АКТУАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ:

Антациди. Фосфалюгель

Антациди ― одні з найстаріших лікарських засобів, які застосовуються d медицині (Маев И.В., Дичева Д.Т., 2010). Фосфалюгель — антацид, який містить у якості діючої речовини фосфат алюмінію. Як і інші представники цього класу, він чинить кислотонейтралізуючу, обволікаючу та адсорбуючу дію.
Фосфалюгель не лише нейтралізує надлишково утворену парієтальними клітинами соляну кислоту, але й пригнічує протеолітичну активність пепсину. Пепсин виділяється у шлунок у неактивній формі та його активація відбувається у шлунку під впливом соляної кислоти. Таким чином, при зниженні кислотності шлункового вмісту під впливом Фосфалюгелю знижується активація пепсину. Також препарат зв’язує жовчні кислоти.
У той же час Фосфалюгель не порушує фізіологічний процес травлення їжі та не викликає вторинної гіперсекреції соляної кислоти (інструкція МОЗ України).
Ефект антацидів розвивається швидко ― початок дії становить у середньому близько 7 хв, тоді як для інгібіторів протонної помпи (ІПП) — 2,5 год (для омепразолу), 3,5 год (для рабепразолу) (Маев И.В., Дичева Д.Т., 2010), що дозволяє швидко купірувати больовий синдром та печію.

Фосфалюгель: місце антацидів у сучасній концепції лікування кислотозалежних захворювань ШКТ

Виразкова хвороба розповсюджена повсюдно та відмічається у людей незалежно від віку. Її розповсюдженість у розвинених країнах дещо знизилася останніми роками. У той же час у Індії перфорація пептичної виразки є другим за частотою гострим невідкладним хірургічним втручанням на черевній порожнині після гострого апендициту (Jahagirdaar D., 2019).
У США переважаючими причинами виникнення пептичної виразки шлунка та дванадцятипалої кишки є інфекція Helicobacter pylori та застосування НПЗП. Симптоми виразкової хвороби включають дискомфорт та біль у епігастрії між прийомами їжі та вночі (біль зазвичай полегшується прийомом їжі або антацидів), втрата апетиту та зменшення маси тіла. Найбільш суттєвими ускладненнями є кровотеча, перфорація та пенетрація виразки. Також існує ризик малігнізації виразки, тож у випадку виразок, резистентних до терапії, або великих виразок шлунка необхідним є проведення біопсії.
При виразковій хворобі пошкодження слизової оболонки є вторинним стосовно гіперсекреції соляної кислоти парієтальними клітинами шлунка.
У США щорічно реєструється близько 500 000 випадків виразкової хвороби. 70% становлять хворі віком 25–64 років. У США щорічні витрати, пов’язані з лікуванням виразкової хвороби, оцінюються у близько 10 млрд дол. США (Ramakrishnan K., 2007).
Із появою таких класів препаратів, як ІПП (інгібітори протонної помпи) та блокатори Н₂-гістаминових рецепторів, залишився незмінним головний принцип лікування виразкової хвороби та хронічного гастродуоденіту ― контроль кислотності шлункового соку. Антациди знижують останню за рахунок хімічної взаємодії та нейтралізації соляної кислоти у порожнині шлунка, не впливаючи на її продукцію парієтальними клітинами (Денисов М.Ю., 2004).
Виділяють три покоління антацидів, що не всмоктуються. До першого належать фосфат алюмінію та карбонат кальцію. Друге покоління представлено алюмінієво-магнієвими антацидами. До третього належать алюмінієво-магнієві антациди, до складу яких входять альгінати, отримані з бурих водоростей, які завдяки цьому мають додатково антисептичні властивості. Фосфалюгель є представником першого покоління антацидів, що не всмоктуються (Дегтярева И.И., 2004). Він характеризується значною хімічною інертністю, його всмоктування у просвіті ШКТ у кровотік є мінімальним. Препарат має антацидні, обволікаючі та адсорбуючі властивості (Дегтярева И.И., 2004). Важливою особливістю є те, що антациди, що не всмоктуються, не чинять на гастриноцити стимулюючого впливу та, відповідно, не сприяють гіпергастринемії. Гастрин (гормон, який синтезується G-клітинами шлунка) є потужним стимулятором утворення парієтальними клітинами соляної кислоти, підвищення його утворення призводить до формування зачарованого кола.
Антациди можуть також призначатися тимчасово при завершенні курсу лікування ІПП або блокаторами Н₂-гістаминових рецепторів з метою попередження різкого підвищення рН шлункового соку. Окрім того, частина пацієнтів із кислотозалежними захворюваннями резистентні до лікування ІПП та блокаторами Н₂-гістамінових рецепторів. Цій категорії хворих слід призначати антациди тривалими курсами (Дегтярева И.И., 2004). Окрім того, призначення антацидів може доповнювати лікування пептичної виразки антисекреторними препаратами на різних етапах терапії (Ferrer F.N., 2000).
Монотерапія антацидами вважається раціональною у дітей як молодшого, так і дошкільного віку із кислотозалежними захворюваннями. При цьому для дітей дошкільного віку переважно слід призначати Фосфалюгель (Денисов М.Ю., 2004). Зниження кислотності при прийомі даного лікарського засобу відбувається плавно, при цьому відсутній «кислотний рикошет» ― різке підвищення рН шлункового соку після евакуації антациду із шлунка. Фосфат алюмінію міститься в ньому у вигляді колоїдних міцел, що забезпечує хорошу адгезію зі слизовою оболонкою стравоходу та шлунка. За рахунок цього посилюється цитопротекторна дія препарату (Денисов М.Ю., 2004).
Відповідно до результатів ендоскопічно контрольованих досліджень антациди ефективні в лікуванні виразки дванадцятипалої кишки та дозволяють досягти загоєння виразки у 75% випадків при прийомі протягом 4 тиж (Ching C.K., Lam S.K. еt al., 1994). Також попередні дослідження чітко продемонстрували ефективність антацидів у зменшенні вираженості гастроезофагеального рефлюксу та загоєнні рефлюкс-езофагіту.
Аналогічним чином профілактичне введення антациду з метою підтримання рН у шлунку на рівні 3,5–7,0 призвело до значного скорочення кровотеч, пов’язаних із індукованими стресом виразками та ерозивним геморагічним гастритом у пацієнтів у критичному стані. На теперішній момент нові ІПП, безумовно, багато в чому стали заміною антацидам і навіть антагоністам Н₂-рецепторів. Тим не менш довготривалі показники безпеки антацидів залишаються високими (Ching C.K., Lam S.K. еt al., 1994). Незважаючи на те що застосування антацидів знизилося, вони займають свою стійку позицію в терапії кислотозалежних захворювань ШКТ, лікуванні та профілактиці стресових виразок (Maton P.N., Burton M.E., 1999).
Печія є найбільш частим симптомом ГЕРХ (гастроезофагеальної рефлюксної хвороби). Основними препаратами для лікування ГЕРХ є ІПП, блокатори Н₂-гістамінових рецепторів та прокінетики. У той же час пацієнти з періодичною печією (легкий ступінь ГЕРБ) можуть досягати адекватного полегшення стану при монотерапії антацидами «за вимогою» та зміні способу життя (Sigterman K.E. еt al., 2013).
Печія є розповсюдженим симптомом у період вагітності. До 80% жінок у III триместр вагітності страждають від печії. Вважається, що така висока розповсюдженість печії в III триместр вагітності пов’язана зі зниженням тонусу нижнього сфінктера стравоходу, зумовленим змінами гормонального фону. Зазвичай для купірування печії рекомендуються дієта, зміна способу життя. Окрім того, можуть рекомендуватися антациди. Так, в одному з досліджень, у якому взяли участь 286 вагітних, була продемонстрована ефективність застосування антацидів для купірування печії у даної категорії пацієнток (Neilson J., 2008).

Фосфалюгель: ефективність та безпека в дослідженнях

Ефективність та безпека фосфату алюмінію та ранітидину при короткостроковому лікуванні виразки дванадцятипалої кишки порівнювали в багатоцентровому рандомізованому подвійному сліпому дослідженні. У ньому взяли участь 304 пацієнти із підтвердженою ендоскопічно виразкою дванадцятипалої кишки: 153 пацієнти отримували 11 г алюмінієво-фосфатного гелю 5 р/добу (що еквівалентно добовій кислотній буферній ємності 182 мг-екв HCL) та 151 пацієнт ― ранітидин 300 мг 1 р/добу протягом 6 тиж. Наприкінці терапії у 74 із 113 пацієнтів (65%), які отримували фосфат алюмінію, та у 84 із 105 пацієнтів (80%), які отримували ранітидин, спостерігалося загоєння виразки (ендоскопічно) (р=0,02). Частота та інтенсивність денного та нічного болю в епігастральній ділянці значно знизилися в обох групах, дещо більш виражене зниження частоти виникнення епізодів болю вдень спостерігалося при лікуванні ранітидином. При цьому частота побічних ефектів була дещо вищою у групі фосфату алюмінію за рахунок більшої частоти закрепів, у той же час вираженість цих явищ не потребувала припинення лікування. Отримані дані дозволяють зробити висновки щодо задовільної ефективності та хорошої переносимості фосфату алюмінію в якості монотерапії виразки дванадцятипалої кишки (Parente F. et al., 1995).
У іншому дослідженні (n=91) також порівнювали ефективність та переносимість фосфату алюмінію та ранітидину при лікуванні неускладненої гострої виразки дванадцятипалої кишки. 42 пацієнти приймали фосфат алюмінію та 49 пацієнтів — ранітидин. Ендоскопія продемонструвала загоєння виразкового дефекту у 60% хворих у групі фосфату алюмінію (25/42) проти 55% у групі ранітидину (27/49). Переносимість лікування була хорошою в обох групах. Таким чином, у результаті подвійного сліпого дослідження було встановлено, що фосфат алюмінію є ефективним, безпечним та доступним лікарським засобом у терапії гострої виразки дванадцятипалої кишки (Poynard T. et al., 1990).
У дослідженні на щурах був продемонстрований цитопротекторний ефект Фосфалюгелю стосовно пошкодження шлунка, викликаного введенням 100% етанолу. При макроскопічній та гістологічній оцінці слизової оболонки шлунка після впливу етанолу виявлено, що введення фосфату алюмінію за годину до введення етанолу значно зменшувало як площу уражень, так і попереджало розвиток глибокого некрозу тканин (Duchateau A. et al., 1990).
Вплив застосування алюмінію фосфату на електролітний обмін було вивчено у добровольців із пептичною виразкою шлунка. Було виявлено відсутність порушень електролітного складу плазми крові. Спостерігалося незначне підвищення екскреції аміаку та хлоридів із сечею. Значні зміни екскреції кальцію були відсутніми. При цьому зафіксовано збільшення (у незначній кількості) виділення фосфатів із калом. Отримані дані свідчать про безпеку застосування фосфату алюмінію та його мінімальний вплив на електролітний обмін (Kirsner J.B., 1943).

Висновки. Фосфалюгель: особливості складу та клінічного ефекту

Надмірна продукція соляної кислоти парієтальними клітинами шлунка є основним фактором, що подразнює слизову оболонку шлунка та призводить до утворення виразкового дефекту (Маев И.В., Дичева Д.Т., 2010).
Фосфалюгель застосовується в терапії кислотозалежних захворювань уже декілька десятиліть (Stalder G.A., Hässig B., 1970). Даний препарат випускається у формі суспензії. Відомо, що антациди зв’язують іони водню лише в розчиненому стані. Відповідно, препарати, які випускаються у формі суспензії, діють швидше та володіють більш вираженою кислотонейтралізуючою здатністю (за рахунок більшої поверхні зв’язування), ніж їх таблетовані аналоги. Цей факт важливо обговорювати з пацієнтами, оскільки багато з них вважають суспензію менш зручною у застосуванні. Механізм дії Фосфалюгелю має ряд важливих особливостей. Алюміній також зв’язує у просвіті шлунка епітеліальний фактор росту. Таким чином, завдяки осіданню та фіксації алюмінійвмісних антацидів у ділянці дна виразки відбувається стимулювання поділу клітин епітелію слизової оболонки шлунка та ангіогенезу. До складу Фосфалюгелю також входять агар та пектин (інструкція МОЗ України). Ці додаткові речовини забезпечують додаткову обволікаючу та адсорбційну дію. Окрім того, вони стимулюють нормалізацію пасажу хімусу по кишечнику та виявляють антидіарейний ефект (Маев И.В., Дичева Д.Т., 2010).
Результати проведених досліджень та багаторічного досвіду застосування Фосфалюгелю дозволяють рекомендувати цей препарат як у складі комплексної терапії, так і у вигляді монотерапії при кислотозалежних захворюваннях шлунка.

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ:

Фосфалюгель гель для перорального застосування, Опелла Хелскеа Україна ТОВ (Україна, Київ)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ФОСФАЛЮГЕЛЬ

(PHOSPHALUGEL)

Склад

діюча речовина: алюмінію фосфат (aluminium phosphate);

1 пакет містить алюмінію фосфату 20% гелю 12,38 г;

допоміжні речовини: сорбіту розчин, що не кристалізується (Е 420), агар, пектин, кальцію сульфат, калію сорбат, ароматизатор апельсиновий, вода очищена.

Лікарська форма

Гель оральний.

Основні фізико-хімічні властивості: гель кремово-білого кольору із запахом та смаком солодкого апельсина.

Фармакотерапевтична група

Препарати для лікування кислотозалежних захворювань. Антациди. Алюмінію фосфат. Код АТХ A02A B03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Препарат являє собою збалансований гель алюмінію фосфату. Чинить кислотонейтралізуючу, обволікаючу, адсорбуючу дію. Знижує протеолітичну активність пепсину, зв’язує жовчні кислоти та лізолецитин.

Алюмінію фосфат завдяки буферним властивостям нейтралізує тільки надлишок соляної кислоти, зберігає фізіологічні умови травлення та не призводить до вторинної гіперсекреції шлункового соку. Антацидна дія препарату проявляється швидко.

Міцели алюмінію фосфату мають більшу контактну поверхню, обволікають слизову оболонку однорідним шаром, захищають її від дії агресивних факторів та сприяють регенерації. Цитопротекторна дія препарату зумовлена також здатністю активувати синтез простагландинів, які стимулюють секрецію слизу та бікарбонатів у слизовій оболонці шлунка.

Застосування препарату не призводить до порушень електролітного балансу, не спричиняє розвитку алкалозу та утворення каменів у сечовивідних шляхах.

Фармакокінетика.

Алюмінію фосфат нейтралізує соляну кислоту з утворенням алюмінію хлориду. Під впливом лужного середовища кишечнику останній перетворюється у лужні солі алюмінію, які погано всмоктуються та виводяться з калом. Фосфалюгель не зв’язує харчові фосфати, не призводить до порушень фосфорно-кальцієвого обміну, до остеопорозу та остеомаляції.

Належить до групи антацидів, що не всмоктуються.

Клінічні характеристики

Показання

Препарат застосовують як у монотерапії, так і в складі комплексної терапії при порушеннях у верхніх ділянках шлунково-кишкового тракту:

виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки;
гострому гастриті, хронічному гастриті з нормальною або підвищеною секреторною функцією шлунка;
грижі стравохідного отвору діафрагми, гастроезофагеальній рефлюксній хворобі (у т.ч. при рефлюкс-езофагіті), дуоденогастральному рефлюксі;
функціональній диспепсії.

Протипоказання

Гіперчутливість до алюмінію фосфату або до інших допоміжних речовин препарату. Сильний біль в животі неуточненого ґенезу, звичний запор, хронічна діарея. Хвороба Альцгеймера.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Антациди взаємодіють з деякими іншими лікарськими засобами, що всмоктуються у шлунково-кишковому тракті. Спостерігається зниження всмоктування у шлунково-кишковому тракті лікарських засобів, що одночасно застосовуються з антацидами: фуросемід, буметанід, фторхінолони (ципрофлоксацин, норфлоксацин, офлоксацин, перфлоксацин).

Фосфалюгель рекомендовано застосовувати за 2 години до або після застосування інших лікарських засобів.

Особливості застосування

Не рекомендовано застосовувати при хронічній нирковій недостатності, оскільки алюмінію фосфат не знижує рівень фосфору в сироватці крові.

Якщо симптоми захворювань/станів, при яких призначається Фосфалюгель, не зникають протягом 7 днів, необхідно звернутися до лікаря. При виникненні болю в животі, що супроводжується гарячкою, блюванням, необхідно негайно звернутися до лікаря.

Лікарський засіб містить 4,3 г сорбіту (1 пакетик). Пацієнтам із спадковою непереносимістю фруктози не слід приймати цей препарат. Через наявність сорбіту цей лікарський засіб може спричинити дискомфорт у шлунково-кишковому тракті та м’який проносний ефект.

Лікарський засіб містить калію від 13,0 до 14,6 мг/пакет (20 г гелю). Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам зі зниженою функцією нирок або тим, хто дотримується дієти з контрольованим вмістом калію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Профіль безпеки застосування Фосфалюгелю жінкам під час вагітності та у період годування груддю не встановлений. Одержані дані в клінічних випробуваннях щодо застосування алюмінію фосфату жінками у ІІІ триместрі вагітності дозволяють періодично (нетривалий час) застосовувати Фосфалюгель у терапевтичних дозах за показаннями.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Не впливає на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Перемішати вміст пакета між пальцями до отримання однорідного гелю. Тримаючи пакет вертикально, відрізати або відірвати один з кутів у позначеному місці. Видавити пальцями гель через отвір пакета.

Препарат можна застосовувати в чистому вигляді або розвести перед застосуванням у половині склянки води.

Дози для дорослих:

Фосфалюгель застосовувати перорально, 1 або 2 пакети 2–3 рази на добу.

Якщо в проміжках між застосуванням Фосфалюгелю біль поновлюється, то застосування препарату потрібно повторити.

Максимальна добова доза — 6 пакетів.

Діти

Безпека застосування Фосфалюгелю дітям не досліджувалась (в клінічних дослідженнях).

Передозування

При застосуванні високих доз можливі запор аж до кишкової непрохідності. Наслідки передозування серйозніші у пацієнтів із нирковою недостатністю.

Побічні реакції

Іноді виникає запор, особливо у лежачих хворих та осіб літнього віку. У цих випадках рекомендується споживати достатню кількість рідини. Фосфалюгель містить сорбіт, який може спричинити розвиток діареї.

В осіб з підвищеною чутливістю до компонентів препарату можливий розвиток алергічних реакцій.

Термін придатності

3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 20 г гелю у пакетах, по 20 пакетів у картонній коробці.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

Фарматіс, Франція / Pharmatis, France.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Zone d'Activites Est n° 1 60190 Естре Сан Дені, Франція / Zone d'Activites Est n° 1 60190 Estrees-Saint-Denis, France.

Заявник

ТОВ «Опелла Хелскеа Україна».

Місцезнаходження заявника

Україна, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 48–50А.