ОПТИЛАМІД^® (OPTILAMID)

Краплі очні, суспензія.

Основні фізико-хімічні властивості: однорідна суспензія білого або майже білого кольору.

Засоби, що застосовуються в офтальмології. Протиглаукомні препарати та міотичні засоби. Інгібітори карбоангідрази.

Фармакодинаміка.

Карбоангідраза (КA) — це фермент, виявлений у багатьох тканинах організму людини, у тому числі і в тканинах ока. Карбоангідраза каталізує зворотну реакцію гідратації діоксиду вуглецю та дегідратації вугільної кислоти.

Пригнічення карбоангідрази у циліарному тілі ока, знижує секрецію внутрішньоочної рідини, головним чином уповільнюючи утворення іонів бікарбонату з подальшим зменшенням транспортування натрію та рідини. У результаті відбувається зниження внутрішньоочного тиску (ВОТ), який є головним фактором ризику у патогенезі ураження зорового нерва та втрати поля зору внаслідок глаукоми. Бринзоламід — інгібітор карбоангідрази ІІ (КА-ІІ), домінуючого ізоферменту ока, — має показники in vitro IC₅₀ = 3,2 нМ та K_i = 0,13 нМ відносно КА-II.

При застосуванні бринзоламіду з аналогом простагландинів травопростом як комбінованої терапії був вивчений ефект зниження ВОТ. Після застосування травопросту протягом 4 тижнів пацієнти з ВОТ ≥ 19 мм рт. ст. додатково рандомізовано отримували бринзоламід або тимолол. Спостерігалося додаткове зниження добового значення середнього ВОТ від 3,2 до 3,4 мм рт. ст. у групі, де застосовували бринзоламід, та від 3,2 до 4,2 мм рт. ст. у групі, де застосовували тимолол. У групах бринзоламід/травопрост найчастіше спостерігалися несерйозні офтальмологічні побічні реакції, що пов'язані переважно з ознаками місцевого подразнення. Побічні ефекти були помірними та не впливали на рішення щодо завершення участі у дослідженні (див. також розділ «Побічні реакції»).

У 32 дітей віком до 6 років із діагнозом глаукома та очна гіпертензія було проведено клінічне дослідження застосування бринзоламіду. Деякі пацієнти раніше не проходили лікування з приводу ВОТ, тоді як інші пацієнти вже застосовували інші препарати для зниження ВОТ. Пацієнти, які застосовували препарати для зниження ВОТ, не припиняли застосовувати свої лікарські засоби до початку монотерапії бринзоламідом.

При лікуванні бринзоламідом педіатричних пацієнтів, які раніше не застосовували препарати для зниження ВОТ (10 пацієнтів), ефективність була аналогічною тій, що спостерігалася при застосуванні дорослим, середнє зниження ВОТ становило до 5 мм рт. ст. від початкового рівня. У пацієнтів, що раніше застосовували місцеві лікарські засоби для зниження ВОТ (22 пацієнта), у групі пацієнтів що застосовували бринзоламід, спостерігалося незначне підвищення середнього рівня ВОТ від початкового рівня.

Фармакокінетика.

Після місцевого застосування в око бринзоламід абсорбується у системний кровотік. За рахунок своєї високої спорідненості з КА-ІІ, бринзоламід активно проникає у червоні кров'яні тільця (еритроцити) і демонструє тривалий період напіврозпаду у крові (у середньому приблизно 24 тижні). У клінічній практиці відзначено утворення метаболіту N-дезетилбринзоламіду, який теж зв'язується з КА і накопичується в еритроцитах. Цей метаболіт зв'язується головним чином із КА-І у присутності бринзоламіду. У плазмі крові концентрації як бринзоламіду, так і N-дезетилбринзоламіду низькі і, як правило, нижчі за межі кількісного визначення (< 7,5 нг/мл).

Зв'язування з протеїнами плазми крові не є повним (приблизно 60%). Бринзоламід виводиться переважно нирками (приблизно 60%). Майже 20% дози виявлено у сечі у вигляді метаболіту. Бринзоламід та N-дезетилбринзоламід є домінуючими компонентами, що виводяться з сечею разом зі слідовими кількостями (< 1%) метаболітів N-дезметоксипропілу та О-дезметилу.

