Аркурон ліофілізат для розчину для ін'єкцій 4 мг ампула, №10 Лікарський препарат

діюча речовина: 1 ампула містить піпекуронію броміду 4 мг;

допоміжна речовина: маніт (Е 421).

Ліофілізат для розчину для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізований порошок білого або майже білого кольору.

Міорелаксанти з периферичним механізмом дії.

Код АТХ М03А С06.

Фармакодинаміка.

Піпекуронію бромід є недеполяризуючим нервово-м'язовим блокатором тривалої дії. За рахунок компетитивного зв'язку з нікотин-чутливими рецепторами ацетилхоліну, розташованими у моторних закінченнях поперечносмугастих м'язових волокон, блокує передачу сигналу від нервових закінчень до м'язових волокон. Його антидотами є інгібітори ацетилхолінестерази (наприклад неостигмін, піридостигмін, едрофоній). На відміну від деполяризуючих міорелаксантів (наприклад сукцинілхолін), піпекуронію бромід не спричиняє м'язової фасцикуляції. Піпекуронію бромід не чинить гормональної дії.

Навіть у дозах, що у кілька разів перевищують його ефективну дозу, необхідну для 90% зниження м'язової контрактильності (ED₉₀), не має гангліоблокуючої, ваголітичної та симпатоміметичної активності.

За даними досліджень, при збалансованій анестезії дози ED₅₀ і ED₉₀ піпекуронію броміду становлять 0,03 і 0,05 мг/кг маси тіла відповідно.

Доза, що становить 0,05 мг/кг маси тіла, забезпечує 40–50-хвилинну м'язову релаксацію під час різних операцій.

Максимальна дія піпекуронію броміду залежить від дози і настає через 1,5–5 хвилин. Ефект розвивається швидше за все при дозах, що становлять 0,07–0,08 мг/кг маси тіла. Подальше збільшення дози скорочує час, необхідний для розвитку дії, та істотно подовжує дію препарату.

Фармакокінетика.

При внутрішньовенному введенні початковий об'єм розподілу (Vd_c) становить: 110 мл/кг маси тіла; об'єм розподілу у фазі насичення (Vd_ss) — 300 ± 78 мл/кг; плазмовий кліренс (СІ) — 2,4 ± 0,5 мл/хв/кг; середній час напіввиведення (t_1/2) – 121 ± 45 хвилин; середній час присутності (MRT) — 140 хвилин.

При повторному введенні підтримуючих доз кумулятивний ефект несуттєвий, якщо у момент відновлення 25% початкової контрактильності застосовані дози 0,01–0,02 мг/кг.
75% препарату виводиться у незмінному стані переважно нирками, 56% за перші 24 години, а інша кількість — у формі 3-дезацетил-піпекуронію. Печінка також бере участь в елімінації піпекуронію.

Міорелаксація на тлі загальної анестезії для полегшення ендотрахеальної інтубації та проведення хірургічних втручань, що вимагають більш ніж 20–30-хвилинну міорелаксацію.

Відома підвищена чутливість до діючої речовини препарату (до піпекуронію або до брому) або до допоміжної речовини. Міастенія.

Аркурон слід застосовувати винятково в умовах спеціалізованого стаціонару у присутності досвідченого лікаря та при наявності апаратури для проведення ендотрахеальної інтубації, штучної вентиляції легенів, кисневої терапії і препаратів-антагоністів.

У медичній літературі описані випадки анафілактичної та анафілактоїдної реакцій при застосуванні міорелаксантів. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції іноді можуть зустрічатися при застосуванні недеполяризуючих міорелаксантів. Незважаючи на відсутність повідомлень про подібну дію Аркурону, препарат слід застосовувати винятково в умовах, що дозволяють негайно приступити до лікування таких станів. Препарат слід застосовувати з особливою обережністю при наявності в анамнезі алергічної реакції до інших міорелаксантів, оскільки між недеполяризуючими міорелаксантами може сформуватися перехресна алергія.

Вивільнення гістаміну і подібні до гістаміну реакції: піпекуронію бромід не вивільняє гістамін.

Піпекуронію бромід має легкий гемодинамічний ефект, можливо, через його слабко виражений кардіоселективний, ваголітичний ефект. При застосуванні дози до 0,1 мг/кг маси тіла не відзначали гангліоблокуючої або ваголітичної дії, тільки слабко виражені серцево-судинні побічні ефекти (зниження артеріального тиску, брадикардія), особливо при одночасному застосуванні галотану або фентанілу під час введення наркозу.

Дози Аркурону, що спричиняють міорелаксацію, не мають істотного кардіоваскулярного ефекту і, на відміну від деяких анестетиків, практично не спричиняють брадикардію, зумовлену вагусним рефлексом.

З огляду на вищезазначене застосування і дозування ваголітичних препаратів з метою премедикації підлягає ретельній попередній оцінці; слід також врахувати стимулюючий вплив на вагус інших лікарських засобів, що застосовують одночасно, і тип операції.

З метою запобігання відносному передозуванню препарату і забезпечення відповідного контролю за відновленням м'язової активності рекомендується застосовувати стимулятор периферичних нервів.

Необхідно з особливою обережністю вводити препарат пацієнтам з алергією на інші міорелаксанти в анамнезі через можливу перехресну алергію.

На фармакокінетику і/або міорелаксуючий ефект Аркурону можуть впливати наступні фактори:

Ниркова недостатність подовжує дію і час так званого «повернення» хворого.

Нервово-м'язові захворювання: Аркурон призначати з обережністю через можливе у таких випадках як посилення, так і послаблення дії препарату.

Захворювання печінки: застосування Аркурону можливе лише у випадках, коли очікувана користь перевищує можливий негативний вилив.

Злоякісна гіпертермія: ні у ході досліджень Аркурону, ні у клінічній практиці злоякісну гіпертермію не спостерігали. У зв'язку з тим, що міорелаксант ніколи не застосовують без інших лікарських засобів, а також оскільки цей синдром може розвинутися і за відсутності відомих провокуючих факторів, лікар має знати, які бувають ранні ознаки синдрому, методи його діагностики і лікування.

Інше: перед початком анестезії необхідно компенсувати наявні водно-електролітні розлади і порушення рН крові.

Гіпотермія може пролонгувати дію препарату.

Гіпокаліємія, дигіталізація, прийом діуретиків, гіпермагніємія, гіпокальціємія (трансфузія), дегідратація, ацидоз, гіпопротеїнемія, гіперкапнія, кахексія можуть сприяти посиленню і подовженню дії Аркурону.

У пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, набряками, а також в осіб літнього віку, у яких зменшена швидкість циркуляції крові, дія препарату може починатися пізніше, ніж зазвичай.

Подібно до інших міорелаксантів Аркурон може частково знижувати тромбопластиновий і протромбіновий час.

Необхідно застосовувати лише свіжоприготовлений розчин.

Дані, достатні для доказу нешкідливості Аркурону для вагітних або плода, відсутні. Невідомо, чи проникає препарат у грудне молоко. Тому застосування препарату для цієї категорії пацієнтів не рекомендується.

Кесарів розтин.

Застосування Аркурону під час операції кесаревого розтину не змінює показники шкали Апгар, м'язовий тонус і кардіоваскулярну адаптацію новонародженого. Через плаценту проникає лише мінімальна кількість активної речовини препарату і виявляється у крові пуповини.

У вагітних, яким для лікування токсикозу застосовували солі магнію, що посилюють нервово-м'язову блокаду, припинення міорелаксуючого ефекту медикаментозним шляхом може виявитися недостатнім. У таких випадках обов'язково слід застосовувати стимулятор периферичних нервів.

У перші 24 години після припинення міорелаксуючої дії Аркурону не рекомендується керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами.

Як і у випадках з іншими нервово-м'язовими блокаторами, дозу Аркурону слід підбирати для кожного пацієнта індивідуально, з урахуванням типу анестезії, передбачуваної тривалості хірургічного втручання, можливих взаємодій з іншими лікарськими препаратами, які застосовуються до або під час анестезії, супутніх захворювань і загального стану хворого. Рекомендується застосовувати стимулятор периферичних нервів для забезпечення контролю нервово-м'язового блоку.

Застосовувати препарат внутрішньовенно. Безпосередньо перед введенням 4 мг сухої речовини препарату розчинити у 2 мл 0,9% розчину натрію хлориду.

