Валацикловір-Гетеро таблетки, вкриті плівковою оболонкою 500 мг блістер №30

діюча речовина: валацикловір;

1 таблетка містить 500 мг валацикловіру (у вигляді валацикловіру гідрохлориду);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, повідон, магнію стеарат; оболонка: Opadry White YS-1–7003 (титану діоксид (Е 171), гіпромелоза, поліетиленгліколь 400, полісорбат 80).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: капсулоподібні таблетки білого або майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою з написом «V» з одного боку і «500» з іншого.

Противірусні препарати прямої дії. Код АТХ J05A B11.

Фармакодинаміка.

Валацикловір — противірусний препарат, L-валіновий ефір ацикловіру, що є аналогом пуринового (гуанін) нуклеозиду. В організмі людини валацикловір швидко та майже повністю перетворюється в ацикловір і валін за допомогою валацикловіргідролази. Ацикловір є специфічним інгібітором вірусів герпесу з активністю in vitro проти вірусів простого герпесу І та ІІ типу, вірусу Varicella zoster, цитомегаловірусу, вірусу Епштейна —Барр та вірусу герпесу людини VІ типу. Ацикловір інгібує синтез вірусної ДНК одразу після фосфорилювання і перетворення в активну форму трифосфатацикловіру. На першій стадії фосфорилювання необхідна активність вірусоспецифічного ферменту. Для вірусу простого герпесу, вірусу Varicella zoster та вірусу Епштейна — Барр — це вірусна тимідинкіназа (ТК), яка наявна лише у клітинах, інфікованих вірусом. Часткова селективність фосфорилювання зберігається при цитомегаловірусній інфекції і опосередкується через продукт гена фосфотрансферази UL97. Активація ацикловіру специфічним вірусним ферментом значною мірою пояснює його селективність.

Процес фосфорилювання ацикловіру (перетворення з моно- у трифосфат) здійснюється клітинними кіназами. Ацикловіру трифосфат конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу та інкорпорується у вірусну ДНК, що призводить до облігатного (повного) розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК, і отже, до блокування реплікації вірусу.

Резистентність зумовлена дефіцитом тимідинкінази вірусу, що призводить до надмірного розповсюдження вірусу в організмі господаря. Іноді зменшена чутливість до ацикловіру зумовлена появою штамів вірусу з порушеною структурою вірусної ТК або ДНК-полімерази. Вірулентність цих різновидів вірусу нагадує таку у його дикого штаму.

Широке моніторування клінічних ізолятів вірусу простого герпесу та вірусу Varicella zoster у хворих, які лікувались ацикловіром, дало можливість з’ясувати, що у хворих із нормальним імунітетом вірус зі зменшеною чутливістю до ацикловіру зустрічається дуже рідко і нечасто проявляється лише у хворих з тяжким порушенням імунітету, наприклад після трансплантації органів, або у реципієнтів кісткового мозку, при проведенні хіміотерапії злоякісних новоутворень та ВІЛ-інфікованих.

Валацикловір прискорює припинення болю при лікуванні оперізувального герпесу, зменшує тривалість больового синдрому, а також кількість хворих із зостерасоційованим болем, у тому числі з гострою та постгерпетичною невралгією.

Профілактика цитомегаловірусної інфекції за допомогою валацикловіру зменшує ризик гострого відторгнення трансплантата (хворі після пересадки нирок), частоту виникнення опортуністичних інфекцій та інших інфекцій, що спричиняються вірусом герпесу (вірусом простого герпесу та вірусом Herpes zoster).

