0
UA | RU

ЛЕВОМАК (LEVOMAC)

Виробник:
Macleods Pharmaceuticals Ltd

Склад і форма випуску

ЛЕВОМАК
Ціни в аптеках
РечовинаКількість
Левофлоксацин500 мг
№ UA/8637/01/02 від 22.10.2018
За рецептом
ЛЕВОМАК 750
Ціни в аптеках
РечовинаКількість
Левофлоксацин750 мг
№ UA/15561/01/01 від 10.11.2016 до 10.11.2021
За рецептом
ЛЕВОМАК В/В
Ціни в аптеках
РечовинаКількість
Левофлоксацин500 мг/100 мл
№ UA/13772/01/01 від 12.08.2019
За рецептом
Ціни в аптеках
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Інструкція МОЗ

ЛЕВОМАК таблетки, вкриті оболонкою 500 мг, Macleods Pharmaceuticals Ltd (Індія)

Склад

діюча речовина: левофлоксацин;

1 таблетка містить левофлoксацину гемігідрату еквівалентно левофлоксацину 250 мг або 500 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, полісорбат 80, кросповідон, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), пропіленгліколь, діетилфталат.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, коричнево-червоного кольору, гладенькі з обох боків (250 мг);

капсулоподібної форми двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, коричнево-червоного кольору, гладенькі з обох боків (500 мг).

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Фторхінолони.

Код АТХ J01M А12.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Левофлоксацин — це синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, є S-енантіомером рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.

Механізм дії

Як антибактеріальний препарат з групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу ІV.

Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка

Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (Сmax) або площі під фармакокінетичною кривою (АUC) та мінімальною інгібуючою (пригнічувальною) концентрацією (МІК (МПК)).

Механізм резистентності

Основний механізм резистентності є наслідком мутації у генах gyr-A. In vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами.

Завдяки механізму дії зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами протибактеріальних засобів.

Межові значення

Рекомендовані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) межові значення МІК для левофлоксацину, що відділяють чутливі мікроорганізми від організмів проміжно чутливих (помірно резистентних) та проміжно чутливі від резистентних організмів, зазначені у наведеній нижче таблиці тестування МІК (мг/л).

Клінічні межові значення МІК EUCAST для левофлоксацину (версія 2.0, 2012–01–01):

Патоген Чутливі Резистентні
Enterobacteriacae ≤ 1 мг/л 2 мг/л
Pseudomonas spp. ≤ 1 мг/л 2 мг/л
Acinetobacter spp. ≤ 1 мг/л 2 мг/л
Staphylococcus spp. ≤ 1 мг/л 2 мг/л
Streptococcus pneumoniaе1 ≤ 2 мг/л 2 мг/л
Streptococcus A, B, C, G ≤ 1 мг/л 2 мг/л
Haemophilus influenzae2,3 ≤ 1 мг/л 1 мг/л
Moraxella catarrhalis3 ≤ 1 мг/л 1 мг/л
Контрольні точки, не пов’язані з видами4 ≤ 1 мг/л 2 мг/л
1. Контрольні точки левофлоксацину відносяться до лікування високими дозами.

2. Низький рівень резистентності до фторхінолонів (МІК ципрофлоксацину 0,12–0,5 мг/л) може мати місце, але немає доказів клінічного значення цієї резистентності для інфекцій дихальних шляхів, спричинених Haemophilus influenzae.

3. Штами з величинами МІК, вищими від контрольної точки чутливості, є дуже рідкісними або про них ще не повідомляли. Тести на ідентифікацію та антимікробну чутливість на будь-якому такому ізоляті слід повторити та якщо результат буде підтверджено, надіслати ізолят у відповідну лабораторію. Допоки не буде доведено клінічну відповідь для підтверджених ізолятів з МІК вище поточної контрольної точки резистентності, про них слід повідомляти як про резистентні.

4. Контрольні точки застосовують до пероральної дози від 500 мг × 1 до 500 мг × 2 і внутрішньовенної дози від 500 мг × 1 до 500 мг × 2.

Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для окремих видів і бажано отримувати локальну інформацію щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звертатися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність резистентності є такою, коли користь препарату, щонайменше для деяких типів інфекцій, є сумнівною.

Зазвичай чутливі види

Аеробні грампозитивні бактерії: Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus метицилінчутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci груп С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes.

Аеробні грамнегативні бактерії: Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae, Haemophilus para-influenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri.

Анаеробні бактерії: Peptostreptococcus.

Інші: Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Chlamidia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.

Види, щодо яких набута резистентність може бути проблемою

Аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus метицилінрезистентний*, коагулазо-негативний Staphylococcus spp.

Аеробні грамнегативні бактерії: Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens.

Анаеробні бактерії: Bacteroides fragilis.

Природно резистентні штами

Аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecium.

*Метицилінрезистентний S. aureus, з великою вірогідністю, може мати спільну резистентність до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Прийнятий перорально, левофлоксацин швидко та майже повністю всмоктується, пік концентрації у плазмі крові досягається через 1–2 години. Абсолютна біодоступність становить 99–100%.

Їжа мало впливає на всмоктування левофлоксацину.

Рівноважний стан досягається протягом 48 годин при режимі дозування 500 мг 1 або 2 рази на добу.

Розподіл. Приблизно 30–40% левофлоксацину зв’язується з білками сироватки крові. Середній об’єм розподілу левофлоксацину становить приблизно 100 л після однократної та повторюваної дози 500 мг, що вказує на широкий розподіл у тканинах організму.

Проникнення у тканини та рідини організму. Було продемонстровано проникнення левофлоксацину у слизову оболонку бронхів, бронхіальний секрет тканин легенів, альвеолярні макрофаги, легеневу тканину, шкіру (рідину пухирів), тканину простати і сечу. Проте левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну рідину.

Біотрансформація. Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять < 5% дози і виділяються з сечею. Левофлоксацин стереохімічно стабільний та не підлягає інверсії хіральної структури.

Виведення. Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення (t½) становить 6–8 годин). Виводиться переважно нирками (> 85% введеної дози).

Середній загальний кліренс левофлоксацину після одноразової дози 500 мг був 175±29,2 мл/хв.

Немає суттєвої різниці у фармакокінетиці левофлоксацину після внутрішньовенного і перорального введення, що свідчить про взаємозамінність цих шляхів введення.

Лінійність. Левофлоксацин має лінійну фармакокінетику у діапазоні від 50 до 1000 мг.

Пацієнти з нирковою недостатністю. На фармакокінетику левофлоксацину впливає ступінь порушення ниркової функції. При погіршенні функції нирок знижується ниркове виведення і кліренс, а період напіввиведення збільшується як показано у таблиці нижче.

Фармакокінетика при нирковій недостатності після одноразової пероральної дози 500 мг:

Кліренс креатиніну (мл/хв) < 20 20–49 50–80
Нирковий кліренс (мл/хв) 13 26 57
Період напіввиведення (години) 35 27 9

Пацієнти літнього віку. Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів і пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатиніну.

Гендерні відмінності. Окремий аналіз щодо пацієнтів жіночої і чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того, що ці гендерні відмінності є клінічно значущими.

Клінічні характеристики

Показання.

Препарат призначати дорослим для лікування наступних інфекцій:

• Гострий бактеріальний синусит.

• Загострення хронічного бронхіту.

• Негоспітальна пневмонія.

• Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин.

При вищезазначених інфекціях препарат слід застосовувати лише тоді, коли вважається недоцільним використовувати антибактеріальні препарати, які зазвичай рекомендуються для початкового лікування цих інфекцій.

• Пієлонефрит та ускладнені інфекції сечових шляхів.

• Хронічний бактеріальний простатит.

• Неускладнений цистит.

Препарат також може бути використаний для завершення курсу терапії у пацієнтів, у яких показано поліпшення під час початкового лікування левофлоксацином внутрішньовенно.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного використання антибактеріальних препаратів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до левофлоксацину або інших хінолонів, до будь-якого компонента препарату, епілепсія, скарги на побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування фторхінолонів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на препарат

Солі заліза, солі цинку, антациди, що містять магній та алюміній, диданозин. Всмоктування левофлоксацину значно зменшується, коли одночасно з ним приймати солі заліза або антациди, що містять магній або алюміній, або диданозин (лише для форм, які містять буферні агенти алюмінію або магнію). Одночасне застосування фторхінолонів з мультивітамінами, які містять цинк, призводить до зниження їх пероральної абсорбції. Не рекомендується приймати препарати, що містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі заліза, солі цинку, антациди, що містять магній або алюміній, або диданозин (лише для форм диданозину, які містять буферні агенти алюмінію або магнію), протягом 2 годин до/після застосування левофлоксацину. Солі кальцію мінімально впливали на пероральну абсорбцію левофлоксацину.

Сукральфат

Біодоступність таблеток левофлоксацину значно зменшується при одночасному застосуванні препарату з сукральфатом. Якщо пацієнтові необхідно отримувати як сукральфат, так і левофлоксацин, краще приймати сукральфат через 2 години після прийому левофлоксацину (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Теофілін, фенбуфен або інші подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби

Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном та нестероїдними протизапальними препаратами та іншими агентами, які зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину у присутності фенбуфену була приблизно на 13% вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину.

Пробенецид і циметидин

Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину.

Нирковий кліренс левофлоксацину знижується у присутності циметидину на 24% та пробенециду на 34%. Це тому, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак при дозах, які випробовувалися у ході дослідження, не є вірогідним, що статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значущість. Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування левофлоксацину з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам з нирковою недостатністю.

Інше

На фармакокінетику левофлоксацину при одночасному з ним застосуванні не спричиняють ніякого клінічно значущого впливу карбонат кальцію, дигоксин, глібенкламід, ранітидин.

Вплив препарату на інші лікарські засоби

Циклоспорин

Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33% при одночасному прийомі з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад варфарином) повідомлялося про підвищення коагуляційних тестів (ПЧ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) та/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, у пацієнтів, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QТ

Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QТ (наприклад протиаритмічні засоби класу ІА та III, трициклічні антидепресанти та макроліди, антипсихотичні лікарські засоби) (див. розділ «Особливості застосування» («Подовження інтервалу QТ»)).

Інші форми взаємодії

Прийом їжі

Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з харчовими продуктами. Таблетки левофлоксацину, таким чином, можна приймати незалежно від прийому їжі.

Особливості застосування.

Для метицилінрезистентного Staphylococcus aureus (MRSA) існує дуже висока імовірність спільної резистентності до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин. У зв’язку з цим левофлоксацин не рекомендований для лікування інфекцій, відомим чи підозрюваним збудником яких є MRSA, за винятком випадків, коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину.

Левофлоксацин можна застосовувати для лікування гострого бактеріального синуситу та загострення хронічного бронхіту, якщо ці інфекції були діагностовані відповідним чином.

Резистентність до фторхінолонів у Escherichia coli (найбільш частого збудника інфекцій сечовивідних шляхів) варіює у різних країнах. При призначенні фторхінолонів слід враховувати місцеву поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Тендиніт і розрив сухожиль.

