Антраль^® (Antral^®)

1 таблетка містить антралю у перерахуванні на суху речовину 200 мг (0,2 г);
допоміжні речовини: магнію карбонат важкий, крохмаль картопляний, кросповідон, целюлоза мікрокристалічна, повідон, полісорбат, кремнію діоксид колоїдний безводний, кальцію стеарат, Opadry II 85 G18490 white, Opadry II 85 G25557 red.

Антраль - 0,2 г

фармакодинаміка. Антраль належить до групи гепатопротекторних препаратів. Ефективний у лікуванні гострих і хронічних гепатитів різного ґенезу, цирозів печінки, сприяє зменшенню астеновегетативних порушень, покращує апетит, сон, зменшує диспепсичні явища. При курсовому застосуванні препарат нормалізує вміст білірубіну, γ-глобулінів, холестерину в крові, протромбіновий індекс, активність трансаміназ (АлАТ та АсАТ) та лужної фосфатази. Антралю^® властива пролонгована протизапальна, знеболювальна дія. За результатами доклінічних досліджень встановлено, що Антраль в умовах гострого, підгострого та хронічного ушкоджень печінки різними ксенобіотиками та їх комбінаціями сприяє послабленню наслідків впливів гепатотоксинів, активізації репаративних процесів у гепатоцитах і практичній нормалізації показників структурно-функціонального стану печінки. Препарат інгібує процеси перекисного окислення ліпідів у крові і тканинах, підтримує активність антиоксидантних систем організму, зумовлює стабілізацію структури печінки та мембран гепатоцитів. Як відносно нешкідливий фармакологічний засіб, Антраль не порушує функцій органів і систем організму, у нього відсутні кумулятивні властивості, імунотоксична, місцевоподразнювальна, алергенна, ульцерогенна, ембріотоксична, тератогенна дія.
Фармакокінетика. Максимальне накопичення препарату в крові відзначається через 3-4 години, період напіввиведення – 4-5 годин. Препарат виводиться із сечею та калом.

Антраль показаний дорослим і дітям для лікування: гострих і хронічних гепатитів різного ґенезу (вірусних, алкогольних, медикаментозних, токсичних); жирової дистрофії та цирозів печінки; запальних захворювань жовчного міхура, селезінки, підшлункової залози; постхолецистектомічного синдрому (після видалення жовчного міхура). Для профілактики захворювань печінки внаслідок негативної дії токсинів різної етіології: аліментарні токсини, лікарські засоби, хіміотерапія, променева терапія.

Антраль призначати внутрішньо після їди 3 рази на добу:
– дорослим та дітям віком від 10 років – по 200 мг на прийом; при цирозі печінки: у перший тиждень лікування – по 400 мг на прийом, потім протягом 2-3 тижнів – по 200 мг на прийом;
– дітям віком 4-10 років (у т.ч. при цирозі печінки) – по 100 мг на прийом.
Тривалість лікування залежить від характеру та тяжкості хвороби. Середній курс лікування становить 3-4 тижні. Курс лікування слід повторити через 3-4 тижні.
Діти. Препарат не застосовувати дітям віком до 4 років.

при передозуванні можливе виникнення і посилення побічних реакцій. При випадковому вживанні великих доз препарату слід промити шлунок та (у разі необхідності) провести симптоматичне лікування.

препарат загалом добре переноситься хворими. У поодиноких випадках при застосуванні Антралю можливі слабкість, запаморочення, диспептичні явища, нудота, біль у животі, діарея, що проходять після відміни препарату.
Алергічні реакції, у тому числі шкірні висипання, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, почервоніння та свербіж шкіри.

рекомендується приймати Антраль через 20-30 хвилин після їди, з достатньою кількістю води або молока.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
У зв’язку з обмеженим досвідом застосування препарат не рекомендується призначати у період вагітності або годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Даних щодо впливу немає, проте водіям та операторам складних механізмів слід враховувати імовірність розвитку запаморочення.

