ЦЕФОСУЛЬБІН^® (CEFOSULBIN^®)

фармакодинаміка. Цефосульбін це комбінація сульбактаму та цефоперазону. Сульбактам — похідне основного пеніцилінового ядра. Є необоротним інгібітором β-лактамази та застосовується тільки парентерально. За хімічною структурою це сульфон натрію пеніцилінату.

Цефоперазон – це напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії, що застосовується тільки парентерально.

Механізм дії. Антибактеріальним компонентом препарату Цефосульбін є цефоперазон – цефалоспорин ІІІ покоління, що діє проти чутливих мікроорганізмів у стадії активної мультиплікації шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної стінки.

Сульбактам володіє вираженою антибактеріальною активністю, за винятком активності по відношенню до Neisseriaceae та Acinetobacter. Однак дослідження на безклітинних бактеріальних системах виявили, що сульбактам є необоротним інгібітором найважливіших β-лактамаз, що продукуються мікроорганізмами, резистентними до β-лактамних антибіотиків.

Комбінація сульбактаму та цефоперазону є активною проти усих мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, спостерігається синергізм дії по відношенню різних мікроорганізмів з найбільш вираженою дією проти: H. influenzae, види Bacteroides, види Staphylococcus, A.calcoaceticus, E.aerogenes, E.coli, P.mirabilis, K.pneumoniae, M.morganii, C.freundii, E.cloacae, C.diversus.

Цефосульбін проявляє активність in vitro щодо широкого спектру мікроорганізмів.

Грампозитивні мікроорганізми:

— S.aureus (штами, що продукують або не продукують пеніциліназу);

— S.epidermidis;

— Sp.pneumoniae (попередня назва Diplococcus pneumoniaе);

— Sp.pyogenes (β-гемолітичні СГА);

— Sp.agalactiae (β-гемолітичні СГВ);

— більшість інших штамів β-гемолітичних стрептококів;

— більшість штамів Streptococcus faecalis (ентерокок).

Грамнегативні мікроорганізми:

— E.coli;

— види Klebsiella;

— види Enterobacter;

— види Citrobacter;

— H.influenzae;

— P.mirabilis;

— P. vulgaris;

— M. morganii (попередня назва P.morganii);

— P. rettgeri (попередня назва P.rettgeri);

— види Providencia;

— види Serratia;

— види Salmonella та Shigella;

— P.aeruginosa та деякі інші види Pseudomonas;

— A.calcoaceticus;

— N.gonorrhoeae;

— N.meningitidis;

— B.pertussis;

— Y.enterocolitica.

Анаеробні мікроорганізми:

— грамнегативні бацили (включаючи B. fragilis, інші види Bacteroides та види Fusobacterium);

— грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи види Peptococcus, Peptostreptococcus та Veillonella);

— грампозитивні бацили (включаючи види Clostridium, Eubacterium та Lactobacillus).

Фармакокінетика.

Розподіл. C_max після в/в введення дози 2 г (1 г сульбактаму + 1 г цефоперазону) у здорових добровольців становили 130 та 236,8 мкг/мл відповідно та досягалися у період часу від 15 хв до 2 год після введення. Об’єм розподілу сульбактаму (Vd) — 18,0–27,6 л, цефоперазону — 10,2–11,3 л.

Виведення. При застосуванні препарату Цефосульбін приблизно 84% дози сульбактаму та 25% дози цефоперазону виводиться нирками. Більшість дози цефоперазону, що залишилась, виводиться з жовчю. Середній Т_½ сульбактаму — приблизно 1 год, а цефоперазону — 1,7 год.

1) інфекції верхніх і нижніх відділів дихальних шляхів;

2) інфекції верхніх і нижніх відділів сечовивідних шляхів;

3) інфекції черевної порожнини: перитоніт, холецистит, холангіт та інші;

4) септицемія;

5) менінгіт;

6) інфекції шкіри і м’яких тканин;

7) інфекції кісток і суглобів;

8) запальні захворювання органів малого тазу, ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих органів.

дорослі. Звичайна доза препарату Цефосульбін для дорослих становить 2–4 г на добу (тобто від 1 до 2 г цефоперазону на добу) в/в або в/м в рівномірно розподілених дозах кожні 12 годин.

