Ісентресс таблетки жувальні 100 мг флакон, №60 Лікарський препарат

діючі речовини: ралтегравір;

1 таблетка жувальна містить 25 мг або 100 мг ралтегравіру;

допоміжні речовини: гідроксипропілцелюлоза; Опадрай^® YS-1–19025-А прозорий (гіпромелоза 6сР, поліетиленгліколь 400); Суреліз^® Е-7–19040 у вигляді етилцелюлози 25% водної дисперсії (вода очищена, етилцелюлоза 20 сР, амонію гідроксид, тригліцериди середньої ланки, кислота олеїнова); цукралоза; сахарин натрію; натрію цитрат, дигідрат; маніт (Е-421); заліза оксид червоний (Е-172) — для таблеток жувальних по 100 мг; заліза оксид жовтий (Е-172); моноамонію гліциризинат Magnasweet^® 135 (кореня солодки екстракт, сорбіт (Е-420), фруктоза); ароматизатор банановий натуральний WONF Durarome® 501392 TD0991; ароматизатор апельсиновий натуральний та штучний 501331 ТР 0551; ароматизатор маскувальний натуральний та штучний 501482 ТР0424; кросповідон; магнію стеарат; натрію стеарилфумарат.

Таблетки жувальні.

Основні фізико-хімічні властивості:

25 мг: блідо-жовті, круглі, плоскоциліндричні таблетки зі скошеними краями, з тисненням корпоративного логотипу на одній стороні та 473 на іншій;

100 мг: блідо-помаранчеві, овальні таблетки з рискою, з тисненням корпоративного логотипу з одного боку від риски та 477 з іншого боку, та з рискою на іншій стороні таблетки.

Противірусні засоби для системного застосування. Противірусні засоби прямої дії. Інгібітори інтегрази.

Код АТХ J05A J01.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Ралтегравір — це інгібітор переносу ланцюжка інтегрази, який є активним проти вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ-1). Ралтегравір інгібує каталітичну активність інтегрази — ВІЛ-кодованого ферменту, необхідного для реплікації вірусу. Інгібування інтегрази попереджає ковалентне введення або інтеграцію геному ВІЛ у геном клітини хазяїна на ранніх стадіях розвитку інфекції. Геноми ВІЛ, які не можуть інтегрувати, не здатні продукувати нові вірусні частинки, внаслідок чого відбувається пригнічення процесу інтеграції та попередження подальшого поширення вірусної інфекції в організмі.

Противірусна активність in vitro

Ралтегравір у концентраціях 31 ± 20 нмоль на 95% (ПК₉₅) пригнічує реплікацію ВІЛ-1 (порівняно з нелікованою культурою клітин, інфікованою вірусом) у клітинних культурах людських Т-лімфоцитів, що були інфіковані адаптованим до культур клітин варіантом H9ІІІВ ВІЛ-1. Крім того, ралтегравір пригнічував реплікацію вірусу у культурах людських активованих мітогеном мононуклеарів периферичної крові, інфікованих різними первинними клінічними штамами ВІЛ-1, включаючи штами 5-не-B підтипів та резистентні до інгібіторів зворотної транскриптази та інгібіторів протеази. В аналізі разового циклу інфікування ралтегравір інгібував 23 штами ВІЛ підгрупи 5-не-В та 5 циркулюючих рекомбінантних форм зі значеннями ПК₅₀ від 5 до 12 нмоль.

Резистентність

Більшість вірусів, виділених у пацієнтів, які не відповіли на лікування ралтегравіром, мали високий рівень резистентності до ралтегравіру, яка стала результатом двох або більше мутацій. Більшість мали характерні мутації в амінокислоті 155 (N155 змінювалась на H), амінокислоті 148 (Q148 змінювалася на H, K або R) або 143 (Y143 змінювалась на C, H або R) чи одночасно з однією або кількома додатковими мутаціями інтегрази (наприклад, L74M, E92Q, T97A, E138A/K, G140A/S, V151I, G163R, S230R). Характерні мутації знижують чутливість вірусу до ралтегравіру та додатково до інших мутацій призводять до подальшого зниження чутливості до ралтегравіру. Факторами, які зменшують ймовірність розвитку резистентності, є нижче первинне вірусне навантаження та застосування інших активних антиретровірусних препаратів.

Мутації, що забезпечують резистентність до ралтегравіру, як правило, також забезпечують резистентність до інгібітора переносу ланцюжка інтегрази елвітегравіру. Мутації в амінокислоті 143 забезпечують більшу резистентність до ралтегравіру, ніж до елвітегравіру, та мутація E92Q забезпечує більшу резистентність до елвітегравіру, ніж до ралтегравіру. Віруси, що несуть мутацію в амінокислоті 148, разом з однією або декількома іншими мутаціями резистентності до ралтегравіру, також можуть мати клінічно значущу резистентність до долутегравіру.