При лікуванні хінолонами можуть виникати тендиніти, що можуть призводити до розриву сухожиль, включаючи ахіллове сухожилля. Тендиніти і розриви сухожиль, іноді білатеральні, можуть виникати через 48 годин після застосування левофлоксацину, і навіть через декілька місяців після припинення застосування левофлоксацину. Найбільш схильні до тендинітів і розривів сухожиль пацієнти віком від 60 років, пацієнти, які отримують добову дозу 1000 мг левофлоксацину, та при лікуванні кортикостероїдами. Добову дозу необхідно коригувати для пацієнтів літнього віку, зважаючи на кліренс креатиніну. Таким чином, необхідно проводити контроль стану пацієнтів літнього віку, призначаючи їм левофлоксацин. При підозрі на тендиніт лікування левофлоксацином слід негайно припинити та розпочати належне лікування (наприклад забезпечивши іммобілізацію сухожилля).

Захворювання, спричинені Clostridium difficile.

Діарея, особливо тяжка, стійка або з домішками крові упродовж або після лікування (включаючи декілька тижнів після лікування) левофлоксацином може бути симптомом хвороби, спричиненої Clostridium difficile, найтяжчою формою якої є псевдомембранозний коліт. При підозрі на псевдомембранозний коліт левофлоксацин слід негайно відмінити і без затримки розпочати симптоматичне та специфічне лікування (наприклад ванкоміцином). У такій ситуації протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику кишечнику.

Пацієнти зі схильністю до судом.

Хінолони можуть знижувати судомний поріг і провокувати розвиток судом. Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі.

Як і інші хінолони, препарат слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильними до судом, наприклад з уже існуючими ураженнями центральної нервової системи, при одночасній терапії фенбуфеном та подібними до нього нестероїдними протизапальними лікарськими засобами, чи ліками, що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), такими як теофілін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У випадку появи судом лікування левофлоксацином слід припинити.

Недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Пацієнти з латентною або розвинутою недостатністю активності глюкозо-6-фосфат дегідрогенази можуть мати схильність до гемолітичних реакцій, якщо їх лікувати хінолоновими антибактеріальними препаратами. Тому таким пацієнтам слід з обережністю застосовувати левофлоксацин.

Ниркова недостатність.

Левофлоксацин виводиться в основному нирками, тому для пацієнтів з нирковою недостатністю потрібна корекція дози.

Реакції гіперчутливості.

Левофлоксацин може час від часу спричиняти серйозні потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (у тому числі ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок), навіть після першого застосування. При виникненні реакцій гіперчутливості необхідно відмінити прийом левофлоксацину, звернутися до лікаря і розпочати відповідне лікування.

Тяжкі бульозні реакції.

При застосуванні левофлоксацину повідомлялось про тяжкі бульозні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. При виникненні бульозних реакцій необхідно негайно відмінити прийом левофлоксацину, звернутися до лікаря і розпочати відповідне лікування.

Зміна рівня глюкози в крові.

При застосуванні хінолонів, особливо пацієнтам з цукровим діабетом, які одночасно приймають пероральні гіпоглікемічні засоби (у тому числі глібенкламід) або інсулін, повідомлялося про зміни рівня глюкози в крові (як про гіперглікемію, так і гіпоглікемію). Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. У пацієнтів з цукровим діабетом необхідно проводити контроль рівня цукру в крові.

Профілактика реакцій фоточутливості.

Під час лікування левофлоксацином повідомлялось про реакції фоточутливості.

З метою попередження виникнення реакцій фоточутливості пацієнтам, які приймають левофлоксацин, слід уникати сонячного опромінення та УФпроменів (лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій) через можливу фотосенсибілізацію під час прийому левофлоксацину або протягом 48 годин після припинення застосування левофлоксацину.

Пацієнтам, які приймають антагоністи вітаміну K, слід контролювати показники згортання крові при одночасному прийомі левофлоксацину та антагоністів вітаміну K (варфарин) через потенційний ризик збільшення показників згортання крові (протромбіновий час/МНВ) та/або кровотечі.

Психотичні реакції.

У пацієнтів, які отримували хіноліни, включаючи левофлоксацин, спостерігалися психотичні реакції. У рідкісних випадках вони призводили до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки — іноді навіть після прийому єдиної дози левофлоксацину. У випадку, якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Подовження інтервалу QT.

При прийомі фторхінолонів повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT. Слід дотримуватися обережності при прийомі фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, щодо пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT:

  • синдром вродженого або набутого подовженого інтервалу QT;
  • при одночасному застосуванні лікарських засобів, що подовжують інтервал QT (у тому числі антиаритмічні засоби класу ІА і ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні лікарські засоби);
  • при порушенні балансу електролітів (у тому числі гіпокаліємія, гіпомагніємія);
  • захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти літнього віку і жінки більш чутливі до лікарських засобів, що подовжують інтервал QT. Тому застосовувати фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, у цій групі пацієнтів слід з обережністю.

Периферична нейропатія.

Повідомлялось про випадки сенсорної або сенсомоторної периферичної нейропатії, яка може швидко наставати, у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Прийом левофлоксацину слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, щоб попередити виникнення незворотного стану.

Гепатобіліарні розлади.

При застосуванні левофлоксацину повідомлялось про випадки некрозу печінки аж до печінкової недостатності, що загрожує життю, переважно у пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід порекомендувати припинити лікування та звернутися до свого лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або біль у ділянці живота.

Myasthenia gravis

Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, блокують нервово-м’язову передачу і можуть провокувати м’язову слабкість у пацієнтів з міастенією гравіс. При прийомі фторхінолонів у післяреєстраційному періоді повідомлялось про серйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки і необхідність застосування підтримки дихання у пацієнтів з міастенією гравіс. Левофлоксацин не рекомендовано застосовувати пацієнтам з міастенією гравіс в анамнезі.

Розлади зору.

Якщо спостерігається порушення зору або інший вплив на очі, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. розділи «Побічні реакції», «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).

Суперінфекція.

При застосуванні левофлоксацину, особливо довготривалому, можливий розвиток опортуністичних інфекцій та ріст резистентних мікроорганізмів. При розвитку вторинної інфекції необхідно вжити відповідних заходів.

Лабораторні дослідження.

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибно-позитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати на опіати за допомогою специфічних методів.

Левофлоксацин пригнічує ріст Mycobacterium tuberculosis і тому може відзначатися хибно-негативний результат при проведенні бактеріологічного дослідження у пацієнтів із туберкульозом.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Дані щодо застосування левофлоксацину вагітним жінкам обмежені.

Існують дані про дослідження на тваринах, які не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив стосовно репродуктивної токсичності. Однак через відсутність досліджень дії на організм людини і на основі експериментальних даних, які вказують на ризик пошкодження фторхінолонами суглобового хряща організму, який росте, левофлоксацин не можна призначати вагітним.

Годування груддю. Левофлоксацин протипоказаний жінкам, які годують груддю. Інформації щодо проникнення левофлоксацину у грудне молоко недостатньо, хоча інші фторхінолони екскретуються у грудне молоко. Через відсутність досліджень з участю людей і можливе ушкодження фторхінолонами суглобового хряща організму, який росте, левофлоксацин не можна призначати жінкам, які годують груддю.

Фертильність. Відомо, що левофлоксацин не призводив до розладів фертильності і репродуктивної функції у щурів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Деякі побічні реакції (наприклад запаморочення/вертиго, сонливість, порушення зору) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції і, таким чином, зумовлювати підвищений ризик у ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад при водінні автомобіля або керуванні механізмами).

Спосіб застосування та дози

Препарат приймати 1 або 2 рази на добу. Доза залежить від типу і тяжкості інфекції. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Рекомендовано продовжувати лікування препаратом принаймні протягом 48–72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

Таблетки Левомак слід ковтати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Якщо необхідно, таблетку можна розділити вздовж риски для розподілу. Приймати їх можна як разом з їжею, так і в інший час.

Стосовно дозування слід дотримуватися таких рекомендацій для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хв:

Показання Добова доза (залежно від тяжкості) Тривалість лікування (залежно від тяжкості)
Гострий бактеріальний синусит 500 мг 1 раз на добу 10–14 днів
Загострення хронічного бронхіту 500 мг 1 раз на добу 7–10 днів
Негоспітальна

пневмонія

500 мг 1–2 рази на добу 7–14 днів
Пієлонефрит 500 мг 1 раз на добу 7–10 днів
Ускладнені інфекції сечових шляхів 500 мг 1 раз на добу 7–14 днів
Неускладнений цистит 250 мг 1 раз на добу 3 дні
Хронічний бактеріальний простатит 500 мг 1 раз на добу 28 днів
Ускладнені інфекції

шкіри і м’яких тканин

500 мг 1–2 рази на добу 7–14 днів

Особливі популяції

Порушення функції нирок (кліренс креатиніну ≤ 50 мл/хв)

  Режим дозування
250 мг/24 години 500 мг/24 години 500 мг/12 годин
Кліренс креатиніну перша доза: 250 мг перша доза: 500 мг перша доза: 500 мг
50–20 мл/хв наступні: 125 мг/24 години наступні: 250 мг/24 години наступні: 250 мг/12 годин
19–10 мл/хв наступні: 125 мг/48 годин наступні: 125 мг/24 години наступні: 125 мг/12 годин
  наступні: 125 мг/48 годин наступні: 125 мг/24 години наступні: 125 мг/24 години

1Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

2Оскільки таблетка не ділиться, у випадку призначення препарату у дозі менше 250 мг слід застосовувати препарати левофлоксацину з можливістю такого дозування.

Дозування для пацієнтів із порушеною функцією печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується у печінці та виводиться переважно нирками.

Дозування для пацієнтів літнього віку. Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози.

Діти.

Препарат протипоказаний дітям віком до 18 років.

Передозування

Згідно з дослідженнями токсичності на тваринах або клінічними фармакологічними дослідженнями, проведеними при застосуванні доз, вищих за терапевтичні, найважливіші ознаки, яких слід очікувати після гострого передозування левофлоксацину, є симптоми з боку центральної нервової системи, такі як сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості і судомні напади, подовження інтервалу QT, а також шлунково-кишкові реакції, такі як нудота та ерозії слизової оболонки.

Під час постмаркетингового застосування левофлоксацину спостерігалися ефекти з боку центральної нервової системи, включаючи сплутаність свідомості, судоми, галюцинації і тремор.

У випадку передозування проводити симптоматичне лікування. Необхідно проводити моніторинг ЕКГ, оскільки існує можливість подовження інтервалу QT. Для захисту слизової оболонки шлунка можна використовувати антациди. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз і ХАПД, не є ефективними для виведення левофлоксацину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів.

Побічні реакції.

Наведена нижче інформація базується на даних клінічних досліджень і на великому післяреєстраційному досвіді левофлоксацину.

Частота визначена, виходячи з наступного умовного позначення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10 000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), невідомо (не може бути оцінено за наявними даними).

У рамках кожної частотної групи побічні реакції зазначені у порядку зменшення проявів.

