирковою недостатністю. Цефуроксим в основному виділяється нирками. Тому, як і при застосуванні інших подібних антибіотиків, пацієнтам з порушеною функцією нирок рекомендується знижувати дозу Аксетину для компенсації більш повільної екскреції препарату.
Немає необхідності знижувати стандартну дозу (750 мг — 1,5 г 3 рази на добу), якщо рівень кліренсу креатиніну >20 мл/хв (T_½ становить 1,7–2,6 год). Дорослим із вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 10–20 мл/хв, T_½ становить 4,3–6,5 год) рекомендується доза 750 мг 2 рази на добу, у більш тяжких випадках (кліренс креатиніну <10 мл/хв, T_½ становить 14,8–22,3 год) — 750 мг 1 раз на добу.
При гемодіалізі (T_½–3,75) слід вводити 750 мг в/в або в/м наприкінці кожного сеансу діалізу. Додатково до парентерального введення цефуроксим натрію можна додавати до перитонеальної діалізної рідини (зазвичай 250 мг на кожні 2 л діалізної рідини). Для пацієнтів, які перебувають на програмному гемодіалізі (T_½ становить 7,9–12,6 год) або високопоточній гемофільтрації (T_½ — 1,6 год) у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 750 мг 2 рази на добу. Пацієнтам, які перебувають на низькопоточній гемофільтрації, необхідно дотримуватися схеми дозування як для лікування при порушеній функції нирок.
Пацієнти з печінковою недостатністю. Цефуроксим в основному виділяється нирками. У пацієнтів із печінковою недостатністю не очікується впливу на фармакокінетику цефуроксиму.
Особливості введення препарату. Аксетин можна вводити шляхом повільної в/в ін’єкції тривалістю більше 3–5 хв безпосередньо у вену або у трубку крапельниці або інфузійно тривалістю не менше 30–60 хв. Аксетин можна вводити також шляхом глибокої в/м ін’єкції. Для в/м введення слід додати 3 мл води для ін’єкцій до 750 мг цефуроксиму або 6 мл води для ін’єкцій до 1,5 г. Обережно струсити до утворення непрозорої суспензії.
Для в/в введення розчинити 750 мг цефуроксиму у не менше ніж 6 мл води для ін’єкцій, 1,5 г — у не менше ніж 15 мл. Для інфузій, що тривають не більше 30 хв, 1,5 г розведеного цефуроксиму додати до 50–100 мл сумісної інфузійної рідини. Під час зберігання вже розведених р-нів можуть відбуватися зміни насиченості кольору.
Препарат випускається також у формі цефуроксиму аксетилу для перорального застосування, що дає змогу призначати послідовно після парентерального введення препарату його пероральні форми, якщо це клінічно доцільно.
Діти. Препарат застосовувати з перших днів життя.

підвищена чутливість до цефуроксиму.
Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.
Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад анафілактичні реакції) до інших β-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

побічні реакції переважно є поодинокими (<1/10 000) і загалом легкі та зворотні за своїм характером. Частота виникнення, наведена нижче, є приблизною, оскільки для більшості реакцій немає достатніх даних для такого підрахунку. Крім того, частота випадків побічних реакцій варіює залежно від показання.
Критерії оцінки частоти виникнення побічних ефектів: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 – <1/10); нечасто (≥1/1000 – <1/100); рідко (≥1/10 000 – <1/1000); дуже рідко (<1/10 000).
Інфекції та інвазії: рідко — надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів, наприклад, Candida, Clostridium difficile.
З боку системи крові та лімфатичної системи: часто — нейтропенія, еозинофілія, зниження рівня гемоглобіну, нечасто — лейкопенія, позитивний тест Кумбса, рідко — тромбоцитопенія, дуже рідко — гемолітична анемія.
Цефалоспорини мають властивість абсорбуватися на поверхні мембрани червоних кров’яних клітин і взаємодіяти з антитілами, спричиняючи позитивний результат тесту Кумбса, що може впливати на визначення групи крові та дуже рідко — гемолітичної анемії.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, що включають рідко — медикаментозну лихоманку, дуже рідко — інтерстиціальний нефрит, анафілаксію, шкірний васкуліт.
З боку ШКТ: нечасто — дискомфорт у травному тракті, дуже рідко — псевдомембранозний коліт (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
З боку гепатобіліарної системи: часто — транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів, нечасто — транзиторне підвищення рівня білірубіну.
Транзиторне підвищення рівня печінкових ензимів або білірубіну виникало головним чином у пацієнтів з існуючою патологією печінки, але даних про шкідливий вплив на печінку немає.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — шкірний висип, кропив’янка та свербіж; дуже рідко — поліморфна еритема, синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, ангіоневротичний набряк.
З боку сечовидільної системи: дуже рідко — підвищення рівня креатиніну в плазмі крові, азоту сечовини в крові та зниження рівня кліренсу креатиніну.
Загальні розлади та реакції у місці введення: часто — реакції в місці введення, що можуть включати біль і тромбофлебіт.
Імовірність виникнення болю в місці в/м введення більша при застосуванні вищих доз, однак це навряд чи буде причиною припинення лікування.
Профіль безпеки при застосуванні цефуроксиму натрію у дітей відповідає профілю безпеки дорослих.
Звітування про підозрювані побічні реакції. Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення користі та ризиків, пов’язаних із застосуванням лікарського засобу.

реакції гіперчутливості. Як і при застосуванні інших β-лактамних антибіотиків, повідомляли про тяжкі та часом летальні реакції гіперчутливості. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефуроксимом слід негайно припинити та вжити відповідних невідкладних заходів.
Перед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефуроксиму, цефалоспоринових антибіотиків або інших β-лактамних антибіотиків. З особливою обережністю препарат призначати пацієнтам, у яких відмічені реакції гіперчутливості на пеніциліни або інші β-лактамні антибіотики.
Одночасне застосування з сильнодіючими діуретиками та аміноглікозидними антибіотиками. Цефалоспоринові антибіотики у високих дозах слід з обережністю призначати хворим, які отримують лікування сильнодіючими діуретиками, такими як фуросемід, або аміноглікозидними антибіотиками, оскільки є повідомлення про випадки небажаного впливу на функцію нирок при такому поєднанні ліків. Функцію нирок необхідно контролювати у цих хворих так само, як у осіб літнього віку, а також у пацієнтів з нирковою недостатністю (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів. Застосування цефуроксиму може призвести до надмірного росту Candida. Тривале лікування може також призвести до надмірного росту інших нечутливих мікроорганізмів (наприклад enterococci та Clostridium difficile), що, у свою чергу, може потребувати припинення лікування (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
При застосуванні антибіотиків повідомляли про випадки псевдомембранозного коліту різного ступеня тяжкості: від легкої форми до загрозливого для життя стану. Тому важливо мати це на увазі, якщо у пацієнтів виникає тяжка діарея під час або після застосування цефуроксиму (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Слід припинити терапію цефуроксимом і застосувати специфічне лікування Clostridium difficile. Лікарські засоби, які пригнічують перистальтику, не слід застосовувати.
Інтраабдомінальні інфекції. Враховуючи спектр антибактеріальної активності, цефуроксим не підходить для лікування інфекцій, спричинених грамнегативними неферментуючими бактеріями (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).
Вплив на діагностичні тести. Позитивний тест Кумбса, що пов’язаний із застосуванням цефуроксиму, може впливати на перехресну пробу на сумісність крові (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Цефуроксим незначною мірою може впливати на результати досліджень із використанням методик, що базуються на відновленні міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест), але це не призводить до псевдопозитивних результатів, як у випадках із деякими іншими цефалоспоринами.
Оскільки при фероціанідному тесті можливий псевдонегативний результат, для визначення рівня глюкози в крові/плазмі пацієнтам, які лікуються цефуроксимом натрію, рекомендується використовувати глюкозооксидазну або гексокіназну методику.
Препарат містить натрій. Це слід мати на увазі пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.
Застосування у період вагітності та годування груддю
Вагітність. Існують обмежені дані щодо застосування цефуроксиму у вагітних. Даних щодо ембріотоксичної та тератогенної дії цефуроксиму не одержано, проте, як і при застосуванні інших ліків, препарат слід з обережністю призначати вагітним тільки в разі, коли користь застосування лікарського засобу переважає можливі ризики.
Встановлено, що цефуроксим проникає через плаценту і досягає терапевтичних доз в амніотичній рідині та пуповинної крові після в/м або в/в дози для матері.
Годування груддю. Цефуроксим проникає у грудне молоко в невеликій кількості. При застосуванні в терапевтичних дозах лікарського засобу не очікується розвитку побічних реакцій, але не можна виключити ризик появи діареї або грибкової інфекції слизових оболонок. Тому може виникнути необхідність у припиненні годування груддю. Слід прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення/відмови від застосування цефуроксиму з врахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жінки.
Фертильність. Відсутні дані щодо впливу цефуроксиму натрію на фертильність у людини. У дослідженнях репродуктивної функції на тваринах не зафіксовано впливу цього лікарського засобу на фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Дані відсутні, однак оскільки цефуроксим може спричинити запаморочення, пацієнтів слід попередити, що керувати транспортними засобами і працювати з іншими механізмами необхідно з обережністю.

як і інші антибіотики, цефуроксим може впливати на флору кишечнику, що призведе до зниження реабсорбції естрогенів та ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.
Цефуроксим виводиться шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секреції. Одночасне застосування з пробенецидом не рекомендоване, оскільки при цьому подовжується Т_½ антибіотика і підвищується C_max у сироватці крові.
Потенційні нефротоксичні препарати та петльові діуретики. Цефалоспоринові антибіотики у високих дозах слід з обережністю призначати хворим, які отримують лікування сильнодіючими діуретиками, такими як фуросемід, або потенційно нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозидні антибіотики, оскільки є повідомлення про випадки небажаного впливу на функцію нирок при такому поєднанні ліків.
Інші взаємодії. Визначення рівня глюкози у крові/плазмі (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Одночасне застосування з пероральними антикоагулянтами може призвести до збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).
Несумісність. Аксетин не слід змішувати в одному шприці з аміноглікозидними антибіотиками.
рН 2,74% р-ну бікарбонату натрію для ін’єкцій істотно впливає на колір р-ну, тому цей р-н не рекомендується для розведення цефуроксиму. Однак у разі необхідності, якщо хворий отримує р-н бікарбонату натрію в/в шляхом інфузії, Аксетин можна ввести безпосередньо у трубку крапельниці.
1,5 г Аксетину, розчиненого у 15 мл води для ін’єкцій, можна застосовувати разом з ін’єкцією метронідазолу (500 мг/100 мл), обидва препарати зберігають свою активність протягом 24 год при температурі нижче 25 °С.
1,5 г Аксетину сумісні з 1 г азлоциліну (в 15 мл розчинника) або з 5 г (в 50 мл розчинника) протягом 24 год при температурі 4 °С та 6 год при температурі до 25 °С.
Аксетин можна зберігати протягом 24 год при температурі 25° С у 5% або 10% р-ні ксилітолу для ін’єкцій.
Аксетин сумісний з р-нами, що містять до 1% лідокаїну гідрохлориду.
Аксетин сумісний з більшістю загальновживаних р-нів для в/в ін’єкцій. Він зберігає свої властивості протягом 24 год при кімнатній температурі у таких р-нах: 0,9% р-н хлориду натрію для ін’єкцій; 5% р-н глюкози для ін’єкцій; 0,18% р-н хлориду натрію з 4% р-ном глюкози для ін’єкцій; 5% р-н глюкози з 0,9% р-ном хлориду натрію для ін’єкцій; 5% р-н глюкози з 0,45% р-ном хлориду натрію для ін’єкцій; 5% р-н глюкози з 0,225% р-ном хлориду натрію для ін’єкцій; 10% р-н глюкози для ін’єкцій; 10% р-н інвертованої глюкози у воді для ін’єкцій; р-н Рінгера; р-н Рінгера-лактату; М/6 р-н натрію лактату; р-н Хартмана.
Стабільність Аксетину у 0,9% р-ні хлориду натрію для ін’єкцій з 5% р-ном глюкози не змінюється за наявності гідрокортизону натрію фосфату.
Аксетин також сумісний протягом 24 год при кімнатній температурі при розведенні у р-ні для інфузій:
з гепарином (10 або 50 од./мл) у 0,9% р-ні хлориду натрію для ін’єкцій;
з р-ном хлориду калію (10 або 40 мекв/л) у 0,9% р-ні хлориду натрію для ін’єкцій.

передозування цефалоспоринів може спричинити неврологічні ускладнення, включаючи енцефалопатію, судоми і кому. Симптоми передозування можуть виникнути, якщо доза лікарського засобу не була відповідним чином скоригована для пацієнтів із порушенням функції нирок (див. ЗАСТОСУВАННЯ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Рівень цефуроксиму в сироватці крові може бути знижений шляхом гемодіалізу та перитонеального діалізу.

при температурі не вище 25 °С. У разі крайньої необхідності готовий р-н або суспензію зберігають у холодильнику протягом 24 год при температурі 2–8 °С.