Цетротід^® 0,25 мг (Cetrotide 0,25 mg)

діюча речовина: цетрорелікс;

1 флакон містить 0,25 мг цетрореліксу (у вигляді цетрореліксу ацетату);

допоміжна речовина: маніт (Е 421);

розчинник: 1 попередньо заповнений шприц з розчинником містить 1 мл води для ін’єкцій.

Порошок та розчинник для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: препарат - білий ліофілізований порошок у вигляді коржа; розчинник - прозора безбарвна рідина.

Антагоністи гонадотропін-рилізинг гормонів.

Код АТХ H01C C02.

Фармакодинаміка.

Цетрорелікс — це антагоніст гонадотропін-рилізинг гормону (антагоніст Гн-РГ). Він зв’язується з мембранними рецепторами клітин гіпофіза і конкурує у зв’язуванні з ендогенним Гн-РГ. Завдяки такому способу дії цетрорелікс контролює гіпофізарну секрецію гонадотропінів (лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та фолікулостимулюючого гормону (ФСГ)), а саме інгібує її у дозозалежний спосіб. Супресія фактично починається одразу ж без початкового стимулюючого ефекту та підтримується при подовженні введення препарату.

У жінок цетрорелікс відстрочує різке зростання рівня ЛГ та, як наслідок, овуляцію. При проведенні оваріальної стимуляції у жінок тривалість дії цетрореліксу є дозозалежною. Введення препарату у дозі 0,25 мг з 24-годинними інтервалами дає змогу підтримувати ефект цетрореліксу. Після завершення лікування антагоністичний гормональний ефект цетрореліксу повністю зникає.

Фармакокінетика.

Абсолютна біодоступність цетрореліксу після підшкірного введення становить приблизно 85%.

Загальний кліренс із плазми крові та нирковий кліренс цетрореліксу становлять 1,2 мл/(хв · кг) і 0,1 мл/(хв · кг) відповідно. Об’єм розподілу — 1,1 л/кг. Середній час кінцевого періоду напіввиведення після внутрішньовенного та підшкірного введення становить приблизно 12 та 30 годин відповідно, що вказує на процес абсорбції, який відбувається у місці ін’єкції. Підшкірне введення разових доз (від 0,25 до 3 мг цетрореліксу) та повторне щоденне введення препарату протягом 14 днів характеризуються лінійною фармакокінетикою.

Запобігання передчасній овуляції у пацієнток у рамках контрольованої оваріальної стимуляції з наступним вилученням ооцитів і застосуванням допоміжних репродуктивних технологій.

• Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-яких структурних аналогів гонадотропін-рилізинг гормону (Гн-РГ), екзогенних пептидних гормонів або допоміжних речовин препарату;
• вагітність та період годування груддю;
• тяжке порушення функції нирок.

Офіційних досліджень лікарських взаємодій цетрореліксу не проводили. У дослідженнях in vitro було показано, що взаємодія цетрореліксу з препаратами, що метаболізуються за участю цитохрому Р450 або утворюють глюкуроніди чи кон’югати деякими іншими шляхами, малоймовірна. Однак імовірність взаємодій з гонадотропінами та препаратами, що індукують вивільнення гістаміну, у чутливих осіб повністю виключати не можна.

Алергічні стани

Повідомлялося про випадки алергічних/псевдоалергічних реакцій, включаючи загрозливі для життя анафілактичні реакції, які спостерігалися після введення першої дози.

Особливу увагу слід приділяти жінкам з ознаками та симптомами активних алергічних розладів або з відомою схильністю до алергії в анамнезі. Цетротід^® 0,25 мг не рекомендований для застосування жінкам із тяжкими алергічними розладами.

Синдром гіперстимуляції яєчників (СГСЯ)

Під час або після оваріальної стимуляції може розвинутися синдром гіперстимуляції яєчників, який слід розглядати як невід’ємний ризик процедури стимуляції із застосуванням гонадотропінів.

Синдром оваріальної гіперстимуляції слід лікувати симптоматично, наприклад, пацієнтці показаний спокій, внутрішньовенне введення електролітів/колоїдів та терапія із застосуванням гепарину.

Підтримку лютеїнової фази слід проводити відповідно до звичайної практики центру репродуктивної медицини.

Повторні процедури оваріальної стимуляції

Дотепер досвід застосування цетрореліксу при проведенні повторних курсів оваріальної стимуляції обмежений. Тому у повторних циклах лікування Цетротід^® 0,25 мг слід застосовувати тільки після зваженої оцінки ризику та переваг такого застосування.

Уроджені вади

Поширеність уроджених вад після проведення допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) разом або без застосування антагоністів Гн-РГ може бути трохи вищою, ніж після спонтанного запліднення, хоча ще не з’ясовано, пов’язано це із причинами, що зумовили безпліддя пари, чи з процедурами ДРТ.

Обмежені дані, одержані у подальших клінічних дослідженнях для 316 немовлят, матері яких застосовували цетрорелікс для лікування безпліддя, дають змогу припустити, що цетрорелікс не збільшує ризику розвитку уроджених вад.

Порушення функції печінки

Застосування цетрореліксу при порушенні функції печінки не вивчалось, тому таким пацієнткам його слід застосовувати з обережністю.

Порушення функції нирок

Застосування цетрореліксу при порушенні функції нирок не вивчалось, тому таким пацієнткам його слід застосовувати з обережністю. Цетрорелікс протипоказаний пацієнткам з тяжким ураженням нирок.

Застосування препарату Цетротід^® 0,25 мг протипоказане у період вагітності та годування груддю.

Результати досліджень, проведених на тваринах, показали, що цетрорелікс у дозозалежний спосіб впливає на фертильність, репродуктивні функції та вагітність. При застосуванні препарату у критичні періоди вагітності розвитку тератогенних ефектів не спостерігалось.

Цетротід^® 0,25 мг не впливає або майже не впливає на здатність пацієнток керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами.

Препарат можуть призначати лише спеціалісти, які мають досвід роботи у цій галузі.

Перше введення препарату слід проводити під наглядом лікаря та в умовах, що забезпечать негайне лікування у разі розвитку можливих алергічних/псевдоалергічних реакцій (включаючи анафілактичні реакції, що загрожують життю). Наступні ін’єкції препарату пацієнтка може вводити самостійно доти, доки вона не помітить ознак або симптомів, що можуть вказувати на розвиток реакцій гіперчутливості, або наслідків таких реакцій, що потребуватиме негайного медичного втручання.

Вміст одного флакона (0,25 мг цетрореліксу) вводять 1 раз на добу з 24-годинними інтервалами або вранці, або ввечері. Після першого введення розчину препарату рекомендується залишити пацієнтку на 30 хвилин під медичним наглядом, щоб упевнитись у відсутності алергічних/псевдоалергічних реакцій на введення препарату Цетротід^® 0,25 мг.

Пацієнтки літнього віку

Цетротід^® 0,25 мг не показаний для застосування пацієнткам літнього віку.

Цетротід^® 0,25 мг вводять підшкірно у нижню частину черевної стінки, бажано у зону навколо пупка. Для мінімізації місцевих реакцій у місці введення рекомендується щоразу змінювати ділянку для ін’єкції, не вводити препарат в одне й те саме місце та використовувати техніку повільного введення ін’єкції для забезпечення поступової абсорбції препарату.

Введення препарату вранці: введення препарату Цетротід^® 0,25 мг розпочинають на 5-й або 6-й день циклу оваріальної стимуляції (приблизно через 96–120 годин після початку оваріальної стимуляції із застосуванням препаратів сечового або рекомбінантного гонадотропіну) та продовжують протягом періоду застосування гонадотропінів, включаючи день індукції овуляції або день введення людського хоріонічного гонадотропіну (лХГ).

Початковий день застосування препарату Цетротід^® 0,25 мг залежить від відповіді яєчників на лікування, тобто від кількості та розміру фолікулів, що зростають, та/або кількості естрадіолу в кровообігу. Початок застосування препарату Цетротід^® 0,25 мг можна відтермінувати у разі відсутності фолікулярного росту, хоча у клінічній практиці застосування препарату розпочинають на 5-й або 6-й день стимуляції.

Введення препарату ввечері: введення препарату Цетротід^® 0,25 мг розпочинають на 5-й день циклу оваріальної стимуляції (приблизно через 96–108 годин після початку оваріальної стимуляції із застосуванням препаратів сечового або рекомбінантного гонадотропіну) та продовжують протягом періоду застосування гонадотропінів до вечора перед днем проведення індукції овуляції включно.

Початковий день застосування препарату Цетротід^® 0,25 мг залежить від відповіді яєчників на лікування, тобто від кількості та розміру фолікулів, що зростають, та/або кількості естрадіолу в кровообігу. Початок застосування препарату Цетротід^® 0,25 мг можна відтермінувати у разі відсутності фолікулярного росту, хоча у клінічній практиці застосування препарату розпочинають на 5-й або 6-й день стимуляції.

Якщо пацієнтка вводить препарат Цетротід^® 0,25 мг самостійно, їй слід уважно прочитати та виконувати нижченаведені інструкції.

Препарат Цетротід^® 0,25 мг слід розчиняти лише розчинником, який міститься у попередньо заповненому шприці, що додається до упаковки з препаратом. Не можна застосовувати розчин препарату, якщо він містить частинки або якщо він непрозорий.

Оскільки розчин препарату перед введенням ін’єкції повинен мати кімнатну температуру, флакон з препаратом та розчинник слід вийняти з холодильника за 30 хвилин перед використанням.

1. Вимийте руки. Важливо, щоб руки та усі предмети, які будуть використовуватися, були якомога чистішими.

2. Підготуйте чисту поверхню і покладіть на неї один флакон з препаратом, один шприц з розчинником, одну голку для приготування розчину (із жовтою насадкою), одну тонку голку для підшкірних ін’єкцій (із сірою насадкою) та два тампони, просочені спиртом.

3. Зніміть пластикову кришку з флакона з препаратом і протріть алюмінієве кільце та гумову пробку тампоном, просоченим спиртом.