У ході фармакокінетичних досліджень здорові добровольці отримували бринзоламід перорально по 1 мг в капсулах 2 рази на добу протягом 32 тижнів. Для оцінки рівня системного пригнічення КА вимірювалась активність КА в еритроцитах.

Насичення бринзоламідом КА-ІІ еритроцитів було досягнуто протягом 4 тижнів (концентрація становила приблизно 20 мкМ). N-дезетилбринзоламід накопичувався в еритроцитах до досягнення стабільної концентрації, що перебувала у межах 6–30 мкМ, протягом 20–28 тижнів. Пригнічення загальної активності КА-ІІ еритроцитів у стабільних умовах становило приблизно 70–75%.

Пацієнти із помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) перорально приймали по 1 мг бринзоламіду 2 рази на добу протягом 54 тижнів. Концентрація бринзоламіду в еритроцитах через 4 тижні перебувала у межах від 20 до 40 мкМ. У стабіль­них умовах концентрація бринзоламіду та його метаболіту в еритроцитах перебувала у межах від 22 до 46,1 та від 17,1 до 88,6 мкМ відповідно.

При зменшенні кліренсу креатиніну концентрація N-дезетилбринзоламіду в еритроцитах зростала, а загальна активність КА в еритроцитах зменшувалась, але концентрація бринзоламіду в еритроцитах та активність КА-II залишались незмінними. У пацієнтів із нирковою недостатністю тяжкого ступеня пригнічення загальної активності КА було більшим, хоча воно становило менше 90% у стабільних умовах.

У дослідженнях при місцевому застосуванні в око концентрація бринзоламіду в еритроцитах за стабільних умов була такою ж, як концентрація при пероральному прийомі, але концентрація N-дезетилбринзоламіду були нижчою Активність карбоангідрази становила приблизно 40–70% від її рівня до застосування препарату.

Бринзоламід призначений як монотерапія для зниження підвищеного внутрішньоочного тиску при:

▪ очній гіпертензії,

▪ відкритокутовій глаукомі

у дорослих пацієнтів, нечутливих до бета-блокаторів, або у дорослих пацієнтів, яким бета-блокатори протипоказані, або як додаткова терапія при застосуванні бета-блокаторів або аналогів простагландинів.

▪ Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату.

▪ Відома підвищена чутливість до сульфонамідів (див. також розділ «Особливості застосування»).

▪ Ниркова недостатність тяжкого ступеня.

▪ Гіперхлоремічний ацидоз.

Спеціальних досліджень взаємодії бринзоламіду з іншими лікарськими засобами не проводили. У ході досліджень застосування бринзоламіду у комбінації з аналогами простагландинів та тимололом у вигляді очних крапель доказів несприятливої взаємодії не виявлено. При комбінованій терапії глаукоми взаємодія між препаратом бринзоламід та міотиками або агоністами адренергічних рецепторів не оцінювалася.

Бринзоламід є інгібітором карбоангідрази, і хоча препарат застосовували місцево, він абсорбується системно. Повідомлялося про порушення кислотно-лужного балансу при пероральному застосуванні інгібіторів карбоангідрази. Слід враховувати такий прояв взаємодії у пацієнтів, які застосовують бринзоламід.

Ізоферментами цитохрому Р450, що відповідають за метаболізм бринзоламіду, є CYP3A4 (головний), CYP2A6, CYP2С8 та CYP2С9. Очікується, що інгібітори CYP3A4, такі як кетоконазол, ітраконазол, клотримазол, ритонавір та тролеандоміцин, будуть пригнічувати метаболізм бринзоламіду ферментом CYP3A4. Слід бути обережними при супутньому застосуванні інгібіторів CYP3A4. Оскільки бринзоламід головним чином виводиться нирками, його накопичення є малоймовірним. Бринзоламід не є інгібітором ізоферментів цитохрому Р450.

Системна дія

Бринзоламід є інгібітором карбоангідрази сульфонамідної групи і, хоча його застосовували місцево, він абсорбується системно. Такі ж типи побічних реакцій, характерні для сульфонамідів, можуть виникнути при місцевому застосуванні. Якщо виникають ознаки серйозних побічних реакцій або підвищеної чутливості, слід припинити застосування препарату.