Ефективність

Пацієнти дитячого віку

IMPAACT P1066 — це відкрите багатоцентрове дослідження фази І/ІІ, в якому оцінювалися фармакокінетичний профіль, безпека, переносимість та ефективність ралтегравіру у ВІЛ-інфікованих дітей. У цьому дослідженні брали участь 126 дітей та підлітків віком від 2 до 18 років, які лікувалися раніше. Пацієнти були стратифіковані за віком: спочатку підлітки, а потім послідовно діти молодшого віку. Пацієнти отримували таблетки 400 мг (вік від 6 до 18 років) або таблетки жувальні (вік від 2 до 12 років). Ралтегравір отримували разом з оптимізованою фоновою терапією.

Перша стадія визначення дози включала інтенсивну фармакокінетичну оцінку. Вибір дози базувався на досягненні однакового вмісту ралтегравіру у плазмі крові та мінімальної концентрації, яка спостерігалася у дорослих, а також на прийнятній короткочасній безпеці. Після вибору дози були залучені додаткові пацієнти для оцінки довгострокової безпеки, переносимості та ефективності. Зі 126 пацієнтів 96 отримували рекомендовану дозу ралтегравіру.

Таблиця 1. Початкові характеристики та результати ефективності на тижнях 24-му та 48-му у дослідженні IMPAACT P1066 (2–18 років)

Фармакокінетика.

Абсорбція

Як було продемонстровано, у здорових добровольців при застосуванні разової дози перорально натще ралтегравір швидко всмоктувався з досягненням максимальної концентрації t_max приблизно через 3 години. Площа під кривою «концентрація — час» (AUC) та значення С_max збільшуються пропорційно до дози у діапазоні доз від 100 до 1600 мг. Показник С_12г збільшується пропорційно до дози у діапазоні доз від 100 до 800 мг та збільшується дещо менше, ніж пропорційно до дози, при діапазоні доз від 100 до 1600 мг. У пацієнтів не була встановлена пропорційність доз.

При режимі застосування препарату 2 рази на добу фармакокінетичний стабільний стан досягається швидко, протягом приблизно 2 діб після початку лікування. Значення AUC та С_max свідчать про відсутність або мінімальне накопичення препарату, а значення С_12г — про незначне накопичення препарату. Абсолютна біодоступність ралтегравіру не встановлена.

Ралтегравір можна приймати незалежно від прийому їжі. У базових клінічних дослідженнях безпеки та ефективності, що проводилися за участю ВІЛ-інфікованих пацієнтів, ралтегравір приймали незалежно від прийому їжі. Прийом багатократних доз ралтегравіру після їжі з середнім вмістом жиру не мав клінічно значущого впливу на AUC ралтегравіру, збільшення відносно прийому натще становило 13%. C_12г ралтегравіру була вище на 66%, а C_max вище на 5% після вживання їжі з середнім вмістом жиру у порівнянні з прийомом натще. Прийом ралтегравіру після вживання їжі з високим вмістом жиру підвищував AUC та C_max приблизно у 2, а C_{12 г} — у 4,1 раза. Прийом ралтегравіру після вживання їжі з низьким вмістом жиру зменшував AUC і C_max на 46% та 52% відповідно; значних змін C_12г не спостерігалося. Їжа підвищує варіабельність за фармакокінетичними параметрами відносно застосування натще.

Загалом значна варіабельність спостерігалась у фармакокінетиці ралтегравіру. Для C_12г, що спостерігалась у дослідженнях BENCHMRK 1 та 2, коефіцієнт варіації (CV) міжіндивідуальної варіабельності становив 212%, а CV внутрішньоіндивідуальної варіабельності становив 122%. Джерелами варіабельності можуть бути різниця у супутньому прийомі їжі та прийомі супутніх лікарських засобів.

Розподіл

Приблизно 83% ралтегравіру зв’язуються з білками плазми крові у діапазоні концентрацій від 2 до 10 мкмоль.

Ралтегравір легко проходив через плацентарний бар’єр у щурів, але не проникав у мозок.

У двох дослідженнях за участю ВІЛ-1-інфікованих пацієнтів, які отримували 400 мг ралтегравіру 2 рази на добу, препарат швидко виявлявся у спинномозковій рідині. У першому дослідженні (n = 18) середня концентрація у спинномозковій рідині становила 5,8% (діапазон від 1% до 53,5%) відповідної концентрації у плазмі крові. У другому дослідженні (n = 16) середня концентрація у спинномозковій рідині становила 3% (діапазон від 1% до 61%) відповідної концентрації у плазмі крові. Ці медіанні пропорції були у 3–6 разів менші від вільної фракції ралтегравіру у плазмі крові.