Антраль сумісний з антибактеріальними, детоксикуючими, жовчогінними, вітамінними препаратами, що дозволяє його включити у комплекси лікувальної терапії. При одночасному застосуванні пацієнтам із цирозом печінки Антраль^® не впливає на активність стероїдних і цитостатичних препаратів; допускається зменшення (до 50-70 %) раніше вживаної дози стероїдів без подальшого зниження ефективності лікування.

при передозуванні можливе виникнення і посилення побічних реакцій. При випадковому вживанні великих доз препарату слід промити шлунок та (у разі необхідності) провести симптоматичне лікування.

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

У структурі захворювань органів травлення патологія печінки посідає провідне місце ― її поширеність сьогодні сягає 2 млрд осіб. Печінка в організмі людини виконує багато важливих функцій, у числі яких метаболічна, синтетична та детоксикаційна. Окрім того, печінка відповідає за біотрансформацію багатьох хімічних речовин, що пояснює її чутливість до оксидативного стресу, ксенобіотиків та впливу лікарських засобів. При ураженнях печінки, особливо пов’язаних з інфекційним захворюванням чи інтоксикацією, ці функції порушуються. Причиною цього є той факт, що деякі екзогенні речовини у процесі своєї біотрансформації перетворюються на проміжні чи кінцеві речовини, які або безпосередньо впливають на структуру гепатоциту, або порушують його метаболічну активність (Цапяк Т.А., 2010).
Доволі часто навіть після клінічного видужання метаболічні порушення зберігаються протягом тривалого часу чи формують нову хворобу, яка потребує окремого лікування. Для попередження чи корекції подібних порушень печінкової функції застосовують гепатопротекторні препарати (Новиков В.Е., 2005).
До гепатопротекторів належать лікарські засоби, які оптимізують метаболічні процеси в печінці, підвищують її резистентність до патогенних впливів та сприяють фізіологічній регенерації після різноманітних пошкоджень. Група гепатопротекторів вельми різнорідна — до неї входять речовини різної хімічної структури з різними механізмами дії. У їх числі інгібування перекисного окиснення ліпідів, антигіпоксична активність, захист мітохондріальних та мікросомальних ферментів від пошкодження, інгібування синтезу колагену, індукування активності колагенази тощо (Новиков В.Е., 2005).
Окрему категорію гепатопротекторів становлять препарати, в основу яких покладено координаційні/комплексні сполуки. Ці речовини за механізмом дії аналогічні ферменту супероксиддисмутазі ― принцип прояву її біологічної активності полягає в комплексоутворенні з атомами азоту, які є активними лігандами (Новиков В.Е., 2005). Антраль ― речовина, яка створена за принципом лігандоутворювальних ферментних систем.

Як діє Антраль

В основу Антралю покладена запатентована діюча речовина антраль, яка являє собою координаційну сполуку алюмінію та амінокарбонової кислоти.
Включений до його складу метал та N-(2,3-диметилфеніл)-антранілова (мефенамінова) кислота забезпечують антиоксидантну активність діючої речовини. Окрім того, для антралю характерні антиексудативні, анальгезивні та капілярозміцнювальні властивості (Новиков В.Е., 2005). Антраль належить до групи синтетичних гепатопротекторів (Дроговоз С.М., 2008).
Синтез антралю та його реєстрація були виконані НДІ фізичної хімії АН України (нині ― Інститут фармакології та токсикології НАМН) та з 27.01.1994 р. препарат дозволений до клінічного застосування ФК МОЗ України (Дроговоз С.М., 2008). Клінічні дослідження ефективності препарату були проведені під керівництвом професора М.В. Харченка на базі кафедри гастроентерології та дієтотерапії НМАПО ім. П.Л. Шупика (Торхова Т., 2003).
Фармакодинаміка препарату досить широка ― це пов’язано з універсальністю механізмів його дії (Дроговоз С.М., 2008).
За даними розробника (Інститут фармакології та токсикології НАМН), препарат:

• чинить профілактичну детоксикаційну дію при отруєннях гепатотоксинами різного походження з гострим чи хронічним перебігом;
• характеризується імунокоригуючими властивостями ― препарат стимулює синтез ендогенного інтерферону, модулює клітинний імунітет (усуває Т-лімфопенію, нормалізує співвідношення між хелперами та супресорами, знижує рівень та нормалізує молекулярний склад циркулюючих імунних комплексів, стимулює фагоцитарну активність нейтрофілів та макрофагів). У результаті прийому препарату підвищується протиінфекційна резистентність у дітей та дорослих, особливо якщо вони живуть в екологічно несприятливих умовах. Імунокоригуючі властивості препарату асоційовані з наявністю в його складі мефенамінової кислоти (Дроговоз С.М., 2008);
• виявляє власну противірусну активність у відношенні збудників гепатитів А, В, Е;
• в умовах гострого чи хронічного запального процесу чинить протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію завдяки наявності у складі мефенамінової кислоти (Компендіум, 2019). Цей ефект реалізується через механізми пригнічення активності брадикініну та простагландинів, а також інших медіаторів запалення (Дроговоз С.М., 2008);
• чинить мембраностабілізуючу дію, забезпечує максимальне збереження структурної цілісності клітин та активізує процеси регенерації;
• позитивно впливає на показники мезенхімально-запального синдрому ― покращує енергетичний метаболізм, забезпечує антиоксидантний захист (препарат інгібує процеси перекисного окиснення ліпідів у тканинах та активує антиоксидантні системи організму (інструкція МОЗ України) та нормалізує активність маркерних ферментів. Причому такий ефект спостерігається навіть за наявності такої супутньої патології, як цукровий діабет, пептична виразка дванадцятипалої кишки чи панкреатит. Окрім того, Антраль чинить позитивний ефект при астеновегетативних розладах ― покращує сон, апетит та усуває диспептичні розлади (інструкція МОЗ України).

За даними інструкції МОЗ України, для Антралю нехарактерна кумулятивна дія, відсутні місцевоподразнювальні, імунотоксичні, алергенні, ульцерогенні, тератогенні чи ембріотоксичні ефекти. За своїми фармакологічними характеристиками Антраль подібний до біофлавоноїдів (Дроговоз С.М., 2008).
Відмічається сумісність препарату із холеретичними препаратами, антибіотиками, імуномодуляторами та ентеросорбентами (Фролов В.М., 2003), він не чинить негативного впливу на біодоступність стероїдів та цитостатиків при циротичних змінах печінки. Після курсового застосування Антралю відмічається нормалізація таких показників, як білірубін, холестерин, γ-глобуліни крові, протромбіновий індекс, знижується активність лужної фосфатази, АсАТ, АлАТ (інструкція МОЗ України).

У яких ситуаціях Антраль показаний до застосування

Антраль застосовується в гастроентерології та клініці інфекційних хвороб. Він застосовується для лікування дорослих пацієнтів та дітей віком старше 4 років (інструкція МОЗ України):

• у складі схем лікування захворювань холецистопанкреатичного комплексу (підшлункової залози та жовчного міхура), а також селезінки;
• для полегшення постхолецистектомічного синдрому;
• у комплексній терапії гепатитів (вірусний, медикаментозний, токсичний (як окремий випадок ― алкогольний), як при гострому, так і при хронічному їх перебігу;
• для корекції наслідків гепатитів ― цирозу чи жирової дистрофії печінки;
• у якості профілактичного лікарського засобу, якщо пацієнту необхідно проходити променеву терапію, хіміотерапію чи застосовувати гепатотоксичні медикаментозні засоби;
• при отруєннях аліментарними токсинами.

Для посилення ефекту при кожному прийомі рекомендовано запивати Антраль достатньою кількістю води чи молока (інструкція МОЗ України).