Діти. Звичайна доза препарату Цефосульбін для дітей становить від 40 до 80 мг/кг маси тіла/добу (тобто 20–40 мг цефоперазону/кг маси тіла/добу), рівномірно розподілена на 2–4 дози.

алергія на пеніциліни, сульбактам, цефоперазон або будь-який цефалоспорин.

діарея, нудота, блювота, псевдомембранозний коліт, суперінфекція, гиперстезія, гіперчутливість, макулопапульозний висип, кропив’янка, еритема, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, свербіж, синдром Стівенса — Джонсона, зменшення кількості нейтрофілів, нейтропенії, зниження рівня гемоглобіну або гематокриту, еозинофілія, тромбоцитопенія, гіпопротромбінемія, лейкопенія, анемія, ризик розвитку білірубінової енцефалопатії, артеріальна гіпотензія, васкуліт, брадикардія/тахікардія, кардіогенний шок, зупинка серця, реакції гіперчутливості, анафілактоїдні реакції, головний біль, лихоманка, біль в місці ін’єкції, занепокоєння, гематурія, жовтяниця, ларингоспазм, бронхоспазм, алергічний риніт, задишка, підвищення АсАТ, АлАТ, рівня ЛФ, білірубіну, збільшення протромбінового часу.

гіперчутливість. Можливий розвиток тяжких, інколи летальних реакцій гіперчутливості у пацієнтів, яким застосовували β-лактамні або цефалоспоринові антибіотиками. Такі реакції розвивалися у осіб з реакціями підвищеної чутливості до багатьох алергенів в анамнезі.

Порушення функції печінки. У пацієнтів із захворюваннями печінки/обструкцією жовчовивідних шляхів Т_½ цефоперазону з плазми крові, подовжується, а виведення із сечею збільшується. У разі тяжкої обструкції жовчовивідних шляхів, тяжких захворювань печінки або у разі порушень функції нирок, буде потрібне коригування дози.

Загальні попередження. У деяких пацієнтів лікування цефоперазоном/сульбактамом призводило до розвитку дефіциту вітаміну К. У таких пацієнтів, а також у пацієнтів, які застосовують антикоагулянти, слід контролювати протромбіновий час (або МНС) та при наявності показань призначати прийом екзогенного вітаміну К.

Застосування антибактеріальних препаратів змінює нормальну флору кишечнику та призводить до підвищеного росту C. difficile. C. difficile продукує токсини А та В, що, у свою чергу, сприяє розвитку діареї, пов’язаної з C. difficile. Також необхідний ретельний аналіз анамнезу, оскільки повідомлялося про розвиток діареї, пов’язаної з C. difficile через 2 міс. після завершення антибактеріальної терапії.

Застосування у період вагітності та/або годування груддю. Цефосульбін можна застосовувати у період вагітності лише при наявності чітких показань.

Період годування груддю.Цефосульбін слід з обережністю призначати в період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Малоймовірно.

комбінована терапія. Для адекватного лікування більшості інфекцій можна застосовувати Цефосульбін у вигляді монотерапію. При певних показаннях Цефосульбін можна одночасно з іншими антибактеріальними ЛЗ.

Алкоголь. Пацієнтів слід попереджати про можливі побічні ефекти, що виникають при вживанні алкогольних напоїв під час застосування препарату Цефосульбін. Пацієнтам, що потребують штучного харчування (перорального або парентерального), не слід вводити розчини, що містять етанол.

Взаємодія з речовинами, що використовують при проведенні лабораторних аналізів. При застосуванні розчину Бенедикта або Фелінга може виникнути хибно-позитивна реакція на глюкозу в сечі.

даних щодо гострої токсичності цефоперазону та сульбактаму у людей недостатньо. Очікується, посилення побічних ефектів, про які повідомлялося при застосуванні препарату. Високі концентрації β-лактамних антибіотиків у СМР можуть спричиняти неврологічні реакції, у тому числі судоми. Оскільки цефоперазон та сульбактам можуть виводитись шляхом гемодіалізу, ця процедура може посилювати виведення препарату з організму у разі передозування у пацієнтів з порушенням функції нирок.

при температурі не вище 25 °С.