ГЕРПЕВАЛ 500 (GERPEVAL 500)
1 таблетка містить: діюча речовина: валацикловіру гідрохлориду у перерахуванні на 100% валацикловір 500 мг;
допоміжні речовини: коповідон, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза 50 сР), натрію кроскармелоза, магнію стеарат, Opadry ІІ білий.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Противірусні препарати прямої дії.
Лікування оперізувального герпесу (herpes zoster).
Лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених вірусом простого герпесу, включаючи первинний та рецидивний генітальний герпес.
Лікування лабіального герпесу (губної лихоманки).
Превентивне лікування (супресія) рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених вірусом простого герпесу, включаючи генітальний герпес.
Зменшення передачі вірусу генітального герпесу здоровому партнеру при застосуванні
Герпевалу 500 у якості супресивної терапії у комбінації з безпечним сексом.
Профілактика цитомегаловірусної інфекції та захворювання після трансплантації органів.
Підвищена чутливість до компонентів препарату та до ацикловіру.
Лікування оперізувального герпесу: дорослим призначати по 1000 мг (2 таблетки) препарату
3 рази на добу, протягом 7 днів.
Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу
Дорослим хворим з нормальним імунітетом — 500 мг (1 таблетка) препарату 2 рази на добу.
Для рецидивних випадків лікування має тривати від 3 до 5 днів. При первинному перебігу, який може бути більш тяжким, лікування необхідно продовжити з 5 до 10 днів. Лікування слід розпочинати якомога раніше. Для рецидивних форм інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, ідеальним було б застосування препарату у продромальному періоді або одразу ж після появи перших симптомів. Герпевал 500 може попередити розвиток уражень при рецидивах інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, за умови початку лікування одразу ж після появи перших симптомів захворювання.
Як альтернатива, для лікування лабіального герпесу (губної лихоманки) ефективною дозою Герпевал 500 є 2000 мг (4 таблетки) 2 рази на добу протягом 1 дня. Другу дозу слід застосувати приблизно через 12 годин (не раніше ніж через 6 годин) після першої дози. При такому режимі дозування термін лікування має тривати не більше 1 дня, оскільки доведено, що триваліше застосування не збільшує клінічну ефективність лікування. Лікування слід розпочинати при появі перших ранніх симптомів лабіального герпесу (відчуття пощипування, свербіж або печіння у ділянці губ).
Превентивне лікування (супресія) рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу:
- хворим з нормальним імунітетом (дорослі) призначати 500 мг (1таблетка) препарату 1 раз на добу;
- хворим з імунодефіцитом (дорослі) призначати дозу 500 мг (1 таблетка) 2 рази на добу.
Зменшення ризику передачі вірусу генітального герпесу.
Дорослим гетеросексуалам з нормальним імунітетом, які мають 9 або менше загострень на рік, Герпевал 500 призначати інфікованому партнеру у дозі 500 мг 1 раз на добу.
Даних про зменшення передачі вірусу генітального герпесу в інших популяціях хворих немає.
Профілактика цитомегаловірусної інфекції та хвороби.
Дорослі та діти віком від 12 років: Герпевал 500 призначати у дозі 2000 мг (4 таблетки) 4 рази на добу, якомога раніше після трансплантації. При нирковій недостатності дози зменшуються (див. «Дозування при порушеній функції нирок»). Тривалість лікування становить зазвичай
90 днів, але може бути продовжена для пацієнтів з високим ступенем ризику.
Дозування при порушеній функції нирок.
Необхідно обережно призначати валацикловір хворим з порушенням функції нирок. Обов'язково слід підтримувати адекватний рівень гідратації організму.
Режим дозування залежить від кліренсу креатиніну та показань, наведений у таблиці.
*Препарат у іншій лікарській формі з іншим вмістом діючої речовини.
Пацієнтам, які знаходяться на інтермітуючому гемодіалізі, рекомендується застосовувати ті ж дози Герпевал 500 , що і пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 15 мл/хв. Препарат необхідно застосовувати після проведення гемодіалізу.
Кліренс креатиніну необхідно постійно контролювати, особливо у періоди, коли функція нирок може швидко змінюватися, наприклад, одразу після трансплантації. Відповідно слід змінювати дозу Герпевал 500 .
Дозування при порушеній функції печінки
Змінювати дозу хворим з легким або помірним ступенем цирозу немає потреби (синтезуюча функція печінки збережена). Показники фармакокінетики при пізніх стадіях цирозу (з порушенням синтезуючої функції печінки та наявністю ознак портального блоку) свідчать про відсутність потреби змінювати дозування, однак клінічний досвід обмежений.
Про застосування вищих доз (4000 мг і більше) на добу див. розділ «Особливості застосування».
Пацієнти літнього віку
Доза Герпевал 500 пацієнтам літнього віку потребує коригування, для уникнення можливих порушень функції нирок (див. «Дозування при порушеній функції нирок»).
Необхідно підтримувати адекватний рівень гідратації організму.
З боку нервової системи та психічні розлади: головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, зниження розумових здібностей, збудження, тремор, атаксія, дизартрія, психотичні симптоми, конвульсії, енцефалопатія, кома.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, дискомфорт у животі, блювання, діарея.