Клінічний досвід застосування Антралю

Антраль виявляє хороший терапевтичний ефект при хронічному безкам’яному холециститі. Після курсу лікування покращуються такі лабораторні показники, як γ-глутамілтранспептидаза (зниження у 3 рази та більше) та некон’югований білірубін (зниження). За даними опитувальника SF-36, у пацієнтів після лікування покращується суб’єктивна оцінка загального стану та відновлюється фізичне функціонування (Хамрабаева Ф.И., 2015).
Гепатопротекторні властивості Антралю можуть бути використані в ситуаціях, коли пацієнту з хронічною патологією призначається лікування одночасно за декількома напрямками, наприклад псоріаз, на фоні якого проводиться терапія нейроциркуляторної дистонії та вульвовагініту змішаної етіології (Исраилова З.Ш., 2012).
У дослідженнях існують рекомендації (Цапяк Т.А., 2010) застосовувати Антраль при поліхіміотерапії туберкульозу. Це пов’язано з тим, що такі протитуберкульозні лікарські засоби, як рифампіцин, ізоніазид, протіонамід та етамбутол метаболізуються в печінці та характеризуються високою гепатотоксичністю. Медикаментозну гепатотоксичність визначають за такими біохімічними маркерами, як перевищення нормальних показників АлАТ, лужної фосфатази та/або білірубіну як мінімум в 2 рази. При цьому органічне ураження печінки може мати різноманітні форми ― від мінімальних структурно-функціональних змін неспецифічного характеру до циротичного ураження, раку печінки та фульмінантної печінкової недостатності. На фоні 4-тижневого курсу лікування Антралем пацієнти відмічають достовірне покращення суб’єктивних критеріїв, таких як відчуття тяжкості чи болісність у правому підребер’ї (зниження інтенсивності відповідно у 2,75 та 4,17 раза). Окрім того, при лабораторному дослідженні відмічається зниження біохімічних маркерів цитолітичного синдрому, що супроводжує курс протитуберкульозної терапії (Цапяк Т.А., 2010).
Антраль демонструє виражений позитивний ефект при терапії алкогольного ураження печінки. Пацієнти з алкогольним гепатитом після курсу лікування відмічають покращення самопочуття. Окрім того, у них знижується синдром ендогенної інтоксикації (що виявляється зниженням рівня середньомолекулярних пептидів), прискорюється регрес жовтяниці, за даними УЗД черевної порожнини зменшується розміри печінки та селезінки (Фролов В.М., 2003).
Окрім того, Антраль рекомендований для лікування неалкогольного стеатогепатиту ― він сприяє суттєвому регресу астеновегетативного, больового та диспептичного синдромів, забезпечує нормалізацію імунного статусу (зменшення вираженості вторинного імунодефіциту) (Звягинцева Т.Д., 2015).
Антраль рекомендовано застосовувати як профілактичний лікарський засіб у регіонах, де спостерігаються спалахи вірусних гепатитів А та Е ― його застосування дозволяє знизити захворюваність у 2,8 раза. Більш того, при його профілактичному застосуванні відмічаються лише легкі форми гепатиту ― мають короткий жовтяничний період, знижується частота вторинного ураження жовчовивідних шляхів, особливо у дитячому віці, оптимізується імунореактивність (підвищення рівня інтерферону в 3,5–4,6 раза) (Фролов В.М., 2003).
Важливою характеристикою Антралю є відсутність жовчогінного ефекту. Така характеристика забезпечує можливість застосування препарату у пацієнтів із порушеною прохідністю жовчовивідних шляхів, внутрішньопечінковим холестазом, а також після холецистектомії та резекції печінки (Дроговоз С.М., 2008).
Завдяки протизапальному та жарознижувальному ефектам Антраль може застосовуватися в комплексній терапії захворювань із вираженим запальним компонентом. До таких належать ангіна, хронічний (часто рецидивуючий) тонзиліт, бешиха, черевний тиф, ГРВІ з тяжким перебігом (Фролов В.М., 2003).

Висновок

Гепатопротектор Антраль рекомендований для широкого застосування у лікарській практиці. Препарат сприяє підвищенню соціально-економічної цінності будь-якої схеми комплексного лікування, оскільки при його застосуванні нормалізується функціональний стан гепатобіліарної системи, забезпечується повноцінна профілактика її розладів та знижується ризик розвитку побічних ефектів від обраної схеми системної терапії. Результатом цього є підвищення ефективності лікування та потенційне зниження частоти рецидивів захворювань, скорочується тривалість курсу лікування (особливо стаціонарного) та сумарно покращується якість життя пацієнтів (Рыжко П.П., 2008).