Класифікація за органами і системами Часто (від ≥1/100 до Нечасто (від ≥1/1000 до Рідко (від ≥1/10000 до Невідомо (не може бути оцінено за наявними даними)  
Інфекції та інвазії   Грибкова інфекція, включаючи інфекцію, спричинену грибками роду Candida

Резистентність патогенних мікроорганізмів

   
З боку системи крові та лімфатичної системи   Лейкопенія Еозинофілія Тромбоцитопенія

Нейтропенія

Панцитопенія

Агранулоцитоз

Гемолітична анемія

З боку імунної системи     Ангіоневротичний набряк

Гіперчутливість

Анафілактичний шокa

Анафілактоїдний шокa

З боку метаболізму і харчування   Анорексія Гіпоглікемія, особливо у хворих на цукровий діабет Гіперглікемія

Гіпоглікемічна кома

З боку психіки Безсоння Тривожність

Сплутаність свідомості Нервозність

Психотичні реакції (наприклад з галюцинаціями, параноєю)

Депресія

Ажитація

Незвичні сновидіння

Нічні кошмари

Психотичні реакції із самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення або дій
З боку нервової системи Головний біль

Запаморочення

Сонливість

Тремор

Дисгевзія

Судоми

Парестезія

Периферична сенсорна нейропатія

Периферична сенсомоторна нейропатія

Паросмія, включаючи аносмію

Дискінезія

Екстрапірамідні розлади

Агевзія

Синкопе

Доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія

З боку органів зору     Порушення зору, такі як затуманення зору Тимчасова втрата зору

Увеїт

З боку органів слуху і лабіринту   Вертиго Дзвін у вухах Втрата слуху

Порушення слуху

З боку серця     Тахікардія

Відчуття серцебиття

Шлуночкова тахікардія, що може призвести до зупинки серця

Шлуночкова аритмія і піруетна тахікардія (повідомляли переважно у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT)

Подовжений інтервал QT на ЕКГ

З боку судин     Гіпотензія  
З боку дихальної системи   Диспное   Бронхоспазм

Алергічний пневмоніт

З боку шлунково-кишкового тракту Діарея

Блювання

Нудота

Біль у животі

Диспепсія

Здуття живота

Запор

  Геморагічна діарея, що у дуже рідкісних випадках може свідчити про ентероколіт, у тому числі псевдомембранозний коліт

Панкреатит

Гепатобіліарні розлади Підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТ) Підвищення білірубіну крові   Жовтяниця і тяжке ураження печінки, включаючи випадки летальної гострої печінкової недостатності, переважно у пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями

Гепатит

З боку шкіри та підшкірної тканиниb   Висипання

Свербіж

Кропив’янка

Гіпергідроз

  Токсичний епідермальний некроліз

Синдром Стівенса-Джонсона

Мультиформна еритема

Реакції фоточутливості

Лейкоцитокластичний

васкуліт

Стоматит

З боку кістково-м’язової системи   Артралгія

Міалгія

Ураження сухожилля, у тому числі тендиніт (наприклад ахіллового сухожилля)

М’язова слабкість, що може мати значення для пацієнтів із міастенією гравіс

Рабдоміоліз

Розрив сухожилля (наприклад ахіллового сухожилля)

Розрив зв’язок

Розрив м’язів

Артрит

З боку сечовидільної системи   Збільшення креатиніну в сироватці крові Гостра ниркова недостатність (наприклад внаслідок інтерстиціального нефриту)  
Загальні порушення і стани у місці введення   Астенія Пірексія Біль (у тому числі біль у спині, грудях і кінцівках)

aАнафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після першої дози.

bШкірно-слизові реакції можуть іноді виникати навіть після першої дози.

Інші побічні реакції, асоційовані із застосуванням фторхінолонів:

напади порфірії у пацієнтів із порфірією.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 5 таблеток у блістері, по 1 або 2 блістери в картонній упаковці; по 5 таблеток у блістері; по 4 блістери з’єднаних між собою, по 5 таких блістерів у картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Маклеодс Фармасьютикалс Лімітед.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Фаза IІ, Плот № 12, 15, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28 і 30, Сюрвей №366, Прем’єр Індастріал Істейт, Качигам, Даман, 396210, Індія.

ЛЕВОМАК 750 таблетки, вкриті плівковою оболонкою 750 мг, Macleods Pharmaceuticals Ltd (Індія)

Склад

діюча речовина: levofloxacin;

1 таблетка містить левофлoксацину гемігідрату еквівалентно левофлоксацину 750 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, гіпромелоза, магнію стеарат, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 400, полісорбат 80, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки продовгуватої форми, вкриті плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору, з насічками Т і 64 та лінією розлому з одного боку та лінією розлому з іншого боку.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони.

Код АТХ

J01M А12.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Левофлоксацин — це синтетичний антибактеріальний засіб групи фторхінолонів, S-енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.

Механізм дії.

Як антибактеріальний препарат групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу ІV.

Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка

Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (Сmax) чи площі під фармакокінетичною кривою (АUC) та мінімальною інгібуючою (пригнічувальною) концентрацією (МІК (МПК)).

Механізм резистентності

Основний механізм резистентності є наслідком мутації у генах gyr-A. In vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами.

Завдяки механізму дії зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами протибактеріальних засобів.

Межові значення

Рекомендовані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) межові значення МІК для левофлоксацину, що відділяють чутливі мікроорганізми від організмів проміжно чутливих (помірно резистентних) та проміжно чутливі від резистентних організмів, представлені у наведеній нижче таблиці 1 тестування МІК (мг/л).

Таблиця 1

Клінічні межові значення МІК EUCAST для левофлоксацину (20.06.2006)

Патоген Чутливі Резистентні
Enterobacteriacae ≤ 1 мг/л > 2 мг/л
Pseudomonas spp. ≤ 1 мг/л > 2 мг/л
Acinetobacter spp. ≤ 1 мг/л > 2 мг/л
Staphylococcus spp. ≤ 1 мг/л > 2 мг/л
S.pneumoniae1 ≤ 2 мг/л > 2 мг/л
Streptococcus A, B, C, G ≤ 1 мг/л > 2 мг/л
H. influenzae

M.catarrhalis2

≤ 1 мг/л > 1 мг/л
Межові значення, не пов'язані з видами3 ≤ 1 мг/л > 2 мг/л
1Межове значення МІК між чутливими та проміжно чутливими (помірно резистентними) штамами було збільшено з 1,0 до 2,0 з метою стримування росту диких штамів цього мікроорганізму, що демонструють варіабельність даного параметра. Межові значення стосуються терапії високих доз.

2Штами з величинами МІК, вищими від межового значення між чутливими та проміжно чутливими (помірно резистентними) штамами є дуже рідкісними чи про них ще не повідомлялося. Тести на ідентифікацію та протимікробну чутливість на будь-якому такому ізоляті слід повторити і, якщо результат буде підтверджено, надіслати ізолят у довідкову лабораторію.

3 Межові значення МІК, не пов'язані з видами, було визначено переважно на основі даних фармакокінетики/фармакодинаміки, вони не залежать від розподілу МІК певних видів. Їх слід використовувати лише для видів, яким не було визначено конкретне для виду межове значення, та не використовувати для видів, де тестування на чутливість не рекомендується чи для яких існує недостатньо доказів щодо сумнівних видів (Enterococcus, Neisseria, грамнегативні анаероби).

Рекомендовані CLSI (Інститутом клінічних та лабораторних стандартів, раніше NCCLS) межові значення МІК для левофлоксацину, що відділяють чутливі від проміжно чутливих організмів та проміжно чутливі від резистентних організмів, представлено у таблиці 2 тестування МІК (мкг/мл) чи диско-дифузного методу (діаметр зони [мм] з використанням диску з левофлоксацином 5 мкг).

Таблиця 2

Рекомендовані CLSI межові значення МІК та диско-дифузного методу для левофлоксацину (М100-S17, 2007)

Патоген Чутливі Резистентні
Enterobacteriacae ≤ 2 мкг/мл

≥17 мм

≥ 8 мкг/мл

≤ 13 мм

Не Enterobacteriacae ≤ 2 мкг/мл

≥17 мм

≥ 8 мкг/мл

≤ 13 мм

Acinetobacter spp. ≤ 2 мкг/мл

≥17 мм

≥ 8 мкг/мл

≤ 13 мм

Stenotrophomonas maltophilia ≤ 2 мкг/мл

≥17 мм

≥ 8 мкг/мл

≤ 13 мм

Staphylococcus spp. ≤ 1 мкг/мл

≥19 мм

≥ 4 мкг/мл

≤ 15 мм

Enterococcus spp. ≤ 2 мкг/мл

≥17 мм

≥ 8 мкг/мл

≤ 13 мм

H. influenzae

M.catarrhalis1

≤ 2 мкг/мл

≥17 мм

Streptococcus pneumoniae ≤ 2 мкг/мл

≥17 мм

≥ 8 мкг/мл

≤ 13 мм

β-гемолітичний Streptococcus ≤ 2 мкг/мл

≥17 мм

≥ 8 мкг/мл

≤ 13 мм

1 Відсутність чи рідкісне поширення резистентних штамів попередньо виключає визначення будь-яких категорій результатів, інших, ніж «чутливі». Для штамів, що дають результати, які свідчать про «нечутливу» категорію, ідентифікація організмів та результати тестів на протимікробну чутливість мають бути підтверджені довідковою лабораторією за допомогою еталонного методу розведень CLSI.

Антибактеріальний спектр

Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для вибраних видів, тому бажано отримати локальну інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність резистентності є такою, що ефективність лікарського засобу щонайменше при деяких типах інфекцій є сумнівною.

Зазвичай чутливі види

Аеробні грампозитивні бактерії

Staphylococcus aureus* метицилінчутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci, група С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae*, Streptococcus pyogenes*

Аеробні грамнегативні бактерії

Burkholderia cepacia**, Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae*, Haemophilus para- influenzae*, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae*, Moraxella catarrhalis*, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri

Анаеробні бактерії

Peptostreptococcus

Інші

Chlamydophila pneumoniae*, Chlamydophila psittaci, Chlamidia trachomatis, Legionella pneumophila*, Mycoplasma pneumoniae*, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum

Види, для яких набута (вторинна) резистентність може бути проблематичною

Аеробні грампозитивні бактерії

Enterococcus faecalis*, Staphylococcus aureus метицилінрезистентний, Staphylococcus coagulase spp.

Аеробні грамнегативні бактерії

Acinetobacter baumannii*, Citrobacter freundii*, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae*, Escherichia coli*, Morganella morganii*, Proteus mirabilis*, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa*, Serratia marcescens*

Анаеробні бактерії

Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus** , Bacteroides thetaiotamicron** , Bacteroides vulgatus**, Clostridium difficile**

* Клінічна ефективність була продемонстрована для чутливих ізолятів при затверджених клінічних показаннях.

** Природна проміжна чутливість.

Інші дані

Госпітальні інфекції, спричинені P.aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Левофлоксацин при пероральному прийомі швидко та майже повінстю всмоктується, при цьому пікова концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 години. Абсолютна біодоступність становить приблизно 100%.

Їжа майже не впливає на всмоктування левофлоксацину.

Розподіл

Приблизно 30–40% левофлоксацину зв'язується з протеїном сироватки крові. Кумулятивний ефект багатократного прийому левофлоксацину при застосуванні 500 мг 1 раз на добу практично відсутній. Існує незначний, але передбачуваний кумулятивний ефект після прийому дози 500 мг 2 рази на добу. Стабільний стан досягається протягом 3 днів.

Проникнення у тканини та рідини організму

Проникнення у слизову оболонку бронхів, бронхіальний секрет тканин легенів (БСТЛ)

Максимальна концентрація левофлоксацину у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті легенів після прийому 500 мг перорально становили 8,3 мкг/г та 10,8 мкг/мл відповідно. Ці показники досягалися протягом 1 години після прийому препарату.

Проникнення у тканини легенів

Максимальні концентрації левофлоксацину у тканинах легенів після прийому 500 мг перорально становили приблизно 11,3 мкг/г та досягалися через 4–6 годин після прийому препарату. Концентрація у легенях перевищує таку в плазмі крові.

Проникнення у вміст міхура

Максимальні концентрації левофлоксацину 4–6,7 мкг/мл у вмісті міхура досягалися через 2–4 години після прийому препарату через 3 дні прийому препарату при дозі 500 мг 1–2 рази на добу відповідно.

Проникнення у цереброспінальну (спинномозкову) рідину

Левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну рідину.

Проникнення у тканини простати

Після перорального прийому 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів середня концентрація у тканині простати досягала 8,7 мкг/г, 8,2 мкг/г та 2,0 мкг/г відповідно через 2 години, 6 годин та 24 години; середній коефіцієнт концентрацій простата/плазма становив 1,84.

Концентрація у сечі

Середня концентрація у сечі через 8–12 годин після однократного прийому перорально дози 150 мг, 300 мг чи 500 мг левофлоксацину становила 44 мг/л, 91 мг/л або 200 мг/л відповідно.

Біотрансформація

Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5% кількості препарату, що виділяється з сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним та не підлягає інверсії хіральної структури.

Виведення

Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6–8 годин). Виведення відбувається зазвичай нирками (понад 85% введеної дози).

Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального введення, що свідчить про те, що ці шляхи (пероральний та внутрішньовенний) є взаємозамінними.

Лінійність

Левофлоксацин має лінійну фармакокінетику у діапазоні 50–600 мг.

Пацієнти з нирковою недостатністю

На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а періоди напіввиведення збільшуються, як видно з таблиці 3

Таблиця 3

Кліренс креатиніну (мл/хв) < 20 20–40 50–80
Нирковий кліренс (мл/хв) 13 26 57
Період напіввиведення (години) 35 27 9

Пацієнти літнього віку

Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов'язаних із кліренсом креатиніну.

Гендерні відмінності

Окремий аналіз щодо пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі пацієнта. Не існує доказів того, що ці гендерні відмінності є клінічно значущими.

Клінічні характеристики

Показання

Інфекції, спричинені чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами: гострий синусит, пневмонія, ускладнені та неускладнені інфекції сечовидільного тракту (у тому числі пієлонефрит), ускладнені інфекції шкіри і м`яких тканин, нозокоміальна пневмонія, негоспітальна пневмонія.

Протипоказання

Підвищена чутливість до левофлоксацину або інших хінолонів, до будь-якого компонента препарату, епілепсія, скарги на побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолонів. Період вагітності або годування груддю. Дитячий вік.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Вплив інших лікарських засобів на препарат

Солі заліза, антациди, що містять магній та алюміній

Всмоктування левофлоксацину значно зменшується, коли одночасно з таблетками левофлоксацину приймати солі заліза та антациди, що містять магній чи алюміній. Препарат слід приймати не менше ніж за 2 години до чи через 2 години після прийому препаратів, що містять двовалентні або тривалентні катіони, таких як солі заліза чи антациди, що містять магній чи алюміній (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Не було виявлено взаємодії з карбонатом кальцію.

Сукральфат

Біодоступність таблеток левофлоксацину значно зменшується при одночасному застосуванні препарату з сукральфатом. Якщо пацієнтові необхідно отримувати як сукральфат, так і левофлоксацин, краще приймати сукральфат через 2 години після прийому левофлоксацину (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Теофілін, фенбуфен або інші подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби

Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном та нестероїдними протизапальними препаратами та іншими лікарськими засобами, які зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину у присутності фенбуфену була приблизно на 13% вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину.

Пробенецид і циметидин

Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину.

Нирковий кліренс левофлоксацину знижується у присутності циметидину на 24% та на 34% у присутності пробенециду. Це тому, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак малоймовірно, що при дозах, які випробовувалися у ході дослідження, статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значущість. Слід з обережністю одночасно призначати левофлоксацин з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам з нирковою недостатністю.

Інша інформація

На фармакокінетику левофлоксацину при одночасному з ним застосуванні не спричиняють ніякого клінічно значущого впливу карбонат кальцію, дигоксин, глібенкламід, ранітидин.

Вплив препарату на інші лікарські засоби

Циклоспорин

Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33% при одночасному прийомі з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад варфарином) повідомлялося про підвищення коагуляційних тестів (ПЧ/ міжнародне нормалізаційне співвідношення) та/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, у пацієнтів, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QТ

Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QТ (наприклад протиаритмічні засоби класу ІА та III, трициклічні антидепресанти та макроліди, антипсихотичні лікарські засоби) (див. розділ «Особливості застосування» (Подовження інтервалу QТ)).

Інші форми взаємодії

Прийом їжі

Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з харчовими продуктами. Таблетки левофлоксацину можна приймати незалежно від прийому їжі.

Інша інформація

Не відмічається ніякого клінічно значущого впливу на фармакокінетику левофлоксацину при прийомі левофлоксацину разом з такими лікарськими засобами, як карбонат кальцію, дигоксин, глібенкламід, ранітидин.

Не рекомендується застосування левофлоксацину одночасно з алкоголем.

При одночасному застосуванні із глюкокортикоїдами підвищується ризик розвитку розриву сухожилля.

Особливості застосування

При нозокоміальних інфекціях, спричинених Ps. аeruginosa, та у разі тяжких випадків пневмококової пневмонії може бути потрібна комбінована терапія.

Метицилінрезистентний золотистий стафілокок (МРЗС) резистентний до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, тому левофлоксацин не рекомендується призначати для лікування інфекцій, спричинених МРЗС, за винятком випадків, коли підтверджено чутливість мікроорганізму до левофлоксацину.

Найчастіше збудником інфекцій сечовивідних шляхів може бути резистентна до левофлоксацину E. сoli, що слід взяти до уваги, призначаючи левофлоксацин пацієнтам із захворюваннями сечовидільних шляхів.

Тендиніт і розрив сухожиль.

При лікуванні хінолонами можливі тендиніти, що можуть призводити до розриву сухожиль, включаючи ахіллове сухожилля. Тендиніти і розриви сухожиль, іноді білатеральні, можуть виникати через 48 годин після застосування левофлоксацину і навіть через декілька місяців після припинення застосування левофлоксацину. Найбільш схильні до тендинітів і розривів сухожиль пацієнти віком від 60 років, пацієнти, які отримують добову дозу 1000 мг левофлоксацину, та пацієнти, які лікуються кортикостероїдами. Добову дозу необхідно коригувати пацієнтам літнього віку зважаючи на кліренс креатиніну. Таким чином, необхідно проводити контроль стану пацієнтів літнього віку, призначаючи їм левофлоксацин. При підозрі на тендиніт лікування левофлоксацином слід негайно припинити та розпочати належне лікування (наприклад, забезпечивши іммобілізацію сухожилля).

Захворювання, спричинені Clostridium difficile.

Діарея, особливо тяжка, стійка або з домішками крові упродовж або після лікування (включаючи декілька тижнів після лікування) левофлоксацином, може бути симптомами хвороби, спричиненої Clostridium difficile, найбільш тяжкою формою якої є псевдомембранозний коліт. При підозрі на псевдомембранозний коліт левофлоксацин слід негайно відмінити і без затримки розпочати симптоматичне та специфічне лікування (наприклад, ванкоміцином). В такій ситуації протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику кишечнику.

Пацієнти із схильністю до судом.

Хінолони можуть знижувати судомний поріг і провокувати розвиток судом. Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі.

Як і інші хінолони, препарат слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, наприклад, із уже існуючими ураженнями центральної нервової системи, при одночасній терапії фенбуфеном та подібними до нього нестероїдними протизапальними препаратами або лікарськими засобами, що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), такими як теофілін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі появи судом лікування левофлоксацином слід припинити.

Недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Пацієнти з латентною або розвинутою недостатністю активності глюкозо-6-фосфат дегідрогенази можуть мати схильність до гемолітичних реакцій, якщо їх лікують хінолоновими антибактеріальними препаратами. Тому даним пацієнтам слід з обережністю застосовувати левофлоксацин.

Ниркова недостатність.

Левофлоксацин виводиться в основному нирками, тому пацієнтам з нирковою недостатністю потрібна корекція дози.

Реакції гіперчутливості.

Левофлоксацин може час від часу спричиняти серйозні потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (в тому числі ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок), навіть після першого застосування. При виникненні реакцій гіперчутливості необхідно відмітити прийом левофлоксацину, звернутися до лікаря і розпочати відповідне лікування.

Тяжкі бульозні реакції.

При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про тяжкі бульозні реакції, такі як синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. При виникненні бульозних реакцій необхідно негайно відмітити прийом левофлоксацину, звернутися до лікаря і розпочати відповідне лікування.

Зміна рівня глюкози в крові.

При застосуванні хінолонів, особливо у хворих на цукровий діабет, які одночасно приймають пероральні гіпоглікемічні засоби (у тому числі глібенкламід) або інсулін повідомлялося про зміни рівня глюкози в крові (як про гіперглікемію, так і гіпоглікемію). Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. Хворим на цукровий діабет необхідно проводити контроль рівня цукру в крові.

Профілактика реакцій фоточутливості.

Під час лікування левофлоксацином повідомлялося про реакції фоточутливості.

З метою попередження виникнення реакцій фоточутливості пацієнтам, які приймають левофлоксацин, слід уникати сонячного опромінення та дії УФ–променів (лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій) через можливу фотосенсибілізацію під час прийому левофлоксацину або протягом 48 годин після припинення застосування левофлоксацину.

Пацієнтам, які приймають антагоністи вітаміну K, слід контролювати показники згортання крові при одночасному прийомі левофлоксацину та антагоністів вітаміну K (варфарин) через потенційний ризик збільшення показників згортання крові (протромбіновий час/міжнародне нормалізоване відношення) та/або кровотечі.

Психотичні реакції.

У пацієнтів, які отримували хінолони, включаючи левофлоксацин, спостерігалися психотичні реакції. У рідкісних випадках вони призводили до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді навіть після прийому єдиної дози левофлоксацину. Якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та вжити відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Подовження інтервалу QT.

При прийомі фторхінолонів повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT. Слід дотримуватись обережності при прийомі фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як:

  • синдром вродженого або набутого подовженого інтервалу QT;
  • одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QT (у тому числі антиаритмічних засобів класу ІА і ІІІ, трициклічних антидепресантів, макролідів, антипсихотичних лікарських засобів);
  • порушення балансу електролітів (у тому числі гіпокаліємія, гіпомагніємія);
  • захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти літнього віку і жінки більш чутливі до лікарських засобів, що подовжують інтервал QT. Тому застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, цій групі пацієнтів слід з обережністю.

Периферична нейропатія.

Повідомлялося про випадки сенсорної чи сенсомоторної периферичної нейропатії, що може швидко наставати, у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Прийом левофлоксацину слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, щоб попередити виникнення необоротного стану.

Гепатобіліарні розлади.

