АНГІЗАР ПЛЮС (ANGIZAAR PLUS) (267811) - інструкція із застосування ATC-класифікація

діючі речовини: 1 таблетка містить 50 мг лозартану калію та 12,5 мг гідрохлоротіазиду;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, метилпарабен (Е 218), пропілпарабен (Е 216), кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат,

гіпромелоза, триацетин, титану діоксид (Е 171), жовтий захід FCF (Е 110).

Підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату, анурія, тяжкі порушення функції печінки та нирок (кліренс креатиніну £ 30 мл/хв), тяжка печінкова недостатність, гіпокаліємія, гіперурикемія з клінічними проявами, вагітність і період годування груддю, дитячий вік. Підвищена чутливість до інших препаратів, що є похідними сульфонамідів.

Дорослі: 1 таблетка на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 2 таблеток на добу. Максимальна доза становить 2 таблетки, які слід приймати 1 раз на добу. Як правило, гіпотензивний ефект досягається протягом 3-х тижнів після початку курсу лікування. Термін лікування визначається тяжкістю та перебігом захворювання.

Початкова і підтримуюча доза Ангізару Плюс — 1 таблетка на добу.

Препарат приймають незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати цілою, запиваючи невеликою кількістю рідини, можна приймати разом з іншими ангіотензивними препаратами.

Гіперчутливість: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані і голосової щілини з розвитком обструкції дихальних шляхів, та/або набряк обличчя, губ, гортані та/або язика; у деяких із цих пацієнтів було зазначено розвиток ангіоневротичного набряку в анамнезі при застосуванні інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ. Є окремі повідомлення про розвиток васкулітів, у тому числі пурпури Геноха-Шенляйна на тлі прийому лозартану.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив'янка.

Побічні реакції, які можуть бути спричинені такою діючою речовиною, як:

Лозартан калію

Висипання, дозозалежні ортостатичні ефекти, біль у животі, астенія/підвищена втомлюваність, біль у грудній клітці, набряки/набряклість, відчуття серцебиття, тахікардія, диспепсія, нудота, біль у спині, м'язові судоми, головний біль, безсоння, кашель, застій у носі, фарингіт, синусові розлади, інфекції верхніх дихальних шляхів, мігрень, порушення функції печінки, анемія, міалгія, свербіж.

Дані лабораторних досліджень.

Гіперкаліємія.

З боку травного тракту: нудота, діарея, диспепсія, біль у животі, стійкий запор, панкреатит, подразнення шлунка, блювання, судоми, інфекції верхніх дихальних шляхів.

З боку опорно-рухової системи: біль у суглобах, біль у спині, міалгія, судоми м'язів.

З боку нервової системи: безсоння, головний біль, дискомфорт, запаморочення, сонливість, мігрень, вертиго.

З боку серцевої системи: втрата свідомості, тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, ортостатична гіпотензія.

З боку судинної системи: симптоматична гіпотензія (особливо у пацієнтів із дефіцитом внутрішньосудинного об'єму рідини, наприклад, у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або у тих, які отримують високі дози діуретиків), дозозалежний ортостатичний ефект, висип.

З боку дихальної системи: кашель, риніт, фарингіт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, застій у носі.

З боку гепатобіліарної системи: гепатит, порушення функції печінки, підвищення рівня печінкових трансаміназ, білірубіну, інфекції сечовивідних шляхів, жовтяниця, гіперкаліємія, анемія, ксантопсія, лейкопенія, апластична анемія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив'янка.

Загальні порушення: астенія, абдомінальний біль, біль у грудній клітці, набряк носа, втома, нездужання, підвищена втомлюваність.

Лабораторні дослідження: підвищення рівнів АЛТ, гіперкаліємія.

Порушення загального стану та реакції у місці введення препарату: грипоподібні симптоми.

Постмаркетинговий досвід:

Розлади з боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, тромбоцитопенія.

Розлади з боку органа слуху та лабіринту: дзвін у вухах.

Розлади з боку імунної системи: підвищена чутливість до препарату, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, в тому числі набряк гортані та язика, який призводив до порушення прохідності повітроносних шляхів, та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика; у деяких із цих пацієнтів спостерігалося виникнення ангіоневротичного набряку і при застосуванні інших лікарських засобів, в тому числі інгібіторів АПФ; васкуліт, в тому числі пурпура Шенлейна-Геноха.

Розлади з боку нервової системи: мігрень.

Дихальні, торакальні та медіастинальні розлади: кашель.

Шлунково-кишкові розлади: діарея, панкреатит.