Повідомлялося про порушення кислотно-лужного балансу при пероральному застосуванні інгібіторів карбоангідрази. Застосування бринзоламіду недоношеним новонародженим (гестаційний вік менше 36 тижнів) або новонародженим віком до 1 тижня не вивчали. Пацієнтам зі значним ступенем недорозвиненості ниркових канальців або їх аномаліями можна застосувати бринзоламід тільки після належної оцінки співвідношення ризику та користі, оскільки існує ризик виникнення метаболічного ацидозу.

Пероральні інгібітори карбоангідрази можуть погіршити здатність виконувати завдання, що потребують розумової зосередженості та/або фізичної координації, у пацієнтів літнього віку. Бринзоламід абсорбується системно, тому такі ефекти можуть виникнути і при місцевому застосуванні.

Одночасне застосування

У пацієнтів, які приймають інгібітори карбоангідрази перорально та бринзоламід, існує імовірність посилення відомих системних побічних реакцій інгібіторів карбоангідрази. Одночасне застосування бринзоламіду та інгібіторів карбоангідрази для перорального застосування не досліджувалося, тому не рекомендується (див. також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Бринзоламід головним чином оцінювався при одночасному застосуванні з тимололом при комбінованому лікуванні глаукоми. Крім того, був вивчений ефект зниження внутрішньоочного тиску (ВОТ) при застосуванні бринзоламіду з аналогом простагландину травопростом при комбінованій терапії. Довгострокові дослідження застосування бринзоламіду з травопростом як комбінованої терапії відсутні (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Існує обмежений досвід застосування бринзоламіду пацієнтам із псевдоексфоліативною глаукомою та пігментною глаукомою. Рекомендується з обережністю призначати бринзоламід таким пацієнтам та ретельно контролювати внутрішньоочний тиск. Дослідження застосування бринзоламіду пацієнтам із закритокутовою глаукомою не проводили, тому застосування препарату таким пацієнтам не рекомендоване.

Не проводили дослідження можливого впливу бринзоламіду на функцію ендотелію рогівки у пацієнтів з ушкодженою рогівкою (зокрема у пацієнтів із низькою кількістю ендотеліальних клітин). Безпосереднього вивчення дії препарату у пацієнтів, які носять контактні лінзи, не проводили, тому при застосуванні бринзоламіду за такими пацієнтами рекомендується ретельний нагляд, оскільки інгібітори карбоангідрази можуть впливати на гідратацію рогівки, а застосування при цьому контактних лінз може підвищити ризик ушкодження рогівки. При інших ушкодженнях рогівки, наприклад, у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, також рекомендується ретельний нагляд.

Повідомлялося, що бензалконію хлорид, що зазвичай використовується як консервант в офтальмологічних препаратах, може спричиняти точкову кератопатію та/або токсичну виразкову кератопатію. Оскільки бринзоламід містить бензалконію хлорид, потрібен ретельний контроль при частому або тривалому лікуванні препаратом хворих із сухістю очей або хворих з ушкодженнями рогівки.

Застосування препарату бринзоламід пацієнтам, які носять контактні лінзи, не вивчалося. бринзоламід містить бензалконію хлорид, що може спричинити подразнення ока і, як відомо, знебарвлювати м'які контактні лінзи. Слід уникати контакту з м'якими контактними лінзами. Потрібно попередити пацієнтів про необхідність знімати контактні лінзи перед застосуванням очних крапель Оптиламід^® і зачекати 15 хв після закапування, перш ніж знову одягнути контактні лінзи.

Після припинення лікування бринзоламідом очікується, що зниження внутрішньоочного тиску триватиме протягом 5–7 днів і потенційно може виникати ефект відміни.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дані щодо застосування бринзоламіду вагітним жінкам відсутні або їх кількість обмежена. Дослідження на тваринах продемонстрували наявність токсичного впливу на репродуктивну функцію. Бринзоламід не слід призначати вагітним та жінкам репродуктивного віку, які не застосовують контрацептивні засоби.

Годування груддю

У період годування груддю не слід застосовувати Оптиламід^®, тому що препарат може проникати у грудне молоко.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Тимчасове затуманення зору або інші розлади зору чи побічні реакції з боку нервової системи (сонливість, запаморочення, порушення координації рухів) можуть негативно вплинути на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами (див. також розділ «Побічні реакції»). Якщо затуманення зору виникає під час закапування, пацієнт має зачекати, поки зір не відновиться.

Дози

При застосуванні Оптиламіду^® як монотерапії або додаткової терапії доза становить 1 краплю у кон'юнктивальний мішок ураженого ока (очей) 2 рази на добу. У деяких пацієнтів можливе досягнення кращих результатів при закапуванні 1 краплі 3 рази на добу.

У разі заміни іншого офтальмологічного протиглаукомного засобу на бринзоламід слід припинити застосування іншого засобу і розпочати застосовувати Оптиламід^® із наступного дня.

Якщо застосовувати більше одного офтальмологічного засобу місцево, інтервал між їхнім застосуванням повинен становити не менше 5 хвилин. Очні мазі слід застосовувати в останю чергу.

Якщо доза була пропущена, лікування необхідно продовжити, застосовуючи наступну дозу згідно зі схемою лікування. Доза не повинна перевищувати 1 краплі в уражене око (очі) 3 рази на добу.

Спосіб застосування

Для офтальмологічного застосування.

Рекомендується притиснути ділянку носослізного каналу або обережно закрити повіки після закапування. Це знижує системну абсорбцію лікарських засобів, введених в око, що зменшує імовірність системних побічних ефектів.

Слід добре збовтати флакон перед застосуванням препарату. Для попередження забруднення краю крапельниці та вмісту флакона необхідно дотримуватись обережності та не торкатися повік, прилеглих ділянок та інших поверхонь краєм флакона-крапельниці. Слід тримати флакон щільно закритим під час його зберігання.

Застосування пацієнтам літнього віку

Немає необхідності у коригуванні дози пацієнтам літнього віку.

Застосування при порушеннях функції печінки та нирок

Застосування Оптиламіду^® пацієнтам із печінковою недостатністю не вивчали, тому препарат не рекомендується для лікування таких пацієнтів.

Не проводилися дослідження застосування Оптиламіду^® пацієнтам із нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) або пацієнтам із гіперхлоремічним ацидозом. Оскільки бринзоламід та його основний метаболіт виводяться переважно нирками, бринзоламід протипоказаний таким пацієнтам (див. також розділ «Протипоказання»).

Діти.

Ефективність та безпека лікування бринзоламідом пацієнтів віком до 18 років не встановлені, застосування препарату таким пацієнтам не рекомендується.

Про випадки передозування не повідомлялося.

При передозуванні лікування має бути симптоматичним та підтримуючим. Можуть виникнути електролітний дисбаланс, ацидозний стан, а також можливий вплив на нервову систему. Необхідно контролювати рівень електролітів у сироватці крові (особливо калію) та рН крові.

При застосуванні бринзоламіду як монотерапії або у складі комбінованої терапії одночасно з тимололу малеатом 5 мг/мл, найчастішими побічними реакціями, пов'язаними із застосуванням препарату, про які повідомлялося, були: дисгевзія (5,8%) (гіркий або незвичний присмак, див. нижченаведений опис) та тимчасове затуманення зору (5,8%) після інстиляції, що тривало від кількох секунд до кількох хвилин.

Нижчезазначені побічні реакції оцінювалися як такі, що пов'язані із застосуванням препарату, та були класифіковані за частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), поодинокі (≥ 1/10000 до < 1/1000), одиничні (< 1/10000) або невідомі (оцінка неможлива на основі існуючих даних). У межах кожної групи побічні реакції зазначені у порядку зменшення їх ступеня тяжкості.

Інфекційні та паразитарні захворювання

Нечасто: назофарингіт, фарингіт, синусит.

Невідомо: риніт.

З боку крові та лімфатичної системи

Нечасто: зменшення кількості еритроцитів, підвищення рівня хлоридів у крові.

З боку імунної системи

Невідомо: підвищена чутливість.

З боку психіки

Нечасто: апатія, депресія, пригнічення настрою, зменшення лібідо, нічні кошмари, безсоння, нервозність.

З боку обміну речовин

Невідомо: зниження апетиту.

З боку нервової системи

Часто: дисгевзія, головний біль.

Нечасто: сонливість, порушення координації рухів, амнезія, погіршення пам'яті, запаморочення, парестезія.

Невідомо: тремор, гіпоестезія, агевзія.

З боку органів зору

Часто: блефарит, затуманення зору, подразнення ока, біль в оці, сухість очей, виділення з очей, свербіж очей, відчуття стороннього тіла в оці, гіперемія очей.

Нечасто: ерозія рогівки, кератит, точковий кератит, кератопатія, преципітати в оці, забарвлення рогівки, дефект епітелію рогівки, порушення з боку епітелію рогівки, підвищення внутрішньоочного тиску, збільшення екскавації диску зорового нерва, набряк рогівки, кон'юнктивіт, набряк ока, мейбоміаніт, диплопія, підвищена чутливість до яскравого світла, світлобоязнь, фотопсія, зниження гостроти зору, алергічний кон'юнктивіт, птеригіум, пігментація склери, астенопія, очний дискомфорт, аномальна чутливість очей, сухий кератокон'юнктивіт, гіпестезія ока, субкон'юнктивальна кіста, гіперемія кон'юнктиви, свербіж повік, утворення лусочок по краях повік, набряк повік, підвищена сльозотеча.

Невідомо: порушення з боку рогівки, порушення зору, алергічні прояви з боку очей, мадароз, порушення з боку повік, еритема повік.

З боку органів слуху

Нечасто: шум у вухах.

Невідомо: вертиго.

З боку серцево-судинної системи

Нечасто: кардіореспіраторний дистрес, стенокардія, брадикардія, нерегулярність серцевих скорочень.

Невідомо: аритмія, тахікардія, артеріальна гіпертензія, підвищений артеріальний тиск, підвищена частота серцевих скорочень, зниження артеріального тиску.

З боку дихальної системи та органів середостіння

Нечасто: задишка, гіперактивність бронхів, кашель, носова кровотеча, біль у глотці та гортані, подразнення горла, закладеність носа, застій у верхніх дихальних шляхах, надлишкова секреція носоглоткового слизу, нежить, чхання, сухість у носі.

Невідомо: бронхіальна астма.

З боку травної системи

Часто: сухість у роті.

Нечасто: езофагіт, діарея, нудота, блювання, диспепсія, біль у верхній частині живота, абдомінальний дискомфорт, дискомфорт у шлунку, метеоризм, посилення перистальтики кишечнику, розлади шлунково-кишкового тракту, гіпестезія ротової порожнини, парестезія ротової порожнини.

З боку гепатобіліарної системи

Невідомо: відхилення від норми показників печінкових проб.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Нечасто: кропив'янка, висипання, макулопапульозні висипання, генералізований свербіж, алопеція, ущільнення шкіри.

Невідомо: дерматит, еритема.

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини

Нечасто: біль у спині, спазми м'язів, міалгія.

Невідомо: артралгія, біль у кінцівках.

З боку сечовидільної системи

Нечасто: біль у ділянці нирок.

Невідомо: полакіурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Нечасто: порушення ерекції.

Загальні порушення та реакції у місці застосування

Нечасто: біль, дискомфорт у грудній клітці, астенія, відчуття втоми, дискомфорт, відчуття тривожності, дратівливість.

Невідомо: біль у грудях, периферичний набряк, нездужання, залишки лікарського засобу в оці.

Нечасто: відчуття стороннього тіла в оці.

2 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Термін придатності після першого відкриття — 28 днів.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 5 мл у ПЕТ флаконах-крапельницях з кришкою з гарантійним кільцем. По 1 флакону в картонній пачці.

За рецептом.

Фармацевтичний завод “Польфарма” С. А., Польща/

Pharmaceutical Works “Polpharma” S. A., Poland.

вул. Пельплиньска 19, 83–200, Старогард Гданьски, Польща/

19, Pelplinska Str., 83–200 Starogard Gdanski, Poland.

Лузомедікамента Сосьєдаде Текніка Фармасеутіка, С.А.

Lusomedicamenta Sociedade Tecnica Farmaceutica, S.A.

Руа Норберто де Олівейра, № 1/5, Повуа-де-Санту-Адріан, 2620–111, Португалія/

Rua Norberto de Oliveira, n. 1/5, Povoa Sto. Adriao, 2620–111, Portugal