Дорослим:

• початкова доза для інтубації і наступного хірургічного втручання: 0,06–0,08 мг/кг маси тіла, забезпечує умови для інтубації протягом 150–180 секунд, при цьому тривалість м'язової релаксації 60–90 хвилин;
• початкова доза для міорелаксацїї при інтубації з використанням сукцинілхоліну:
  0,05 мг/кг маси тіла, забезпечує 30–60-хвилинну міорелаксацію;
• підтримуюча доза: 0,01–0,02 мг/кг маси тіла, забезпечує 30–60-хвилинну міорелаксацію під час хірургічної операції;
• пацієнтам з порушеннями функції нирок не рекомендується застосовувати дози, що перевищують 0,04 мг/кг маси тіла.

Дітям:

При комбінованому наркозі початкова доза Аркурону для дітей віком від 1 до 14 років становить 0,08–0,09 мг/кг.

Новонародженим та дітям до 1 року рекомендуються нижчі дози — 0,04–0,06 мг/кг.

Зазначені дози препарату забезпечують релаксацію при 25–35-хвилинному хірургічному втручанні. При необхідності подовження міорелаксації ще на 25–35 хвилин препарат вводять повторно у дозі, що становить ¹/₃ від початкової дози.

Можливе подовження часу дії препарату у наступних випадках:

• надлишкова маса тіла, ожиріння (при підборі дози слід виходити з ідеальної маси тіла);
• одночасне застосування інгаляційних анестетиків (дозу Аркурону можна зменшити);
• під час інтубації із сукцинілхоліном (Аркурон вводити після зникнення клінічних ознак дії сукцинілхоліну. Як і у випадку з іншими недеполяризуючими міорелаксантами, введення Аркурону після деполяризуючого міорелаксанту може скоротити час, необхідний для настання міорелаксації, і збільшити тривалість максимального ефекту).

Припинення ефекту: при 80–85% блокаді, виміряної за допомогою стимулятора периферичних нервових волокон, або при частковій блокаді, визначеній за клінічними ознаками, застосування атропіну (дорослим у дозі 0,5–1,25 мг) у комбінації з неостигміном (дорослим у дозі 1–3 мг) або галантаміном (дорослим у дозі 10–30 мг) припиняє міорелаксуючу дію Аркурону.

Препарат застосовувати дітям від народження (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У випадку передозування або тривалої нервово-м'язової блокади штучну вентиляцію легенів продовжувати до відновлення спонтанного дихання. На початку відновлення спонтанного дихання як антидот вводити інгібітор ацетилхолінестерази (наприклад неостигмін, піридостигмін, едрофоній) у відповідній дозі. До відновлення задовільного спонтанного дихання слід проводити ретельний контроль дихальної функції.

Найчастішим побічним ефектом недеполяризуючих блокаторів як класу є подовження фармакологічної дії довше періоду часу, необхідного для хірургічного втручання та анестезії. Клінічні прояви можуть варіювати від слабкості скелетних м'язів до глибокого та тривалого паралічу скелетних м'язів, що може призвести до дихальної недостатності або апное.

З боку судин: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, інсульт, тромбоз, вазоділатація.

З боку серця: аритмія, брадикардія, пригнічення роботи серця, тахікардія і фібриляція шлуночків, ішемія міокарда, фібриляція передсердь, шлуночкова екстрасистолія.

З боку обміну речовин та харчування: підвищення рівня креатиніну, гіпоглікемія, гіперкаліємія, тетанія.

Психічні розлади: сонливість.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: м'язова атрофія, утруднена інтубація, м’язова слабкість.

З боку нервової системи: гіпестезія, пригнічення центральної нервової системи, параліч.

З боку органів зору: блефарит.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: апное, диспное (задишка), пригнічення дихання, гіповентиляція легенів, бронхоспазм, ларингоспазм, ателектаз, кашель.

З боку шкіри і підшкірних тканин: висипання, кропив'янка.

З боку нирок та сечовивідної системи: анурія.

З боку імунної системи: алергічні реакції; у поодиноких випадках — анафілактичні та анафілактоїдні реакції.

З боку лабораторних показників: незначне зниження рівня калію, магнію, кальцію у плазмі крові; підвищення рівня глюкози; збільшення концентрації сечовини у крові; зменшення частоти серцевих скорочень.

2 роки.

Зберігати у захищеному від світла місці при температурі від 2 °С до 8 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 4 мг в ампулах № 10.

За рецептом.

ТОВ «БІОЛІК ФАРМА».

Місцезнаходження юридичної особи:

Україна, 61070, Харківська обл., місто Харків, Помірки, будинок 70.

Адреса місця провадження діяльності:

Україна, 61070, Харківська обл., місто Харків, Помірки-70, будинок б/н.