З боку гепатобіліарної системи: оборотне збільшення рівня печінкових тестів. Періодично це описують як гепатит.
З боку крові і лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія. Лейкопенія головним чином спостерігається у хворих з імунодефіцитом.
З боку імунної системи: дуже рідко — анафілаксія.
З боку дихальної системи та органів грудної порожнини: задишка.
З боку шкіри та підшкірної тканини: висипання, включаючи явища фотосенсибілізації, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк.
З боку нирок та сечовидільної системи: порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, біль у ділянці нирок, гематурія (часто асоційована з іншими порушеннями функції нирок). Біль у ділянці нирок може бути асоційований з нирковою недостатністю.
Інші: є повідомлення про ниркову недостатність, мікроангіопатичну гемолітичну анемію та тромбоцитопенію (інколи у комбінації) у тяжких хворих з імунодефіцитом, особливо у хворих з пізніми стадіями ВІЛ-інфекції, які отримували великі дози (8000 мг на день) валацикловіру протягом тривалого часу. Ці явища були помічені у пацієнтів з такими ж захворюваннями, але які не лікувалися валацикловіром.
Симптоми: нудота, блювання, розвиток гострої ниркової недостатності та неврологічних симптомів, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ажитацію, втрату свідомості та кому.
Лікування: симптоматичне, гемодіаліз.
Будь-яких клінічно значущих форм взаємодії виявлено не було.
Валацикловір виводиться із сечею за рахунок активної канальцевої секреції, тому інші лікарські засоби, які конкурують за цей механізм виведення, здатні підвищувати концентрацію, призводити до збільшення рівня у плазмі крові одного або обох препаратів та їх метаболітів. Циметидин, пробенецид дещо знижують нирковий кліренс ацикловіру, проте немає потреби у корекції дози препарату.
При одночасному застосуванні з мікофенолату мофетилом (імуносупресивним препаратом, що застосовується після пересадки органів) підвищується рівень ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу в плазмі.
Слід бути обережними також при одночасному призначенні високих доз Герпевалу 500 (4 г і більше) та інших препаратів, що впливають на функцію нирок (наприклад, циклоспорину, такролімусу).
Фармакодинаміка.
Валацикловір — L-валіновий ефір ацикловіру, що є аналогом пуринового (гуанін) нуклеозиду.
У печінці за допомогою валацикловіргідролази валацикловір перетворюється в ацикловір і валін. Ацикловір — специфічний інгібітор вірусів герпесу з активністю in vitro проти вірусів простого герпесу І та ІІ типу, вірусу Varicella zoster, цитомегаловірусу, вірусу Епштейна-Барра та вірусу герпесу людини VІ типу. Активною формою ацикловіру є ацикловіру трифосфат, який утворюється шляхом фосфорилювання за участю клітинних кіназ (вірусна тимідинкіназа (ТК)). Активація ацикловіру специфічним вірусним ферментом значною мірою пояснює його селективність. Ацикловіру трифосфат конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу та інкорпорується у вірусну ДНК.
Резистентність зумовлена дефіцитом тимідинкінази-вірусу, що призводить до надмірного розповсюдження вірусу в організмі господаря. Іноді зниження чутливості до ацикловіру зумовлене появою штамів вірусу з порушеною структурою вірусної ТК або ДНК-полімерази.
У хворих з нормальним імунітетом вірус зі зниженою чутливістю до ацикловіру зустрічається винятково рідко та іноді виявляється лише у хворих з тяжким порушенням імунітету. Фармакокінетика.
Валацикловір добре всмоктується, швидко та майже повністю перетворюється на ацикловір і валін. Біодоступність ацикловіру при застосуванні 1 г валацикловіру становить 54% незалежно від вживання їжі. Середня пікова концентрація ацикловіру становить 10–37 мкмоль (2,2–8,3 мкг/мл) після застосування одноразової дози 250–2000 мг через 1–2 години після застосування. Пікова концентрація валацикловіру у плазмі крові становить всього 4% від концентрації ацикловіру і настає в середньому через 30–100 хвилин, а через 3 години зменшується до нижче вимірюваної кількості. Фармакокінетичні параметри валацикловіру та ацикловіру після разового та повторного введення подібні.
Зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низьке — 15%.
Період напіввиведення ацикловіру становить приблизно 3 години, у хворих з термінальною стадією ниркової недостатності приблизно — 14 годин. Валацикловір виводиться із сечею, головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80% дози) та його метаболіту 9-карбоксиметоксиметилгуаніну.
У реципієнтів трансплантатів органів, які отримували валацикловір у дозі 2000 мг 4 рази/добу, максимальна концентрація ацикловіру дорівнювала або перевищувала таку у здорових добровольців, які отримували таку ж дозу препарату, а добові показники площі під кривою «концентрація — час» були значно більшими.
2 роки.
Зберігати в оригінальній упаковці, при температурі не вище 30 оС.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
По 10 таблеток у блістері; по 1 або 2, або 4 блістери у пачці.
За рецептом.
ПАТ «Фітофарм».
Україна, 84500, Донецька обл., м. Артемівськ, вул. Сибірцева, 2.