4. Візьміть голку (із жовтою насадкою) та зніміть з неї обгортку. Візьміть шприц з розчинником і зніміть з нього захисний ковпачок. Приєднайте голку до шприца та зніміть з неї захисний ковпачок.

5. Проткніть голкою центральну частину гумової пробки флакона і повільно введіть розчинник у флакон.

6. Не виймаючи голку, обережно перемішайте вміст флакона до повного розчинення порошку і утворення прозорого розчину. Уникайте енергійного струшування, яке призводитиме до утворення бульбашок.

7. Наберіть увесь одержаний розчин у шприц.

8. Зніміть зі шприца голку та замініть її на голку для підшкірних ін’єкцій (із сірою насадкою), знявши з неї обгортку. Приєднайте голку до шприца і зніміть з неї захисний ковпачок.

9. Переверніть шприц догори голкою і, натискуючи на поршень, видаліть зі шприца усі бульбашки повітря. Не торкайтеся голки та уникайте її контакту з будь-якою поверхнею.

10. Оберіть місце для ін’єкції в нижній частині черевної стінки, бажано — у ділянці навколо пупка. Візьміть другий тампон, просочений спиртом, і протріть шкіру в місці ін’єкції. Тримаючи шприц в одній руці, іншою рукою обережно зберіть шкіру в складку та введіть голку у шкіру під кутом 45 º.

11. Обережно відтягніть поршень шприца до себе. Якщо у шприці з’явилася кров, вийміть голку зі шкіри та притисніть шкіру тампоном у місці введення голки. Розчин, що залишився, не можна використовувати для подальшої ін’єкції і слід утилізувати. Для завершення ін’єкції слід приготувати новий розчин препарату.

12. Якщо після відтягування поршня кров не з’являється, повільно введіть увесь розчин під шкіру, обережно натискаючи на поршень шприца. Після введення розчину повільно вийміть голку та обережно притисніть шкіру у місці ін’єкції тампоном, просоченим спиртом. Виймати голку зі шкіри слід під тим же кутом, під яким її вводили.

13. Шприц та голки призначені для одноразового використання. Одразу після завершення ін’єкції їх необхідно утилізувати (одягнувши на голки захисні ковпачки для запобігання травмуванню).

Цетротід^® 0,25 мг не показаний для застосування пацієнткам педіатричної групи.

Передозування може призводити до подовження дії препарату, але малоймовірно, що воно може спричинити гострі токсичні ефекти.

Загальний опис профілю безпеки

Найпоширенішими побічними реакціями, про які повідомлялося при застосуванні препарату, є місцеві реакції у місці ін’єкції препарату, наприклад еритема, набряк або свербіж, які зазвичай є тимчасовими за перебігом та легкими за ступенем тяжкості. У клінічних дослідженнях після багаторазового введення препарату Цетротід^® 0,25 мг такі реакції спостерігалися з частотою 9,4%.

Часто повідомлялося про розвиток синдрому гіперстимуляції яєчників (СГСЯ) легкого або помірного ступеня (ступінь І або ІІ за класифікацією ВООЗ), який слід розглядати як невід’ємний ризик процедури стимуляції. На противагу до цього, тяжкі випадки СГСЯ залишаються непоширеними.

Іноді повідомлялося про випадки реакцій гіперчутливості, включаючи псевдоалергічні/анафілактоїдні реакції.

Перелік побічних реакцій

Побічні реакції, наведені нижче, класифіковані відповідно до їхньої частоти таким чином: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (від ≥ 1/100 до < 1/10), непоширені (від ≥ 1/1000 до < 1/100), поодинокі (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), рідкісні (< 1/10000).

З боку імунної системи

Непоширені: системні алергічні/псевдоалергічні реакції, включаючи анафілактичні реакції, що загрожують життю.

З боку нервової системи

Непоширені: головний біль.

Шлунково-кишкові розлади

Непоширені: нудота.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Поширені: може спостерігатися синдром гіперстимуляції яєчників від легкого до помірного ступеня (ступінь І або ІІ за ВООЗ), який є невід’ємним ризиком процедури стимуляції.

Непоширені: тяжка форма синдрому гіперстимуляції яєчників (ступінь ІІІ за ВООЗ).

Загальні розлади та реакції у місці введення

Поширені: повідомлялося про місцеві реакції у місці введення ін’єкції (такі як еритема, набряк та свербіж).

2 роки.

Препарат призначений для негайного та одноразового використання після першого відкривання та розведення.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберігати у холодильнику (2–8 °С).

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла. Не заморожувати та не вміщувати поблизу охолоджуючого елемента.

Нерозпечатаний препарат може зберігатись в оригінальній упаковці протягом до 3 місяців при кімнатній температурі (не вище 30 °С).

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 1 флакону з порошком у комплекті з 1 попередньо заповненим шприцом з розчинником, 1 голкою для розчинення, 1 голкою для ін’єкцій та 2 тампонами, просоченими спиртом, у контурній чарунковій упаковці.

По 7 контурних чарункових упаковок у картонній коробці.

За рецептом.