При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про випадки некрозу печінки аж до печінкової недостатності, що загрожує життю, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід порекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі симптоми хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або біль у ділянці живота.

Miастенія гравіс

Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, блокують нервово-м'язову передачу і можуть провокувати м'язову слабкість у пацієнтів з міастенією гравіс. При прийомі фторхінолонів повідомлялося про тяжкі побічні реакції, включаючи летальні, і необхідність застосовування підтримки дихання у пацієнтів з міастенією гравіс. Левофлоксацин не рекомендовано застосовувати пацієнтам з міастенією гравіс в анамнезі.

Розлади зору.

Якщо спостерігається порушення зору або інший вплив на очі, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. розділи «Побічні реакції», «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).

Суперінфекція.

При застосуванні левофлоксацину, особливо довготривалому, можливий розвиток опортуністичних інфекцій та ріст резистентних мікроорганізмів. При розвитку вторинної інфекції необхідно вжити відповідних заходів.

Лабораторні дослідження.

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибно-позитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати на опіати за допомогою більш специфічних методів.

Левофлоксацин пригнічує ріст Mycobacterium tuberculosis, і тому може відмічатися хибно-негативний результат при проведенні бактеріологічного дослідження у пацієнтів з туберкульозом.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Через відсутність досліджень і можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, препарат протипоказано призначати вагітним та жінкам, які годують груддю. Якщо під час лікування препаратом діагностується вагітність, про це слід повідомити лікаря.

Застосування препарату у період вагітності або годування груддю протипоказано.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У деяких пацієнтів застосування левофлоксацину може спричинити головний біль, запаморочення/вертиго, сонливість, безсоння, порушення зору, сплутаність свідомості, тому під час прийому препарату слід утримуватися від керування автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Препарат приймають 1 раз на добу. Доза залежить від типу і тяжкості інфекції. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Рекомендовано продовжувати лікування препаратом принаймні протягом 48–72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

Таблетки Левомак 750 слід ковтати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Приймати їх можна як разом з їжею, так і в інший час.

Таблиця 4

Дозування для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хв

Показання Добова доза Тривалість лікування
Негоспітальна пневмонія 750 мг 7–14 днів
Нозокоміальна пневмонія 750 мг 7–14 днів
Гострий бактеріальний синусит 750 мг 5 днів
Ускладнені інфекції шкіри і м`яких тканин 750 мг 7–14 днів
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів включно з пієлонефритом 750 мг 5 днів

Таблиця 5

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну менше 50 мл/хв

Дозування за умови нормальної ниркової функції Кліренс креатиніну 20 до 49 мл/хв Кліренс креатиніну 10 до 19 мл/хв Гемодіаліз або хронічний амбулаторний перитонеальний діаліз (ХАПД)
750 мг кожні 24 години 750 мг кожні 48 годин 750 мг початкова доза, потім по 500 мг кожні 48 годин 750 мг початкова доза, потім по 500 мг кожні 48 годин

Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу додаткові дози не потрібні.

У разі необхідності отримання меншого дозування слід застосовувати левофлоксацин в іншій лікарській формі.

Пацієнти з порушеною функцією печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці та виводиться переважно нирками.

Пацієнти літнього віку. Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози.

Діти.

Дітям протипоказано застосовувати препарат, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

Передозування.

Симптоми: запаморочення, порушення/сплутаність свідомості, судомні напади, тремор, подовження інтервалу-QT; реакції з боку травного тракту, такі як нудота та ерозія слизових оболонок, посилення проявів інших побічних реакцій. У випадках передозування необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи ЕКГ.

Лікування: симптоматична терапія. У разі гострого передозування призначається промивання шлунка. Для захисту слизової шлунка застосовують антацидні засоби.

Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів.

Побічні реакції

Інфекції та інвазії: грибкові інфекції, включаючи гриби роду Candida, проліферація інших резистентних мікроорганізмів.

З боку системи крові: лейкопенія, еозинофілія, нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія; тромбоцитопенія, яка може спричинити підвищену схильність до крововиливів або кровотеч.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний/ анафілактоїдний шок, ангіоневротичний набряк (див. розділ «Особливості застосування»); анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після застосування першої дози.

З боку метаболізму: анорексія; гіпоглікемія, особливо у хворих на цукровий діабет (див. розділ «Особливості застосування»); гіперглікемія; гіпоглікемічна кома. Ознаками гіпоглікемії можуть бути підвищений апетит, нервозність, потіння, тремтіння кінцівок.

З боку психіки: безсоння, ажитація, сплутаність свідомості, нервовість, психотичні розлади (у т. ч. галюцинації, параноя), депресія, тривожність, неспокій, стани страху, патологічні сновидіння, нічні марення; психотичні реакції з самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, тремор, дисгевзія, судоми, парестезія, периферична сенсорна чи сенсомоторна нейропатія, знижене відчуття дотику; паросмія, включаючи аносмію; агевзія; екстрапірамідні розлади; інші порушення координації рухів також під час ходьби; непритомність; доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.

З боку органів зору: зорові порушення, затуманення зору, тимчасова втрата зору.

З боку органів слуху: вертиго, шум у вухах, порушення слуху, втрата слуху.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, відчуття серцебиття; шлуночкова тахікардія, що може призводити до зупинки серця; шлуночкові аритмія і аритмія типу torsade de pointes (переважно у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT); подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділ «Особливості застосування» (Подовження інтервалу QT) та розділ «Передозування»), артеріальна гіпотензія, алергічний васкуліт, колапс.

З боку дихальної системи: задишка, бронхоспазм, алергічний пневмоніт.

З боку травного тракту: діарея, нудота, блювання, біль у животі, диспепсія, здуття живота, запор; діарея геморагічна, що може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт; панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення показників печінкових ензимів (аланінтрансаміназа/аспартатрансаміназа, лужна фосфатаза, гамма-глутамілтранспептидаза, підвищення білірубіну, гепатит, жовтяниця та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкіри та підшкірних тканин: висипання, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз, ексудативна мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, реакції фоточутливості, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання, лейкоцитопластичний васкуліт, стоматит. Такі реакції можуть з'явитися вже після першої дози та протягом кількох хвилин або годин після прийому.

З боку кістково-м'язової системи: артралгія; міалгія; ураження сухожиль (див. розділ «Особливості застосування), у тому числі їх запалення (тендиніт) (наприклад ахіллового сухожилля); м'язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію гравіс; рабдоміоліз; розрив сухожилля, зв'язок, м'язів; артрит.

З боку сечовидільної системи: підвищені показники креатиніну в сироватці крові, гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

Загальні розлади: астенія, загальна слабкість, підвищення температури тіла, біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках), як і при застосуванні інших фторхінолонів, можливі напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 10 блістерів у картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Маклеодс Фармасьютикалс Лімітед.

Місцезнаходження

Віледж Тхеда, ПО Лодхімайра, Техсіл Бадді, Дістрікт Солан, Хімачал Прадеш, 174101, Індія.

ЛЕВОМАК В/В розчин для інфузій 500 мг/100 мл, Macleods Pharmaceuticals Ltd (Індія)

Склад

діюча речовина: levofloxacin;

100 мл розчину містять левофлоксацину гемігідрату у перерахуванні на безводний 100% левофлоксацин 500 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію едетат, кислота хлористоводнева розведена, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина від жовтого до зеленувато-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТХ J01M A12.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Левофлоксацин — синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, S-енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.

Механізм дії. Як антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу ІV.

Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка. Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (Сmax) чи площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (АUC) та мінімальної інгібуючої (пригнічувальної) концентрації (МІК (МПК)).

Механізм резистентності. Основний механізм резистентності є наслідком мутації у генах gyr-A. In vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами.

Завдяки механізму дії зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних засобів.

Інші дані. Госпітальні інфекції, спричинені P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Немає суттєвої різниці між фармакокінетикою левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосування.

Після внутрішньовенного введення препарат накопичується у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті тканини легенів (концентрація у легенях перевищує таку у плазмі крові), сечі. У спинномозкову рідину левофлоксацин потрапляє погано.

Розподіл

Приблизно 30–40% левофлоксацину зв’язується з протеїном сироватки крові. Кумулятивний ефект левофлоксацину при застосуванні 500 мг 1 раз на добу при багаторазовому застосуванні майже відсутній. Існує незначний, але передбачуваний кумулятивний ефект після застосування доз по 500 мг 2 рази на добу. Стабільний стан досягається протягом 3 днів.

Проникнення у тканини та рідини організму

Проникнення у слизову оболонку бронхів, бронхіальний секрет тканин легенів (БСТЛ)

Максимальна концентрація левофлоксацину у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті легенів після застосування 500 мг перорально становила 8,3 мкг/г та 10,8 мкг/мл відповідно. Ці показники досягалися протягом однієї години після прийому препарату.

Проникнення у тканини легенів

Максимальна концентрація левофлоксацину у тканинах легенів після застосування 500 мг перорально становила приблизно 11,3 мкг/г та досягалася через 4–6 годин після застосування препарату. Концентрація у легенях перевищує таку у плазмі крові.

Проникнення у вміст пустули

Максимальна концентрація левофлоксацину 4–6,7 мкг/мл у вмісті пустули досягалася через 2–4 години після застосування препарату через 3 дні застосування препарату при дозах 500 мг 1 або 2 рази на добу відповідно.

Проникнення у цереброспінальну (спинномозкову) рідину

Левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну рідину.

Проникнення у тканини простати

Після застосування 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів середня концентрація у тканині простати досягала 8,7 мкг/г, 8,2 мкг/г та 2 мкг/г відповідно через 2 години, 6 годин та 24 години; середній коефіцієнт концентрацій простата/плазма становив 1,84.

Концентрація у сечі

Середня концентрація у сечі через 8–12 годин після разового прийому перорально дози 150 мг, 300 мг або 500 мг левофлоксацину становила 44 мг/л, 91 мг/л або 200 мг/л відповідно.

Біотрансформація

Левофлоксацин метаболізується незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин-N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5% кількості препарату, що виділяється із сечею. Левофлоксацин — стереохімічно стабільний та не підлягає інверсії хіральної структури.

Виведення

Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6–8 годин). Виведення відбувається зазвичай нирками (понад 85% введеної дози).

Немає суттєвої різниці у фармакокінетиці левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосування, що свідчить про те, що ці шляхи (пероральний та внутрішньовенний) є взаємозамінними.

Лінійність

Левофлоксацин має лінійну фармакокінетику у діапазоні 50–600 мг.

Пацієнти з нирковою недостатністю

На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а період напіввиведення збільшується, як видно з нижченаведеної таблиці:

Кліренс креатиніну (мл/хв) < 20 20–40 50–80
Нирковий кліренс (мл/хв) 13 26 57
Період напіввиведення (години) 35 27 9

Пацієнти літнього віку

Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатиніну.

Гендерні відмінності

Окремий аналіз щодо пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того, що гендерні відмінності є клінічно значущими.

Клінічні характеристики

Показання.

Левофлоксацин, розчин для інфузій призначений для лікування таких інфекційних захворювань у дорослих:

  • негоспітальна пневмонія;
  • ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин

(стосовно вищевказаних інфекційних захворювань левофлоксацин слід призначати лише у випадках недостатньої ефективності інших антибактеріальних лікарських засобів, які переважно застосовують для початкового лікування даних інфекцій);

  • пієлонефрит та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
  • хронічний бактеріальний простатит.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання.