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після перорального прийому валацикловір добре всмоктується, швидко та майже повністю перетворюється в ацикловір і валін. Це перетворення, очевидно, відбувається за допомогою ферменту валацикловіргідролази, виділеного з печінки людини. Біодоступність ацикловіру при прийомі 1 г валацикловіру становить 54% і не зменшується під час вживання їжі. Фармакокінетика валацикловіру не є дозозалежною. Швидкість та ступінь абсорбції зменшуються зі збільшенням дози, спричиняючи менш пропорційне збільшення максимальної концентрації (С_max) у межах терапевтичного збільшення доз та зменшення біодоступності при застосуванні доз, більших за 500 мг. Середня пікова концентрація ацикловіру становить 10–37 мкмоль (2,2–8,3 мкг/мл) після застосування одиничної дози 250–2000 мг валацикловіру здоровими добровольцями з нормальною функцією нирок, а медіана часу досягнення цієї концентрації — 1–2 години. Пікова концентрація валацикловіру в плазмі крові становить всього 4% від концентрації ацикловіру і настає в середньому через 30–100 хвилин, а через 3 години зменшується нижче вимірюваної кількості. Фармакокінетичні параметри валацикловіру й ацикловіру після разового та повторного введення подібні.

Розподіл. Зв’язування валацикловіру з білками плазми крові дуже низьке — 15%. Проникнення у цереброспінальну рідину (ЦСР), що визначається співвідношенням ЦСР/AUC — приблизно 25% для ацикловіру та метаболіту 8-гідроксіацикловіру і 2,5% для метаболіту 9-карбоксиметокиметилгуаніну.

Метаболізм. Після перорального застосування валацикловір перетворюється на ацикловір і L-валін через метаболізм першого проходження у кишечнику та/або печінці. Невеликою мірою ацикловір перетворюється у метаболіти 9-карбоксиметоксиметилгуанін за допомогою алкоголь- та альдегіддегідрогенази й у 8-гідроксіацикловір за допомогою альдегідоксидази. Приблизно 88% загальної концентрації препарату у плазмі крові належить ацикловіру, 11% — 9-карбоксиметоксиметилгуаніну та 1% — 8-гідроксіацикловіру. Ні валацикловір, ні ацикловір не метаболізуються ферментами цитохрому Р450_.

Виведення. Період напіввиведення ацикловіру після одноразового та багаторазового введення валацикловіру хворим з нормальною функцією нирок становив приблизно 3 години. Валацикловір виводиться зі сечею головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80% дози) та його метаболіту 9-карбоксиметоксиметилгуаніну.

Особливі групи пацієнтів. У хворих із термінальною стадією ниркової недостатності період напіввиведення ацикловіру становить приблизно 14 годин.

Вірус оперізувального герпесу та вірус простого герпесу суттєво не змінюють фармакокінетику ацикловіру і валацикловіру після перорального застосування валацикловіру.

У дослідженні фармакокінетики валацикловіру та ацикловіру під час пізніх стадій вагітності площа під кривою «концентрація — час» (AUC) ацикловіру у фазі плато після застосування валацикловіру у дозі 1000 мг була приблизно у 2 рази вищою, ніж після застосування ацикловіру перорально у дозі 1200 мг на добу.

У пацієнтів з ВІЛ-інфекцією фармакокінетичні характеристики ацикловіру після застосування разової чи багаторазової дози 1000 мг або 2000 мг валацикловіру не змінювалися порівняно з такими у здорових добровольців.

У реципієнтів трансплантатів органів, які отримували валацикловір у дозі 2000 мг 4 рази на добу, С_max ацикловіру дорівнювала або перевищувала таку у здорових добровольців, які отримували таку ж дозу препарату, а добові показники AUC були значно більшими.

Лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster).

Лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених вірусом простого герпесу, включаючи первинний та рецидивний генітальний герпес.

Лікування лабіального герпесу (губної гарячки).

Превентивне лікування (супресія) рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених вірусом простого герпесу, включаючи генітальний герпес.

Зменшення передачі вірусу генітального герпесу здоровому партнеру при застосуванні валацикловіру як супресивної терапії у комбінації з безпечним сексом.

Профілактика цитомегаловірусної інфекції та захворювання після трансплантації органів.

Лікарський засіб протипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до валацикловіру, ацикловіру або до будь-якого допоміжного компонента препарату.