Гепатобіліарні розлади: гепатит, порушення функції печінки.

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: кропив'янка, свербіж, висип, фоточутливість.

Розлади з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: міалгія, артралгія.

Порушення загального стану та реакції у місці введення препарату: нездужання.

Розлади репродуктивної системи та молочних залоз: еректильна дисфункція/імпотенція.

Ниркові розлади: як наслідок інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у пацієнтів, які належать до групи ризику, спостерігалися зміни у функціонуванні нирок, в тому числі ниркова недостатність. Ці зміни можуть мати оборотний розвиток після припинення лікування.

Психічні розлади: депресія.

Лабораторні дослідження: гіпонатріємія.

Гідрохлоротіазид

Анорексія, подразнення шлунка, нудота, блювання, судоми, діарея, запори, жовтяниця (внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця), панкреатит, сіалоаденіт, вертиго, парестезії, головний біль, ксантопсія, лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, пурпура, фоточутливість, гарячка, некротизуючий ангіїт (васкуліт) (шкірний васкуліт), респіраторний дистрес (включаючи пневмоніт і набряк легень), токсичний епідермальний некроліз, гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія, електролітний дисбаланс, включаючи гіпонатріємію і гіпокаліємію, спазми, слабкість, минуща втрата гостроти зору.

Порушення балансу електролітів:

• Гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія та гіпохлоремічний алкалоз: сухість у роті, відчуття спраги, аритмія, зміна настрою, м'язовий спазм та біль, нудота, блювання, втомлюваність, слабкість. Гіперхлоремічний алкалоз може спричинити гепатоенцефалопатію та печінкову кому.
• Гіпонатріємія: сплутаність свідомості, судоми, загальмованість, виснаження, роздратованість, спазми м'язів.

Порушення метаболізму: гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія можуть спровокувати напад подагри у хворих на подагру без клінічних проявів.

Може знижувати переносимість глюкози, спричинити прояв латентного діабету.

При застосуванні високих доз можливе підвищення рівня ліпідів у крові.

Побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту: холецестит або панкреатит, холестатична жовтяниця, діарея, сіаладеніт, запор, втрата апетиту.

Серцево-судинні побічні ефекти: аритмія, ортостатична гіпотензія, васкуліт.

Неврологічні побічні ефекти: запаморочення, тимчасове порушення зору, головний біль, парестезія.

Гематологічні побічні ефекти (дуже рідко). Лейкоцитопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія.

Реакції підвищеної чутливості: кропив'янка, пурпура, некротичний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, респіраторний дистрес-синдром (пневмоніт, набряк легень), фотосенсибілізація, анафілактичні реакції, шок.

Інші: сексуальні розлади, пневмоніт, ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

У разі передозування (інтоксикації) препарату можлива поява таких симптомів: нудота, блювання, печінкова кома, артеріальна гіпотензія.

Лозартан.

Найімовірнішими проявами передозування є артеріальна гіпотензія і тахікардія; брадикардія може бути наслідком парасимпатичної (вагусної) стимуляції. У випадку симптоматичної артеріальної гіпотензії показана підтримуюча терапія. Лозартан і його активні метаболіти не можна видалити за допомогою діалізу.

Гідрохлоротіазид.

Найчастіші симптоми передозування є наслідком дефіциту електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) і дегідратації внаслідок надмірного сечовиділення. При одночасному прийомі серцевих глікозидів гіпокаліємія може спричинити посилення аритмій. Гідрохлоротіазид видаляється шляхом гемодіалізу, проте ступінь видалення не був встановлений.

Лікування проводять залежно від тяжкості проявів інтоксикації. Необхідно викликати блювання, зробити промивання шлунка, призначити активоване вугілля. Подальше лікування — симптоматичне і допоміжне, спрямоване на підтримку діяльності серцево-судинної системи, корекцію водно-електролітного балансу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний під час вагітності та у період годування груддю.

При застосуванні під час II і III триместрів вагітності препарати, які безпосередньо впливають на ренін-ангіотензинову систему, можуть спричинити пошкодження або навіть смерть плода. При виявленні вагітності Ангізар Плюс слід якнайшвидше відмінити.

Невідомо, чи проникає лозартан у грудне молоко. Тіазидні діуретики виявляються у грудному молоці. Рішення щодо припинення прийому ліків слід приймати з урахуванням важливості препарату для матері. При необхідності прийому препарату годування груддю слід припинити.

Діти. Препарат не застосовують дітям.

Зберігати при температурі не вище 25º С у сухому, недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці.