Фіточай "Ключі Здоров'я" 1,5 г фільтр-пакет "шавлія" №20

Шавлія лікарська (Salvia officinalis) ― трав’яниста рослина або багаторічний напівчагарник, належить до роду Шавлія (Salvia), сімейства Ясноткові (Labiatae/Lamiaceae). Шавлія ― найбільший рід цього сімейства і включає близько 900 видів. Батьківщиною S. officinalis є Близький Схід і Середземномор’я. Сьогодні ця рослина значно поширена у всьому світі, особливо в Європі і Північній Америці (Bisset N.G. et al., 2001; Miura K. et al., 2001). У народній медицині Азії і Латинської Америки він застосовується для лікування різних захворювань, включаючи судоми, виразки, подагру, різного роду запалення, запаморочення, тремор, параліч, діарею і гіперглікемію (Zargari A., 1990; Garcia C.S.C., 2016). У традиційній медицині Європи S. officinalis застосовується для лікування легкої диспепсії (такої як печія і здуття живота), надмірного потовиділення, вікових когнітивних розладів і запалень порожнини рота і горла, захворювань шкіри (Perry E.K. et al., 1999; Adams M. et al ., 2007).
В останні роки було проведено безліч досліджень спектра застосування шавлії лікарської і пошуку нових напрямків використання цієї рослини. У результаті досліджень було виявлено широкий спектр фармакологічної активності, включаючи протипухлинні, протизапальні, антиноцицептивні, антиоксидантні, антимікробні, антимутагенні, антидементні, гіпоглікемічні та гіполіпідемічні ефекти.

Біоактивні сполуки шавлії лікарської

Основні фітохімічні речовини в квітках, листках і стеблі S. officinalis добре ідентифіковані. Ідентифіковано широкий спектр компонентів, який включає алкалоїди, вуглеводи, жирні кислоти, гликозидні похідні (наприклад серцеві глікозиди, флавоноїдні глікозиди, сапоніни), фенольні сполуки (наприклад кумарини, флавоноїди, дубильні речовини), поліацетилени, стероїди, терпени/терпеноїди (наприклад монотерпеноїд, дитерпеноїди, тритерпеноїди, сесквітерпеноїди) і віск (Badiee P. et al., 2012). Більшість фітохімічних речовин шавлії лікарської були виділені з його ефірної олії, спиртового екстракту, водного екстракту, бутанольної фракції. В ефірній олії, витягнутій з надземних частин S. officinalis, було ідентифіковано більше ніж 120 компонентів. Основні компоненти олії включають борнеол, камфору, каріофілен, цинеол, гумулен, пінен і туйон (монотерпин) (Hayouni E.A. et al., 2008). Спиртові і водні екстракти S. оfficinalis багаті на флавоноїди, особливо розмаринову кислоту і лютеолін-7-глюкозид. Також фенольні кислоти, такі як кавова кислота і 3-кафеоїлхінова кислота, були виявлені в метанольному екстракті S. officinalis (Lima C.F. et al., 2007). Деякі флавоноїди, такі як хлорогенова кислота, елагова кислота, епікатецин, галат епігалокатехін, кверцетин, розмаринова кислота, рутин і лютеолін-7-глюкозид, а також декілька летючих компонентів, таких як борнеол, цинеол, камфора і туйон, були ідентифіковані (Lima CF et al., 2005). Розмаринова кислота і елагова кислота є найбільш поширеними флавоноїдами в екстракті шавлії лікарської, за якими слідують рутин, хлорогенова кислота і кверцетин (Hernandez-Saavedra D. et al., 2016). Найбільш поширеними вуглеводами, що містяться в цій рослині, є арабіноза, галактоза, глюкоза, маноза, ксилоза, уронові (монокарбонові) кислоти і рамноза (Capek P. et al., 2004).
Порівнювали склади фітохімічних речовин у квітках, листках і стеблі шавлії лікарської. Наприклад ліналоол є найбільш поширеною фітохімічною сполукою стебла рослини. Квіти ж містять найвищий рівень α-пінену і цинеолу; а борнілацетат, камфен, камфора, гумулен, лімонен і туйон є найбільш поширеними фітохімічними речовинами листя шавлії (Veličković D.T.et al., 2003). Однак слід враховувати, що хімічний склад S. officinalis буде варіювати залежно від умов навколишнього середовища, таких як клімат, наявність води і висота над рівнем моря (Russo A. et al., 2013).

Протиракова дія шавлії лікарської

Потенційна протипухлинна активність шавлії лікарської була вивчена на декількох лініях ракових клітин і на тваринних моделях раку. Повідомлялося, що застосування шавлії у вигляді відвару запобігало фазі ініціації канцерогенезу товстої кишки (Pedro D.F. et al., 2016). Екстракти цієї рослини зумовлювали проапоптотичну й інгібуючу ріст дію на клітини лінії раку молочної залози, аденокарциноми шийки матки, колоректального раку, інсуліноми, карциноми гортані, карциноми легень, меланоми і плоскоклітинного раку слизової оболонки порожнини рота (Jedinák A. et al., 2006). Крім антипроліферативної дії, для S. officinalis характерна антиангіогенна дія (Keshavarz M., et al., 2010). Екстракт S. officinalis стимулює вивільнення макрофагів TNF-alpha, що, у свою чергу, підвищує вивільнення оксиду азоту, отже, збільшується вираженість його цитотоксичного ефекту (Kontogianni V.G. et al., 2013). Ці ефекти можуть бути пов’язані з наявністю декількох цитотоксичних і протипухлинних сполук у шавлії лікарській. Показано, що серед терпенів і терпеноїдів, виділених з S. officinalis, каріофілен і α-гумулен інгібують ріст пухлинних клітин раку молочної залози і колоректального раку (El Hadri A. et al., 2010). Маноол, дитерпени чинять селективну цитотоксичну дію на аденокарциному шийки матки і гліобластому (de Oliveira P.F. et al., 2016). Серед флавоноїдів розмаринова кислота широко вивчена на предмет її протиракової дії. Вона пригнічує ріст різних ракових клітин людини, включаючи аденокарциному молочної залози, рак товстої кишки, хронічний мієлоїдний лейкоз, рак передміхурової залози, гепатоцелюлярний рак і дрібноклітинний рак легень (Xavier C.P. et al., 2009; Yesil-Celiktas O. et al. 2010). Протипухлинні ефекти цього флавоноїду, мабуть, пов’язані, принаймні частково, з пригніченням шляху мітогенактивуючої протеїнкінази/позаклітинної сигнальної кінази, придушенням активних форм кисню (АФК) і фактора NF-κB, і зниженням експресії прозапальних цитокінів ЦОГ-2 (Scheckel KA et al., 2008; Moon DO et al., 2010).

Антиоксидантна активність активних речовин, що входять до складу шавлії лікарської

Оксидативний стрес відіграє важливу роль у виникненні і розвитку деяких захворювань, таких як рак, серцево-судинні захворювання, цукровий діабет і неврологічні захворювання (Carvalho A.N. et al., 2016). Посилення оксидативного стресу відбувається, коли генерація АФК мітохондріального електронно-транспортного ланцюга, НАДФН-оксидази, непов’язаного синтезу оксиду азоту і ксантиноксидази перевищує потенціал антиоксидантного захисту (Li H. et al., 2013). Природні антиоксиданти захищають клітини від АФК при надмірній продукції і, отже, можуть протидіяти пошкодженню тканин, викликаному оксидативним стресом. Дані декількох досліджень свідчать про те, що S. officinalis має потужні антиоксидантні властивості. В одному з досліджень, проведеному на щурах, тваринам давали водний екстракт шавлії, що підвищувало стійкість гепатоцитів щурів до оксидативного стресу (Horváthová E. et al., 2016). Активні речовини, що входять до складу екстракту шавлії, захищали ДНК гепатоцитів від пошкодження, викликаного диметоксинафтохіноном і перекисом водню, за рахунок підвищення активності глутатіонпероксидази (Kozics K. et al., 2013). Найбільш ефективними антиоксидантними компонентами S. officinalis є карнозол, розмаринова кислота і карнозна кислота, далі за своєю ефективністю слідують кавова кислота, розманол, розмадіал, генкванін і цирсімаритин (Cuvelier M.E. et al., 1996). Ефект поглинання вільних радикалів карнозолом прирівнюється до аналогічної дії α-токоферолу (Miura K. et al., 2002; Dianat M. et al., 2014). Активність похідних розмаринової кислоти з виведення супероксиду в 15–20 разів вища, ніж у тролоксу, синтетичного водорозчинного вітаміну Е. Інші ж флавоноїди S. officinalis, зокрема кверцетин і рутин, виявляють сильну антиоксидантну активність (Azevedo M.I. et al., 2013).

Протизапальні та антиноцицептивні властивості шавлії

Запалення і біль є двома основними симптомами, що виникають у відповідь на пошкодження тканини. Застосування НПЗП, як і раніше, є золотим стандартом у терапії запальних захворювань. Однак клінічне застосування цих препаратів супроводжується несприятливими побічними ефектами, такими як ускладнення з боку ШКТ, серцево-судинної системи (Brune K. et al., 2015). Таким чином, пошук нових протизапальних і антиноцицептивних агентів з меншою кількістю побічних реакцій залишається привабливою темою. У результаті досліджень було встановлено, що S. officinalis має протизапальні і антиноцицептивні властивості (Abad N.A.A. et al., 2011). Наприклад, було встановлено, що ця рослина допомагає контролювати нейропатичний біль при периферичній нейропатії, викликаній хіміотерапією (Abad N.A.A. et al., 2011). Було виявлено, що при застосуванні хлороформу в якості естрагенту даний екстракт має більш виражену протизапальну властивість, у той час як метанольний екстракт і ефірна олія демонструють низький вплив (Baricevic D. et al., 2001). Флавоноїди і терпени є сполуками, які, швидше за все, сприяють протизапальній і антиноцицептивній дії трави (Azevedo M.I. et al., 2013; Mansourabadi A.M. et al., 2015). А.М. Мансурабаді (A.M. Mansourabadi) і співавтори встановили, що флавоноїди, екстраговані з шавлії лікарської, зменшували вираженість запалення і викликали дозозалежний анальгезивний ефект (Mansourabadi A.M. et al., 2015). Н. Осакабе (N. Osakabe) і співавтори встановили, що місцеве застосування розмаринової кислоти пригнічує запалення епідермісу (Osakabe N. et al., 2004). Маноол, карнозол і урсолова кислота належать до терпенів/терпеноїдів із протизапальним потенціалом (Nicolella H. et al., 2015). Протизапальна дія урсолової кислоти в 2 рази сильніша, ніж у індометацину (Baricevic D. et al., 2001). Ця дія компонентів S. officinalis може бути причиною його антиноцицептивного ефекту у пацієнтів із фарингітом (Hubbert M. et al., 2006).

Антисептичні ефекти шавлії

Результати деяких досліджень підтверджують антимікробні ефекти шавлії лікарської. Ефірна олія і етанольний екстракт S. officinalis чинять сильну бактерицидну і бактеріостатичну дію, впливаючи як на грампозитивні, так і на грамнегативні бактерії. Серед грампозитивних патогенів — Bacillus cereus, Bacillus megaterium, Bacillus subtilis, Enterococcus faecalis, Listeria monocytogenes і Staphylococcus epidermidis, які демонструють високу чутливість до S. officinalis (Bozin B. et al., 2007; Delamare A.P.L.et al., 2007). Ефекти S. officinalis на грамнегативні бактерії залежать від типу застосовуваного екстракту. У той час як ефірна олія з шавлії викликає значну інгібуючу дію щодо зростання Aeromonashydrophila, Aeromonassobria, кишкової палички, клебсієли окситока, клебсієли пневмонії, Pseudomonas morgana, Salmonella anatum, Salmonella enteritidis, сальмонели черевного тифу і Shigellasonei, а етанольний екстракт ефективний відносно E. coli, Pseudomonas aeruginosa і S. enteritidis (Delamare APL et al., 2007).
Крім антибактеріального ефекту, шавлія лікарська чинить протигрибкову, противірусну і протималярійну дію (Carta C. et al., 1996). Протигрибкова активність відзначена щодо Botrytis cinerea, Candida glabrata, Candida albicans, Candida krusei і Candida parapsilosis (Carta C. et al., 1996). Антимікробні ефекти S. officinalis приписуються терпенам і терпеноїдним сполукам цієї рослини. Було встановлено, що камфора, туйон і 1,8-цинеол чинять антибактеріальну дію (Delamare A.P.L. et al., 2007). Крім цього, олеанолова кислота і урсолова кислота, два тритерпеноїди S. officinalis, чинять інгібуючу дію на ріст бактерій із множинною лікарською стійкістю (Horiuchi K. et al., 2007). Карнозол, дитерпеноїд, карнозна кислота підсилюють дію аміноглікозидів на метицилінрезистентний S. aureus (Horiuchi K. et al., 2007). Противірусна активність S. officinalis, швидше за все, опосередкована сафіфінолідом, який виявляють у його надземних частинах (Tada M. et al., 1994).

