Анальгін (Analginum)

діючі речовини: 1 таблетка містить метамізолу натрію 0,5 г;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, тальк, кальцію стеарат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, з плоскою поверхнею, рискою і фаскою.

Аналгетики та антипіретики. Код АТХ N02В В02.

Фармакодинаміка.

Анальгін (метамізол натрію) проявляє аналгетичну, жарознижуючу та протизапальну дію. Аналгетичний ефект зумовлений інгібіцією циклооксигенази (ЦОГ) та блокуванням синтезу простагландинів з арахідонової кислоти, що беруть участь у формуванні больових реакцій (брадикініни, простагландини та ін.); уповільненням проведення екстра- та пропріоцептивних больових імпульсів у центральній нервовій системі, підвищенням порога збудливості таламічних центрів больової чутливості та зменшенням реакції структур головного мозку, що відповідають за сприймання болю на зовнішні подразники. Антипіретичний ефект зумовлений зменшенням утворення і вивільнення з нейтрофільних гранулоцитів субстанцій, що впливають на теплопродукцію. Протизапальний ефект пов’язаний із пригніченням синтезу простагландинів.

Фармакокінетика.

Метамізол натрію добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Терапевтична концентрація у плазмі крові досягається приблизно через півгодини після прийому препарату. Максимальна плазмова концентрація метамізолу натрію після перорального прийому дози у 6 мг/кг маси тіла досягається через 1-1,5 години. У незначній кількості зв’язується із білками плазми крові та інтенсивно метаболізується у печінці: значна частина речовини гідролізується із утворенням 4-метиламіноантипірину, що деметилюється із утворенням фармакологічно активного 4-аміноантипірину, 50-60% якого зв’язується із білками плазми крові і ацетильована похідна речовина якого виводиться із сечею. Препарат також проникає через плаценту та у грудне молоко.

Больовий синдром різного походження: головний, зубний біль, невралгія, радикуліт, біль у м’язах, суглобах, біль під час менструації. Як допоміжний засіб для зменшення болю після хірургічних і діагностичних втручань. Гіпертермічний синдром при інфекційно-запальних захворюваннях.

Відома або підозрювана гіперчутливість до метамізолу натрію та/або до інших похідних піразолону, до інших компонентів лікарського засобу; бронхіальна астма; виражені зміни функцій печінки та нирок (порфіринового обміну); захворювання крові: анемія будь-якої етіології, цитостатична або інфекційна нейтропенія; зміна периферичного складу крові: агранулоцитоз, лейкопенія; підозра на гостру хірургічну патологію; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Якщо Ви приймаєте будь-які інші лікарські засоби, обов’язково повідомте про це лікаря!

• Рентгенконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники, пеніцилін — не слід застосовувати під час лікування метамізолом натрію.
• Хлорпромазин або інші похідні фенотіазину — можливий розвиток вираженої гіпотермії.
• Непрямі антикоагулянти, фенітоїн, глюкокортикостероїди, індометацин, ібупрофен — метамізол натрію збільшує активність цих препаратів шляхом витіснення їх зі зв’язку з білком.
• Фенілбутазон, глютетимід, барбітурати та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки — зменшується ефективність метамізолу натрію.
• Трициклічні антидепресанти, гормональні контрацептиви та алопуринол, алкоголь — можливе посилення токсичності метамізолу натрію. Метамізол натрію посилює седативну дію алкоголю.
• Інші нестероїдні протизапальні препарати − потенціюється їхня знеболювальна та жарознижувальна дія та збільшується ймовірність адитивних небажаних побічних ефектів.
• Седативні засоби та транквілізатори (сибазон, тріоксазин, валокордин), кодеїн, блокатори Н₂-рецепторів гістаміну, пропранолол — посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію.
• Сарколізин, мерказоліл, тіамазол, препарати, що пригнічують активність кісткового мозку, в т. ч. препарати золота − збільшується ймовірність гематотоксичності, в т. ч. розвитку лейкопенії.
• Метотрексат − метамізол у високих дозах може призвести до збільшення концентрації метотрексату в плазмі крові та посилення його токсичних ефектів (насамперед на травний тракт і систему кровотворення).
• Циклоспорин − знижується концентрація циклоспорину в плазмі крові.
• Сульфонамідні пероральні гіпоглікемічні препарати − можливе посилення їхньої гіпоглікемічної дії при застосуванні разом із нестероїдними протизапальними препаратами та метамізолом натрію.
• Діуретики (фуросемід) − можливе зниження діуретичного ефекту.

При застосуванні лікарського засобу необхідно контролювати склад периферичної крові (лейкоцитарну формулу). З обережністю застосовувати для лікування пацієнтів із наявністю в анамнезі захворювань нирок (пієлонефрит, гломерулонефрит), алергічних захворювань та тривалого зловживання алкоголем.

При застосуванні Анальгіну можливе забарвлення сечі в червоний колір у зв’язку з виділенням метаболіту.

Не рекомендується регулярний тривалий прийом препарату через мієлотоксичність метамізолу натрієвої солі.

Тяжкі шкірні реакції

При лікуванні метамізолом реєструвалися тяжкі шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та медикаментозну реакцію з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром), які можуть мати летальний результат.

Пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми шкірних реакцій і уважно стежити за ними.

Якщо з’являються симптоми, що вказують на ці реакції, лікування метамізолом слід відмінити і ні в якому разі не починати його повторно (див. розділ «Протипоказання»).

Протипоказаний у періоди вагітності і годування груддю (на час лікування годування груддю припинити).

Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.

Таблетки приймають після їди, запиваючи невеликою кількістю води.

Дорослим і дітям віком від 14 років зазвичай призначають по ½-1 таблетці (250-500 мг) 1-2 рази на добу.

Максимальна добова доза — 1 г.

Дітям віком від 12 до 14 років — по ½ таблетки (250 мг) 1-2 рази на добу.

Тривалість лікування становить не більше 3 днів.

Лікарський засіб не призначати дітям віком до 12 років.

Симптоми: гіпотермія, відчуття серцебиття, виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, дисфагія, задишка, шум у вухах, нудота, блювання, гастрит/гастралгія, слабкість, сонливість, марення, порушення свідомості, судомний синдром; можливий розвиток гострого агранулоцитозу, геморагічного синдрому, олігурії, анурії, гострої ниркової та печінкової недостатності, паралічу дихальної мускулатури.

Лікування: відміна лікарського засобу, індукція блювання, промивання шлунка, призначення сольових проносних, ентеросорбентів, форсований діурез, симптоматична терапія, спрямована на підтримку життєво важливих функцій. У тяжких випадках можна застосовувати гемодіаліз, гемоперфузію, перитонеальний діаліз.

При перших симптомах передозування слід негайно звернутися за медичною допомогою!

Алергічні реакції: можливі прояви реакцій гіперчутливості, в тому числі висипання на шкірі та слизових оболонках, кон’юнктивіт, свербіж, кропив’янка, ангіоневротичні набряки, бронхоспастичний синдром, анафілактичний шок.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко — синдром Стівенса — Джонсона, синдром Лаєлла; медикаментозна реакція з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром) — частота невідома.

З боку системи крові та лімфатичної системи: при тривалому застосуванні можливі агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, гранулоцитопенія.

З боку сечовидільної системи: зазвичай у пацієнтів із порушенням функції нирок та/або при застосуванні надмірних доз − транзиторна олігурія, анурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит. Забарвлення сечі у червоний колір.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: гепатит; медикаментозне ураження печінки, включаючи гострий гепатит, жовтяницю, підвищення рівнів печінкових ферментів (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).

Інші: зниження артеріального тиску.

У разі появи будь-яких небажаних реакцій необхідно припинити прийом препарату та обов’язково звернутися до лікаря.

5 років.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістерах.

Без рецепта.