Біотрансформація і виведення

Уявний кінцевий період напіввиведення ралтегравіру становить близько 9 годин з коротшою альфа-фазою напіввиведення (приблизно 1 година), що становить більшу частину AUC. Після прийому всередину радіоактивно міченого ралтегравіру приблизно 51% і 32% від загальної дози виділяється з калом та сечею відповідно. За спостереженнями у доклінічних дослідженнях з калом виводився тільки ралтегравір, більша кількість якого, ймовірно, утворюється внаслідок гідролізу глюкуроніду ралтегравіру, який секретується у жовч. Обидва компоненти — ралтегравір та глюкуронід ралтегравіру — виділяються з сечею у кількості 9% та 23% від дози відповідно. Основною циркулюючою речовиною був ралтегравір, що становив близько 70% від загальної радіоактивності; рештою радіоактивно міченого препарату у плазмі крові був глюкуронід ралтегравіру. Дослідження, у яких використовували селективні до ізоформ хімічні інгібітори та сДНК-виражені УДФ-глюкуронозилтрансферази (УДФ-ГТ), показали, що УДФ-ГТ1А1 є основним ферментом, який відповідає за утворення глюкуроніду ралтегравіру. Таким чином, ці дані вказують на те, що основним механізмом кліренсу ралтегравіру у людини є УДФ-ГТ1А1-опосередкована глюкуронізація.

Поліморфізм УДФ-ГТ1A1

При порівнянні даних 30 дорослих осіб із генотипом *28/*28 та 27 дорослих осіб із немутантним типом генотипу середній геометричний показник (90% ДІ) AUC становив 1,41 (0,96, 2,09), а середній геометричний показник С_12г. становив 1,91 (1,43, 2,55). Не вважається за потрібне коригування дози для пацієнтів зі зниженою активністю УДФ-ГТ1A1 через генетичний поліморфізм.

Особливі популяції

За результатами порівняльного дослідження лікарських форм, у здорових дорослих добровольців ралтегравір у формі жувальних таблеток має більш високу пероральну біодоступність, ніж у формі таблеток 400 мг. В цьому дослідженні прийом жувальної таблетки з їжею з високим вмістом жиру призводив до зменшення AUC в середньому на 6%, зменшення C_max на 62% і збільшення C_12г на 188% порівняно із відповідними показниками при застосуванні натще. Прийом жувальної таблетки з їжею з високим вмістом жиру не мав клінічно значущого впливу на фармакокінетику ралтегравіру, тому жувальну таблетку можна приймати незалежно від прийому їжі.

У таблиці 2 наведено фармакокінетичні параметри таблетки 400 мг та жувальної таблетки залежно від маси тіла.

Таблиця 2. Фармакокінетичні параметри ралтегравіру з дослідження IMPAACT P1066 відповідно до дозування

^*Кількість пацієнтів з інтенсивними фармакокінетичними результатами при кінцевій рекомендованій дозі.

^‡ Геометричний коефіцієнт варіації.

Стать, раса та індекс маси тіла (ІМТ)

У дорослих клінічно значущого впливу статі, раси або ІМТ на фармакокінетику ралтегравіру не спостерігалося.

Порушення функцій нирок

На нирковий кліренс припадає незначна частка в елімінації незміненого ралтегравіру з організму. Клінічно значущих відхилень фармакокінетичних параметрів у дорослих пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок порівняно зі здоровими особами не спостерігалося. Оскільки ефективність діалізу ралтегравіру невідома, приймати препарат перед сеансом діалізу не рекомендується.

Порушення функцій печінки

Ралтегравір виводиться головним чином шляхом глюкуронізації у печінці. Клінічно значущих відхилень фармакокінетичних параметрів у дорослих пацієнтів з помірно вираженими порушеннями функцій печінки порівняно зі здоровими пацієнтами не виявили. Вплив тяжких порушень функції печінки на фармакокінетичні параметри ралтегравіру не вивчався.

Ісентресс, таблетки жувальні, у цій лікарській формі застосовують дітям віком від 2 до 12 років та з масою тіла від 11 кг.

Безпека та ефективність препарату Ісентресс, таблеток жувальних, для дітей віком до 2 років та з масою тіла менш ніж 11 кг не встановлені.

У ході дослідження IMPAACT P1066 ралтегравір досліджували у 126 ВІЛ-1-інфікованих дітей та підлітків віком 2–18 років, які раніше отримували лікування антиретровірусними препаратами у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами. Зі 126 пацієнтів 96 отримували рекомендовану дозу ралтегравіру. У 96 дітей та підлітків частота появи, вид та інтенсивність побічних реакцій, пов’язаних із препаратом, на 48-му тижні були такими ж, що спостерігалися у дорослих.

У одного пацієнта з клінічними побічними реакціями, пов’язаними із застосуванням препарату, спостерігалася психомоторна гіперактивність ІІІ ступеня, патологічна поведінка та безсоння; у одного пацієнта спостерігався пов’язаний із застосуванням препарату алергічний висип ІІ ступеня. У одного пацієнта спостерігалися пов’язані з лікуванням відхилення лабораторних показників АСТ IV ступеня і АЛТ III ступеня, які були визнані серйозними.