Когнітивні і поліпшуючі пам’ять ефекти

Клінічні дослідження підтверджують результати досліджень на тваринах, у результаті яких було встановлено, що S. officinalis покращує когнітивні функції як у здорових учасників, так і у пацієнтів з когнітивними порушеннями або деменцією (Miroddi M. et al., 2014). Л. Мос (L. Moss) і співавтори встановили, що аромат ефірної олії S. officinalis може поліпшити пам’ять у здорових дорослих (Moss L. et al., 2010; Moss M. et al., 2014). Крім того, А.Б. Шолі (A.B. Scholey) і співавтори продемонстрували, що етанольний екстракт цієї рослини поліпшує пам’ять і увагу у здорових осіб похилого віку (Scholey A.B. et al., 2008). Результати рандомізованого контрольованого дослідження, проведеного С. Ахондзадем (S. Akhondzadeh) і співавторами, продемонстрували, що 4-місячне лікування водно-спиртовим екстрактом S. officinalis покращує когнітивні функції у пацієнтів з хворобою Альцгеймера легкого та середнього ступеня тяжкості (Akhondzadeh S. et al., 2003).
Що ж стосується механізмів, відповідальних за когнітивну і підсилюючу пам’ять дію шавлії, була запропонована потенційна взаємодія з холінергічною системою. М. Ейді (M. Eidi) і співавтори встановили, що активація мускаринових і нікотинових рецепторів пілокарпіном і нікотином відповідно посилює ефекти S. officinalis, що поліпшують пам’ять. З іншого боку, блокада мускаринових і нікотинових рецепторів скополаміном і мекаміламіном відповідно послаблюють цей ефект (Eidi M. et al., 2006). Крім того, повідомлялося, що S. officinalis пригнічує активність ацетилхолінестерази (Kennedy D.O. et al., 2006; Russo P. et al., 2013). Сьогодні інгібітори ацетилхолінестерази є провідними препаратами при хворобі Альцгеймера, і S. officinalis може бути рослиною, екстракт якої будуть застосовувати для розробки лікарських засобів у терапії цього захворювання.

Висновки

Сьогодні у всьому світі існує великий інтерес до препаратів, основою яких є лікарська рослинна сировина. Тому з лікарськими рослинами проводяться численні доклінічні та клінічні дослідження, й існує необхідність в оновленні та інтеграції результатів. На підставі наявної в літературі інформації були зроблені висновки, що шавлія лікарська чинить протипухлинну, протизапальну, антиноцицептивну, антиоксидантну, антимікробну, гіпоглікемічну, гіполіпідемічну та поліпшуючу пам’ять дію. Ефективність S. оfficinalis як антиноцицептивного, гіполіпідемичного і поліпшуючого пам’ять лікарського засобу була підтверджена клінічними дослідженнями. Однак необхідні подальші дослідження для розуміння механізмів дії активних речовин цієї рослини (Ahmad Ghorbani A., Esmaeilizadeh M. 2017).