Комбінацію валацикловіру з нефротоксичними лікарськими засобами слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам із порушеннями функції нирок, з регулярним моніторингом функції нирок. Це стосується одночасного застосування з аміноглікозидами, платиноорганічними сполуками, йодовмісними контрастними засобами, метотрексатом, пентамідином, фоскарнетом, циклоспорином і такролімусом.

Ацикловір виводиться переважно у незміненому стані зі сечею шляхом активної канальцевої секреції. Після прийому 1000 мг валацикловіру циметидин і пробенецид знижують нирковий кліренс ацикловіру та збільшують AUC ацикловіру приблизно на 25% і 45% відповідно шляхом пригнічення активної секреції ацикловіру нирками. Циметидин і пробенецид, які приймали разом із валацикловіром, збільшували AUC ацикловіру приблизно на 65%. Інші одночасно застосовувані лікарські засоби, які конкурують або пригнічують активну канальцеву секрецію (наприклад тенофовір), можуть підвищувати концентрацію ацикловіру за допомогою цього механізму. Подібним чином застосування валацикловіру може підвищити плазмову концентрацію речовини, що вводиться одночасно.

Якщо пацієнт отримує експозицію ацикловіру, більшу від валацикловіру (наприклад, при дозах для лікування оперізувального герпесу чи профілактики цитомегаловірусу [ЦМВ]), потрібна обережність у разі одночасного застосування з препаратами, які пригнічують активну ниркову канальцеву секрецію.

У разі одночасного застосування цих препаратів спостерігалося підвищення AUC ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу, імунодепресанту, який застосовують пацієнтам після трансплантації. При одночасному застосуванні валацикловіру і мікофенолату мофетилу у здорових добровольців не спостерігалося змін С_max або AUC. Клінічний досвід застосування цієї комбінації обмежений.

Медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром)

При застосуванні валацикловіру повідомлялося про виникнення DRESS-синдрому, який може загрожувати життю або мати летальний наслідок. Під час призначення валацикловіру пацієнтам слід повідомляти про ознаки та симптоми DRESS-синдрому і ретельно контролювати можливі шкірні реакції. Якщо з’являються ознаки та симптоми, що свідчать про DRESS-синдром, слід негайно відмінити валацикловір і розглянути альтернативне лікування за необхідності. Якщо у пацієнта розвинувся DRESS-синдром, лікування валацикловіром даному пацієнту поновлювати не можна.

Гідратація

Слід підтримувати адекватний рівень рідини, що вводиться, у хворих із підвищеним ризиком дегідратації, особливо у хворих літнього віку.

Застосування пацієнтам з порушенням функції нирок і пацієнтам літнього віку

Ацикловір виводиться нирками, тому дозу валацикловіру слід зменшити для хворих із порушеннями функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Хворі літнього віку мають знижену функцію нирок і потребують корекції дози. У пацієнтів з порушеннями функції нирок і у хворих літнього віку підвищується ризик розвитку неврологічних ускладнень — їм необхідний ретельний нагляд для виявлення цих ефектів. За даними повідомлень, такі реакції є у більшості випадків оборотними після припинення лікування (див. розділ «Побічні реакції»)

Застосування більш високих доз валацикловіру при печінковій недостатності та трансплантації печінки

Щодо застосування більш високих доз валацикловіру (4 мг і більше на добу) для лікування пацієнтів із захворюваннями печінки даних немає, тому необхідно з обережністю призначати більш високі дози валацикловіру таким хворим. Спеціальні дослідження щодо застосування валацикловіру при трансплантації печінки не проводились, однак було встановлено, що профілактика за допомогою високих доз ацикловіру зменшує частоту інфікування та захворювання, спричинених цитомегаловірусом.