Левофлоксацин не слід призначати в таких випадках:

  • підвищена чутливість до левофлоксацину або до інших хінолонів чи до будь-яких інших компонентів лікарського засобу;
  • побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолонів;
  • епілепсія;
  • дитячий вік (до 18 років);
  • період вагітності або годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на препарат

Теофілін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні засоби

Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порогу при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, нестероїдними протизапальними засобами та іншими агентами, що зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину за наявності фенбуфену була приблизно на 13% вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину.

Пробенецид і циметидин

Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується за наявності циметидину на 24% та пробенециду на 34%, оскільки обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Слід обережно застосовувати левофлоксацин одночасно з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам із нирковою недостатністю.

Інша інформація

Клінічні дослідження фармакології продемонстрували, що на фармакокінетику левофлоксацину не було ніякого клінічно значущого впливу при прийомі левофлоксацину разом з такими лікарськими засобами: карбонат кальцію, дигоксин, глібенкламід, ранітидин.

Вплив препарату на інші лікарські засоби

Циклоспорин

Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33% при одночасному застосуванні з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарином) повідомлялося про підвищення показників коагуляційних тестів (ПЧ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) та/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, пацієнтам, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції.

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT

Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти та макроліди).

Інша значуща інформація

Не відзначається впливу левофлоксацину на фармакокінетику теофіліну (який є маркерним субстратом для ферменту CYP1A2), що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.

Особливості застосування.

Пацієнтам, у яких в анамнезі спостерігалися серйозні побічні реакції на лікарські засоби групи хінолонів або фторхінолонів (див. розділ «Побічні реакції»), слід уникати застосування левофлоксацину. Лікування таких пацієнтів левофлоксацином можливе лише після ретельної оцінки співвідношення користі застосування до ризиків та за відсутності альтернативних варіантів лікування (див. розділ «Протипоказання»).

Необхідно зважити користь від лікування левофлоксацином, особливо у випадках інфекцій легкого ступеня тяжкості, згідно з інформацією, що викладена у розділі «Особливості застосування».

Пролонговані, інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні небажані реакції на лікарський засіб

У пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від їхнього віку і наявності факторів ризику, спостерігалися дуже рідкісні випадки пролонгованих (впродовж місяців або років), інвалідизуючих та потенційно незворотних серйозних небажаних реакцій на лікарський засіб, що впливають на різні, іноді множинні системи організму (м’язово-скелетну, нервову систему, психіку, органи чуття). Застосування левофлоксацину необхідно негайно припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної небажаної реакції, пацієнтам слід порадити звернутися до лікаря.

Метицилінрезистентний золотистий стафілокок (MRSA)

Дуже імовірно, що метицилінрезистентний золотистий стафілокок має перехресну резистентність до фторхінолонів, у тому числі до левофлоксацину. Тому левофлоксацин не рекомендується застосовувати для лікування відомих або підозрюваних MRSA інфекцій, за винятком випадків, коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину.

Резистентність E. coli

Резистентність E. сoli, найпоширенішого збудника інфекцій сечових шляхів, до фторхінолонів варіює у різних країнах Європейського Союзу. Під час призначення левофлоксацину лікарям слід враховувати місцеву поширеність резистентності E. coli до фторхінолонів.

Аневризма і розшарування аорти

Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик розвитку аневризми або розшарування аорти при застосуванні фторхінолонів, особливо у пацієнтів літнього віку. Тому антибіотики із групи фторхінолонів повинні застосовуватися лише після ретельної оцінки співвідношення користь–ризик та після розгляду можливості застосування інших варіантів лікування у пацієнтів з аневризмою/розшаруванням аорти, пацієнтів із наявністю випадків аневризми аорти у сімейному анамнезі та пацієнтів із факторами ризику чи станами, що можуть зумовити розвиток аневризми/розшарування аорти (наприклад, синдром Марфана, судинний синдром Елерса-Данлоса, артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія та атеросклероз).

У випадку виникнення раптового абдомінального болю, болю у грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися за невідкладною медичною допомогою.

Тривалість введення

Рекомендована тривалість введення становить щонайменше 60 хв для 500 мг розчину для інфузій препарату. Стосовно офлоксацину відомо, що під час інфузій можуть відзначатися тахікардія та тимчасове збільшення артеріального тиску. У рідкісних випадках може спостерігатися, як наслідок, раптове зниження артеріального тиску, циркуляторний колапс. Якщо під час введення левофлоксацину (l-ізомеру офлоксацину) спостерігається виражене зниження артеріального тиску, слід негайно припинити введення препарату.

Тендиніт та розриви сухожиль

Рідко можуть траплятися випадки тендиніту. Найчастіше це стосується ахіллового сухожилля та може призвести до розриву сухожилля. Тендиніти і розриви сухожиль, іноді білатеральні, можуть виникати через 48 годин після застосування левофлоксацину і навіть через кілька місяців після припинення застосування левофлоксацину. Найбільш схильні до тендинітів і розривів сухожиль пацієнти віком від 60 років, пацієнти, які отримують добову дозу 1000 мг левофлоксацину, а також пацієнти, яких лікують кортикостероїдами. Пацієнти, які перенесли трансплантацію, мають підвищений ризик розвитку тендиніту, тому рекомендується з обережністю застосовувати фторхінолони даній популяції. Добову дозу необхідно коригувати для пацієнтів літнього віку, зважаючи на кліренс креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Необхідно контролювати стан пацієнтів літнього віку, якщо їм призначено левофлоксацин. Пацієнтам слід проконсультуватися з лікарем, якщо вони спостерігають симптоми появи тендиніту. При підозрі на тендиніт лікування препаратом слід негайно припинити та розпочати належне лікування (наприклад, забезпечивши іммобілізацію сухожилля).

Захворювання, спричинені Clostridium difficile

Діарея, особливо у тяжких випадках, персистуюча та/чи геморагічна, під час або після лікування препаратом (включаючи декілька тижнів після лікування), може бути симптомом хвороби, спричиненої Clostridium difficile, найбільш тяжкою формою якої є псевдомембранозний коліт. Ступінь тяжкості CDAD варіює від слабкого до стану, що може загрожувати життю. Важливо враховувати цей діагноз у пацієнтів, у яких розвивається серйозна діарея під час або після лікування левофлоксацином. Якщо виникає підозра на псевдомембранозний коліт, слід негайно припинити інфузію препарату та одразу розпочати відповідне лікування. Засоби, що пригнічують моторику кишечнику, протипоказані у цій клінічній ситуації.

Пацієнти, схильні до судом

Хінолони можуть знижувати судомний поріг і спричинити судоми. Препарат протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі. З надзвичайною обережністю слід застосовувати препарат (як і інші хінолони) пацієнтам, схильним до судом, зокрема пацієнтам із попередніми ураженнями центральної нервової системи, або при одночасному прийомі лікарських засобів, що знижують церебральний судомний поріг, таких як теофілін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У випадку появи судом лікування левофлоксацином слід припинити.

Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Пацієнти з латентними або наявними дефектами активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази схильні до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолонів, тому левофлоксацин їм слід застосовувати з обережністю та моніторити можливе виникнення гемолізу.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, потрібна корекція дози для хворих з ослабленою функцією нирок (нирковою недостатністю).

Реакції підвищеної чутливості

Левофлоксацин може час від часу спричиняти серйозні, потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (наприклад, ангіоневротичний набряк, аж до анафілактичного шоку) після застосування початкової дози (див. розділ «Побічні реакції»). У цьому випадку пацієнтам слід негайно припинити лікування і звернутися до лікаря.

Дисглікемія

Як і при застосуванні інших хінолонів, зафіксовано випадки коливання рівня глюкози у крові, включаючи випадки гіперглікемії та гіпоглікемії, особливо у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які отримували супутню терапію гіпоглікемічними пероральними засобами (наприклад. глібенкламідом) або інсуліном. Зафіксовано випадки гіпоглікемічної коми. Рекомендується ретельний нагляд за рівнем глюкози в крові у пацієнтів, хворих на цукровий діабет.

Профілактика фотосенсибілізації

Хоча фотосенсибілізація виникає дуже рідко при прийомі левофлоксацину, з метою її уникнення пацієнтам не рекомендується піддаватися дії сильних сонячних променів або штучного УФ-випромінювання (наприклад, лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій) під час прийому левофлоксацину та протягом 48 годин після припинення застосування препарату.

Пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну К

З огляду на можливе збільшення показників коагуляційних тестів (ПЧ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) та/або кровотечі у пацієнтів, які приймали препарат у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад, із варфарином), за коагуляційними тестами слід спостерігати, якщо ці лікарські засоби застосовують одночасно (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Психотичні реакції

Повідомляли про психотичні реакції у пацієнтів, які приймають хінолони, включаючи левофлоксацин. У рідкісних випадках вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді лише після прийому однієї дози левофлоксацину. Якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та вжити відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Подовження інтервалу QT

Слід з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, пацієнтам із відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як:

  • вроджений синдром подовження інтервалу QT;
  • супутнє застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні засоби);
  • нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
  • хвороба серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти літнього віку та жінки молодшого віку можуть бути більш чутливими до лікарських засобів, які подовжують інтервал QT, тому необхідно дотримуватися обережності при застосуванні фторхінолонів, у тому числі левофлоксацину, таким категоріям пацієнтів (див. розділи «Спосіб застосування та дози» «Пацієнти літнього віку»; «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції», «Передозування»).

Периферична нейропатія

Повідомлялося про сенсорну або сенсомоторну периферичну нейропатію, яка може розвиватися дуже швидко, у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Прийом левофлоксацину слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, щоб попередити виникнення необоротного стану.

Гепатобіліарні порушення

Повідомлялося про випадки некротичного гепатиту аж до печінкової недостатності, що загрожує життю, при прийомі левофлоксацину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, із сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми захворювання печінки, як анорексія, жовтяниця, чорна сеча, свербіж або біль у ділянці живота.

Загострення міастенії гравіс

Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, блокують нервово-м’язову передачу і можуть провокувати м’язову слабкість у пацієнтів із міастенією гравіс. При прийомі фторхінолонів у післяреєстраційний період повідомляли про серйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки і необхідність підтримки дихання, у пацієнтів з міастенією гравіс. Левофлоксацин не рекомендовано застосовувати пацієнтам із міастенією гравіс в анамнезі.

Порушення зору

Якщо спостерігається порушення зору або інший вплив на очі, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. розділи «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами», «Побічні реакції»).

Суперінфекція

Застосування левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до надмірного зростання нечутливих до дії препарату мікроорганізмів. Якщо на тлі терапії розвивається суперінфекція, необхідно застосувати належні заходи.

Вплив на лабораторні дослідження

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибно- позитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати аналізу на опіати за допомогою більш специфічних методів. Левофлоксацин пригнічує ріст Mycobacterium tuberculosis, і тому можливий хибнонегативний результат при проведенні бактеріологічного дослідження у пацієнтів із туберкульозом.

