Есслівер Форте^® (Essliver Forte) (272603) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Есенційні фосфоліпіди - 300 мг

Тіаміну мононітрат - 6 мг

Рибофлавін - 6 мг

Піридоксину гідрохлорид - 6 мг

Ціанокобаламін - 6 мкг

Нікотинамід - 30 мг

Токоферолу ацетат - 6 мг

фармакодинаміка. Основним діючим компонентом лікарського засобу Есслівер Форте^® є природні фосфоліпіди (субстанція EPL). Фосфоліпіди за своєю хімічною структурою подібні до ендогенних фосфоліпідів, але переважають їх за рахунок високого вмісту поліненасичених жирних кислот. Ці молекули вбудовуються переважно в структури клітинних мембран та полегшують відновлення ушкоджених тканин печінки. Фосфоліпіди виявляють гепатопротекторний ефект при ушкодженнях клітин печінки вірусами, алкоголем, токсичними речовинами. У клітинах підвищується швидкість надходження та виведення речовин, забезпечується відновлення ферментних систем та покращення метаболізму печінки.
Фосфоліпіди впливають на порушений метаболізм жирів шляхом регуляції метаболізму ліпопротеїнів, у результаті чого нейтральні жири та ХС перетворюються на форми, придатні для транспортування, особливо завдяки підвищенню здатності ЛПВЩ приєднувати ХС, та спрямовуються для подальшого окиснення.
Під час виведення фосфоліпідів через жовчовивідні шляхи літогенний індекс знижується і відбувається стабілізація жовчі.
Вітамінний комплекс виконує такі функції: нікотинамід виявляє гіполіпідемічний ефект та запобігає жировому переродженню печінки; піридоксин як кофермент бере участь у метаболізмі фосфоліпідів, амінокислот і білків; тіамін бере участь у вуглеводному обміні; рибофлавін є кофактором численних дихальних ферментів; токоферол діє як антиоксидант на рівні клітинної мембрани, запобігає окисненню ненасичених жирних кислот.
Фармакокінетика. При пероральному застосуванні понад 90% препарату всмоктується в тонкій кишці. Основна кількість розщеплюється під дією фосфоліпази-А до 1-ацил-лізо-фосфатидилхоліну, 50% якого одразу розщеплюється до поліненасиченого фосфатидилхоліну ще під час всмоктування у тонкій кишці. Поліненасичений фосфатидилхолін потрапляє у кров через лімфатичні шляхи й далі, переважно у комплексі з ЛПВЩ, транспортується в печінку. Максимальний вміст фосфатидилхоліну у крові через 6–24 год після перорального застосування становить у середньому 20%.

неалкогольний стеатогепатит, алкогольний стеатогепатит, гострий та хронічний гепатит різної етіології, цироз печінки. Для перед- і післяопераційного лікування при хірургічному втручанні на печінці та жовчовивідних шляхах. Псоріаз, радіаційний синдром.

доза препарату для дорослих і дітей віком від 12 років зазвичай становить по 1–2 капсули 3 рази на добу. Приймати капсули під час прийому їжі, не розжовуючи і запиваючи невеликою кількістю води.
Дози препарату і тривалість лікування визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням характеру й ступеня тяжкості патологічного процесу, особливостей перебігу захворювання, досягнутого терапевтичного ефекту та переносимості препарату. У середньому курс лікування становить не менше 3 міс.
Лікування псоріазу починати з призначення препарату по 2 капсули 3 рази на добу протягом 2 тиж, а згодом — у поєднанні із загальноприйнятими методами лікування псоріазу по 1 капсулі 3 рази на добу протягом 2 міс.

підвищена чутливість до будь-якого компонента лікарського засобу. Алергічні захворювання. Внутрішньопечінковий холестаз. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки у стадії загострення.