Застосування при лікуванні оперізувального герпесу

При лікуванні хворих, особливо з ослабленим імунітетом, необхідно уважно стежити за клінічною відповіддю. Якщо відповідь на лікування недостатня, рекомендується застосування внутрішньовенної противірусної терапії. Пацієнтів з ускладненим оперізувальним герпесом, наприклад з ураженням вісцеральних органів, дисемінацією вірусу, моторною нейропатією, енцефалітом та цереброваскулярними порушеннями слід лікувати внутрішньовенними противірусними засобами.

Крім того, хворим з ослабленим імунітетом, які мають герпетичні ураження очей або мають високий ризик дисемінації хвороби та ураження вісцеральних органів, необхідно лікуватися внутрішньовенними противірусними засобами.

Зменшення ризику передачі вірусу генітального герпесу

Супресивна терапія валацикловіром зменшує ризик передачі генітального герпесу. Вона не виліковує герпетичну інфекцію, а також повністю не виключає ризик передачі вірусу. Додатково до терапії валацикловіром рекомендується, щоб хворі додержувалися правил безпечного сексу.

Застосування при цитомегаловірусній інфекції

Інформація щодо ефективності препарату, отримана при лікуванні хворих з високим ризиком цитомегаловірусної інфекції з метою профілактики після трансплантації органів, показала, що валацикловір слід застосовувати цим пацієнтам, якщо з причин безпеки припинено застосування валганцикловіру або ганцикловіру. Застосування високих доз валацикловіру, необхідне для профілактики цитомегаловірусної інфекції, може спричиняти частіше виникнення побічних реакцій, включаючи порушення з боку нервової системи, порівняно із застосуванням нижчих доз, що застосовуються при інших показаннях. Необхідно уважно стежити за функцією нирок пацієнтів та проводити відповідну корекцію доз лікарського засобу.

Фертильність

За даними дослідів на тваринах, валацикловір не мав впливу на фертильність. Однак застосування високих парентеральних доз ацикловіру спричиняло тестикулярний ефект у тварин.

Клінічних досліджень з вивчення впливу валацикловіру на фертильність людини не проводилось, однак після 6 місяців щоденного застосування ацикловіру в дозі від 400 мг до 1 г змін у кількості, морфології та рухливості сперматозоїдів не спостерігалось.

Вагітність

Обмежена кількість даних щодо застосування валацикловіру та помірна кількість даних щодо застосування ацикловіру під час вагітності (результати вагітності у жінок, які застосовували валацикловір або ацикловір (активний метаболіт валацикловіру) перорально чи внутрішньовенно) і постмаркетинговий досвід вказують на відсутність вад розвитку або фето/неонатальної токсичності. Дослідження на тваринах не показали репродуктивної токсичності валацикловіру. Валацикловір слід застосовувати під час вагітності лише тоді, коли очікувана користь від лікування перевищує потенційний ризик.

Період годування груддю

Ацикловір, основний метаболіт валацикловіру, виділяється у грудне молоко. Однак при застосуванні терапевтичних доз валацикловіру не очікується жодного впливу на новонароджених/немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, оскільки доза, прийнята дитиною, становить менше 2% від терапевтичної дози внутрішньовенного ацикловіру для лікування неонатального герпесу. Валацикловір слід застосовувати з обережністю під час годування груддю та лише за клінічними показаннями.

Дані клінічних досліджень з цього питання відсутні, фармакологія валацикловіру не дає підстав очікувати будь-який негативний вплив. Проте під час оцінки здатності пацієнта керувати автомобілем та іншими механізмами слід враховувати його клінічний стан і профіль побічних ефектів валацикловіру.

Лікування оперізувального герпесу: дорослим застосовувати по 1000 мг (2 таблетки) препарату 3 рази на добу протягом 7 днів.

Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу

Хворі з нормальним імунітетом (дорослі): 500 мг (1 таблетка) препарату 2 рази на добу.

Для рецидивних випадків лікування повинно тривати 3 або 5 днів. При первинному перебігу, який може бути більш тяжким, лікування необхідно продовжити з 5 до 10 днів. Лікування слід розпочинати якомога раніше. Для рецидивних форм інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, ідеальним було б застосування препарату у продромальному періоді або одразу ж після появи перших симптомів. Валацикловір може попередити розвиток уражень при рецидивах інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, за умови початку лікування одразу ж після появи перших симптомів захворювання.