Натрій

Цей лікарський засіб містить 39,1 ммоль (900 мг) натрію на 100 мл розчину. Це потрібно враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти з контролем вмісту натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Через відсутність досліджень і з огляду на можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, препарат не можна призначати вагітним та жінкам, які годують груддю. Якщо під час лікування препаратом діагностується вагітність, про це слід повідомити лікаря.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтам, які керують транспортними засобами, працюють з машинами та механізмами, слід враховувати можливі небажані реакції з боку нервової системи (запаморочення, заціпеніння, сонливість, сплутаність свідомості, розлади зору та слуху, рухові розлади, у т. ч. під час ходьби).

Спосіб застосування та дози.

Перед застосуванням препарату необхідно провести пробу на чутливість. Препарат для внутрішньовенного введення застосовують негайно (протягом 3 годин) після перфорації гумової пробки. Захист від світла при інфузії не потрібний. При кімнатному освітленні розчин для внутрішньовенного введення можна зберігати не більше 3 діб без захисту від світла. Дозування залежить від виду та тяжкості інфекції.

Для лікування дорослих з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хв, зазвичай рекомендують такі дози препарату

Показання Добова дозова схема*

(з урахуванням маси тіла хворого)

Негоспітальна пневмонія 500 мг 1–2 рази на добу, 7–14 днів
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів 500 мг 1 раз на добу, 7–14 днів
Пієлонефрит 500 мг 1 раз на добу, 7–10 днів
Хронічний бактеріальний простатит 500 мг 1раз на добу, 28 днів
Інфекції шкіри та м’яких тканин 500 мг 1–2 рази на добу, 7–14 днів

* Відповідно до клінічного стану пацієнта через кілька днів (зазвичай через 2–4 дні) можливий перехід від початкового внутрішньовенного до перорального прийому з тим самим дозуванням.

Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, для хворих з ослабленою функцією нирок дозу потрібно зменшити.

Дозування для дорослих пацієнтів із порушеннями функції нирок, у яких кліренс креатиніну становить менше 50 мл/хв

Кліренс креатиніну, мл/хв Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції)
50–20 250 мг/24 години 500 мг/24 години 500 мг/12 годин
перша доза — 250 мг,

наступні — 125 мг/24 години

перша доза — 500 мг,

наступні — 250 мг/24 години

перша доза — 500 мг,

наступні — 250 мг/12 годин

19–10 перша доза — 250 мг,

наступні — 125 мг/48 годин

перша доза — 500 мг,

наступні — 125 мг/24 години

перша доза — 500 мг,

наступні — 125 мг/12 годин

< 10 мл/хв (у тому числі при гемодіалізі та ХАПД 1) перша доза — 250 мг,

наступні — 125 мг/48 годин

перша доза: 500 мг,

наступні — 125 мг/24 години

перша доза — 500 мг,

наступні — 125 мг/24 години

1 Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

Дозування для пацієнтів із порушенням функції печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці.

Дозування для пацієнтів літнього віку. Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози.

Розчин для внутрішньовенного введення Левомак В/В вводять внутрішньовенно повільно шляхом краплинної інфузії. Тривалість введення 100 мл препарату (100 мл розчину містять 500 мг левофлоксацину) повинна становити не менше 60 хв.

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, рекомендується продовжувати лікування препаратом принаймні протягом 48–72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

Діти.

Дітям (віком до 18 років) не можна призначати препарат, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

Передозування

Найважливіші передбачувані симптоми передозування препаратом стосуються центральної нервової системи (сплутаність та порушення свідомості, запаморочення, судомні напади). Згідно з результатами досліджень, при застосуванні доз, вищих за терапевтичні, спостерігалося подовження інтервалу QT.

Лікування. У випадках передозування проводиться ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи ЕКГ. Симптоматична терапія.

Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів.

Побічні реакції

Інфекції та інвазії: грибкові інфекції, включаючи гриби роду Candida, резистентність патогенних мікроорганізмів.

З боку системи крові: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія.

З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк, підвищена чутливість (див. розділ «Особливості застосування»). Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після застосування першої дози.

Метаболічні порушення: анорексія, гіпоглікемія, особливо у хворих на цукровий діабет, гіперглікемія, гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку психіки*: безсоння, нервовість, психотичні реакції (у тому числі галюцинації, параноя), депресія, сплутаність свідомості, тривожність, ажитація, занепокоєність, незвичні сновидіння, нічні жахи, психотичні реакції із самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення або дій (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи*: запаморочення, головний біль, сонливість, судоми (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»), тремор, парестезія, сенсорна або сенсомоторна периферична нейропатія (див. розділ «Особливості застосування»), дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку), включаючи агевзію (втрата смаку), паросмія (порушення нюху), включаючи аносмію (відсутність нюху), дискінезія (порушення координації рухів), екстрапірамідні розлади, синкопе (непритомність), доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.

З боку органів зору*: зорові порушення, такі як затуманення зору або тимчасова втрата зору (див. розділ «Особливості застосування»), увеїт.

З боку органів слуху*: вертиго, порушення слуху, шум у вухах, втрата слуху.

З боку серця: тахікардія, відчуття серцебиття, шлуночкова тахікардія, що може призводити до зупинки серця, шлуночкова аритмія типу torsade de pointes (переважно у пацієнтів із факторами ризику подовження інтервалу QT), подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи «Особливості застосування» та «Передозування»).

З боку судин: флебіт, артеріальна гіпотензія.

З боку дихальної системи: бронхоспазм, диспное, алергічний пневмоніт.

З боку травного тракту: діарея, нудота, блювання, біль у животі, диспепсія, здуття живота, запори, геморагічна діарея, що у рідкісних випадках може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливості застосування»), панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТП); підвищення білірубіну крові; гепатит; жовтяниця та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності (іноді летальні), переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкіри: висипання, свербіж, кропив’янка, гіпергідроз, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, реакції фоточутливості (див. «Особливості застосування»), лейкоцито-пластичний васкуліт, стоматит.

З боку кістково-м’язової системи*: артралгія, міалгія, ураження сухожиль (див. розділ «Особливості застосування»), у тому числі тендиніт (наприклад, ахіллового сухожилля); розрив сухожилля (див. розділ «Особливості застосування»). Можлива м’язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих міастенією gravis; ураження мускулатури (рабдоміоліз).

З боку сечовидільної системи: підвищені показники креатиніну в сироватці крові, гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

Загальні розлади та стан місця введення*: реакції у місці введення інфузії (біль, почервоніння), астенія, пірексія, біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).

Інші небажані побічні ефекти, що асоціюються з прийомом фторхінолонів: екстрапірамідні симптоми та інші порушення координації рухів, гіперсенситивний васкуліт, напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.

*При застосуванні хінолонів та фторхінолонів повідомляли про дуже рідкісні випадки пролонгованих (впродовж місяців або років), інвалідизуючих і потенційно незворотних серйозних небажаних реакцій на лікарський засіб, що іноді впливали на кілька систем організму та органи чуття (включаючи такі реакції як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатія, пов’язана з парестезією, депресія, втома, порушення пам'яті, розлади сну та порушення слуху, зору, смаку та нюху) у деяких випадках незалежно від наявності факторів ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °C у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Левофлоксацин не слід змішувати з гепарином чи лужними розчинами (наприклад, із гідрокарбонатом натрію) або з іншими лікарськими засобами, сумісність деяких не доведена.

Левофлоксацин сумісний з такими розчинами для інфузій:

  • 0,9% розчин хлориду натрію;
  • 5% моногідрат глюкози;
  • 2,5% декстроза у розчині Рінгера;
  • багатокомпонентні розчини для парентерального харчування (амінокислоти, вуглеводи, електроліти).

Упаковка

По 100 мл розчину у контейнері з полівінілхлориду, по 1 контейнеру в поліетиленовому пакеті в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник/заявник

Виробник

Дочірнє підприємство «Фарматрейд».

Заявник.

МАКЛЕОДС ФАРМАСЬЮТИКАЛС ЛІМІТЕД.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності/місцезнаходження заявника

Місцезнаходження виробника.

Львівська область, м. Дрогобич, вул. Самбірська, 85, Україна.

Місцезнаходження заявника.

Атланта Аркаде, Марол Чарч Роад, Андхері (Іст), Мумбай — 400059, Індія.

Актуальна інформація

Препарат Левомак належить до антибактеріальних лікарських засобів групи хінолонів (фторхінолони).

Діюча речовина — левофлоксацин. Левофлоксацин, що є антибіотиком третього покоління, має широкий спектр дії, застосовується для лікування бактеріальних інфекцій. Був запатентований у 1987 р., а в 1996 р. отримав схвалення FDA для медичного застосування в США. Входить до переліку основних лікарських засобів ВООЗ (Podder V., Sadiq N.M., 2019).

Механізм дії левофлоксацину

Левофлоксацин є бактерицидним антибіотиком класу фторхінолонів, який безпосередньо пригнічує синтез ДНК бактерій.

Препарат пригнічує бактеріальний фермент ДНК-гіразу, і в результаті цього бактеріальна клітина перестає ділитися (розмножуватися) і гине.

Фармакологічні властивості

Для препарату характерна виражена бактерицидна дія, активний відносно грампозитивних бактерій, а також чутливих до пеніциліну бактерій і резистентних мікроорганізмів (особливо Streptococcus pneumoniae) і проти грамнегативних бактерій, особливо Pseudomonas aeruginosa. Пригнічує ріст мікобактерій туберкульозу, але нечутливий до спірохет. Ефективний і проти інших поширених мікроорганізмів, а саме: Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Legionella spp., Mycoplasma spp. і Chlamydia pneumoniae. Левофлоксацин виявляє більш високу активність in vitro проти Mycobacterium tuberculosis, і саме йому віддається перевага з усіх фторхінолонів у якості протитуберкульозної терапії другого ряду (Podder V., Sadiq N. M., 2019). Застосовується також у терапії для профілактики чуми, а також для зниження захворюваності прогресуючої інгаляційної форми сибірської виразки (Podder V., Sadiq N.M., 2019).

Фармакокінетика

Левофлоксацин швидко і майже повністю абсорбується після перорального прийому з піковими концентраціями в плазмі крові протягом 1–2 год. Він добре проникає в усі тканини організму, включаючи слизову оболонку бронхів і легені, але проникнення в спинномозкову рідину відносно слабке. Левофлоксацин на 30–40% пов’язаний з білками плазми крові. Тільки невелика кількість метаболізується до неактивних метаболітів. Період напіввиведення левофлоксацину становить 6–8 год, хоча він може бути продовжений у хворих з нирковою недостатністю. Левофлоксацин виводиться в основному в незміненому вигляді, головним чином з сечею, що містить менше 5% метаболітів. Не виводиться за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Показання до застосування

Левофлоксацин схвалений FDA для лікування нозокоміальної пневмонії, позалікарняної пневмонії, гострого бактеріального риносинуситу, гострого бактеріального хронічного бронхіту, простатиту, гострого пієлонефриту, інфекцій сечовивідних шляхів (неускладнених або ускладнених) і шкіри.

У зв’язку з підвищеним ризиком розвитку серйозних побічних ефектів (наприклад тендиніту та розриву сухожилля, периферичної нейропатії) левофлоксацин призначається тільки хворим із загостренням хронічного бронхіту, гострим бактеріальним синуситом і неускладненими інфекціями сечовивідних шляхів, для яких на даний момент не існує альтернативних варіантів лікування. В офтальмології левофлоксацин також застосовують при лікуванні бактеріального кон’юнктивіту (Podder V., Sadiq N.M., 2019).