Немовлята та діти віком від 4 тижнів до 2 років

Ралтегравір також досліджували у 26 ВІЛ-1 інфікованих немовлят та дітей віком від 4 тижнів до 2 років, який застосовували в комбінації з іншими антиретровірусними препаратами у дослідженні IMPAACT P1066. У цих 26 немовлят та дітей частота появи, вид та інтенсивність побічних реакцій, пов’язаних із препаратом, на 48-му тижні були такими ж, як у дорослих. У одного пацієнта спостерігався пов’язаний із застосуванням препарату алергічний висип ІІІ ступеня, що в результаті призвів до дострокового переривання терапії.

Звітування про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Лікування дітей та підлітків віком від 2 до 12 років з ВІЛ-1-інфекцією у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами.

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої допоміжної речовини, наведеної в розділі «Склад».

У дослідженнях in vitro встановлено, що ралтегравір не є субстратом ізоферментів системи цитохрому Р450 (CYP) і не інгібує CYP1A2, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 або CYP3A, не інгібує уридин-дифосфат-глюкуронозилтрансфераз (УДФ-ГТ) — 1A1 та 2B7, не стимулює CYP3A4, а також не інгібує транспорт, опосередкований Р-глікопротеїном. На підставі цих даних не очікується, що ралтегравір впливатиме на фармакокінетику лікарських засобів, які є субстратами вказаних ферментів або Р-глікопротеїну.

За даними досліджень іn vіtro та іn vіvo, ралтегравір виводиться з організму переважно шляхом метаболізму у процесі глюкуронізації УДФ-ГТ1А1.

Спостерігалася значна між- та внутрішньосуб’єктна варіабельність за фармакокінетичними параметрами ралтегравіру.

Вплив ралтегравіру на фармакокінетику інших лікарських засобів

В дослідженнях взаємодії ралтегравір не мав клінічно значимого впливу на фармакокінетику етравірину, маравіроку, тенофовіру, гормональних контрацептивів, метадону, мідазоламу або боцепревіру.

В деяких дослідженнях одночасне застосування ралтегравіру з дарунавіром призвело до помірного зниження концентрацій дарунавіру в плазмі; механізм цього ефекту є невідомим. Однак вплив ралтегравіру на концентрації дарунавіру в плазмі не має клінічного значення.

Вплив інших препаратів на фармакокінетику ралтегравіру

Зважаючи на те, що ралтегравір метаболізується головним чином за участю УДФ-ГТ1А1, слід з обережністю призначати ралтегравір одночасно з препаратами, що є потужними стимуляторами УДФ-ГТ1А1 (наприклад, рифампіцин). Рифампіцин знижує концентрації ралтегравіру у плазмі; вплив на ефективність ралтегравіру є невідомим. Однак якщо не можна уникнути супутнього застосування з рифампіцином, то для дорослих можливе подвоєння дози ралтегравіру. Немає даних, щоб дати рекомендації щодо одночасного застосування ралтегравіру з рифампіцином пацієнтам віком до 18 років. Вплив інших потужних стимуляторів ферментів, що метаболізують препарат, таких як фенітоїн та фенобарбітал, на УДФ-ГТ1А1 невідомий. Менш потужні індуктори (наприклад ефавіренз, невірапін, етравірин, рифабутин, глюкокортикоїди, звіробій, піоглітазон) можна застосовувати одночасно з рекомендованими дозами ралтегравіру.

Одночасне застосування ралтегравіру із потужними інгібіторами УДФ-ГТ1А1 (такими як атазанавір) може збільшити концентрації ралтегравіру у плазмі. Менш потужні інгібітори УДФ-ГТ1А1 (наприклад індинавір, саквінавір) можуть також збільшити плазмові рівні ралтегравіру, але меншою мірою, ніж атазанавір. Крім того, тенофовір може збільшити рівні ралтегравіру у плазмі, однак механізм цього ефекту є невідомим (див. таблицю 3). Під час клінічних досліджень більшість пацієнтів застосовували атазанавір та/або тенофовір — препарати, що призводять до збільшення плазмових рівнів ралтегравіру, при оптимізованих основних режимах. Профіль безпеки, що спостерігався у пацієнтів, які застосовували атазанавір та/або тенофовір, був зазвичай подібним до профілю безпеки у пацієнтів, які не застосовували ці препарати. Тому необхідності в корекції дозування немає.

Одночасне застосування ралтегравіру з антацидними засобами, що містять катіони двовалентних металів, може зменшувати абсорбцію ралтегравіру за рахунок утворення хелатів, що призводить до зменшення рівнів ралтегравіру у плазмі крові. Прийом антацидів, що містять алюміній та магній, упродовж 6 годин після прийому ралтегравіру значно знижує рівні ралтегравіру у плазмі крові. Тому одночасне призначення ралтегравіру з антацидами, що містять алюміній та/або магній, не рекомендується. Одночасне застосування ралтегравіру з антацидом, що містить карбонат кальцію, зменшує рівні ралтегравіру у плазмі; однак така взаємодія не є клінічно значущою. Таким чином, при одночасному призначенні ралтегравіру з антацидами, що містять карбонат кальцію, необхідності у коригуванні дози немає.

Одночасне застосування ралтегравіру з іншими препаратами, що підвищують рН шлунка (наприклад, омепразол та фамотидин), може підвищувати швидкість абсорбції ралтегравіру та призвести до підвищених плазмових рівнів ралтегравіру (див. таблицю 3). Профілі безпеки у підгрупах пацієнтів у дослідженнях фази III, які приймали інгібітори протонного насоса або блокатори H₂-гістамінових рецепторів, були порівнянними з профілями безпеки у тих, хто не приймав ці препарати. Тому немає потреби в коригуванні дози при застосуванні інгібіторів протонного насоса або блокаторів H₂-гістамінових рецепторів.

Усі дослідження проводились за участю дорослих пацієнтів.

Таблиця 3. Дані про фармакокінетичні взаємодії

Пацієнтів слід попередити про те, що поточна антиретровірусна терапія не виліковує ВІЛ-захворювання і не перешкоджає передачі вірусу ВІЛ іншим особам через кров. Хоча ефективна супресія вірусу при антиретровірусній терапії суттєво понижує ризик передачі інфекції при статевому контакті, наявність залишкового ризику виключити не можна. Під час лікування ралтегравіром слід продовжувати дотримуватися відповідних національних заходів безпеки для попередження передачі вірусу.

Загалом, спостерігалася значна між- та внутрішньосуб’єктна варіабельність за фармакокінетичними параметрами ралтегравіру.

Ралтегравір має відносно низький генетичний бар’єр до резистентності. Тому, коли можливо, ралтегравір слід призначати з двома іншими активними антиретровірусними препаратами, щоб мінімізувати можливість вірусологічної неефективності та розвиток резистентності.

Стосовно пацієнтів, яким раніше не проводилось лікування, є обмежені дані клінічних досліджень про застосування ралтегравіру в комбінації з двома нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази (емтрицитабін та тенофовіру дизопроксилу фумарат).

Депресія. Повідомлялося про депресію, включаючи суїцидальну спрямованість мислення і поведінки, зокрема у пацієнтів з депресією або психічним захворюванням в анамнезі. Слід вживати запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів з депресією або психічним захворюванням в анамнезі.

Пацієнти з порушенням функції печінки. Безпека і ефективність застосування ралтегравіру пацієнтам з тяжкою формою порушення функції печінки не встановлені. Тому ралтегравір слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня.

Пацієнти з уже наявними порушеннями функції печінки, включаючи хронічний гепатит, мають більшу частоту випадків побічних явищ з боку печінки під час комбінованої антиретровірусної терапії; за їхнім станом слід спостерігати згідно із стандартною практикою. Якщо у таких пацієнтів є ознаки погіршення перебігу захворювання печінки, то потрібно прийняти рішення про тимчасове припинення застосування або відміну препарату.

Застосування ралтегравіру пацієнтам, інфікованим одночасно ВІЛ та вірусом гепатиту В або С. Пацієнти з хронічним гепатитом В або С, які застосовують комбіновану антиретровірусну терапію, мають вищий ризик розвитку тяжких та потенційно летальних побічних реакцій з боку печінки.

Остеонекроз. Хоча вважається, що етіологія захворювання є багатофакторною (у тому числі застосування кортикостероїдів, вживання алкоголю, виражена імуносупресія, вищий індекс маси тіла), повідомлялося про випадки розвитку остеонекрозу у пацієнтів з прогресуючим ВІЛ-захворюванням та/або при довготривалій комбінованій антиретровірусній терапії. Пацієнтам слід порадити звертатися до лікаря, якщо виникає ломота або біль у суглобах, скутість суглобів або ускладнення рухів.

Синдром відновлення імунітету. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжкою формою імунної недостатності під час проведення комбінованої антиретровірусної терапії (КАРТ) може розвиватися запальна реакція на асимптоматичні чи залишкові умовно-патогенні мікроорганізми, що призводить до серйозних клінічних станів або до погіршення симптомів. Зазвичай така реакція спостерігається протягом перших тижнів або місяців після початку КАРТ. Прикладами можуть бути цитомегаловірусний ретиніт, загальні або фокальні мікобактеріальні інфекції та пневмонія, спричинена Pneumocystis jiroveci (попередня назва Pneumocystis carnii). Необхідно оцінювати всі симптоми запальних реакцій та, якщо необхідно, призначати лікування.

Також повідомлялося, що аутоімунні розлади (наприклад хвороба Грейвса та аутоімунний гепатит) виникали у ситуаціях відновлення імунітету, однак час до початку розвитку є різним і ці явища можуть спостерігатися через багато місяців після початку лікування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Антациди. Одночасне застосування ралтегравіру з антацидами, що містять алюміній та магній, призводить до зниження рівня ралтегравіру у плазмі крові. Одночасне застосування ралтегравіру з антацидами, що містять алюміній та/або магній, не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Рифампіцин. Слід з обережністю призначати ралтегравір одночасно з ефективними індукторами уридин-дифосфат-глюкуронозилтрансферази (УДФ-ГТ) 1А1 (наприклад з рифампіцином). Рифампіцин знижує рівні ралтегравіру у плазмі крові; вплив на ефективність ралтегравіру невідомий. Однак якщо у дорослих пацієнтів одночасного застосування із рифампіцином неможливо уникнути, то слід розглянути питання про збільшення дози ралтегравіру у 2 рази (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Немає даних, щоб надати рекомендації щодо одночасного застосування ралтегравіру і рифампіцину пацієнтам віком до 18 років.

