Логуфен таблетки (Logufen tablets)

Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, повідон, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.
Плівкове покриття:
таблетки по 250 мг: Opadry (II) 85G68918 білий (спирт полівініловий, титану діоксид (Е171), тальк, поліетиленгліколь, лецитин);
таблетки по 500 мг: Opadry (II) 85G52482 жовтий (спирт полівініловий, тальк, титану діоксид (Е171), поліетиленгліколь, лецитин, заліза оксид жовтий (Е 172)).

Леветирацетам - 500 мг

фармакодинаміка. Леветирацетам є похідним піролідону (S-енантіомер альфа-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду), за хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів.
Механізм дії леветирацетаму недостатньо вивчений, але встановлено, що він відрізняється від механізму дії відомих протиепілептичних препаратів. На підставі проведених досліджень in vitro й in vivo припускають, що леветирацетам не змінює основні характеристики нервової клітини і нормальну нейротрансмісію. Дослідження in vitro показали, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональні рівні Са²⁺ шляхом часткового пригнічення току через Са²⁺ канали N-типу та зниження вивільнення Ca²⁺ з інтранейрональних депо. Він також частково нівелює пригнічення ГАМК- та гліцинрегульованого струму, зумовлене дією цинку та β-карболінами. Крім того, у ході досліджень in vitro леветирацетам зв’язувався зі специфічними ділянками у тканинах головного мозку гризунів. Місцем зв’язування є білок синаптичних везикул 2А, що бере участь у злитті везикул та вивільненні нейротрансмітерів. Спорідненість (у ранговому порядку) леветирацетаму та відповідних аналогів з білком синаптичних везикул 2А корелювала з потужністю їх протисудомної дії в моделях аудіогенної епілепсії у мишей. Ці результати дають змогу припустити, що взаємодія між леветирацетамом та білком синаптичних везикул 2А може частково пояснювати механізм протиепілептичної дії препарату.
Фармакодинамічні ефекти. Леветирацетам забезпечує захист від судом у широкому спектрі моделей парціальних та первинногенералізованих нападів у тварин, не спричиняючи просудомного ефекту. Основний метаболіт неактивний.
У людини активність препарату підтверджена як щодо фокальних, так і генералізованих епілептичних нападів (епілептиформні прояви/фотопароксизмальна реакція), що свідчить про широкий спектр фармакологічного профілю леветирацетаму.
Фармакокінетика. Леветирацетам характеризується високою розчинністю та проникністю. Фармакокінетика має лінійний характер, не залежить від часу та характеризується низькою між- та інтрасуб’єктною мінливістю. Після повторного застосування препарату кліренс не змінюється. Ознак впливу статі, раси чи циркадного ритму на фармакокінетику не відзначалося. Профіль фармакокінетики був подібним у здорових добровольців та хворих на епілепсію.
Завдяки повному та лінійному всмоктуванню рівні препарату у плазмі крові можна передбачити, виходячи з пероральної дози леветирацетаму, вираженої у мг/кг маси тіла. Тому відстежувати плазмові рівні леветирацетаму немає потреби.
У дорослих та дітей відзначалася значна кореляція між концентрацією препарату у слині та плазмі крові (співвідношення концентрації у слині/плазмі крові коливалося в діапазоні 1–1,7 після прийому таблеток для перорального застосування та через 4 год після прийому орального р-ну).
Дорослі та підлітки
Всмоктування. Леветирацетам швидко всмоктується після перорального застосування. Абсолютна пероральна біодоступність близька до 100%. C_max досягається через 1,3 год після прийому препарату. Рівноважний стан досягається через 2 дні застосування препарату двічі на добу. C_max зазвичай становлять 31 та 43 мкг/мл після разової дози 1000 мг та повторної дози 1000 мг 2 раза на добу відповідно. Ступінь всмоктування не залежить від дози та не змінюється під дією їжі.
Розподіл. Даних щодо розподілу препарату у тканинах людини немає. Ні леветирацетам, ні його основний метаболіт значним чином не зв’язуються з білками плазми крові (<10%). Об’єм розподілу леветирацетаму становить 0,5–0,7 л/кг, що приблизно дорівнює загальному об’єму води в організмі.
Метаболізм. Метаболізм леветирацетаму у людини незначний. Основним шляхом метаболізму (24% дози) є ферментний гідроліз ацетамідної групи. Ізоформи печінкового цитохрому Р450 не беруть участі в утворенні основного метаболіту — ucb L057.
Гідроліз ацетамідної групи виявлено у великій кількості тканин, включаючи клітини крові. Метаболіт ucb L057 фармакологічно неактивний.
Також були визначені два другорядних метаболіти. Один утворювався внаслідок гідроксилювання піролідонового кільця (1,6% дози), другий — внаслідок розімкнення піролідонового кільця (0,9% дози). Інші невизначені компоненти становили лише 0,6% дози.
Взаємного перетворення енантіомерів леветирацетаму чи його основного метаболіту в умовах in vivo не виявлено.
У ході досліджень in vitro леветирацетам та його основний метаболіт не пригнічували активність основних ізоформ печінкового цитохрому Р450 людини (CYP 3A4, 2A6, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 1A2), глюкуронілтрансферази (UGT1A1 та UGT1A6) та епоксидгідроксилази. Також леветирацетам не пригнічує глюкуронідацію вальпроєвої кислоти in vitro.
У культурі гепатоцитів людини леветирацетам чинив слабкий вплив або ж зовсім не впливав на кон’югацію CYP 1A1/2, SULT1E1 або UGT1A1. У високих концентраціях (680 мкг/мл) леветирацетам спричиняв слабку індукцію CYP 2B6 та CYP 3A4, однак у концентраціях, подібних до C_max після повторного застосування 1500 мг двічі на добу, цей вплив не був біологічно значущим. Дані in vitro та in vivo щодо взаємодії з пероральними контрацептивами, дигоксином і варфарином вказують на те, що в умовах in vivo значущої індукції ферментів не очікується. Тому взаємодія леветирацетаму з іншими речовинами малоймовірна.
Виведення. Т_½ препарату з плазми у дорослих становив 7±1 год і не залежав від дози, шляху введення або повторного застосування. Середній загальний кліренс становив 0,96 мл/хв/кг.
Основна кількість препарату, у середньому 95% дози, виділялася нирками (близько 93% дози виводилося протягом 48 год). З калом виводиться лише 0,3% дози.
Кумулятивне виведення із сечею леветирацетаму та його основного метаболіту становило 66 та 24% дози відповідно в перші 48 год. Нирковий кліренс леветирацетаму та ucb L057 становить 0,6 та 4,2 мл/хв/кг відповідно, що свідчить про виведення леветирацетаму шляхом гломерулярної фільтрації з подальшою реабсорбцією в канальцях, і що основний метаболіт також виводиться шляхом активної канальцевої секреції на додаток до гломерулярної фільтрації. Виведення леветирацетаму корелює з кліренсом креатиніну.
Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку Т_½ зростає приблизно на 40% (10–11 год). Це пов’язано з погіршенням функцій нирок у даної популяції (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Порушення функції нирок. Видимий загальний кліренс леветирацетаму та його основного метаболіту корелює із кліренсом креатиніну. Тому пацієнтам з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок рекомендується коригувати підтримувальну добову дозу леветирацетаму відповідно до кліренсу креатиніну (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
У пацієнтів з анурією в термінальній стадії хвороби нирок Т_½ становив близько 25 та 3,1 год відповідно в період між сеансами діалізу та під час його проведення. Протягом типового 4-годинного сеансу діалізу виводилося 51% леветирацетаму.
Порушення функції печінки. Фармакокінетика леветирацетаму не змінювалася у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за шкалою Чайлда — П’ю). У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за шкалою Чайлда — П’ю) загальний кліренс був на 50% нижчим, ніж у пацієнтів з нормальною функцією печінки, але це було зумовлено переважно одночасним зниженням ниркового кліренсу (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Пацієнтам з легкими та помірними порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжким порушенням печінкових функцій кліренс креатиніну може не повною мірою відображати тяжкість ниркової недостатності. Тому якщо кліренс креатиніну становить <60 мл/хв/1,73 м², підтримувальну добову дозу рекомендується знизити на 50% (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Педіатрична популяція
Діти віком 4–12 років. Після застосування разової дози (20 мг/кг маси тіла) дітям, хворим на епілепсію (віком 6–12 років), Т_½ леветирацетаму становив 6 год. Видимий кліренс, відкоригований з урахуванням маси тіла, був приблизно на 30% вищим, ніж у дорослих пацієнтів з епілепсією. Після повторного перорального застосування (20–60 мг/кг/добу) у хворих на епілепсію дітей (віком 4–12 років) леветирацетам всмоктувався швидко. Пікові концентрації у плазмі крові досягалися через 0,5–1 год після прийому дози. C_max та AUC зростали лінійно і залежали від дози. Т_½ становив близько 5 год; видимий загальний кліренс — 1,1 мл/хв/кг.

монотерапія (препарат першого вибору) при лікуванні:
– парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих і підлітків віком від 16 років, у яких вперше діагностовано епілепсію.
Як додаткова терапія при лікуванні:
– парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих і дітей віком від 6 років, хворих на епілепсію;
– міоклонічних судом у дорослих і підлітків віком від 12 років, хворих на ювенільну міоклонічну епілепсію;
– первинногенералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих і підлітків віком від 12 років, хворих на ідіопатичну генералізовану епілепсію.

таблетки приймати внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю рідини, незалежно від прийому їжі. При пероральному застосуванні леветирацетам може мати гіркий присмак.
Добову дозу розподілити на 2 однакових прийоми.
Парціальні напади
Рекомендована доза для монотерапії (пацієнти віком від 16 років) та додаткової терапії є однаковою та зазначена нижче.
Усі показання
Дорослі (≥18 років) та підлітки (віком від 12 до 17 років) з масою тіла від 50 кг
Початкова терапевтична доза становить 500 мг 2 рази на добу. Це початкова доза, що призначається у перший день лікування. Однак нижча початкова доза 250 мг 2 рази на добу може бути застосована лікарем на основі оцінки зменшення частоти судом порівняно з потенційними побічними реакціями. Ця доза може бути збільшена до 500 мг 2 рази на добу через 2 тижні.
Залежно від клінічної картини і переносимості препарату добову дозу можна збільшити до максимальної 1500 мг 2 рази на добу. Змінювати дозу на 250 мг або 500 мг 2 рази на добу можна кожні 2−4 тижні.
Діти віком від 6 років та підлітки (віком від 12 до 17 років) з масою тіла менше 50 кг
Лікар повинен призначати найбільш відповідну лікарську форму, дозування та форму випуску залежно від маси тіла, віку та дози. Інформацію щодо корекції дозування залежно від маси тіла див. у розділі Діти.
Припинення лікування
У разі необхідності припинення прийому препарату відміну рекомендується проводити поступово (наприклад, для дорослих та підлітків з масою тіла 50 кг та більше — зменшувати дозу 500 мг 2 рази на добу кожні 2−4 тижні; для дітей та підлітків з масою тіла менше 50 кг — зменшувати разову дозу слід не більше ніж на 10 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні).
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти літнього віку (від 65 років). Корекція дози рекомендується пацієнтам літнього віку з порушеною функцією нирок (див. Ниркова недостатність).
Ниркова недостатність. Добова доза повинна бути індивідуально скоригована відповідно до стану функціонування нирок.
Для корекції дози дорослим використовувати наведену нижче таблицю.
Для корекції дози за таблицею необхідно визначити рівень кліренсу креатиніну (КК) у мл/хв.
КК для дорослих та підлітків з масою тіла >50 кг можна розрахувати, виходячи з концентрації плазмового креатиніну, за формулою:
КК (мл/хв) = [140 ─ вік (роки)] × маса тіла (кг)/72 × КК плазми крові (мг/дл) × 0,85 (для жінок).
Потім КК коригувати відповідно до площі поверхні тіла (ППТ), як показано далі:
КК (мл/хв/1,73 м²) = КК (мл/хв)/ППТ пацієнта (м²) × 1,73.
Режим дозування при нирковій недостатності для дорослих та підлітків з нирковою недостатністю з масою тіла >50 кг

⁽¹⁾У 1-й день лікування леветирацетамом рекомендується прийом навантажувальної дози 750 мг.
⁽²⁾Після діалізу рекомендується прийом додаткової дози 250–500 мг.
Для дітей з нирковою недостатністю дозу леветирацетаму необхідно коригувати відповідно до ниркової функції, оскільки кліренс леветирацетаму пов’язаний з нирковою функцією. Ця рекомендація ґрунтується на дослідженні за участю дорослих пацієнтів з порушенням ниркової функції.
Для дітей КК у мл/хв/1,73 м² можна розрахувати, виходячи з концентрації креатиніну у плазмі крові (мг/дл), застосовуючи таку формулу (формула Шварца):
КК (мл/хв/1,73 м²) = Зріст (см) × ks/КК плазми крові (мг/дл).
У дітей віком до 13 років та підлітків-дівчаток ks = 0,55; у підлітків-хлопців ks = 0,7.
Рекомендації щодо корекції дози для дітей (віком від 6 років) та підлітків із порушенням функції нирок з масою тіла <50 кг

⁽¹⁾Для дозування до 250 мг, для доз, не кратних 250 мг, коли рекомендоване дозування неможливо отримати прийомом декількох таблеток, а також для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетки, слід застосовувати леветирацетам в інших лікарських формах.
⁽²⁾У 1-й день лікування рекомендується застосувати навантажувальну дозу леветирацетаму 15 мг/кг.
⁽³⁾Після діалізу рекомендується застосувати додаткову дозу 5–10 мг/кг.
Печінкова недостатність. Для пацієнтів зі слабким та помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки кліренс креатиніну може не повною мірою відображати ступінь ниркової недостатності. Тому для пацієнтів із кліренсом креатиніну <60 мл/хв/1,73 м² добову підтримувальну дозу рекомендовано знизити на 50%.
Діти. Лікар повинен призначати найбільш відповідну лікарську форму, дозування і форму випуску леветирацетаму залежно від віку, маси тіла і дози.
Леветирацетам у формі таблеток не рекомендований для застосування у дітей віком до 6 років. Крім того, наявні дозування таблеток не підходять для початкового лікування дітей з масою тіла до 25 кг, для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетки, або для застосування доз до 250 мг. Вікові обмеження, зумовлені формою захворювання, надані в розділі ПОКАЗАННЯ. Дітям віком до 6 років або дітям, маса тіла яких <25 кг, слід розпочинати лікування леветирацетамом у формі перорального р-ну.
Монотерапія
Безпека та ефективність застосування леветирацетаму як монотерапії дітям і підліткам віком до 16 років не встановлені.
Дані відсутні.
Підлітки (віком 16–17 років) із масою тіла від 50 кг із парціальними нападами з вторинною генералізацією або без такої, у яких вперше діагностовано епілепсію
Див. вище розділ «Дорослі (≥18 років) та підлітки (12–17 років) з масою тіла від 50 кг».
Додаткова терапія для дітей віком від 6 років та підлітків (віком від 12 до 17 років) з масою тіла >50 кг
Немовлятам і дітям віком до 6 років бажано застосовувати леветирацетам у формі орального розчину.
Дітям віком від 6 років оральний розчин леветирацетаму слід застосовувати для дозування препарату до 250 мг, для доз, не кратних 250 мг, коли рекомендоване дозування неможливо отримати прийомом декількох таблеток, а також для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетки.
Для усіх показань слід застосовувати найменшу ефективну дозу. Початкова доза для дитини або підлітка з масою тіла 25 кг повинна становити 250 мг 2 рази на добу, максимальна доза — 750 мг 2 рази на добу.
Дітям з масою тіла більше 50 кг дозування для усіх показань призначають за схемою, наведеною для дорослих.
Див. вище розділ «Дорослі (≥18 років) та підлітки (12–17 років) з масою тіла від 50 кг» для усіх показань.
Допоміжна терапія для немовлят віком від 1 до 6 місяців
Немовлятам застосовують препарат у формі орального розчину.
Діти. Леветирацетам у формі таблеток не рекомендований для застосування дітям віком до 6 років. Оральний розчин леветирацетаму слід застосовувати немовлятам віком від 1 місяця і дітям віком до 6 років.

підвищена чутливість до леветирацетаму або інших похідних піролідону, а також будь-яких допоміжних речовин препарату.

найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції як назофарингіт, сонливість, головний біль, підвищена втомлюваність і запаморочення. Профіль побічних реакцій, що наводиться, ґрунтується на узагальнюючому аналізі даних плацебо-контрольованих клінічних випробувань. Ці дані доповнюються застосуванням леветирацетаму у відповідних розширених відкритих дослідженнях, а також постмаркетинговим досвідом. Профіль безпеки леветирацетаму зазвичай схожий у різних вікових групах (дорослі та діти) при застосуванні за різними встановленими показаннями при епілепсії.
Побічні реакції, про які повідомлялося у клінічних дослідженнях (стосовно дорослих, підлітків, дітей і немовлят віком від 1 місяця) і протягом постмаркетингового періоду, перераховані в таблиці 3 за класами систем органів з визначенням їхньої частоти. Частота визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000) і дуже рідко (<1/10000).
Таблиця 3

*Поширеність значущо вища у японців порівняно з пацієнтами не японського походження.
**Під час постмаркетингового спостереження зафіксовано дуже рідкісні випадки розвитку обсесивно-компульсивних розладів (ОКР) у пацієнтів з ОКР або психічними розладами в анамнезі.
Опис окремих побічних реакцій
Ризик анорексії зростає при одночасному застосуванні леветирацетаму з топіраматом. При проявах алопеції у деяких випадках відзначалося відновлення волосяного покриву після припинення застосування леветирацетаму.
При проявах панцитопенії у деяких випадках спостерігалося пригнічення кісткового мозку.
Випадки енцефалопатії зазвичай спостерігалися на початку лікування (від декількох днів до кількох місяців) і були оборотними після припинення лікування.
Діти
Профіль побічних реакцій леветирацетаму загалом схожий у різних вікових групах та при всіх затверджених показаннях епілепсії. Результати щодо безпеки застосування препарату дітям, отримані у процесі плацебо-контрольованих клінічних досліджень, відповідали профілю безпеки леветирацетаму у дорослих, окрім побічних реакцій з боку поведінки та психіки, які у дітей були більш частими, ніж у дорослих. У дітей та підлітків віком від 4 до 16 років блювання (дуже часто, 11,2%), збудженість (часто, 3,4%), зміна настрою (часто, 2,1%), афективна лабільність (часто, 1,7%), агресія (часто, 8,2%), аномальна поведінка (часто, 5,6%) і летаргія (часто, 3,9 %) спостерігалися з більшою частотою, ніж в інших вікових групах або у загальному профілі з безпеки. У немовлят і дітей віком від 1 місяця до 4 років дратівливість (дуже часто, 11,7%) та порушення координації (часто, 3,3%) спостерігалися з більшою частотою, ніж в інших вікових групах або у загальному профілі з безпеки.
Оцінка впливу леветирацетаму на когнітивні та нейропсихологічні показники у дітей віком від 4 до 16 років з парціальними нападами показала, що леветирацетам не відрізнявся (не був менш ефективним) від плацебо щодо зміни від вихідного рівня уваги і пам’яті за шкалою Leiter-R, сумарного показника перевірки пам’яті у популяції відповідно до протоколу. Результати, пов’язані з поведінковими та емоційними функціями, вказували на посилення у пацієнтів, яких лікували леветирацетамом, агресивної поведінки, що визначалась стандартизовано і систематично, із використанням валідизованих засобів (СВСL — Achenbach Child Behavior Checklist — Контрольний список дитячої поведінки Ахенбаха). Однак у пацієнтів, які отримували леветирацетам у процесі довгострокового відкритого дослідження подальшого спостереження, у середньому не спостерігалося порушення поведінкових та емоційних функцій, зокрема показники агресивної поведінки не були гіршими за вихідний рівень.

ниркова недостатність. Пацієнти з нирковою недостатністю можуть потребувати корекції дози леветирацетаму. Пацієнтам з тяжкими порушеннями печінкової функції рекомендується провести оцінку функції нирок перед тим, як визначати дозу препарату (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Гостре ураження нирок. Застосування леветирацетаму дуже рідко супроводжувалося гострим ураженням нирок, час до виникнення якого коливався від декількох днів до декількох місяців.
Загальний аналіз крові. Були описані рідкісні випадки зниження кількості клітин крові (нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія і панцитопенія) у зв’язку із застосуванням леветирацетаму — як правило, на початку лікування. Рекомендується проводити повний аналіз крові пацієнтам, у яких відмічаються значна слабкість, лихоманка, рецидивні інфекції або порушення згортання крові (розділ ПОБІЧНА ДІЯ).
Суїцид. У пацієнтів, які отримували лікування протиепілептичними препаратами (у тому числі леветирацетамом), відзначалися випадки суїциду, спроб суїциду, суїцидальних думок та поведінки. Метааналіз результатів рандомізованих плацебо-контрольованих випробувань протиепілептичних лікарських засобів показав деяке підвищення ризику виникнення суїцидальних думок та поведінки. Механізм виникнення такого ризику не вивчений. У зв’язку з наявністю такого ризику стан пацієнтів слід контролювати щодо ознак депресії, суїцидальних думок та поведінки і при необхідності коригувати лікування. Пацієнтів (або їх опікунів) слід попередити про необхідність повідомляти про будь-які симптоми депресії, суїцидальних думок та поведінки своєму лікарю.
Незвична або агресивна поведінка. Леветирацетам може спричинити психотичні симптоми та порушення поведінки, включаючи дратівливість та агресивність. За пацієнтами, які приймають леветирацетам, слід спостерігати щодо розвитку психічних ознак, що свідчать про важливі зміни настрою та/або особистості. При появі такої поведінки рекомендується адаптувати лікування або поступово його відмінити. При необхідності відміни лікування див. інформацію у розділі ЗАСТОСУВАННЯ.
Загострення нападів. Як і при застосуванні інших протиепілептичних лікарських засобів, застосування леветирацетаму може зрідка збільшити частоту або тяжкість нападу. Про цей парадоксальний ефект найчастіше повідомляли протягом першого місяця після початку застосування леветирацетаму або при підвищенні дози. Цей ефект був оборотним після припинення застосування лікарського засобу або при зменшенні дози. Пацієнтам слід порадити негайно звернутися за консультацією до їхнього лікаря у разі загострення епілепсії. Наприклад, повідомлялося про відсутність ефективності або погіршення судом у пацієнтів з епілепсією, пов’язаною з мутаціями альфа-субодиниці 8 натрієвого потенціалзалежного каналу (SCN8A).
Подовження інтервалу QT на ЕКГ. Протягом постмаркетингового спостереження повідомляли про рідкі випадки подовження інтервалу QT на ЕКГ. Леветирацетам слід з обережністю застосовувати пацієнтам із подовженням інтервалу QT, пацієнтам, які одночасно приймають лікарські засоби, що впливають на інтервал QT, та пацієнтам із відповідними наявними захворюваннями серця або електролітним дисбалансом.
Діти. Препарат у формі таблеток не придатний для застосування у немовлят і дітей віком до 6 років.
Наявні дані стосовно дітей не свідчать про існування впливу на розвиток і статеве дозрівання. Однак довгостроковий вплив на здатність до навчання, інтелект, розвиток, ендокринні функції, статеве дозрівання і репродуктивну функцію у дітей залишається невідомим.
Застосування у період вагітності та годування грудьми
Жінки репродуктивного віку. Спеціальні рекомендації слід надати жінкам репродуктивного віку. Лікування леветирацетамом слід переглянути, якщо жінка планує вагітність. Як і при застосуванні всіх протиепілептичних засобів, слід уникати раптової відміни леветирацетаму, оскільки це може призвести до нападу судом, що може мати серйозні наслідки для жінки та ненародженої дитини. У разі можливості слід віддавати перевагу монотерапії, оскільки лікування декількома протиепілетичними засобами може бути пов’язане з вищим ризиком вроджених вад, ніж при застосуванні монотерапії, залежно від комбінації препаратів.
Вагітність. Велика кількість постмаркетингових даних, одержаних у вагітних, які застосовували леветирацетам (більше 1800 жінок, серед яких 1500 жінок застосовували препарат протягом І триместру), не свідчать про підвищений ризик значних вроджених вад. Існує тільки обмежена кількість даних про розвиток нервової системи дітей, які зазнали впливу монотерапії леветирацетамом in utero. Однак існуючі епідеміологічні дослідження (близько 100 дітей) не свідчать про підвищений ризик розладів або затримки розвитку нервової системи. Леветирацетам можна застосовувати протягом вагітності, якщо після ретельної оцінки це вважається клінічно необхідним. У такому разі рекомендується застосовувати найнижчу ефективну дозу.
Фізіологічні зміни в період вагітності можуть змінювати концентрацію леветирацетаму. Під час вагітності спостерігалося зниження плазмової концентрації леветирацетаму. Таке зниження найбільш виражене у ІІІ триместрі (до 60% від вихідної концентрації до вагітності). Слід забезпечити належний клінічний нагляд за вагітними жінками, які отримують леветирацетам.
Годування грудьми. Леветирацетам проникає у грудне молоко жінки. Тому годування грудьми не рекомендоване. Однак якщо леветирацетам необхідно застосовувати в період годування грудьми, слід зважити користь та ризики лікування та важливість годування грудьми.
Вплив на репродуктивну функцію. Не виявлено впливу на репродуктивну функцію у тварин. Потенційний ризик для людини невідомий, тому що немає доступних клінічних даних.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Леветирацетам незначно або помірно впливає на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. Через можливу індивідуальну чутливість деякі пацієнти можуть відзначати сонливість, запаморочення й інші симптоми, пов’язані з впливом на ЦНС, особливо на початку лікування або у процесі підвищення дози. Тому таким пацієнтам слід бути обережними, займаючись діяльністю, що потребує підвищеної концентрації уваги, наприклад при керуванні автомобілем або роботі з іншими механізмами. Пацієнтам рекомендується утримуватися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами, поки не буде встановлено, що їхня здатність займатися такою діяльністю не порушена.

протиепілептичні препарати. Клінічні дані, отримані за участю дорослих пацієнтів, вказують на те, що леветирацетам не впливає на сироваткову концентрацію існуючих протиепілептичних препаратів (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, ламотриджин, габапентин і примідон), а вони, зі свого боку, не впливають на фармакокінетику леветирацетаму.
Відсутні дані щодо клінічно значущої взаємодії лікарського засобу у пацієнтів дитячого віку, як і у дорослих, які отримували до 60 мг/кг/добу леветирацетаму.
Ретроспективна оцінка фармакокінетичної взаємодії у дітей і підлітків з епілепсією (віком від 4 до 17 років) підтвердила, що додаткова терапія з пероральним застосуванням леветирацетаму не впливала на рівноважну сироваткову концентрацію карбамазепіну та вальпроату, які застосовували одночасно. Однак дані свідчать про те, що кліренс леветирацетаму на 20% вищий у дітей, які приймають ферментовмісні протисудомні засоби. Корекція дози не потрібна.
Пробенецид
Пробенецид (500 мг 4 рази на добу) — препарат, що блокує секрецію ниркових канальців, пригнічує нирковий кліренс основного метаболіту, але не самого леветирацетаму. Однак концентрації цього метаболіту залишаються низькими.
Метотрексат
Повідомлялося, що одночасне застосування леветирацетаму і метотрексату знижує кліренс метотрексату, що призводить до збільшення/подовження концентрації метотрексату в крові до потенційно токсичного рівня. Рівень метотрексату і леветирацетаму в крові слід ретельно контролювати у пацієнтів, які отримують лікування двома препаратами одночасно.
Пероральні контрацептиви та фармакокінетична взаємодія з іншими препаратами
Леветирацетам у добовій дозі 1000 мг не змінює фармакокінетику пероральних протизаплідних засобів (етинілестрадіолу і левоноргестрелу); ендокринні показники (рівень лютеїнізуючого гормону та прогестерону) не змінювалися. Леветирацетам у добовій дозі 2000 мг не змінює фармакокінетику дигоксину і варфарину; значення протромбінового часу залишалося незміненим. Дигоксин, пероральні протизаплідні засоби й варфарин не впливають на фармакокінетику леветирацетаму при одночасному застосуванні.
Проносні засоби
В окремих випадках повідомляли про зниження ефективності леветирацетаму при одночасному застосуванні осмотичного проносного засобу макроголу з пероральним леветирацетамом. Тому не слід приймати макрогол перорально протягом однієї години до та протягом однієї години після прийому леветирацетаму.
Їжа та алкоголь
Ступінь всмоктування леветирацетаму не залежить від вживання їжі, але швидкість всмоктування дещо знижена у разі прийому під час їди. Немає даних про взаємодію леветирацетаму з алкоголем.

симптоми. При передозуванні леветирацетаму спостерігалися сонливість, збудження, агресія, пригнічення дихання, пригнічення свідомості, кома.
Лікування. У разі гострого передозування необхідно промивати шлунок або викликати блювання. Спеціального антидоту немає. При необхідності проводити симптоматичне лікування, у тому числі з використанням гемодіалізу (виводиться до 60% леветирацетаму та 74% первинного метаболіту).

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 С°. Зберігати у недоступному для дітей місці.