Можна сплатити ліки карткою підтримка
0
UA | RU

Максітран® розчин

(Maxitran solution)
Виробник:

Склад і форма випуску

Можна сплатити ліки карткою підтримка
Класифікація

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Транексамова кислота чинить антигеморагічну дію шляхом інгібування фібринолітичних властивостей плазміну. Відбувається формування комплексу за участю транексамової кислоти та плазміногену; транексамова кислота зв’язується з плазміногеном при перетворенні за участю плазміну. Дія комплексу транексамової кислоти і плазміну на активність фібрину нижча, ніж дія тільки одного плазміну. Дані досліджень in vitro показали, що високі дози транексамової кислоти знижували показники активності вказаного комплексу.

Педіатрична популяція (діти віком від 1 року). У науковій літературі описано 12 досліджень ефективності в дитячій кардіохірургії із залученням 1073 дітей; з них 631 пацієнт отримував транексамову кислоту. Стан більшості з них оцінювали порівняно з контрольною групою плацебо. Досліджувана популяція була гетерогенною стосовно віку, типу хірургічного втручання, дозування. Результати дослідження застосування транексамової кислоти свідчать про зниження втрати крові і потреби в застосуванні препаратів крові в педіатричній кардіохірургії при використанні штучного кровообігу (кардіопульмональний штучний кровообіг) під час операцій з високим ризиком кровотечі, особливо в «ціанотичних» (із суттєвим порушенням кровообігу) пацієнтів або пацієнтів, яким проводять повторну операцію. Як встановлено, найбільш адаптований режим дозування може бути таким:

– перше введення (навантажувальна доза) — болюсна інфузія 10 мг/кг маси тіла, вводиться в період після початкового наркозу і до розрізу шкіри;

– безперервне введення шляхом інфузії 10 мг/кг/год або ін’єкційне введення в адаптер насоса штучного кровообігу в дозі, яка скоригована для процедури вказаного хірургічного втручання, або в дозі, розрахованій відповідно до маси тіла пацієнтів — 10 мг/кг маси тіла, або введення в адаптер насоса штучного кровообігу та заключна ін’єкція у дозі 10 мг/кг маси тіла наприкінці хірургічного втручання із застосуванням штучного кровообігу.

Деякі дані дають змогу припустити, що безперервна інфузія є більш прийнятною, оскільки вона підтримуватиме терапевтичну концентрацію у плазмі крові протягом операції. Не проведено жодних специфічних досліджень співвідношення доза/ефект або фармакокінетичних досліджень за участю дітей.

Фармакокінетика. Абсорбція. Пікова концентрація транексамової кислоти у плазмі крові швидко досягається після короткотермінової в/в інфузії, після чого показники концентрації у плазмі крові починають знижуватися мультиекспоненційно.

Розподіл. При терапевтичних рівнях у плазмі крові показник зв’язування транексамової кислоти з білками плазми крові становить близько 3%; як вважається, показники зв’язування повністю пояснюються зв’язуванням із плазміногеном. Транексамова кислота не зв’язується із сироватковим альбуміном. Початковий об’єм розподілу становить близько 9–12 л.

Транексамова кислота проникає через плаценту. Після в/в ін’єкції 10 мг/кг маси тіла у вагітних концентрація транексамової кислоти в сироватці крові знаходиться в діапазоні 10–53 мкг/мл, тоді як концентрація в пуповинній крові — в діапазоні 4–31 мкг/мл. Транексамова кислота швидко проникає в суглобову рідину і тканини синовіальної оболонки. Після в/в ін’єкції 10 мг/кг у пацієнтів, які перенесли операції на коліні, показники концентрації в суглобовій рідині були подібні до таких у сироватці крові. Показники концентрації транексамової кислоти в ряді інших тканин та рідин зіставні з показниками, що виявлені в крові (у грудному молоці — 0,01, у спинномозковій рідині — 0,1, у водянистій волозі ока — 0,1). Транексамова кислота виявлена у спермі, де вона інгібує фібринолітичну активність, але практично не впливає на міграцію (рухливість) сперматозоїдів.

Виведення. Лікарський засіб виводиться в основному з сечею у вигляді незміненої сполуки. Уринарна екскреція через механізм клубочкової фільтрації є основним шляхом елімінації. Нирковий кліренс практично еквівалентний плазмовому кліренсу (110–116 мл/хв). Близько 90% транексамової кислоти виводиться протягом перших 24 год після в/в введення дози 10 мг/кг маси тіла. Т½ транексамової кислоти становить близько 3 год.

Особливі групи пацієнтів. Плазмова концентрація підвищується у пацієнтів з нирковою недостатністю. За участю дітей не проведено жодних специфічних фармакокінетичних досліджень.

Показання Максітран розчин

кровотеча або ризик кровотечі при посиленні фібринолізу, як генералізованого, так і місцевого, у дорослих і дітей віком від 1 року.

Специфічні показання включають:

– кровотечі, зумовлені підвищеним загальним або місцевим фібринолізом, такі як менорагія і метрорагія, шлунково-кишкові кровотечі;

– геморагічні розлади сечовивідного тракту, що виникли у зв’язку з хірургічним втручанням на передміхуровій залозі або внаслідок оперативного втручання чи процедур на сечовивідних шляхах;

– отоларингологічні (видалення аденоїдів, тонзилектомія) та стоматологічні (видалення зубів) оперативні втручання;

– гінекологічні операції або ускладнення в акушерській практиці;

– торакальні, абдомінальні та інші великі хірургічні оперативні втручання, наприклад серцево-судинна хірургія;

– контроль крововиливів у зв’язку з введенням фібринолітичного лікарського засобу.

Застосування Максітран розчин

Максітран вводити в/в (краплинно, струминно).

Дорослі. При генералізованому фібринолізі транексамову кислоту вводити в/в повільно в дозі 1 г (2 ампули по 5 мл) або 15 мг/кг маси тіла кожні 6–8 год, швидкість введення — 1 мл/хв.

При місцевому фібринолізі рекомендується застосовувати препарат, починаючи з дози 500 мг (1 ампула по 5 мл) до 1 г (2 ампули по 5 мл) в/в, повільно (близько 1 мл/хв) 2–3 рази на добу.

Дозування для пацієнтів з порушенням функції нирок. У разі ниркової недостатності застосування транексамової кислоти протипоказане пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю. Для пацієнтів, які мають легку або помірну ниркову недостатність, дозування транексамової кислоти потрібно знизити відповідно до показників рівня сироваткового креатиніну:

Сироватковий креатинін Доза (в/в), мг/кг маси тіла Введення
мкмоль/л мг/10 мл
120–249 1,35–2,82 10 Кожні 12 год
250–500 2,82–5,65 10 Кожні 24 год
>500 >5,65 5 Кожні 24 год

Дозування для пацієнтів з порушенням функції печінки. Пацієнтам з порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна.

Застосування у дітей. У дітей віком від 1 року застосовувати за показаннями (див. ПОКАЗАННЯ), доза — близько 20 мг/кг/добу. Однак дані щодо ефективності, безпеки та особливостей дозування при застосуванні у дітей за вказаними показаннями обмежені.

Аспекти ефективності, особливості дозування та безпеки застосування транексамової кислоти у дітей, які перенесли операції на серці, не досліджені в повному обсязі.

Застосування у пацієнтів літнього віку. Зазвичай корекція дози не потрібна, якщо немає ознак ниркової недостатності.

Спосіб застосування. Введення має суворо обмежений режим — повільне в/в введення (ін’єкція/інфузія).

Транексамову кислоту не слід вводити в/м.

В/в ін’єкція: транексамову кислоту слід вводити шляхом повільної болюсної ін’єкції протягом щонайменше 5 хв.

В/в інфузія: транексамову кислоту необхідно змішувати безпосередньо з такими р-нами для ін’єкцій/інфузій: натрію хлорид 0,9%, р-н для ін’єкцій; р-н для ін’єкцій Рінгера; декстроза, р-н для ін’єкцій, 5%; декстрин-40 у р-ні декстрози для ін’єкцій (5%) і декстрин-40 у р-ні натрію хлориду 0,9% для ін’єкцій; амінокислотний р-н.

Діти. Максимальна разова доза для дітей віком від 1 року — 10 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза становить 20 мг/кг маси тіла.

Протипоказання

підвищена чутливість до активної речовини або будь-якого з компонентів лікарського засобу. Гострий венозний або артеріальний тромбоз. Фібринолітичні стани з гострою тяжкою кровотечею через введення коагулопатичних засобів (антикоагулянтів), за винятком препаратів, які переважно здійснюють активацію фібринолітичної системи. Тяжка ниркова недостатність (існує ризик накопичення лікарського засобу). Судоми в анамнезі. Інтратекальне і внутрішньошлуночкове ін’єкційне введення, інтрацеребральне введення (ризик набряку головного мозку з подальшим розвитком судом).

Побічна дія

нижчезазначені побічні реакції систематизовані відповідно до класифікації MedDRA (основні класи систем органів). У межах кожного класу систем органів побічні реакції упорядковані за частотою. У кожній групі за частотою побічні реакції представлено в порядку зменшення вираженості проявів. Частоту визначено таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Клас MedDRA

(системи та органи)

Частота Небажані ефекти
З боку шкіри та підшкірної тканини Нечасто Алергічні дерматити
З боку ШКТ Часто Діарея, блювання, нудота
З боку нервової системи Частота невідома Судоми, зокрема у разі неправильного застосування
З боку органа зору Частота невідома Порушення зору, включаючи порушення функції сприйняття кольорів
З боку системи крові та лімфатичної системи Частота невідома Нездужання, спричинене гіпотензією, з втратою свідомості або без (як правило, після занадто швидкої в/в ін’єкції, як виняток — після перорального застосування).

Артеріальна або венозна тромбоемболія на будь-яких ділянках

З боку імунної системи Частота невідома Реакції гіперчутливості, включаючи реакції анафілактичного типу

Особливості застосування

слід суворо дотримуватися зазначених показань та способу застосування:

– в/в ін’єкції слід робити дуже повільно;

– транексамову кислоту не можна вводити в/м.

Судоми. У пацієнтів зареєстровані випадки судом, пов’язані з лікуванням транексамовою кислотою. Під час операцій аортокоронарного шунтування більшість із вказаних випадків зареєстровані після в/в введення транексамової кислоти у високих дозах. У разі застосування рекомендованих низьких доз транексамової кислоти частота післяопераційних судом була такою ж, як у пацієнтів, які не застосовували цей лікарський засіб.

Порушення зору. Має бути приділена увага можливим офтальмологічним ускладненням, включаючи порушення зору, погіршення зору, порушення функції сприйняття кольорів. У вказаних випадках лікування слід припинити. При безперервному тривалому застосуванні транексамової кислоти (ін’єкції) мають бути призначені регулярні офтальмологічні обстеження (у тому числі перевірка гостроти зору, функції сприйняття кольорів, очного дна, поля зору). У разі наявності та при виникненні патологічних офтальмологічних змін, пов’язаних зокрема із захворюваннями сітківки, після відповідної консультації фахівця лікар повинен вирішити питання про необхідність та можливість довгострокового застосування транексамової кислоти (ін’єкції) в кожному окремому випадку індивідуально.

Гематурія. У випадку гематурії із залученням верхніх сечових шляхів може виникнути небезпека обструкції уретри.

Тромбоемболічні ускладнення. Перед призначенням транексамової кислоти слід розглянути фактори ризику тромбоемболічних ускладнень. Пацієнтам з наявністю в анамнезі тромбоемболічних захворювань та хворим, у яких за даними сімейного анамнезу є ризик тромбоемболічних ускладнень (пацієнти з високим ризиком тромбофілії), транексамову кислоту (р-н для ін’єкцій) слід вводити тільки у випадках, коли є прямі життєві показання, при цьому лікування слід розпочинати після консультації фахівця, який має досвід у гемостазіології, і проводити під суворим наглядом лікаря.

Через наявність підвищеного ризику розвитку тромбозу транексамову кислоту слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують пероральні контрацептиви.

Дисемінована внутрішньосудинна коагуляція (ДВК). Пацієнти із синдромом ДВК зазвичай не повинні одержувати лікування із застосуванням транексамової кислоти. Якщо є необхідність у застосуванні транексамової кислоти, вона має бути призначена винятково у разі наявності переважної активації фібринолітичної системи з гострою тяжкою кровотечею. Встановлено, що характерний гематологічний профіль при цих станах наближається до такого: зменшується час формування еуглобулінового згустку; відмічається подовжений протромбіновий час; наявні зниження рівня фібриногену у плазмі крові, факторів V і VIII, плазміногену фібринолізину і α2-макроглобуліну; нормальні плазмові рівні Р і Р-комплексу, тобто фактори II (протромбін), VIII і X; підвищені рівні у плазмі крові продуктів розпаду фібриногену; нормальний рівень тромбоцитів. Вищенаведене передбачає, що у разі наявності основного хворобливого стану не можуть самі по собі змінитися різні елементи в цьому профілі. У таких гострих випадках для зупинки кровотечі разова доза 1 г транексамової кислоти часто є достатньою. Можливість застосування транексамової кислоти при синдромі ДВК у пацієнта слід розглядати тільки тоді, коли наявні відповідна гематологічна лабораторна база та накопичений клінічний досвід.

Застосування у період вагітності або годування грудьми. Жінкам репродуктивного віку під час лікування слід застосовувати ефективні засоби контрацепції.

Клінічних даних щодо застосування транексамової кислоти у вагітних недостатньо.

Протягом I триместру вагітності в якості запобіжного заходу призначення транексамової кислоти не рекомендується.

Є тільки обмежені клінічні дані щодо застосування транексамової кислоти при різних клінічних геморагічних станах у II або III триместр вагітності, за якими неможливо ідентифікувати шкідливий вплив на плід. Транексамову кислоту застосовувати в період вагітності можливо тільки в тому випадку, якщо очікувана терапевтична користь виправдовує потенційний ризик.

Транексамова кислота проникає в материнське молоко. Таким чином, грудне вигодовування не рекомендується.

Відсутні клінічні дані про вплив транексамової кислоти на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Дослідження з оцінки впливу на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами відсутні.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

дослідження взаємодії лікарських засобів не проводили. Паралельний (одночасний) прийом антикоагулянтів повинен відбуватися під суворим наглядом лікаря, який має досвід у цьому напрямку терапії. Лікарські препарати, що діють на гемостаз, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримали лікування із застосуванням транексамової кислоти. У таких випадках існує ризик тромбоутворення, наприклад при застосуванні естрогенів. Крім того, антифібринолітична дія препарату може бути антагонізована при застосуванні тромболітиків. При в/в краплинному введенні можна додавати гепарини.

Несумісність. Транексамову кислоту для ін’єкцій не можна додавати до крові для переливання або до ін’єкційних р-нів, що містять лікарські засоби групи пеніцилінів.

Передозування

випадки передозування не виявлені.

Симптоми передозування можуть включати запаморочення, головний біль, гіпотензію і судоми (конвульсії). Також було показано, що судоми, як правило, мають місце при більш високій частоті введення та характерні при підвищенні дози.

Лікування передозування симптоматичне.

Умови зберігання

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Інструкція МОЗ
Дата додавання: 20.10.2021 р.
© Компендіум 2021
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko