Натубіотин (Natubiotin)
Біотин - 5 мг
фармакодинаміка. Біотин є простетичною групою для різних ферментів у численних реакціях карбоксилювання та декарбоксилювання. Таким чином, біотин відіграє важливу роль у глюконеогенезі, ліпогенезі, синтезі жирних кислот, біотрансформації пропіонатів та розщепленні лейцину.
Поширеність в природі та добова потреба організму
Біотин, який широко розповсюджений в раціоні харчування, здебільшого зв’язаний з протеїном та зустрічається у вигляді біоцитину (продукти харчування тваринного походження) і швидко реабсорбується після гідролізу в тонкому кишечнику. У рослинах біотин частково представлений у вільній формі. Оскільки біотин синтезується мікрофлорою кишечнику, може бути оцінена лише добова потреба організму людини. Достатньою вважається кількість від 50 мкг до 200 мкг на добу, що надходить при звичному збалансованому раціоні харчування. Прийом навіть досить високих разових доз біотину не викликає жодних фармакологічних ефектів.
Симптоми дефіциту біотину
Дефіцит біотину зустрічається дуже рідко. Однак вживання дуже великої кількості сирого яєчного білка може викликати дерматит, так зване ураження, спричинене яєчним білком. Яєчний білок містить глюкопротеїн авідин, який з біотином утворює стійкий комплекс, що не розщеплюється у шлунково-кишковому тракті. Таким чином, біотин не може бути доступним для організму і може розвинутися дефіцит біотину. Крім того, при асоційованій з біотином множинній недостатності карбоксилаз потреба у біотині через генетичний дефект є підвищеною. Недостатність проявляється реакцією на шкірі та її придатках, а наслідками можуть стати специфічні психічні симптоми та шлунково-кишкові розлади.
Фармакокінетика. Всмоктування вільного біотину розпочинається вже у верхній частині тонкої кишки. Тут молекула біотину проникає крізь стінку кишки у незміненому вигляді. Всмоктування відбувається головним чином за рахунок дифузії.
Ступінь зв’язування біотину з білками плазми крові становить 80%.
Концентрація вільного або лише слабко зв’язаного біотину в крові становить, як правило, 200–1200 мкг/л. Біотин виводиться із сечею (6–50 мкг за добу) і калом. Біотин екскретується у незміненому вигляді (близько 50%) та у вигляді біологічно неактивних метаболітів. Т½ залежить від дози і становить майже 26 год після прийому внутрішньо 100 мкг/кг маси тіла. У хворих із недостатністю біотинідази Т½ після застосування такої самої дози скорочується до 10‒14 год.
лікування і профілактика захворювань, спричинених дефіцитом біотину: захворювання шкіри, нігтів, волосся.
Лікування генетично зумовлених ензимопатій, асоційованих з біотином (множинна недостатність карбоксилаз).
рекомендована доза дорослим при лікуванні дефіциту біотину (захворювання нігтів, волосся, шкіри) ― 1 таблетка по 5 мг на добу.
Для лікування генетично зумовлених ензимопатій, асоційованих з біотином (множинна недостатність карбоксилаз), призначають 1‒2 таблетки (добова доза ― до 20 мг біотину). Таблетки приймати до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Тривалість курсу лікування залежить від характеру та перебігу захворювання.
Діти. У зв’язку з обмеженим досвідом застосування препарат не застосовують дітям віком до 12 років.
Дітям віком від 12 років препарат застосовують за призначенням лікаря; рекомендації щодо дозування препарату відсутні через обмеженість відповідних даних.
гіперчутливість до біотину або інших компонентів препарату.
з боку імунної системи: дуже рідко (˂1/10000) — алергічні реакції, включаючи біль за грудниною, задишку, кропив’янку, шкірні висипи.
У разі виникнення будь-яких небажаних реакцій рекомендовано припинити лікування та звернутися до лікаря.
вплив на клінічні лабораторні тести. Залежно від дослідження, результати можуть бути хибно високими або хибно низькими внаслідок прийому лікарського засобу, що містить біотин. Ризик впливу вищий у дітей і пацієнтів з порушенням функції нирок та зростає при більш високих дозах.
При інтерпретації результатів лабораторних досліджень необхідно враховувати можливий вплив біотину, особливо якщо виявлено відсутність узгодженості з клінічною картиною (наприклад результати тестування щитовидної залози, що імітують хворобу Грейвса у безсимптомних пацієнтів, які приймають біотин, або хибнонегативні результати дослідження тропоніну у пацієнтів з інфарктом міокарда, які приймають біотин). Коли існує підозра на вплив, слід використовувати альтернативні тести, несприйнятливі до впливу біотину.
При замовленні лабораторних тестів пацієнтам, які приймають біотин, слід проконсультуватися з персоналом лабораторії.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Відповідно до загальноприйнятих принципів застосовувати Натубіотин під час вагітності або в період годування грудьми можна тільки тоді, коли очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода/дитини.
Дотепер немає інформації щодо негативного впливу препарату в період вагітності та годування грудьми. Біотин проникає через плаценту та потрапляє в грудне молоко. Грудне молоко зазвичай містить 7‒13 мкг біотину/л.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Не впливає.
Особливі заходи безпеки.
Білок сирого яйця містить протеїн авідин, який взаємодіє з біотином, тому слід уникати їх одночасного прийому.
Вживання великої кількості сирих яєць протягом 2–3 тиж може спричинити дефіцит біотину.
Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати препарат.
при застосуванні біотину з протисудомними препаратами можливе зниження концентрації біотину у плазмі крові за рахунок збільшеного виведення його з сечею. Вальпроєва кислота знижує активність біотинідази, знижуючи функції мітохондрій у печінці.
Пантотенова кислота у високих дозах конкурує з біотином, тому слід уникати їх одночасного застосування.
на сьогодні немає повідомлень щодо передозування біотину.
в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.