Як альтернатива, для лікування лабіального герпесу (губної гарячки) ефективною дозою валацикловіру є 2000 мг (4 таблетки) 2 рази на добу протягом 1 дня. Другу дозу слід застосувати приблизно через 12 годин (не раніше ніж через 6 годин) після першої дози. При такому режимі дозування термін лікування має тривати не більше 1 дня, оскільки доведено, що триваліше застосування не збільшує клінічну ефективність лікування. Лікування слід розпочинати при появі перших ранніх симптомів лабіального герпесу (відчуття пощипування, свербіж або печіння у ділянці губ).

Превентивне лікування (супресія) рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу:

• хворим з нормальним імунітетом (дорослі) призначати 500 мг (1таблетка) препарату 1 раз на добу;
• хворим з імунодефіцитом (дорослі) призначати дозу 500 мг (1 таблетка) 2 рази на добу.

Зменшення передачі вірусу генітального герпесу

Дорослим гетеросексуалам з нормальним імунітетом, які мають 9 або менше загострень на рік, валацикловір призначається інфікованому партнеру в дозі 500 мг 1 раз на добу.

Даних про зменшення ризику передачі вірусу генітального герпесу в інших популяціях хворих немає.

Профілактика цитомегаловірусної інфекції та хвороби

Дорослі та діти віком від 12 років: валацикловір призначається у дозі 2000 мг (4 таблетки) 4 рази на добу, якомога раніше після трансплантації. При нирковій недостатності дози зменшуються (див. «Дозування при порушеній функції нирок» нижче). Тривалість лікування становить зазвичай 90 днів, але може бути продовжена для пацієнтів з високим ступенем ризику.

Дозування при порушенні функції нирок

Необхідно обережно призначати валацикловір хворим із порушеннями функції нирок. Обов’язково слід підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

Режим дозування залежить від кліренсу креатиніну та показань і наведений у таблиці.

*Застосовувати при наявності таблеток препарату в дозі 250 мг.

Пацієнтам, які знаходяться на інтермітуючому гемодіалізі, рекомендується застосовувати ті ж дози валацикловіру, що і пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 15 мл/хв. Дози необхідно призначати після проведення гемодіалізу.

Кліренс креатиніну необхідно постійно контролювати, особливо у періоди, коли функція нирок може швидко змінюватися, наприклад одразу після трансплантації. Відповідно слід змінювати дозу валацикловіру.

Дозування при порушенні функції печінки

Змінювати дозу хворим з легким або помірним ступенем цирозу немає потреби (синтезуюча функція печінки збережена). Показники фармакокінетики на пізніх стадіях цирозу (з порушенням синтезуючої функції печінки та наявністю ознак портального блоку) свідчать про відсутність потреби змінювати дозування, однак клінічний досвід обмежений.

Про застосування вищих доз (4000 мг і більше) на добу див. розділ «Особливості застосування».

Пацієнти літнього віку

Доза валацикловіру потребує корегування, щоб уникнути можливих порушень функції нирок (див. «Дозування при порушенні функції нирок» вище).

Необхідно підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

Застосовується дітям віком від 12 років для профілактики цитомегаловірусної інфекції та хвороби.

Симптоматика

При передозуванні валацикловіру повідомлялося про розвиток гострої ниркової недостатності та неврологічних симптомів, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ажитацію, зниження розумових здібностей і кому. Могли спостерігатися нудота і блювання. Для запобігання ненавмисному передозуванню слід бути обережним при застосуванні. Багато випадків передозування були пов’язані із застосуванням препарату для лікування хворих із нирковою недостатністю та хворих літнього віку, яким не було відповідно зменшено дозу.

