ІМУНІН (IMMUNIN)

СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ

порошок для розчину для ін’єкцій або інфузій 600 МО флакон, з розчинником (вода для ін’єкцій) флакон 5 мл, №  1

Фактор згортування IX 600 МО

№ UA/17230/01/01 від 05.02.2019 до 05.02.2024За рецептомDC

порошок для розчину для ін’єкцій або інфузій 1200 МО флакон, з розчинником (вода для ін’єкцій) флакон 10 мл, №  1

Фактор згортування IX 1200 МО

№ UA/17230/01/02 від 05.02.2019 до 05.02.2024За рецептомDC

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Склад:

діюча речовина: фактор коагуляції крові людини IX;

Специфічна активність ІМУНІНУ становить не менше 50 МО фактора IX/мг білка плазми людини (3–14 мг білка плазми людини у флаконі з 600 МО фактора коагуляції крові людини IX, 6–29 мг білка плазми людини у флаконі з 1200 МО фактора коагуляції крові людини IX).

1 флакон з порошком для ін’єкцій або інфузій містить:

600 МО фактора коагуляції крові людини IХ або 1200 МО фактора коагуляції крові людини IХ;

допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію цитрат дигідрат; розчинник: вода для ін’єкцій.

1 флакон з розчинником для ін’єкцій або інфузій містить 5 або 10 мл води для ін’єкцій.

1 мл відновленого розчину ІМУНІН містить приблизно 120 МО фактора коагуляції крові людини IX.

Лікарська форма.

Порошок для розчину для ін’єкцій або інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: від білуватого до блідо-жовтого кольору порошок або розсипчаста суха речовина.

Фармакотерапевтична група.

Гемостатичні препарати. Фактор коагуляції крові IХ. Код АТХ. В02В D04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Фактор IX являє собою одноланцюговий глікопротеїн з молекулярною масою близько 68 000 дальтон. Він синтезується в печінці і є залежним від вітаміну К фактором коагуляції. Фактор IX активується фактором ХІа внутрішнім шляхом коагуляції або комплексом фактор VII/тканинний фактор зовнішнім шляхом коагуляції. Активований фактор IX у комплексі з активованим фактором VIII активує фактор X. Активований фактор X перетворює протромбін у тромбін. Під дією тромбіну фібриноген перетворюється у фібрин, який утворює згусток. Гемофілія В є спадковим, пов’язаним зі статтю порушенням коагуляції крові внаслідок зниження рівня фактора IX і проявляється масивними крововиливами в суглоби, м’язи або внутрішні органи, які відбуваються або спонтанно, або в результаті випадкових травм чи операцій. Замісна терапія підвищує рівень фактора IX у плазмі і, таким чином, дає змогу тимчасово відкоригувати дефіцит фактора і знижує тенденцію до кровоточивості.

Фармакокінетика.

З урахуванням даних, отриманих у ході проведення фази 4 дослідження, середнє значення поступового відновлення (IR) фактора IX у раніше лікованих пацієнтів віком від 12 років (n=27) становило 1,1 (± 0,27) з діапазоном від 0,6 до 1,7 МО/дл на 1 МО/кг. У цьому ж дослідженні середнє значення IR у раніше лікованих пацієнтів віком до 11 років (n=4) становило 0,9 (± 0,12) з діапазоном від 0,8 до 1,1.

Таблиця 1

Результати дослідження фармакокінетичних параметрів:

Параметр Кількість пацієнтів Середня величина Стандартне відхилення 95% довірчий інтервал
Кліренс (мл/год/кг) 26 8,89 2,91 7,72-10,06
Середній час утримання (год) 26 23,86 5,09 1,85-25,88

Біологічний час напіввиведення становить близько 17 годин.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування і профілактика кровотеч у дорослих та дітей віком від 6 років з гемофілією В (вроджений дефіцит фактора IX).

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ-синдром) і/або гіперфібриноліз.

Встановлена алергія до гепарину або індукована гепарином тромбоцитопенія в анамнезі.

У разі виявлення цих станів під час відповідного лікування препарат ІМУНІН можна вводити лише у разі кровотеч, що загрожують життю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодія препарату ІМУНІН з іншими лікарськими засобами невідома через відсутність досліджень.

Особливості застосування.

Реакції підвищеної чутливості

Можливі алергічні реакції підвищеної чутливості при застосуванні препарату ІМУНІН. Препарат містить слідові кількості інших білків, окрім фактора ІХ.

При виявленні цих симптомів пацієнтам потрібно рекомендувати негайно припинити застосування препарату і звернутися до лікаря.

Пацієнтам і/або доглядачам за ними потрібно повідомити про ранні ознаки реакцій підвищеної чутливості, у тому числі шкірний висип, загальну кропив’янку, стиснення у грудях, свистяче дихання, гіпотензію та анафілаксію.

У разі шоку слід дотримуватися діючих медичних стандартів терапії.

Інгібітори

Після повторного лікування препаратами фактора коагуляції крові IX пацієнтів потрібно контролювати щодо появи нейтралізуючих антитіл (інгібіторів), які кількісно визначаються в одиницях Бетезда (БО) за допомогою відповідних біологічних аналізів.

Якщо не вдається досягти очікуваного рівня активності фактора IX у плазмі крові або якщо кровотеча не контролюється при застосуванні відповідної дози препарату, слід провести аналіз, щоб визначити присутність інгібітору фактора IX. Для пацієнтів з високим титром інгібіторів терапія фактором IX може виявитися неефективною і слід розглянути інше можливе лікування. Ведення таких пацієнтів повинні проводити лікарі, які мають досвід лікування хворих на гемофілію. У такому разі потрібно проконсультуватися з фахівцями спеціалізованого центру гемофілії.

Опубліковані повідомлення про взаємозв’язок між розвитком інгібіторів фактора IX і виникненням алергічних реакцій. Тому пацієнтів з алергічними реакціями потрібно перевіряти на наявність інгібіторів. Необхідно відзначити, що у пацієнтів з інгібіторами фактора IX при повторному введенні фактора IX мають підвищений ризик розвитку анафілаксії.

Зважаючи на наявність ризику виникнення алергічних реакцій при застосуванні концентратів фактора IX, перші введення фактора IX слід проводити за призначенням лікаря під медичним спостереженням для надання належної медичної допомоги у разі розвитку алергічних реакцій.

Тромбоемболія, ДВЗ-синдром, фібриноліз

Оскільки застосування концентратів фактора IX було історично пов’язано з розвитком тромбоемболічних ускладнень, причому ризик є більш високим у разі застосування препаратів з низьким ступенем очищення, терапія препаратами, що містять фактор IX, для пацієнтів з ознаками фібринолізу і пацієнтів з ДВЗ-синдромом може становити потенційну небезпеку.

У зв’язку з потенційним ризиком тромботичних ускладнень при введенні цього препарату за станом пацієнтів із захворюваннями печінки, тромбофілією, гіперкоагуляцією, стенокардією, ішемічною хворобою серця чи гострим інфарктом міокарда, пацієнтів у післяопераційний період, недоношених і новонароджених, пацієнтів з ризиком тромботичних явищ або ДВЗ-синдромом слід проводити клінічне спостереження з метою виявлення ранніх ознак тромбозу і виснажливої коагулопатії споживання з проведенням відповідних лабораторних аналізів. У кожному з цих випадків очікувану користь лікування препаратом ІМУНІН слід зіставити з ризиком розвитку таких ускладнень.

При підозрі на ДВЗ-синдром терапію препаратом ІМУНІН необхідно негайно припинити.