Міопатія та рабдоміоліз. Повідомлялося про випадки розвитку міопатії та рабдоміолізу. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам з міопатією або рабдоміолізом в анамнезі та пацієнтам з факторами ризику, такими як застосування препаратів, що можуть спричиняти вищевказані стани.

Тяжкі шкірні та алергічні реакції. Тяжкі, потенційно небезпечні для життя і летальні шкірні реакції були зареєстровані у пацієнтів, які приймали ралтегравір одночасно з іншими ліками, що пов’язані з такими реакціями. До них належать випадки синдрому Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Зареєстровано також реакції підвищеної чутливості, що характеризувалися висипом, системними проявами та інколи порушенням функції органів, включаючи печінкову недостатність. Слід негайно припинити застосування ралтегравіру та інших препаратів, що можуть спричинити такі реакції, при появі симптомів тяжких шкірних або алергічних реакцій (у тому числі сильного висипу або висипу, що супроводжується пропасницею, загального нездужання, втоми, болю у м’язах або суглобах, пухирів, ураження ротової порожнини, кон’юнктивіту, набряку обличчя, гепатиту, еозинофілії, ангіоневротичного набряку). Необхідно контролювати клінічний статус, включаючи рівні печінкових амінотрансфераз, та розпочати відповідну терапію. Затримка припинення лікування ралтегравіром або іншими підозрюваними препаратами після появи сильного висипу може призвести до небезпечної для життя реакції.

Висип. Висип спостерігався частіше при лікуванні пацієнтів, які отримували ралтегравір та дарунавір, порівняно з пацієнтами, які отримували ралтегравір без дарунавіру або дарунавір без ралтегравіру (див. розділ «Побічні реакції»).

Таблетки жувальні по 25 мг

Фруктоза

Цей лікарський засіб містить до 0,54 мг фруктози на таблетку. Фруктоза може пошкодити зуби.

Сорбіт

Цей лікарський засіб містить до 1,5 мг сорбіту (Е-420) на таблетку. В лікарських засобах для перорального застосування сорбіт може вплинути на біоеквівалентність інших лікарських засобів для перорального застосування, що застосовуються одночасно.

Аспартам

Цей лікарський засіб містить аспартам (Е-951), що є похідним фенілаланіну. Кожна таблетка жувальна по 25 мг містить до 0,47 мг аспартаму, що відповідає до 0,05 мг фенілаланіну. Це може бути шкідливим для пацієнтів з фенілкетонурією.

Натрій

Цей лікарський засіб містить менш ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто практично вільний від натрію.

Сахароза

Цей лікарський засіб містить до 3,5 мг сахарози в кожній жувальній таблетці 25 мг.

Може бути шкідливим для зубів.

Пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами непереносимості фруктози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією або недостатністю сахарази-ізомальтази не слід приймати цей лікарський засіб.

Таблетки жувальні по 100 мг

Фруктоза

Цей лікарський засіб містить до 1,07 мг фруктози на таблетку. Фруктоза може пошкодити зуби.

Сорбіт

Цей лікарський засіб містить до 2,9 мг сорбіту (Е-420) на таблетку. В лікарських засобах для перорального застосування сорбіт може вплинути на біоеквівалентність інших лікарських засобів для перорального застосування, що застосовуються одночасно.

Аспартам

Цей лікарський засіб містить аспартам (Е-951), що є похідним фенілаланіну. Кожна таблетка жувальна по 100 мг містить до 0,93 мг аспартаму, що відповідає до 0,10 мг фенілаланіну. Це може бути шкідливим для пацієнтів з фенілкетонурією.

Натрій

Цей лікарський засіб містить менш ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто практично вільний від натрію.

Сахароза

Цей лікарський засіб містить до 7 мг сахарози в кожній жувальній таблетці 100 мг.

Може бути шкідливим для зубів.

Пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами непереносимості фруктози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією або недостатністю сахарази-ізомальтази не слід приймати цей лікарський засіб.

Препарат призначений для застосування дітям.

Вагітність

Немає даних щодо застосування ралтегравіру, таблеток жувальних, вагітним жінкам. Велика кількість даних щодо вагітних жінок, які приймали ралтегравір у дозі по 400 мг двічі на добу протягом першого триместру вагітності (понад 1000 проспективних результатів вагітності), вказує на відсутність мальформацій внаслідок токсичності. Дослідження на тваринах довели наявність репродуктивної токсичності. Помірна кількість даних, отриманих щодо вагітних жінок, які приймали ралтегравір у дозі по 400 мг двічі на добу протягом другого та/або третього триместру вагітності (від 300 до 1000 проспективних результатів вагітності), вказує на відсутність підвищеного ризику токсичності для плода чи новонародженого.

Ралтегравір у формі жувальних таблеток слід застосовувати під час вагітності тільки в разі, якщо очікувана користь переважає потенційний ризик для плода (див. розділ «Спосіб застосування та дози» щодо інформації про дозування лікарського засобу).

Реєстр випадків застосування антиретровірусних препаратів у період вагітності

Для спостереження впливу ралтегравіру на матір та плід був створений Реєстр випадків застосування антиретровірусних препаратів у період вагітності. Лікарям рекомендується реєструвати таких пацієнток у цьому реєстрі.

Як правило, при прийнятті рішення про використання антиретровірусних препаратів для лікування ВІЛ-інфекції у вагітних жінок, а також для зменшення ризику вертикальної передачі ВІЛ новонародженому з метою оцінки безпеки для плода слід враховувати як дані досліджень із залученням тварин, так і клінічний досвід застосування вагітним жінкам.

Період годування груддю

Ралтегравір/його метаболіти виділяються з грудним молоком в такій мірі, що ймовірний вплив на новонароджених/немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні. Наявні дані фармакодинаміки/токсикології, отримані у результаті досліджень на тваринах, довели виділення ралтегравіру/його метаболітів з грудним молоком. Не можна виключати ризик для новонароджених/немовлят.

Ралтегравір не слід застосовувати під час годування груддю. Як правило, рекомендується, щоб інфіковані ВІЛ матері не годували груддю своїх дітей, щоб уникнути передачі ВІЛ.

Фертильність

Не спостерігалось впливу на фертильність у самців та самок щурів при застосуванні доз до 600 мг/кг/добу, що призвело до 3-кратного перевищення експозиції у порівнянні з рекомендованою дозою для людини.

У деяких пацієнтів виникало запаморочення під час застосування режиму лікування, що включає ралтегравір. Запаморочення може впливати на здатність пацієнта керувати автотранспортом і працювати з іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

Для перорального застосування.

Ісентресс, таблетки жувальні, можна приймати незалежно від прийому їжі.

Лікування препаратом повинен проводити лікар, який має достатній досвід терапії ВІЛ-інфекції.

Максимальна доза жувальних таблеток становить 300 мг двічі на день.

Оскільки різні лікарські форми препарату Ісентресс не є біоеквівалентними, не можна заміняти таблетки жувальні на таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 400 мг.

Таблиця 4. Рекомендована доза* таблеток жувальних Ісентресс

*Рекомендована доза препарату залежно від ваги з розрахунку 6 мг/кг/доза двічі на день.

^†Таблетку жувальну 100 мг можна поділити на дві рівні частини, але цього треба уникати за можливості.

Пацієнтів потрібно проінструктувати про те, що дози препарату Ісентресс, таблеток жувальних, потрібно змінювати відповідно до зростання дитини.

Порушення функції нирок

Для пацієнтів з порушенням функції нирок немає потреби в коригуванні дози.

Порушення функції печінки

Для пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функцій печінки немає потреби в коригуванні дози. Безпека та ефективність ралтегравіру не встановлені для пацієнтів з тяжкими порушеннями функцій печінки. Тому Ісентресс слід з обережністю застосовувати пацієнтам з тяжким порушенням функцій печінки.

Немає специфічної інформації про лікування при передозуванні ралтегравіром.

У разі передозування рекомендовані стандартні підтримувальні заходи, наприклад видалення препарату, що не всмоктався, зі шлунково-кишкового тракту, клінічний моніторинг (включаючи ЕКГ), а також призначення, якщо необхідно, підтримувальної терапії. Слід враховувати, що ралтегравір представлений для клінічного застосування у вигляді калієвої солі. Даних про ефективність діалізу для виведення ралтегравіру немає.

У ході рандомізованих клінічних досліджень ралтегравір у дозі 400 мг двічі на день застосовували у комбінації з фіксованими або оптимізованими фоновими схемами лікування дорослим, які раніше не отримували лікування (N = 547), та дорослим із досвідом лікування (N = 462) протягом 96 тижнів. В подальшому 531 особа із групи раніше не лікованих пацієнтів отримувала ралтегравір 1200 мг один раз на день з емтрицитабіном та тенофовіру дизопроксилу фумаратом протягом 96 тижнів.

У ході лікування найчастіше повідомлялося про головний біль, нудоту та біль у животі.

Серйозні побічні реакції, про які повідомлялося найчастіше, — синдром відновлення імунітету та висип. В ході клінічних досліджень рівень відміни застосування ралтегравіру внаслідок розвитку побічних реакцій був 5% або менше.

Рабдоміоліз був рідкісною серйозною побічною реакцією, про яку повідомлялося при постмаркетинговому застосуванні ралтегравіру 400 мг двічі на день.

Побічні реакції, що були визнані дослідниками причинно пов’язаними з ралтегравіром (монотерапія або у комбінації з АРТ), так само, як і побічні реакції, про які повідомлялося при постмаркетинговому спостереженні, наведено нижче за системами органів. Частота їх виникнення визначена як: часто — від ≥ 1/100 до < 1/10, нечасто — від ≥ 1/1 000 до < 1/100, невідомо — не можуть бути визначені за наявними даними.

