Альгодеін (Algodein)

діючі речовини: парацетамол, кодеїну фосфат гемігідрат;

1 таблетка містить 500 мг парацетамолу та 30 мг кодеїну фосфату гемігідрату;

допоміжні речовини: натрію гідроген карбонат; повідон (К 29–32); кислота лимонна безводна; сорбітол; лактоза, моногідрат; натрію сахарин; ароматизатор лимонний; кислота аскорбінова; L-лейцин.

Таблетки шипучі.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки двоопуклі білого або кремового кольору з рискою з одного боку з лимонним запахом.

Парацетамол, комбінації без психолептиків.

Код АТХ N02B E51

Фармакодинаміка.

Альгодеїн — це анальгетик швидкої дії. Він поєднує властивості парацетамолу, який здійснює периферійну знеболювальну дію шляхом підняття больового порогу, та фосфату кодеїну, який знижує відчуття болю, діючи на ноцицептивні центри у головному мозку та пригнічуючи відповідні точки спинного мозку. Кодеїн — це знеболювальний засіб слабкої центральної дії. Він здійснює свій вплив завдяки дії на опіоїдні μ-рецептори, хоча його подібність до цих рецепторів є слабкою. Його анальгетичний ефект створюється завдяки конверсії у морфін. Кодеїн при поєднанні з іншими знеболювальними засобами, такими як парацетамол, показав свою ефективність у лікуванні гострого ноцицептивного болю.

Поєднання парацетамолу та фосфату кодеїну забезпечує значно вищу знеболювальну дію, з чітко вираженим ефектом, більш тривалим у часі, ніж дія цих окремо взятих компонентів.

Фармакокінетика.

Парацетамол і кодеїн та їх солі мають схожу абсорбцію та кінетику, що не змінюються при їх поєднанні.

Парацетамол.

Швидко і майже повністю абсорбується у кишечнику. Швидко та однорідно розподіляється у більшості тканин. Слабко зв'язується з білками плазми крові (20 — 50%). Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 30 — 60 хвилин. Період напіввиведення з плазми крові становить 2 — 3 години для дорослої людини.

Метаболізм у печінці: парацетамол має два основних шляхи метаболізму. Він виводиться з сечею у формі глюкуроніду (60 — 80%) та в формі сульфату (20 — 30%) і менше 5% — у незміненій формі. Невелика частина (менше 4%) трансформується за участю цитохрому P450 у метаболіт, який зазвичай у терапевтичних дозах виводиться, зв'язуючись із глутатіоном, при цьому його кількість може збільшуватись при серйозній інтоксикації.

Період напіввиведення парацетамолу збільшується у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів із печінковою недостатністю.

Кодеїн.

Кодеїн досить швидко абсорбується у кишечнику, максимальна концентрація досягається за 60 хвилин. Період напіврозпаду в плазмі крові становить 2 — 3 години для дорослої людини. Зв'язування з білками плазми крові слабке (приблизно 25%).

Кодеїн та його солі метаболізуються у печінці та виводяться з сечею в неактивній формі, що складається, головним чином, із похідних глюкуроніду. Вони мають мало схожості на рівні опіоїдних рецепторів.

Кодеїн та його солі приникають крізь плацентарний бар'єр; кодеїн також виділяється із грудним молоком.

Лікування гострого болю середньої інтенсивності пацієнтам віком від 12 років, який не може бути знижений іншими знеболювальними засобами, наприклад парацетамолом або ібупрофеном, без комбінації з іншими препаратами.

Підвищена чутливість до активних речовин або до будь-якого іншого компонента препарату, тяжкий ступінь ниркової недостатності, тяжкий ступінь печінкової недостатності, дихальна недостатність, тяжкий перебіг бронхіальної астми або період загострення. Не застосовувати дітям віком до 12 років; жінкам, які годують груддю; пацієнтам із підвищеним метаболізмом CYP2D6. Препарат протипоказаний пацієнтам віком до 18 років після тонзилектомії та/або аденектомії у зв'язку з підвищенням ризику виникнення синдрому обструктивного апное під час сну, що може бути небезпечним для життя.

Слід уникати одночасного прийому фосфату кодеїну та алкоголю чи лікарських засобів, які можуть пригнічувати центральну нервову систему, таких як транквілізатори, антидепресанти, інгібітори моноаміноксидази, інші наркотичні знеболювальні засоби, барбітурати, що може посилювати ефект пригнічення центральної нервової системи. Зокрема, Альгодеїн не слід приймати протягом 14 днів після припинення прийому інгібіторів моноаміноксидази.

Прийом підвищених доз парацетамолу може посилити ефект антикоагулянтів групи антагоністів вітаміну К. Прийом більше 2 г парацетамолу на добу протягом тривалого періоду може збільшити ризик кровотеч і потребує систематичного контролю показників згортання крові.

Гепатотоксичність парацетамолу посилюється при попередньому прийомі речовин, які є індукторами ферментів мікросомальної системи (барбітурати, алкоголь, рифампіцин, протиепілептичні засоби тощо).

Період напіврозпаду хлорамфеніколу може збільшуватися від 2 до 3 годин у разі одночасного прийому з парацетамолом.

Абсорбція парацетамолу може підвищуватися при одночасному прийомі з метоклопрамідом та зменшуватися при одночасному прийомі з холестираміном або активованим вугіллям.

Пероральні контрацептиви можуть збільшувати швидкість кліренсу парацетамолу.

Взаємодії при діагностичних обстеженнях.

Парацетамол може бути причиною помилки у вимірюваннях рівня глікемії за допомогою глюкозооксидази. Також він може призводити до значного підвищення рівня сечової кислоти, якщо вона вимірюється за методом редукції фосфорновольфрамової кислоти.

Пов'язані з присутністю фосфату кодеїну.

Слід з обережністю застосовувати у разі внутрішньочерепної гіпертензії.

Категорично не рекомендується прийом алкогольних напоїв під час лікування.

Для пацієнтів з хронічною дихальною недостатністю, слід враховувати можливе ускладнення у вигляді пригнічення дихальної функції.

При тривалому лікуванні або лікуванні дозами, що перевищують рекомендовані, кодеїн може викликати залежність та абстинентний синдром при різкому перериванні лікування.

Пов'язані з присутністю парацетамолу.

Слід бути обережним при виявлені ниркової або печінкової недостатності та хронічному алкоголізмі. Може збільшитися ризик гепатотоксичності у пацієнтів, які застосовують індуктори мікросомальних ферментів, наприклад барбітурати та протисудомні засоби. Людям літнього віку необхідно проводити обстеження печінки та нирок з метою раннього виявлення можливої печінкової чи ниркової недостатності.

Лікування має бути максимально короткотривалим, оскільки не можна повністю виключити роль парацетамолу в розвитку деяких анальгетичних нефропатій.

У разі дотримання дієти зі зниженим вмістом натрію слід пам'ятати, що кожна шипуча таблетка препарату містить 316 мг натрію, і враховувати це в денному раціоні.

Оскільки шипучі таблетки препарату містять лактозу, пацієнтам, що мають такі рідкісні спадкові захворювання, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення абсорбції глюкози-галактози, не слід приймати цей лікарський засіб.

Метаболізм CYP2D6.

Кодеїн метаболізується в морфін печінковим ферментом CYP2D6, його активним метаболітом. У разі дефіциту чи відсутності цього ферменту очікуваний знеболюючий ефект не досягається. Згідно з проведеними клінічними дослідженнями, до 7% населення кавказького походження може мати такий дефіцит.

Проте якщо пацієнт має швидкий або дуже швидкий метаболізм, у нього спостерігається, навіть при терапевтичній дозі, підвищений ризик розвитку небажаних ефектів внаслідок токсичності опіоїдів. Ці пацієнти швидко перетворюють кодеїн на морфін, внаслідок чого рівень морфіну в сироватці крові у них більш високий, ніж очікувалося.

Загальними симптомами інтоксикації опіоїдами є дезорієнтація, сонливість, поверхневе дихання, міоз, нудота, блювання, запори та відсутність апетиту. У тяжких випадках у пацієнтів можуть розвинутися симптоми пригнічення дихання та кровообігу, що можуть становити загрозу для життя і в дуже рідкісних випадках бути летальними. Поширюваність дуже швидкого метаболізму у населення різного походження оцінюється таким чином:

Застосування в післяопераційний період дітям.

Опубліковані дані показують, що застосування кодеїну в післяопераційний період дітям після тонзилектомії та/або аденектомії при синдромі обструктивного апное під час сну рідко викликає небажані наслідки, але вони можуть становити загрозу для життя і навіть бути причиною летального наслідку. Всі ці діти одержували кодеїн у рекомендованих дозах; проте додаткові дослідження виявили, що для цих дітей був характерним швидкий або дуже швидкий метаболізм кодеїну в морфін.

Діти, що мають порушення з боку дихальної системи.

Кодеїн не рекомендується застосовувати дітям з порушеннями з боку дихальної системи внаслідок нервово-м'язових розладів, тяжких серцевих захворювань чи захворювань дихальних шляхів, інфекцій верхніх або нижніх дихальних шляхів чи легенів, численних травм або тривалих хірургічних процедур. Ці фактори можуть погіршити симптоми токсичності морфіну.

Цей лікарський засіб містить моногідрат лактози та сорбітол. Пацієнтам, які мають такі рідкісні спадкові захворювання, як непереносимість галактози чи фруктози, дефіцит лактази Лаппа або порушення абсорбції глюкози-галактози, не слід приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Не застосовувати під час вагітності.

Годування груддю.

Препарат не слід застосовувати під час годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Слід звертати увагу на ризик виникнення сонливості при застосування цього лікарського засобу.

Альгодеїн слід застосовувати у найменшій ефективній дозі і протягом якомога коротшого терміну. Тривалість лікування не повинна перевищувати 3 дні, і якщо біль не припиняється, пацієнтам слід проконсультуватися з лікарем.

Передозування кодеїну характеризується, в першу чергу, нудотою та блюванням.

Гостре пригнічення дихальних центрів викликає ціаноз, сповільнення дихання, сонливість, висипи, свербіж, атаксію і рідше набряк легень.

У найтяжчих випадках спостерігається сповільнення частоти дихання, дихальні апное, міоз, судоми, ознаки вивільнення гістаміну: набряк обличчя, уртикарні висипання, колапс, затримка сечі.

Для дітей поріг токсичності становить 2 мг/кг за один прийом; у дорослих летальна доза оцінюється на рівні 0,5 — 1,0 г кодеїну (± 7 — 14 мг/кг).

Лікування при передозуванні кодеїну полягає в проведенні штучної вентиляції та парентеральному введенні налоксону.

У дорослих одна доза 8 — 10 г парацетамолу може викликати гепатонекроз або жовтяницю. Для дітей токсичною дозою є 120 мг/кг. Токсична доза є нижчою для пацієнтів з печінковою недостатністю і хронічним алкоголізмом.

Передозування парацетамолу в поєднанні зі зниженням рівня глутатіону більш ніж на 70% викликає утворення в збільшеній кількості гепатотоксичного метаболіту, який, за неможливості детоксикації, викликає цитоліз печінкових клітин, що може призвести до повного та необоротного некрозу.

Ранні симптоми, які можуть проявитися лише через 12 — 24 години після прийому потенційно токсичної дози, можуть включати: нудоту, блювання, анорексію, болі в животі та потовиділення.

Ураження печінки, підвищення рівня білірубіну чи печінкових трансаміназ, зниження рівня протромбіну, відхилення в метаболізмі глюкози, зниження лужного резерву та кома, що часто призводить до смерті, настають у період між 12-ою та 48-ою годиною після прийому. Некроз і печінкова недостатність виникають лише через 3 дні після передозування.

У разі підозри на передозування парацетамолу пацієнта слід негайно госпіталізувати і в максимально короткий термін слід визначити концентрацію парацетамолу в сироватці крові, починаючи з 4-ої години після прийому токсичної дози.

Показники, що перевищують 200 мкг/мл на 4-ій годині або 50 мкг/мл на 2-ій годині, асоціюються з підозрою підвищеного ризику гепатонекрозу. Якомога раніше потрібно провести стандартні функціональні обстеження печінки, які далі слід повторювати регулярно (через 24 години).

У разі передозування у максимально короткий час, тобто у перші години, необхідно спорожнити шлунок шляхом промивання шлунка чи індукції блювання. Можна почати лікування з прийому активованого вугілля, проте головним лікувальним заходом є внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну, початкова доза має становити 150 мг/кг через 30–60 хвилин, потім 50 мг/кг через 4 години і 100 мг/кг протягом наступних 16 годин. Це лікування є ефективним лише у разі, якщо його розпочато протягом 24 годин після прийому токсичної дози. Рекомендовано проводити регулярний контроль (кожні 24 години) функції печінки.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто (≥1/100, <1/10): запор.

Рідко (≥1/10000, <1/1000): нудота, блювання, диспепсія.

З боку шкіри і підшкірної клітковини.

Рідко (≥1/10000, <1/1000): висипи, еритема, кропив'янка.

З боку нервової системи.

Рідко (≥1/10000, <1/1000): астенія, атаксія, запаморочення, сонливість, судоми.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів.

Часто (≥1/1 0000, <1/1000): підвищення рівня трансаміназ.

З боку крові та лімфатичної системи.

Рідко (≥1/10000, <1/1000): тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, метгемоглобінемія.

З боку імунної системи.

Рідко (≥1/10000, <1/1000): алергічні висипи на шкірі, анафілактоїдна реакція.

Порушення психіки.

Рідко (≥1/10000, <1/1000): ейфорія.

З боку дихальних шляхів, органів грудної клітки та середостіння.

Рідко (≥1/10000, <1/1000): набряк гортані, пригнічення дихання.

Дуже рідко (<1/10000): бронхоспазм.

З боку органів зору.

Рідко (≥1/10000, <1/1000): міоз.

Термін придатності. 3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 16 таблеток у тубі, по 2 туби в картонній коробці.

За рецептом.

ТОВ «Рік-Фарм».

Вул. Басейна, 21 А, офіс 5, м. Київ, Україна.

С.М.Б. Технолоджі СА.

Зонінг Ендюстріель — Рю дю Парк Ендюстріель 39, Марш-ан-Фаменн, 6900, Бельгія.