Противірусна безпека

При застосуванні лікарських препаратів з крові або плазми крові людини вживають стандартних заходів, спрямованих на запобігання передачі пацієнтам збудників інфекції. До них належать відбір донорів, перевірка окремих порцій і пулів плазми за маркерами інфекцій, впровадження ефективних виробничих заходів для інактивації/знищення вірусів. Незважаючи на це, при введенні лікарських препаратів, виготовлених з крові або плазми крові людини, не можна цілком виключити можливість передачі збудників інфекції, у тому числі невідомих або нових на сьогодні вірусів та інших патогенів.

Заходи, що вживаються, вважаються ефективними для оболонкових вірусів, таких як вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), вірус гепатиту В і вірус гепатиту С, а також для необолонкових вірусів, таких як вірус гепатиту А.

Заходи, що вживаються, можуть мати обмежену ефективність щодо необолонкових вірусів, таких як парвовірус В19. Інфікування парвовірусом В19 може бути серйозним для вагітних (інфікування плода) і пацієнтів з імунодефіцитом або підвищеним еритропоезом (наприклад у зв’язку з гемолітичною анемією).

Потрібно розглянути питання про проведення вакцинації (від гепатиту A і B) пацієнтам, яким регулярно/повторно застосовують препарати отримуваного з плазми крові людини фактора IX.

Вміст натрію

ІМУНІН 600 МО містить приблизно 20 мг натрію на флакон. Це слід враховувати пацієнтам, які перебувають на низьконатрієвій дієті.

Постійно рекомендується записувати назву і номер серії препарату щоразу при введенні пацієнту препарату ІМУНІН з метою встановлення зв’язку між станом пацієнта і серією препарату.

Застосування у період вагітності та годування груддю.

Дослідження впливу фактора IX на репродуктивну функцію тварин не проводилися. Частота захворювань жінок на гемофілію В низька; немає досвіду застосування фактора IX вагітним та жінкам, які годують груддю. Тому фактор IX слід застосовувати під час вагітності і годування груддю лише за життєвими показаннями.

Вплив препарату ІМУНІН на фертильність не встановлений.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не спостерігалось ніяких впливів на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Терапію повинен призначати та проводити лікар, який має досвід лікування гемофілії.

Дозування

Дозування і тривалість замісної терапії визначають індивідуально, залежно від ступеня недостатності фактора ІХ, локалізації й інтенсивності кровотечі, а також клінічного стану хворого.

Кількість одиниць фактора IX, що вводиться, виражається в міжнародних одиницях (МО) згідно з з чинним стандартом ВООЗ для препаратів фактора IX. Активність фактора IX у плазмі крові виражається або у відсотках (відносно нормальної людської плазми), або в міжнародних одиницях (відносно міжнародного стандарту для концентратів фактора IX в плазмі крові).

Одна міжнародна одиниця (МО) активності фактора IX еквівалентна кількості фактора IX в 1 мл нормальної людської плазми.

Лікування при необхідності

Розрахунок потрібної дози фактора IX здійснюється на основі емпірично виявленої залежності, що 1 міжнародна одиниця (МО) фактора IX на 1 кг маси тіла збільшує активність фактора IX в плазмі приблизно на 1,1% нормальної активності у пацієнтів віком від 12 років.

Необхідну дозу визначають за такою формулою:

Необхідна кількість одиниць = маса тіла (кг) х бажане збільшення фактора IX (%) або МО/дл × 0,9

Кількість препарату, що вводиться, і частота введення визначаються клінічною ефективністю у кожному конкретному випадку. Препарати фактора ІХ рідко потрібно вводити більше одного разу на день.

У разі появи нижчезазначених епізодів кровотечі активність фактора IX не повинна опускатися нижче заданого рівня активності в плазмі (у% від нормального рівня або МО/дл) у відповідному періоді.

Таблиця 2

Визначення дози при кровотечах і хірургічних операціях:

Ступінь кровотечі/тип хірургічної операції Потрібний рівень фактора IX (у МО/дл) Частота введення доз (години)/тривалість терапії (дні)
Кровотеча
Ранній гемартроз, м’язова кровотеча або кровотеча в ротовій порожнині 20-40 Повторювати інфузії кожні 24 години протягом не менше 1 доби, поки не припиниться кровотеча (про що буде свідчити послаблення болю) або не буде досягнуто загоювання.
Більший гемартроз, м’язова кровотеча або гематома 30–60 Повторювати інфузії кожні 24 години протягом 3-4 днів або більше, поки не буде усунено біль чи гостру недієздатність.
Загрозлива для життя кровотеча 60-100 Повторювати інфузії кожні 8-24 години, поки не буде усунено загрозу для життя.
Хірургічна операція
Мала операція,

включаючи видалення зуба

30-60 Кожні 24 години протягом не менше 1 доби, поки не буде досягнуто загоювання.
Велика операція 80-100

(перед операцією і після операції)

Повторювати ін’єкції кожні 8-24 години, поки не буде досягнуто адекватного загоювання рани, після чого потрібно продовжувати терапію не менше 7 днів для підтримання активності фактора IX на рівні 30-60%.

Профілактика

Іноді, особливо у разі застосування молодими пацієнтами, можуть бути необхідні коротші інтервали між введеннями або більш високі дози.

У ході лікування рекомендується визначити рівень фактора IX в плазмі для розрахунку потрібної дози і частоти повторних інфузій. Зокрема, у разі великої хірургічної операції обов’язково потрібно точно контролювати замісну терапію за допомогою аналізу коагуляції (активності фактора ІХ у плазмі). Різні пацієнти можуть мати різну відповідь на фактор IX за рівнями відновлення in vivo і рівнями напіввиведення.

Для довготривалої профілактики кровотеч пацієнтам з тяжкою формою гемофілії В зазвичай призначають дози від 20 до 40 МО фактора IX/кг маси тіла з інтервалом введення 3-4 доби.

Спосіб введення

Препарат потрібно вводити внутрішньовенно. Рекомендується, щоб швидкість інфузії не перевищувала 2 мл на хвилину.

Розчинення

Для розчинення використовувати лише розчинник та набір для розчинення і введення, що входить у комплект.

Препарат ІМУНІН слід розчинити лише безпосередньо перед введенням. Розчин слід використати негайно (препарат не містить жодних консервантів). Після розчинення готовий розчин необхідно візуально перевірити на наявність частинок і зміну кольору, перш ніж розпочинати введення. Розчин повинен бути прозорим або злегка опалесцентним. Не використовувати розчини препарату, які є каламутними або містять осад.

Рекомендується промити ізотонічним сольовим розчином пристрої венозного доступу перед інфузією препарату ІМУНІН і після цього.

Розчинення порошку для приготування розчину для ін’єкцій

Слід дотримуватися правил асептики!

1. Нагрійте невідкритий флакон з розчинником (стерильною водою для ін’єкцій) до кімнатної температури (не більше 37 °С).

2. Зніміть захисні ковпачки з флакона з порошком і флакона з розчинником (рис. А) і продезінфікуйте гумові пробки обох флаконів.

3. Зніміть захисне покриття з одного кінця голки для перенесення, що входить у комплект (рис. Б). Вільний кінець голки введіть в гумову пробку флакона з розчинником (рис. В).

4. Зніміть захисне покриття з іншого кінця голки для перенесення, не торкаючись відкритого кінця.

5. Переверніть флакон з розчинником над флаконом з порошком, введіть вільний кінець голки в цей флакон через гумову пробку флакона з порошком (рис. Г). Розчинник буде перетікати у флакон з порошком під дією вакууму.

6. Роз’єднаєте флакони, вийнявши голку для перенесення з флакона з порошком (рис. Ґ). Злегка струсіть або покрутіть флакон з порошком для пришвидшення розчинення.

7. Після повного розчинення порошку введіть у флакон аераційну голку (рис. Д), що входить у комплект, для видалення піни. Вийміть аераційну голку.

Ін’єкція/інфузія

Слід дотримуватися правил асептики!

1. Зніміть захисну упаковку з голки-фільтра, що входить у комплект, повертаючи і потягуючи її, і насадіть голку на стерильний одноразовий шприц. Наберіть розчин у шприц (рис. Е).

2. Від’єднайте голку-фільтр від шприца і повільно введіть розчин внутрішньовенно (максимальна швидкість ін’єкції 2 мл/хв) за допомогою одноразової голки, що входить у комплект.

При проведенні інфузії слід використовувати одноразовий набір для інфузії з відповідним фільтром.

Рис. A Рис. Б Рис. В Рис. Г Рис. Ґ Рис. Д Рис. Е

Хімічна і фізична стабільність розчиненого, готового до використання препарату ІМУНІН становить 3 години при температурі до 25 °С. З мікробіологічної точки зору препарат слід використовувати негайно, крім випадків, коли метод відновлення препарату виключає ризик мікробного забруднення (підтверджені асептичні умови). Якщо препарат відразу не використано, відповідальність за терміни і умови зберігання препарату, готового до використання, покладається на користувача. Розчинений препарат не слід повертати в холодильник.

Діти.

ІМУНІН застосовується дітям віком від 6 років.

Передозування.

Даних щодо симптомів передозування фактором коагуляції крові людини ІХ немає.

Побічні реакції.

Підвищена чутливість або алергічні реакції, до яких можуть належати ангіоневротичний набряк, пекучий і гострий біль у місці інфузії, озноб, припливи, загальна кропив’янка, головний біль, висип, гіпотензія, летаргія, нудота, неспокій, тахікардія, стиснення у грудях, поколювання, блювання і свистяче дихання, нечасто спостерігалися у пацієнтів, які отримували лікування препаратами, що містять фактор ІХ.

У деяких випадках ці реакції прогресували до тяжкої анафілаксії і спостерігалися одночасно з розвитком інгібіторів до фактора ІХ.

Повідомлялося про розвиток нефротичного синдрому при спробі індукції імунної толерантності у хворих на гемофілію В з інгібіторами фактора ІХ і алергічними реакціями в анамнезі.

У рідкісних випадках може підвищитися температура.

У хворих на гемофілію В можуть розвинутися нейтралізуючі антитіла (інгібітори) до фактора IХ. У разі появи таких інгібіторів клінічна відповідь є недостатньою. У таких випадках рекомендується звернутися до спеціалізованого центру гемофілії.

Існує потенційний ризик розвитку тромбоемболічних епізодів у відповідь на введення препаратів фактора IX, причому цей ризик вищий у разі застосування препаратів з низьким ступенем очищення. При застосуванні препаратів фактора IX низького ступеня очищення відзначались випадки інфаркту міокарда, синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ-синдром), венозного тромбозу та легеневої емболії. Застосування препаратів високого ступеня очищення рідко призводить до таких побічних ефектів.

Наведені у таблиці 3 небажані реакції відомі зі звітів шести клінічних досліджень, проведених з використанням препарату ІМУНІН за участю 197 суб’єктів, а також з результатів післяреєстраційного контролю.

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій: дуже часті (≥1/10); часті (≥1/100 до <1/10); нечасті (≥1/1000 дo <1/100); поодинокі (≥1/10000 дo <1/1000) і рідкісні (<1/10000), частота невідома.

Таблиця 3

Клас системи органів (за MedDRA) Побічні реакції Частота
Розлади з боку кровоносної та лімфатичної систем Інгібування фактора IX Частота невідома
Дисеміноване внутрішньосудинне згортання Частота невідома
Розлади з боку імунної системи Алергічна реакція Частота невідома
Анафілактичні реакції/анафілактоїдні реакції Частота невідома
Ангіоневротичний набряк Частота невідома
Висип Частота невідома
При наявності інгібіторів: Частота невідома
сироваткова хвороба Частота невідома
реакція підвищеної чутливості Частота невідома
Розлади з боку нервової системи Головний біль Частота невідома
Неспокій Частота невідома
Поколювання Частота невідома
Порушення серцевої діяльності Інфаркт міокарда Частота невідома
Тахікардія Частота невідома
Судинні розлади Атеріальна гіпотензія Частота невідома
Тромбоемболічні епізоди (в т. ч. легенева емболія, венозний тромбоз, артеріальний тромбоз,

тромбоз церебральних артерій)

Частота невідома
Припливи Частота невідома
Розлади дихання, органів грудної клітки та медіастинальні розлади Подразнення горла Нечасті
Біль у роті і глотці Нечасті
Кашель (сухий) Нечасті
Свистяче дихання Частота невідома
Задишка Частота невідома
Шлунково-кишкові розлади Нудота Частота невідома
Блювання Частота невідома
Ураження шкіри та підшкірної тканини Висип Нечасті
Свербіж Нечасті
Кропив’янка Частота невідома
Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів Нефротичний синдром Частота невідома
Загальні розлади та ураження в місці введення Гіпертермія Нечасті
Застуда Частота невідома
Печіння і гострий біль в місці інфузії Частота невідома
Летаргія Частота невідома
Стиснення в грудях Частота невідома

Інгібітори фактора IX

У ході проведення клінічних досліджень препарату ІМУНІН інгібітори до фактора IX виявлені не були. Раніше неліковані пацієнти для участі у клінічних дослідженнях препарату ІМУНІН залучені не були.

Особлива група пацієнтів

Застосування препарату ІМУНІН досліджувалося у педіатричній групі пацієнтів віком від 6 до 12 років та віком від 12 років з гемофілією В. Безпека була подібна до безпеки у дорослих, які застосовували ІМУНІН.

Крім того, застосування препарату ІМУНІН досліджувалось у двох спостережних дослідженнях також у дітей віком до 6 років і пацієнтів від 0 до 64 років з гемофілією B. Безпека у дітей віком до 6 років була подібною до безпеки у дітей віком від 6 років і дорослих, які застосовували ІМУНІН.

Можливою побічною реакцією при застосуванні концентратів фактора коагуляції крові людини ІХ є парестезія.

Термін придатності.

Препарат — 2 роки.

Розчинник (вода для ін’єкцій) — 5 років.

Після розведення можливе зберігання препарату при кімнатній температурі (не вище 25 °С) протягом 3 годин.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі від 2 до 8 °С. Не заморожувати!

Зберігати в оригінальній упаковці з метою захисту від світла. Зберігати в недоступному для дітей місці.

В рамках терміну придатності ІМУНІН можна одноразово зберігати при кімнатній температурі (не більше 25 °C) протягом 3 місяців. Необхідно записувати на упаковці початок та закінчення 3-місячного періоду зберігання при кімнатній температурі.

Несумісність.

Відсутні дослідження сумісності, тому цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.

Слід використовувати лише набори для ін’єкцій/інфузій, що входять до комплекту, інакше лікування може закінчитись невдало через адсорбцію фактора коагуляції крові людини IX на внутрішніх поверхнях іншого ін’єкційного/інфузійного обладнання.

Упаковка.

1 флакон з порошком по 600 МО або 1200 МО у комплекті з 1 флаконом з розчинником (вода для ін‘єкцій 5 мл (для 600 МО) або 10 мл (для 1200 МО)) та набором для розчинення та введення (1 голка для перенесення, 1 аераційна голка, 1 голка-фільтр, 1 одноразова голка, 1 одноразовий шприц (5 мл або 10 мл відповідно), 1 система для інфузії) у коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Бакстер АГ/

Baxter AG.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Індустріштрассе 67, Відень, 1221, Австрія/

Industriestrasse 67, Vienna, 1221, Austria.

Дата додавання: 01.04.2019 р. Версія для друку

Developed by Maxim Levchenko