Таблиця 5. Побічні реакції (ПР)

Опис окремих побічних реакцій

Рак спостерігався як у пацієнтів з досвідом лікування, так і у пацієнтів без досвіду лікування, які отримували ралтегравір разом з іншими антиретровірусними препаратами. Типи та частота специфічних ракових захворювань були такими, що очікувались у групі пацієнтів із вираженим імунодефіцитом. Ризик розвитку раку у цих дослідженнях був подібним у групах застосування ралтегравіру та у групах застосування препаратів порівняння.

Збільшення рівня креатинкінази ІІ–ІV ступенів постерігалося у пацієнтів, які застосовували ралтегравір. Повідомлялося про міопатію та рабдоміоліз. Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з міопатією або рабдоміолізом в анамнезі, пацієнтам, які мають фактори ризику, включаючи застосування інших препаратів, що призводять до виникнення таких станів (див. розділ «Особливості застосування»).

Описані випадки розвитку остеонекрозу, зокрема в осіб із загальновідомими факторами ризику, прогресуючою ВІЛ-інфекцією або при довготривалому застосуванні комбінованої антиретровірусної терапії. Частота появи цієї побічної реакції є невідомою (див. розділ «Особливості застосування»).

У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжкою імунною недостатністю на момент призначення комбінованої антиретровірусної терапії (КАРТ) може розвиватися запальна реакція на асимптоматичні або залишкові умовно-патогенні мікроорганізми. Також повідомляли про аутоімунні розлади (наприклад, хвороба Грейвса та аутоімунний гепатит), які можуть проявлятися через багато місяців після початку лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Спостерігалися серйозні прояви таких реакцій: генітальний герпес, анемія, синдром відновлення імунітету, депресія, психічний розлад, спроба суїциду, гастрит, гепатит, ниркова недостатність, випадкове передозування.

У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів, які раніше лікувалися, висип, незалежно від причини, з’являвся частіше у пацієнтів, які отримували ралтегравір + дарунавір, порівняно з пацієнтами, які отримували ралтегравір без дарунавіру або дарунавір без ралтегравіру. Частота появи висипу, визнаного дослідником таким, що був спричинений лікуванням, була однаковою в обох групах. Скориговані за експозицією відсотки появи висипу (всі причини) становили відповідно 10,9, 4,2 та 3,8 на 100 пацієнто-років; а для пов’язаного з прийомом препарату висипу становили відповідно 2,4, 1,1 та 2,3 на 100 пацієнто-років. У клінічних дослідженнях інтенсивність такого висипу була від слабко вираженої до помірної і не призводила до припинення терапії (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти, одночасно інфіковані вірусом гепатиту В та/або гепатиту С

У ході клінічних випробувань було залучено 79 пацієнтів, супутньо інфікованих гепатитом В, 84 пацієнти, супутньо інфіковані гепатитом С, та 8 пацієнтів, супутньо інфікованих гепатитами В і С, які отримували ралтегравір у комбінації з іншими препаратами для лікування ВІЛ-1. Загалом профіль безпеки ралтегравіру у пацієнтів із супутньою інфекцією вірусу гепатиту В та/або гепатиту С був подібним до такого у пацієнтів без супутньої інфекції вірусом гепатиту В та/або гепатиту С, хоча показники відхилень від норм АСТ та АЛТ були дещо вищими в підгрупі супутньо інфікованих вірусом гепатиту В та/або гепатиту С.

На 96-му тижні у пацієнтів, які раніше отримували лікування, відхилення ІІ ступеня або вище у лабораторних показниках АСТ, АЛТ або загального білірубіну спостерігалися відповідно у 29%, 34% та 13% пацієнтів із супутньою інфекцією, які лікувались ралтегравіром, порівняно з 11%, 10% та 9% всіх інших пацієнтів, які лікувались ралтегравіром. Протягом 240 тижнів застосування препарату у пацієнтів, які раніше не отримували лікування, відхилення ІІ ступеня або вище у лабораторних показниках АСТ, АЛТ або загального білірубіну спостерігалися відповідно у 22%, 44% та 17% пацієнтів із супутньою інфекцією, які лікувалися ралтегравіром, порівняно з 13%, 13% та 5% всіх інших пацієнтів, які лікувались ралтегравіром.

3 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберігати в щільно закупореному флаконі, в оригінальній упаковці, при температурі не вище 30 °С. Тримати вологопоглинач у флаконі для захисту від вологи. Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 60 таблеток жувальних у флаконі з поліетилену високої щільності, запаяному захисною мембраною та закритому пластмасовою кришкою з пристроєм для захисту від відкриття дітьми. По 1 флакону у картонній коробці.

За рецептом.

Мерк Шарп і Доум Б.В., Нідерланди.

Ваардервег 39, 2031 БН Хаарлем, Нідерланди.