Стійкість до протимікробних препаратів у всьому світі постійно підвищується, що викликано неправильним застосуванням антибіотиків.

Стійкість патогенних бактерій до діючої речовини препарату обумовлює необхідність попереднього визначення чутливості до антибіотиків відповідного патогенного мікроорганізму.

Для зниження розвитку бактеріальної резистентності FDA рекомендувало призначати левофлоксацин тільки в тих випадках, коли ефективність інших антибактеріальних лікарських засобів (які застосовують на початковому етапі терапії вищевказаних інфекцій) недостатня.

Біодоступність левофлоксацину становить 99%. Тому левофлоксацин можна застосовувати взаємозамінно, як внутрішньовенно, так і перорально (Podder V., Sadiq N.M., 2019).

Левомак не призначають з:

— препаратами заліза;

— антацидними препаратами (а якщо призначають, то за 2 год до або через 2 год після прийому їжі), до складу яких входять алюміній, магній, сукральфат;

— препаратами, які знижують судомний поріг, у тому числі з карбамазепіном, вальпроєвою кислотою і її похідними;

— етиловим спиртом;

— не змішувати з лужними розчинами, а також з гепарином та іншими препаратами для парентерального введення, за винятком фізіологічного розчину натрію хлориду, 5% розчину глюкози і розчину Рінгера.

Звернути особливу увагу при призначенні для застосування:

Левомаку й антагоністів вітаміну К — необхідний контроль показників коагуляції;

Левомаку з циклоспорином — збільшується період напіввиведення імунодепресанта циклоспорину;

Левомаку й аміодарону, пімозиду, зипразидону і дифенгідраміну й інших лікарських засобів цієї групи. Йдеться про препарати, що подовжують інтервал Q–T. Подовження інтервалу Q–T може стати причиною змін, які ведуть до фібриляції шлуночків серця, його зупинки і раптового летального результату (Синопальников А., 2017).

Особливості застосування препарату

1. Під час терапії левофлоксацином і після її завершення ще протягом 3 діб забороняється перебувати під прямими сонячними променями і відвідувати солярій, існує ймовірність отримати опік шкіри.

2. Для запобігання кристалурії хворі повинні отримувати достатню кількість рідини й уникати прийому антацидів для забезпечення належної біодоступності препарату. Оскільки виведення левофлоксацину відбувається головним чином через нирки, тому при нирковій недостатності необхідно коригувати дози препарату.

3. При введенні розчину левофлоксацину у вигляді ін’єкцій важливо, щоб він вводився повільно, аби уникнути гіпотензії (Podder V., Sadiq N.M., 2019).

Вводити левофлоксацин внутрішньовенно — більш оптимальний спосіб для початкової емпіричної терапії у хворих, що знаходяться в стаціонарі. А пероральний шлях введення препарату може являти собою як ефективний, так і економічний режим для пацієнтів амбулаторного лікування легкої або середньої тяжкості або для продовження терапії (Garsia-Vidal C. et al., 2003).

Не призначати препарат в наступних випадках:

— хворим з підвищеною чутливістю до препаратів групи фторхінолонів, зокрема до левофлоксацину;

— хворим на епілепсію;

— при ураженні сухожиль у період попереднього лікування фторхінолонами;

— у період вагітності та годування груддю;

— дітям віком до 18 років.

Прояви побічних реакцій

Первинні побічні ефекти левофлоксацину включають світлочутливість, нудоту, діарею, головний біль, тендиніт, розрив сухожиль, гіпер- або гіпоглікемію, судоми, подовження інтервалу Q–T і периферичну нейропатію.

Одними із серйозних і небажаних явищ, що виникають при застосуванні левофлоксацину, є тендиніт і розрив сухожилля. Найчастіше це стосується ахіллового сухожилля, що може призвести до його розриву. Тендиніт — це розвиток запалення сухожилля в місці його з’єднання з кісткою. Іноді під тендинітом розуміють будь-які хворобливі стани передпліччя/зап’ястка/кисті, незалежно від їх клінічних особливостей. Хворі віком старше 60 років, які перенесли операцію з трансплантації органів, особливо часто схильні до такого явища. Пошкодження сухожилля можуть спричинити довгострокові наслідки, у тому числі хронічний біль, обмеження рухливості і навіть хірургічне втручання (Сміронова В., 2018).

У результаті дослідження було встановлено, що при тривалому застосуванні левофлоксацину існує підвищений ризик розвитку грибкової або бактеріальної суперінфекції, наприклад псевдомембранозного коліту (Podder V. et al., 2019).

Метааналіз. нові дослідження

Підбір ефективного антимікробного препарату з відповідним дозуванням і достатньою тривалістю дії є наріжним каменем лікування бактеріальної інфекції. Однак надмірне застосування антибіотиків може призвести до появи бактеріальної стійкості. Щоб оптимізувати існуючий режим дозування для ефективного лікування бактеріальної інфекції із скороченою тривалістю терапії була розроблена стратегія із застосуванням високодозових коротких курсів антибіотиків. Левофлоксацин, один з фторхінолонів, є антибіотиком широкого спектру дії і виявляє концентраційнозалежну бактерицидну активність. Його антибактеріальна активність тісно пов’язана з відношенням площі під кривою концентрація — час (AUC) до мінімальної інгібуючої концентрації (MІК). Однак високий показник відношення пікової концентрації в плазмі крові до МІК може обумовлювати розвиток стійкості патогенів до антибіотиків. Теоретично підвищення дози фторхінолонів при прийнятному дозуванні навіть при скороченні тривалості лікування антибіотиками може дозволити досягти принаймні такої ж клінічної ефективності, що і при низькій дозі при тривалому курсі лікування. З 2013 р. Dunbar і співавтори продемонстрували, що режим коротких курсів левофлоксацину у високих дозах (750 мг/добу протягом 5 днів) був настільки ж ефективний, як і звичайний режим дозування левофлоксацину (500 мг/добу протягом 10 днів). Дані результати були отримані при проведенні рандомізованого подвійного сліпого дослідження у хворих на пневмонію. Крім того, високодозовий режим короткого курсу був оцінений в умовах ускладненої інфекції сечовивідних шляхів, гострого пієлонефриту і гострого синуситу. Але до цього часу не було систематичного огляду і метааналізу, які порівнюють ефективність і безпеку застосування високодозових коротких курсів левофлоксацину і компараторів для лікування гострих бактеріальних інфекцій. Тому і був проведений всебічний метааналіз, щоб надати більш точні дані про ефективність і безпеку застосування високодозових коротких курсів левофлоксацину для лікування бактеріальних інфекцій.

На додаток до оцінки клінічної ефективності безпека застосування антибіотика є ще однією важливою проблемою при лікуванні гострої бактеріальної інфекції за допомогою високодозових коротких курсів левофлоксацину. У цьому аналізі всі побічні реакції, що виникають на тлі застосування високих доз левофлоксацину коротким курсом і звичайних схем лікування, були однаковими. Тому на основі отриманих результатів можна припустити, що високі дози левофлоксацину при коротких курсах терапії можуть бути такими ж безпечними, як і звичайний режим лікування гострих бактеріальних інфекцій. Однак необхідні подальші дослідження, щоб підтвердити роль високодозового короткострокового курсу левофлоксацина для лікування гострих бактеріальних інфекцій (Chih-Wei Chen et al., 2019).

Висновок

Препарат Левомак має виражену бактерицидну дію. Створює в тканинах органів високі терапевтичні концентрації. Вважається ефективним антибіотиком при лікуванні позалікарняних інфекцій нижніх дихальних шляхів та інших інфекцій. Однак сучасні дані різних дослідників показують, що низька якість таблеток левофлоксацину може бути важливим чинником, що викликає резистентність до левофлоксацину. Клінічна ефективність цього антибіотика широкого спектру дії залежить від якості таблеток левофлоксацину з точки зору вивільнення і розчинення in vivo всередині шлунково-кишкового тракту. Оскільки в країнах, що розвиваються, відзначалися погані результати тестів контролю якості таблеток, необхідний серйозний контроль якості препарату для запобігання невдачам терапії та стійкості до антибіотиків (Ensieh Izadi et al., 2019).

Дата додавання: 12.06.2021 р.
© Компендіум 2019

Діагнози, при яких застосовують ЛЕВОМАК

Абсцес шкіри, фурункул і карбункул кінцівки МКХ L02.4
Апендицит МКХ K37
Бактеріальна пневмонія неуточнена МКХ J15.9
Бронхопневмонія МКХ J18.9
Гідраденіт гнійний МКХ L73.2
Гострий алергічний бронхіт МКХ J20.9
Гострий простатит МКХ N41.0
Гострий сальпінгоофорит МКХ N70.0
Гострий холецистит МКХ K81.0
Гострий цистит МКХ N30.0
Захворювання носа МКХ J01.9
Інша вірусна пневмонія МКХ J12.8
Інша пневмонія, збудник не уточнений МКХ J18.8
Необструктивний хронічний пієлонефрит, пов'язаний з рефлюксом МКХ N11.0
Ниркова колька МКХ N23
Пілонідальна кіста з абсцесом МКХ L05.0
Пневмонія МКХ J18.0
Хронічна обструктивна легенева хвороба з гострою респіраторною інфекцією нижніх дихальних шляхів МКХ J44.0
Хронічний обструктивний пієлонефрит МКХ N11.1
Часткова пневмонія неуточнена МКХ J18.1

Рекомендовані аналоги ЛЕВОМАК:

антибактеріальні засоби з групи хінолонів
антибактеріальні засоби з групи хінолонів
антибактеріальні засоби з групи хінолонів
антибактеріальні засоби з групи хінолонів
антибактеріальні засоби з групи хінолонів
антибактеріальні засоби з групи хінолонів
антибактеріальні засоби з групи хінолонів
антибактеріальні засоби з групи хінолонів
антибактеріальні засоби з групи хінолонів
антибактеріальні засоби з групи хінолонів
антибактеріальні засоби з групи хінолонів
ЛЕВОФЛОКСАЦИН
Технолог
Технолог
Ананта Медікеар
Юнік Фармасьютикал Лабораторіз
Фарматрейд
Інфузія
Інфузія
ЛЕВОФЛОКСАЦИН ЄВРО
Фарматрейд
ЛЕВОФЛОКСАЦИН-ВІСТА
Містрал Кепітал Менеджмент
ЛЕВОФЛОКСАЦИН-ДАРНИЦЯ
Дарниця ФФ
ЛЕВОФЛОКСАЦИН-ЗДОРОВ'Я
Здоров'я ФК
ЛЕВОФЛОКСАЦИН-НОВОФАРМ
Новофарм-Біосинтез
антибактеріальні засоби з групи хінолонів
антибактеріальні засоби з групи хінолонів
антибактеріальні засоби з групи хінолонів
антибактеріальні засоби з групи хінолонів
антибактеріальні засоби з групи хінолонів
антибактеріальні засоби з групи хінолонів
антибактеріальні засоби з групи хінолонів
антибактеріальні засоби з групи хінолонів
антибактеріальні засоби з групи хінолонів
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko