Фіточай №50 "Деревію трава" 50 г №1

Деревій — це багаторічна рослина, поширена на Євразійському континенті, а також у північних регіонах Африканського континенту та у Північній Америці. Латинська назва деревію Achillea вказує на те, що рослина названа на честь героя давньогрецьких міфів Ахілла, якому приписують першість її медичного застосування (Фармацевтична енциклопедія). У давній медицині траву деревію застосовували для розчинення та виведення каменів з нирок, а також у терапії захворювань матки (Асланова Д., 2018). У сучасній медицині найбільш поширене застосування настою трави деревію, хоча у деяких джерелах (Покровская И.С., 2009) можна знайти рекомендації щодо застосування його свіжого соку.
Деревій доволі широко розповсюджений на території України — видів цієї рослини налічується близько 2 десятків. Під рослиною, що призначається в офіційній медицині, зазвичай розуміють вид деревію звичайного (Achillea millefolium), однак за необхідності його можна повноцінно замінювати деревієм щетинистим (Achilles setacea Waldst. et Kit.) та деревієм азійським (Achillea asiataca Serg.) (Фармацевтична енциклопедія).

Фармакологічні властивості деревію

Зазвичай з терапевтичною метою застосовується трава деревію звичайного. Її біологічно активними компонентами є (Фармацевтична енциклопедія):

• ефірна олія. У складі ефірної олії більше ¼ об’єму (25–30%) представлено проазуленами, вміст хамазулену досягає 40%. Також у складі містяться α- та β-пінен, 1,8-цинеол (евкаліптол), ахілін, артилезин, ментол, L-камфора, α- та β-туйон та проазуленові гвайяноліди;
• вітамін К — компонент, що відповідає за здатність рослини підвищувати згортання крові;
• органічні кислоти;
• гіркоти;
• флавоноїди, серед яких відмічають лютеолін, ретин, апігенін-7-глюкопранозид, кверцетинові, ізорамнетинові та кемпферолові глікозиди;
• алкалоїди: тригонелін, ахілеїн, стахідрин та L(-)-гомостахідрин, ахілетин, ахіцеїн, мошатин;
• дубильні речовини: кумарини, стероли, таніни;
• смоли.

Найчастіше препарати деревію застосовуються завдяки його гемостатичній дії при ясневих та ранових кровотечах. Він може застосовуватися в якості допоміжного засобу в торакальній та ЛОР-практиці (легеневі, носові кровотечі), гастроентерології та хірургії (кишкові та гемороїдальні кровотечі), а також у гінекологічній практиці, якщо запальний процес чи фіброміома супроводжуються кровотечами, або ж при надмірних менструальних кровотечах (інструкція МОЗ України, Фармацевтична енциклопедія).
Такі алкалоїди, як ахілеїн та сесквітерпенові лактони, діють як подразник смакових рецепторів, стимулюють шлункову секрецію, виділення жовчі (цей ефект пов’язують із тритерпеновими глікозидами, стеролами та ненасиченими жирними кислотами) та сприяє розслабленню стінки жовчовивідних шляхів. Діючі речовини, що входять до складу трави деревію, нормалізують перистальтику ШКТ, чинять вітрогінну та діуретичну дію (Фармацевтична енциклопедія). Так що настій деревію може застосовуватися в комплексній терапії таких станів:

• гіпоацидний гастрит;
• виразкова хвороба верхніх відділів ШКТ (шлунок, дванадцятипала кишка);
• виразковий коліт зі спастичним компонентом;
• захворювання печінки та жовчовивідних шляхів;
• урологічні захворювання (гломерулонефрит, пієлонефрит, цистит, уретрит) (інструкція МОЗ України).

Деревій вважається холекінетиком, тобто він сприяє підвищенню тонусу жовчного міхура, розслабленню жовчовивідних шляхів та сфінктера Одді, посиленню процесів випорожнення та усунення застою жовчі. Механізм цього ефекту пояснюється тим, що гіркоти, які містяться у деревії, викликають рефлекторне підвищення викиду холецистокініну (Габбасова Л.В., 2009).
Припустимо призначати препарати деревію для місцевого застосування — його протизапальна, дерматотонічна та бактерицидна активність можуть застосовуватися в лікуванні герпесу, фурункулів, лускатого лишаю. У народній медицині деревій вважається засобом для регулювання обміну речовин, менструації та регуляції виділення грудного молока (Фармацевтична енциклопедія).

Практичне застосування трави деревію

Рекомендовано включати деревію траву у фітозбори для терапії клімактеричного синдрому в поєднанні з липою серцелистою (квіти), конюшиною лучною (суцвіття) та чебрецем звичайним (трава) (Коноваленко И.С., 2019). Для водного екстракту деревію характерні протигрибкові та протизапальні властивості, а наявний у його складі метиловий ефір ахілілової кислоти демонструє протипухлинні властивості. Завдяки цьому в комплекс допоміжних речовин при лікуванні раку шийки матки рекомендовано включати настій трави деревію звичайного (Корепанов С.В., 2011). В експериментальному дослідженні на мишах встановлена радіомодифікуюча активність комплексу лікарських рослин, до складу якого входив деревій звичайний (Корепанов С.В., 2011), що дозволяє застосовувати фітотерапію навіть під час курсу радіотерапії.
Відвар деревію може призначатися при закрепах (Спиридонов А.В., 2012).
Настій трави деревію рекомендовано застосовувати в комплексній терапії тромбоцитопатій у геріатричній практиці. При цьому фітотерапевтичні препарати рекомендовано поєднувати з агрегантами, ангіопротекторами, інгібіторами фібринолізу та вітамінами (Ожегов А.М., 2007). Причому фітотерапію кровоспинними засобами рекомендовано проводити тривалими курсами (тривалістю до 2 міс) з частотою 2–3 р/рік (Русова Т.В., 2011).

Деревію трава: висновки

Водний настій з лікарської рослинної сировини — популярна лікарська форма. Зокрема, водний настій трави деревію залишається ефективним допоміжним засобом у лікуванні широкого спектру захворювань. Водний настій готується безпосередньо перед застосуванням, а отже, у ньому зберігається максимальна кількість біологічно активних речовин. Однак не слід забувати, що водна витяжка з лікарської рослини нестабільна та її характеристики (зокрема мікробіологічні) погіршуються при зберіганні більше 3 діб (Шаталова Т.А., 2017).