Лікування

Пацієнтам необхідно перебувати під ретельним медичним наглядом для виявлення проявів токсичності. Гемодіаліз значно прискорює виведення ацикловіру з крові, тому його можна вважати оптимальним способом лікування у випадку симптоматичного передозування.

Найпоширенішими побічними діями, за даними клінічних досліджень, були головний біль та нудота. Щодо більш серйозних побічних дій були повідомлення про тромботичну тромбоцитопенічну пурпуру / гемолітичний уремічний синдром, гостру ниркову недостатність та неврологічні порушення.

Побічні дії, відомості про які наведені нижче, класифіковані за органами і системами та за частотою виникнення. За частотою виникнення побічні дії розподілені на такі категорії: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не може бути визначена на основі наявних даних).

З боку нервової системи

Часто: головний біль.

З боку травного тракту

Часто: нудота.

З боку крові і лімфатичної системи

Дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія.

Лейкопенія головним чином спостерігається у хворих з імунодефіцитом.

З боку імунної системи

Дуже рідко: анафілаксія.

З боку нервової системи та психіки

Рідко: запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, зниження розумових здібностей.

Дуже рідко: збудження, тремор, атаксія, дизартрія, психотичні симптоми, судоми, енцефалопатія, кома, делірій.

Неврологічні розлади, іноді тяжкі, можуть бути пов’язані з енцефалопатією та включати сплутаність свідомості, збудження, судоми, галюцинації, кому. Вищенаведені симптоми є у більшості випадків оборотними і спостерігаються головним чином у хворих з нирковою недостатністю або з іншими факторами схильності (див. розділ «Особливості застосування»). У хворих після трансплантації органів, які отримують валацикловір для профілактики цитомегаловірусної інфекції у високих дозах (8 г на добу), неврологічні реакції виникають частіше, ніж у хворих, які отримують менші дози.

З боку дихальної системи та органів грудної порожнини

Нечасто: задишка.

З боку травного тракту

Рідко: дискомфорт у животі, блювання, діарея.

З боку гепатобіліарної системи

Дуже рідко: оборотне збільшення рівня печінкових функціональних тестів (наприклад, білірубіну, печінкових ферментів).

З боку шкіри та підшкірних тканин

Нечасто: висипання, включаючи явища фотосенсибілізації.

Рідко: свербіж.

Дуже рідко: кропив’янка, ангіоневротичний набряк.

Частота невідома: медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП).

З боку нирок та сечовидільної системи

Рідко: порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність (особливо у пацієнтів літнього віку або пацієнтів із порушеннями функції нирок, які отримують дози, вищі за рекомендовані), біль у нирках, гематурія (часто асоційована з іншими порушеннями функції нирок).

Частота невідома: тубулоінтерстиціальний нефрит.

Біль у нирках може бути асоційований з нирковою недостатністю.

Повідомлялося про утворення преципітатів ацикловіру у канальцях нирок. Під час лікування слід забезпечити адекватний рівень прийому рідини (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші: є повідомлення про ниркову недостатність, мікроангіопатичну гемолітичну анемію та тромбоцитопенію (інколи у комбінації) у тяжких хворих з імунодефіцитом, особливо у хворих з пізніми стадіями ВІЛ-хвороби, які отримували високі дози (8000 мг на добу) валацикловіру протягом тривалого часу у клінічних дослідженнях. Ці ж явища були помічені у пацієнтів з такими ж захворюваннями, але які не лікувалися валацикловіром.

Повідомлення про побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС у недоступному для дітей місці.

По № 10 (5×2), № 30 (6×5) таблеток у блістерах, у коробці з картону.

За рецептом.

Гетеро Лабз Лімітед, Індія / Hetero Labs Limited, India.

Юніт ІІІ, Формулейшн Плот № 22 — 110 ІДА, Джидіметла, Хайдерабад, 500 055 Телангана, Індія / Unit ІІІ, Formulation Plot No 22 — 110 IDA, Jeedimetla, Hyderabad, 500 055 Telangana, India.