Допікар (Dopicar) (350619) - інструкція із застосування ATC-класифікація

діючі речовини: карбідопа, леводопа;

1 таблетка містить карбідопи 25 мг, леводопи 250 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, індигокармін (Е 132).

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: блакитні з вкрапленнями, круглі, плоскі таблетки, зі скошеними краями, гладенькі з обох боків та з лінією розлому з одного боку. Тріщини та сколи відсутні.

Протипаркінсонічні препарати. Допамінергічні засоби. Леводопа з інгібітором декарбоксилази.

Код АТХ N04B A02.

Фармакодинаміка.

Комбінований протипаркінсонічний засіб, що містить метаболічний попередник допаміну — леводопу та інгібітор периферичної допа-декарбоксилази — карбідопу.

Як припускають, симптоми хвороби Паркінсона пов'язані з недостатньою кількістю допаміну. У нормі допамін виконує функцію нейромедіатора та продукується у певних клітинах мозку, що контролюють м'язову активність. Рухові розлади вважають наслідком допамінової недостатності.

Протипаркінсонічна дія леводопи зумовлена її перетворенням у допамін шляхом декарбоксилювання безпосередньо у центральній нервовій системі (ЦНС), що призводить до поповнення дефіциту допаміну у нервових клітинах.

Карбідопа, яка не проникає через гематоенцефалічний бар'єр, перешкоджає екстрацеребральному декарбоксилюванню леводопи, завдяки чому надходження леводопи до мозку та перетворення її у допамін у ЦНС збільшується, що призводить до зменшення симптомів хвороби Паркінсона у багатьох пацієнтів.

Фармакокінетика.

Леводопа і карбідопа добре абсорбуються, максимальна концентрація препарату у плазмі крові досягається через 1–3 години. Період напіврозпаду леводопи становить приблизно 2 години при наявності карбідопи. Як результат дії карбідопи, виведення леводопи з плазми знижується на 50%. У присутності карбідопи леводопа головним чином перетворюється на амінокислоти та меншою мірою — на деривати катехоламіну. Усі метаболіти карбідопи та леводопи виводяться з сечею.

Хвороба та синдром Паркінсона.

• Гіперчутливість до активних компонентів або до будь-якого з компонентів препарату;
• закритокутова глаукома;тяжка серцева недостатність;
• тяжка серцева аритмія;
• тяжкі психози;
• одночасне застосування селективних інгібіторів моноаміноксидази (МАО) типу А та неселективних інгібіторів МАО (за винятком низьких доз окремих інгібіторів МАО-В). Ці препарати необхідно відмінити щонайменше за 2 тижні до призначення Допікару;
• підозрілі та недіагностовані шкірні захворювання або меланома в анамнезі.

Препарат не застосовувати пацієнтам, яким протипоказані симпатоміметики.

Необхідно з обережністю призначати препарат одночасно з нижчезазначеними лікарськими засобами.

Антигіпертензивні препарати. У пацієнтів, які отримували деякі антигіпертензивні препарати, додавання комбінацій леводопи з інгібітором декарбоксилази спричиняло розвиток симптоматичної ортостатичної гіпотензії, тому на початку лікування препаратом може виникнути потреба у корегуванні дози антигіпертензивного препарату.

Антидепресанти. Є незначна кількість повідомлень про негативні реакції, включаючи гіпертензію та дискінезію, спричинені одночасним застосуванням трициклічних антидепресантів та препаратів леводопи з карбідопою.

Допікар можна застосовувати лише з селективними інгібіторами МАО-В в рекомендованих дозах (наприклад із селегіліном). В іншому випадку може збільшитися ризик виникнення ортостатичної гіпотензії.

Анестетики. Супутнє застосування анестетиків може спричинити аритмію.

Антихолінергічні засоби. Можуть діяти синергічно разом з леводопою для зниження тремору, і ця особливість часто використовується для підвищення терапевтичного ефекту; однак вони можуть загострити неконтрольовані рухи. У великих дозах вони також можуть зменшити позитивний ефект леводопи внаслідок уповільнення її абсорбції, таким чином збільшуючи шлунковий метаболізм препарату.

Препарати заліза. Як свідчать дослідження, біодоступність карбідопи та/або леводопи знижується при застосуванні препарату разом з сульфатом заліза або глюконатом заліза. Лікарські засоби, які містять сульфат заліза та карбідопу/леводопу, слід застосовувати окремо з максимально можливим інтервалом часу.

Селегілін. Сумісна терапія із селегіліном може призвести до тяжкої ортостатичної гіпотензії, не характерної для Допікару.

Симпатоміметики. Одночасне застосування карбідопи/леводопи з симпатоміметиками здатне потенціювати дію останніх; може виникати потреба у зниженні дози симпатоміметиків. Симпатоміметики можуть потенціювати серцево-судинні побічні ефекти леводопи.

Інші лікарські засоби

На цей час не відзначено ознак взаємодій, які б унеможливлювали одночасне застосування стандартних протипаркінсонічних препаратів. Можна застосовувати з іншими протипаркінсонічними засобами, що не містять леводопи.

Антагоністи D₂-допамінових рецепторів (наприклад метоклопрамід, фенотіазини, бутирофенони і рисперидон), бензодіазепіни та ізоніазид можуть знижувати терапевтичний ефект леводопи.

Метоклопрамід збільшує концентрацію леводопи у плазмі крові.

Нейролептики можуть послаблювати терапевтичний ефект леводопи. Така комбінація не рекомендована (див. розділ «Особливості застосування»). У разі необхідності слід використовувати найнижчі дози обох лікарських засобів.

Застосування антиепілептичних засобів (фенітоїну) і папаверину перешкоджає позитивному впливу леводопи при хворобі Паркінсона. Метаболізм леводопи підвищується при застосуванні антиконвульсивних препаратів.

Пацієнтам, які застосовують ці препарати у комбінації з карбідопою/леводопою, слід перебувати під ретельним наглядом через можливість втрати терапевтичного ефекту.

Не рекомендується застосування карбідопи/леводопи з лікарськими засобами, які знижують рівень допаміну в організмі (наприклад, тетрабеназин) або іншими лікарськими засобами, що здатні знижувати концентрацію моноамінів.

Разом з препаратом можна застосовувати антагоністи допаміну, амантадин. Якщо ці засоби призначати додатково до терапії Допікаром, може бути потрібна корекція його дози.

Сумісне застосування інгібіторів катехол-О-метилтрансферази (толкапон, ентакапон) та карбідопи/леводопи може підвищувати біодоступність леводопи.

З огляду на те, що леводопа конкурує з певними амінокислотами, у деяких пацієнтів, які дотримуються високопротеїнової дієти, може погіршитися засвоєння препарату.

При одночасному застосуванні з антацидами вплив на біодоступність леводопи не вивчали.

Додавання карбідопи запобігає збільшенню метаболізму леводопи в допамін, що спричиняється дією вітаміну В₆. Препарат можна застосовувати пацієнтам з паркінсонізмом, які приймають вітамінні препарати, що містять піридоксину гідрохлорид (вітамін В₆).

Препарат не слід застосовувати для лікування екстрапірамідних реакцій, спричинених лікарськими засобами, а також не рекомендується для лікування хореї Гентінгтона.

Препарат слід призначати з обережністю пацієнтам із тяжкими серцево-судинними захворюваннями або захворюваннями легень, бронхіальною астмою, захворюваннями нирок, печінки, ендокринними захворюваннями, відкритокутовою глаукомою, виразковою хворобою шлунка та/або дванадцятипалої кишки в анамнезі (через імовірність виникнення кровотечі з верхніх відділів травного тракту), гематемезисом, синдромом Кушинга, психічними порушеннями, судомами в анамнезі.

Початкову дозу (і будь-яке коригування дози) пацієнтам з інфарктом міокарда, передсердною, вузловою та шлуночковою аритмією призначати у разі, якщо пацієнт перебуватиме під постійним наглядом лікаря і буде контролюватися його серцева функція.

Якщо необхідно провести операцію під наркозом, терапію карбідопою/леводопою можна продовжувати доти, поки пацієнту дозволяється пити рідину та приймати препарати перорально. При необхідності тимчасового припинення лікування відновлення застосування карбідопи/леводопи можна починати, як тільки буде дозволено приймати лікарські засоби перорально в тій самій дозі, що й раніше.

Пацієнти з важкими психологічними порушеннями в анамнезі потребують ретельного контролю; необхідне зменшення дози.

Усі пацієнти, які приймають препарат, повинні перебувати під пильним наглядом для виявлення психічних змін, депресивного синдрому із супутніми суїцидними намірами та інших типів тяжкої антисоціальної поведінки. Пацієнти з психозом (у тому числі в анамнезі) потребують особливої уваги. При посиленні психотичної симптоматики дозу карбідопи/леводопи необхідно зменшити або відмінити препарат.

У пацієнтів, яких попередньо лікували лише леводопою, можлива дискінезія, оскільки карбідопа дає змогу більшій кількості леводопи досягти мозку і, таким чином, сформуватися більшій кількості допаміну. Поява дискінезії вимагає зменшення дози.

Так само, як і леводопа, препарат може спричиняти мимовільні рухи та психічні розлади. Пацієнти, які мали мимовільні рухи та психози під час лікування леводопою, потребують особливої уваги у разі застосування препарату Допікар. Такі реакції спричиняються збільшенням допаміну у мозку, що є наслідком застосування леводопи, а прийом Допікару може спричинити рецидив.

Пацієнти, які мали в анамнезі випадки ортостатичної гіпотензії, потребують ретельного спостереження, особливо на початку застосування Допікару. Таким пацієнтам може бути потрібне відповідне лікування.

При різкому припиненні застосування протипаркінсонічних препаратів спостерігається синдром, схожий на нейролептичний злоякісний синдром, включаючи м'язову ригідність, підвищення температури тіла, психічні зміни та збільшення вмісту креатинфосфокінази в сироватці крові, особливо коли пацієнтів лікували із застосуванням антипсихотичних засобів. Тому необхідно наглядати за пацієнтами при будь-якому різкому припиненні або зміні дозування препарату Допікар, особливо за тими, які також отримують нейролептики.

Призначати одночасно психоактивні препарати, такі як фенотіазини або бутирофенони, слід з обережністю. Пацієнтів із судомами в анамнезі лікувати слід з обережністю.

Як і у разі застосування леводопи, потрібні періодичні перевірки печінкової, кровотворної, серцево-судинної та ниркової функцій протягом усього лікування.

Пацієнтам із хронічною відкритокутовою глаукомою слід призначати препарат з обережністю за умови постійного контролю внутрішньоочного тиску та ретельного нагляду за його змінами під час лікування.

Леводопа може спричинити сонливість і раптові епізоди сонливості. Випадки виникнення раптових епізодів сонливості під час денної активності — рідкісні. Однак пацієнта необхідно проінформувати про можливе виникнення таких симптомів і рекомендувати проявляти обережність, якщо пацієнт має намір керувати автомобілем або працювати з механізмами під час лікування леводопою. Пацієнти, у яких спостерігається сонливість та/або раптове засинання, не можуть керувати транспортним засобом або працювати з механізмами. Крім того, слід розглянути можливість зниження дози або відміни лікування.

Синдром дисрегуляції допаміну. Синдром дисрегуляції допаміну — це адиктивний розлад, що спричиняє надмірне вживання засобу у деяких пацієнтів, які отримували карбідопу/леводопу. Перед початком лікування пацієнти та особи, які за ними доглядають, повинні бути попереджені про потенційний ризик розвитку синдрому дисрегуляції допаміну (див. розділ «Побічні реакції»).

Порушення імпульсного управління. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами щодо виникнення порушень імпульсного управління. Пацієнтів та їх оточення слід попередити про можливі зміни в поведінці, які свідчать про порушення імпульсного управління, такі як патологічна азартність, підвищення лібідо, гіперсексуальність, імпульсивне бажання здійснити покупку, переїдання, імпульсивне вживання їжі, при застосуванні допамінових агоністів та/або інших допамінергічних засобів із вмістом леводопи, включаючи Допікар. У цьому випадку слід зменшити дозу препарату або припинити прийом препарату.

Слід проявляти обережність при одночасному застосуванні резерпіну.

Лабораторні дослідження

Зазвичай вміст азоту сечовини крові, креатиніну та сечовини при застосуванні карбідопи/леводопи нижчі, ніж при застосуванні леводопи. Транзиторні аномалії включають збільшення вмісту сечовини в крові, креатиніну, сечової кислоти, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лактатдегідрогенази, білірубіну, лужної фосфатази, протеїно-зв'язаного йоду.

Спостерігається зниження гемоглобіну, гематокриту, збільшення глюкози в сироватці крові та збільшення білих кров'яних тілець, збільшення кількості бактерій та крові в сечі.

Відзначаються позитивні тести на антитіла еритроцитів (проба Кумбса) як при застосуванні Допікару, так і при застосуванні лише леводопи, але гемолітична анемія практично не зустрічається.

Препарат Допікар може спричинити хибнопозитивний результат при вимірюванні кетонів у сечі з використанням лакмусового тесту; ця реакція не змінюється при кип'ятінні сечі. Використання методів із застосуванням глюкозооксидази може дати хибнонегативний результат при дослідженні на глюкозурію.

Повідомляли, що при наявності хвороби Паркінсона пацієнти мають підвищений ризик розвитку меланоми (приблизно у 2–6 разів вище, ніж у загальній популяції). Невідомо, пов'язаний цей ризик із хворобою Паркінсона чи з іншими факторами, такими як застосування препаратів для лікування хвороби Паркінсона. Тому рекомендується постійно спостерігати за станом шкіри для виявлення можливої меланоми і періодично проходити обстеження шкіри у кваліфікованого спеціаліста (наприклад дерматолога) під час лікування Допікаром.

У разі відміни препарату дозу слід зменшувати поступово, при цьому слід ретельно спостерігати за станом пацієнта.

Вагітність

Хоча вплив препарату на перебіг вагітності невідомий, однак і леводопа, і її комбінації з карбідопою спричиняли вади розвитку внутрішніх органів та скелета в експерименті на тваринах. Тому застосування препарату жінкам репродуктивного віку вимагає, щоб очікувана користь від препарату була зважена з можливою небезпекою у період вагітності.

Годування груддю

Невідомо, чи карбідопа проникає у грудне молоко. Повідомляли, що леводопа проникає у грудне молоко. Зважаючи на те, що багато лікарських засобів проникають у грудне молоко, та беручи до уваги можливі серйозні побічні реакції у немовлят, необхідно прийняти рішення про припинення використання препарату або про припинення годування груддю, враховуючи важливість препарату для матері.

Індивідуальні реакції на препарат можуть відрізнятися у різних пацієнтів і деякі побічні ефекти, про які повідомляли при застосуванні карбідопи/леводопи, здатні негативно впливати на здатність окремих пацієнтів керувати автотранспортом або управляти механізмами. Небажані ефекти, такі як сонливість і запаморочення, можуть вплинути на здатність керувати автомобілем або використовувати механізми.

Пацієнтів, які під час лікування леводопою відчувають сонливість та/або раптове засинання, слід проінструктувати щодо необхідності уникати керування автомобілем.

Слід уникати будь-яких інших видів діяльності, які вимагають повної концентрації уваги (наприклад експлуатація транспортних засобів або механізмів), оскільки у такому випадку пацієнти наражають себе та інших осіб на ризик отримання травми або на смерть.

Це має продовжуватися, доки такі періодичні епізоди або сонливість не зникнуть (див. розділ «Особливості застосування»).

Таблетка має розподільчу риску, тобто таблетку можна ділити навпіл.

Оптимальну добову дозу карбідопи/леводопи визначати ретельним титруванням індивідуально для кожного пацієнта.

Залежно від тяжкості захворювання може бути потрібно близько 6 місяців для досягнення оптимального лікувального ефекту.

Пацієнти, які не отримували леводопу. Для пацієнтів, які розпочинають прийом препарату, початкова доза становить ½ таблетки 1 або 2 рази на добу. Якщо необхідно, можна додати ще ½ таблетки щоденно або кожного наступного дня до досягнення необхідної кількості карбідопи.

Терапевтична дія препарату проявляється в той самий день, інколи вже після однієї дози. Повна ефективна доза препарату досягається протягом 7 днів порівняно з тижнями та місяцями застосування леводопи окремо.

Пацієнти, які отримували леводопу. Прийом леводопи слід припинити принаймні за 12 годин (24 години для лікарських форм з повільним вивільненням) до початку терапії препаратом Допікар. Найлегшим шляхом є прийом препарату вранці, при цьому вночі леводопу не слід застосовувати. Доза препарату має бути приблизно 20% попередньої щоденної дози леводопи.

Початкова доза. Для пацієнтів, які отримують менше 1500 мг леводопи на добу, початкова добова доза повинна становити 75–100 мг карбідопи та 300–400 мг леводопи (застосовувати препарат з дозуванням у співвідношенні карбідопи/леводопи 1:4) за
3–4 прийоми на добу. Для пацієнтів, які отримують більше 1500 мг леводопи на добу, початкова доза становить 1 таблетку препарату 3–4 рази на добу.

Підтримуюча доза. Терапія з застосуванням препарату Допікар повинна враховувати індивідуальні особливості пацієнтів, дозування слід поступово змінювати залежно від терапевтичного ефекту.

У разі коли необхідна більша кількість леводопи, дозу препарату можна збільшити до
1 таблетки 3–4 рази на добу. При необхідності дозу можна збільшувати по ½ чи по цілій таблетці кожної наступної доби (максимальна добова доза — 8 таблеток).

Коли переведення пацієнта з леводопи на препарат Допікар поєднується з прийомом інших інгібіторів декарбоксилази, застосування препаратів слід припинити принаймні за 12 годин до початку застосування препарату Допікар. Застосування препарату слід розпочинати з дози, що відповідає кількості леводопи/інгібітору декарбоксилази в попередніх препаратах.

Пацієнти, які отримують інші протипаркінсонічні препарати: комбінація препарату з інгібіторами моноаміноксидази-В (МАО-В) здатна підвищити ефективність препарату Допікар у контрольованих випадках акінезії та/або дискінезії.

Застосування інших стандартних протипаркінсонічних препаратів, що відрізняються від леводопи, можна продовжувати при призначенні карбідопи та леводопи, хоча дозу цих препаратів або дозу леводопи потрібно буде змінити.

Пацієнти літнього віку. Даний препарат можна призначати пацієнтам літнього віку.

Безпека препарату для дітей не встановлена, тому його не слід призначати пацієнтам віком до 18 років.

Лікувальні заходи при гострому передозуванні препарату в основному є такими ж, як і при передозуванні леводопи. Проте при наявності симптомів передозування застосування піридоксину є неефективним. Потрібно проводити ретельний моніторинг електрокардіограми пацієнта на предмет можливого виникнення аритмій. У разі необхідності застосовувати відповідні протиаритмічні засоби. Слід враховувати також, що разом із препаратом Допікар пацієнт може застосовувати інші лікарські засоби.

На цей час досвіду застосування діалізу немає. У зв'язку з цим його значення у лікуванні передозування препарату невідоме.

Кінцевий період напіввиведення леводопи становить близько 2 годин при застосуванні разом з карбідопою.

Побічні ефекти, що виникають при застосуванні препарату, часто пов'язують з нейрофармакологічною діяльністю допаміну. Зазвичай ці реакції зникають або слабшають при зменшенні дози. Найчастішими проявами є дискінезія, включаючи хореєподібні, дистонічні та інші мимовільні рухи, і нудота. Спазми м'язів та блефароспазм є ранніми ознаками того, що дозу слід зменшити.

Іншими серйозними побічними ефектами є ментальні зміни, включаючи параноїдальне мислення та психози; депресію з або без суїцидальних тенденцій; деменцію. Виникають випадки патологічного азарту, підвищеного лібідо та гіперсексуальності у пацієнтів, особливо при великих дозах; ці прояви зникали при зменшенні дози або припиненні терапії препаратом.

Нижчезазначені побічні ефекти пов'язують з прийомом леводопи та її комбінацією.

З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, гемолітична та негемолітична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, кропив'янку.

З боку серцево-судинної системи: пальпітація, порушення серцевого ритму, ортостатичні ефекти, у тому числі артеріальна гіпотензія, схильність до втрати свідомості, синкопе, артеріальна гіпертензія, флебіт.

З боку нервової системи: судоми (рідко відзначалися судоми, однак причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням карбідопи/леводопи не встановлений), запаморочення, брадикінезія, феномен «включення-виключення» (може виникнути через кілька місяців і навіть років від початку лікування леводопою і, імовірно, пов'язаний з прогресуванням захворювання (у таких випадках може бути необхідною корекція доз та інтервалів між ними)), атаксія, дискінезія, хорея, дистонія, інші мимовільні рухи, екстрапірамідні та рухові розлади, підвищений тремор рук, посмикування м'язів, тризм, парестезії, падіння, порушення ходи, злоякісний нейролептичний синдром.

З боку психіки: сплутаність свідомості, порушення сну, безсоння, нічні кошмари, манії, виснаження, депресія, спроби суїциду, ейфорія, відчуття роздратування, зниження гостроти розуму, деменція, психотичні епізоди (включаючи марення, параноїдальні думки і транзиторний психоз), галюцинації, підвищення лібідо, занепокоєння, ажитація, страх, порушення мислення, дезорієнтація, головний біль, заціпеніння, сонливість, надмірна денна сонливість і раптові епізоди засинання, синдром дисрегуляції допаміну.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, сухість у роті, гіркий присмак у роті, гіперсалівація, дисфагія, бруксизм, гикавка, запор, діарея, метеоризм, диспепсія, гастроінтестинальний біль, темне забарвлення слини, гастроінтестинальні кровотечі, відчуття печіння на язиці, виразка дванадцятипалої кишки.

Порушення обміну речовин: зменшення або збільшення маси тіла, набряки, анорексія.

З боку шкіри і підшкірних тканин: набряк, свербіж, гіперемія, пітливість, забарвлення поту у темний колір, висипи, випадання волосся, активація злоякісної меланоми, хвороба Шенляйна-Геноха.

З боку системи дихання: біль у грудній клітці, охриплість голосу, диспное, порушення дихання.

З боку скелетно-м'язової системи: спазм м'язів, слабкість.

З боку сечовидільної системи: затримка виведення сечі, нетримання сечі, темний колір сечі.

З боку репродуктивних органів та молочних залоз: пріапізм.

З боку органів зору: нечіткість зору, блефароспазм, активація латентного синдрому Горнера, диплопія, мідріаз, судома погляду. Блефароспазм може бути раннім симптомом передозування.

Лабораторні показники: підвищення показників функції печінки, таких як лужна фосфатаза, аланінамінотрансфераза (АлАТ), аспартатамінотрансфераза (АсАТ), лактатдегідрогеназа, білірубін, азот сечовини крові, креатинін, сечова кислота, позитивний тест Кумбса, зниження гемоглобіну та гематокриту, підвищення рівня глюкози у сироватці крові, лейкоцитоз, бактеріурія, гематурія.

Інші: загальна слабкість, астенія, стомлюваність, погане самопочуття, раптове загострення супутніх захворювань, припливи, злоякісна меланома.

Леводопа асоціюється із сонливістю, але дуже рідко повідомляли про випадки сонливості вдень та раптові засинання у зв'язку з прийомом леводопи.

Порушення імпульсного управління: патологічна азартність, підвищення лібідо, гіперсексуальність, імпульсивне бажання здійснити покупку, переїдання, імпульсивне вживання їжі при застосуванні допамінових агоністів та/або інших допамінергічних препаратів, що містять леводопу, включаючи Допікар.

Синдром дисрегуляції допаміну. Синдром дисрегуляції допаміну — це адиктивний розлад, що спостерігається у деяких пацієнтів, які отримували карбідопу/леводопу. У пацієнтів із цим синдромом спостерігається компульсивний патерн зловживання допамінергічними засобами у дозах, вищих від тих, що потрібні для адекватного контролю моторних симптомів, що може у деяких випадках призвести до розвитку важкої дискінезії (див. розділ «Особливості застосування»).

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 5 або 10 блістерів у коробці.

За рецептом.

АТ Фармацевтичний завод ТЕВА.

Дільниця 1; Н-4042 Дебрецен, вул. Паллагі 13, Угорщина.