в окремих випадках при застосуванні препарату можливе виникнення наступних побічних ефектів.
З боку ШКТ: диспептичні розлади, нудота, блювання, розрідження випорожнень або діарея, запор, печія, дискомфорт та біль в епігастрії.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічні реакції, зокрема шкірні висипи, екзантема, кропив’янка; дуже рідко — можливий свербіж.
В осіб з індивідуальною непереносимістю будь-якого компонента препарату можливі реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, анафілаксію.
Можливе забарвлення сечі в жовтий колір.
Метилпарабен та пропілпарабен можуть спричиняти алергічні реакції, в окремих випадках — бронхоспазм.
Бутилгідрокситолуол (E321) може спричинити шкірні реакції (наприклад контактний дерматит або подразнення очей та слизових оболонок).
Барвник «жовтий захід» FCF (E110), барвник кармоїзин (E122) та барвник понсо 4R (E124) можуть спричиняти алергічні реакції.
У разі виникнення будь-якого з вищезазначених побічних ефектів, особливо реакцій гіперчутливості, застосування лікарського засобу слід припинити. Пацієнт повинен звернутися до лікаря, який зможе визначити ступінь тяжкості реакції та призначити необхідне лікування.

застосування препарату може призвести до хибнопозитивної проби на уробіліноген з використанням реактиву Ерліха.
Цей лікарський засіб містить натрій, тому слід бути обережними при застосуванні пацієнтам, які перебувають на натрійконтрольованій дієті.
Особливі заходи безпеки. З обережністю та після консультації з лікарем застосовувати препарат у пацієнтів із тяжкими захворюваннями серця, нирок, у разі підвищеного ризику розвитку тромбоемболій, у хворих із виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, при новоутвореннях, нефролітіазі, еритремії, еритроцитозі, гіперурикемії.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Кількість даних клінічних досліджень щодо застосування лікарського засобу у вагітних обмежена. Тому застосування лікарського засобу не рекомендується у період вагітності або годування грудьми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Не впливає.
Діти. Препарат призначений для застосування у дітей віком від 12 років з масою тіла від 43 кг.

вітамін В₆ послаблює дію леводопи, запобігає або зменшує вираженість токсичних проявів, які спостерігаються при застосуванні ізоніазиду та інших протитуберкульозних препаратів.
Парааміносаліцилова кислота, циметидин, препарати кальцію, етанол зменшують всмоктування вітаміну В₁₂.
Рибофлавін несумісний зі стрептоміцином і знижує ефективність антибактеріальних препаратів (окситетрацикліну, доксицикліну, еритроміцину, тетрацикліну і лінкоміцину). Трициклічні антидепресанти, іміпримін та амітриптилін, інгібують метаболізм рибофлавіну, особливо в тканинах серця.
Не рекомендується призначати разом з іншими полівітамінними препаратами, оскільки можливе передозування останніх в організмі.
Вітамін Е не можна застосовувати разом з препаратами заліза, срібла, засобами, що мають лужне середовище (натрію гідрокарбонат, трисамін), антикоагулянтами непрямої дії (дикумарин, неодикумарин).
Вітамін Е посилює дію стероїдних препаратів та НПЗП (натрію диклофенак, ібупрофен, преднізолон); знижує токсичну дію серцевих глікозидів (дигітоксин, дигоксин), вітамінів А та D. Застосування вітаміну Е у високих дозах може викликати дефіцит вітаміну А в організмі.
Вітамін Е та його метаболіти виявляють антагоністичну дію щодо вітаміну К.
Підвищує ефективність протиепілептичних лікарських засобів у хворих на епілепсію (у яких підвищений вміст у крові продуктів ПОЛ). Колестирамін, колестипол, мінеральні олії знижують всмоктування вітаміну Е.
Не можна виключати взаємодії капсул Есслівер Форте та антикоагулянтів. У зв’язку із цим може виникнути необхідність у коригуванні дози цього препарату.

симптоми: нудота, блювання, діарея, головний біль, сонливість, в’ялість, гіперемія обличчя, дратівливість, посилення проявів побічних реакцій. У разі тривалого застосування у високих дозах можлива периферична нейропатія.
Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля, гіперосмотичних проносних засобів.

в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.