ДІАНОРМЕТ^® 1000 (DIANORMET^® 1000)

діюча речовина: 1 таблетка містить метформіну гідрохлориду 1000 мг;

допоміжні речовини: повідон К-30, повідон К-90, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, опадрай Y-1–7000 білий (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Пероральні гіпоглікемічні засоби, за виключенням інсулінів. 

Код АТС А10В А02.

Цукровий діабет 2 типу (інсуліннезалежний), при неефективності дієтотерапії, особливо у хворих з надлишковою масою тіла:

• як монотерапія або у комбінованій терапії сумісно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами або сумісно з інсуліном для лікування дорослих;
• як монотерапія або у комбінованій терапії з інсуліном для лікування дітей віком від
  10 років.

Зниження ускладнень діабету у дорослих з цукровим діабетом 2 типу і надлишковою масою тіла, які застосовували метформін як препарат першої лінії після неефективної дієтотерапії.

Підвищена чутливість до метформіну або до інших компонентів препарату.

Діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, кома.

Ниркова недостатність або порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 60 мл/хв).

Гострі стани, перебіг яких пов'язаний з ризиком розвитку порушень функції нирок: зневоднення організму, тяжкі інфекційні захворювання, шок.

Гострі та хронічні захворювання, що можуть призводити до розвитку гіпоксії: серцева або дихальна недостатність, гострий інфаркт міокарда, шок.

Порушення функцій печінки, абстинентний синдром, алкоголізм.

Пропасниця, сепсис, ниркові інфекції, бронхолегеневі захворювання.

Лактоацидоз (у т.ч. в анамнезі).

Дотримання гіпокалорійної дієти (менше ніж 1000 ккал/добу).

Не рекомендовано застосовувати препарат пацієнтам віком від 60 років, які виконують важку фізичну працю, що пов'язано з підвищеним ризиком розвитку у них лактоацидозу.

Монотерапія або комбінація з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами.

Дорослі. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг (застосовувати у відповідному дозуванні) метформіну гідрохлориду 2–3 рази на добу під час або після прийому їжі.

Через 10–15 днів проведеного лікування дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові.

Повільне збільшення дози сприяє зменшенню побічних ефектів з боку травного тракту.

Максимальна рекомендована доза метформіну гідрохлориду становить 3000 мг на добу за 3 прийоми.

У разі заміни іншого перорального протидіабетичного засобу препаратом Діанормет^® 1000 необхідно припинити застосування попереднього препарату та застосовувати Діанормет^® 1000 у вищезазначених дозах.

Діти. Метформіну гідрохлорид застосовують дітям віком від 10 років. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг (застосовувати у відповідному дозуванні) метформіну гідрохлориду 1 раз на добу під час або після прийому їжі. Через 10–15 днів лікування дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові.

Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту.

Максимальна рекомендована доза становить 2000 мг метформіну гідрохлориду на добу за 2–3 прийоми.

Комбінована терапія сумісно з інсуліном.

Метформіну гідрохлорид у комбінації з інсуліном застосовують для покращення контролю концентрації глюкози у крові. Зазвичай початкова доза метформіну гідрохлориду становить 500 мг або 850 мг (застосовувати у відповідному дозуванні) 2–3 рази на добу, тоді як дозу інсуліну підбирають відповідно до результатів вимірювання рівня глюкози у крові.

У пацієнтів літнього віку можливе погіршення функції нирок, тому дозу метформіну необхідно підбирати на основі оцінки функції нирок, яку слід проводити регулярно (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлялося про такі побічні реакції, особливо на початку лікування: нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Ці симптоми, як правило, минають самостійно.

Порушення метаболізму: лактоацидоз.

При тривалому застосуванні препарату може розвинутися гіповітаміноз вітаміну В₁₂ (зниження всмоктування). Спостерігається при призначенні метформіну пацієнтам із мегалобластною анемією в анамнезі.

З боку нервової системи: порушення смаку.

З боку травного тракту: розлади з боку травного такту, такі як нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту, металевий присмак у роті, метеоризм. Зазвичай ці побічні явища виникають на початку лікування і, як правило, спонтанно зникають. Щоб запобігти розвитку цих побічних реакцій, рекомендується повільне збільшення дозування та застосовування препарату 2–3 рази на добу під час або після прийому їжі.

З боку гепатобіліарної системи: порушення показників функції печінки, медикаментозний гепатит, що минають при відміні метформіну.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: шкірні алергічні реакції, включаючи висипання, еритему, свербіж, кропив'янку.

При застосуванні препарату у дозі 85 г розвитку гіпоглікемії не спостерігалося. Однак у цьому випадку спостерігався розвиток лактоацидозу. У разі розвитку лактоацидозу лікування метформіном необхідно припинити і терміново госпіталізувати хворого. Найефективнішим заходом для виведення з організму лактату і метформіну є гемодіаліз.

Також проводять симптоматичне лікування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Неконтрольований діабет під час вагітності (гестаційний або постійний) збільшує ризик розвитку вроджених аномалій і перинатальної смертності. Є обмежені дані застосування метформіну вагітними жінками, які не вказують на підвищений ризик вроджених аномалій. Не виявлено негативного впливу на вагітність, ембріональний розвиток, роди та післяродовий розвиток. Про планування вагітності, а також настання вагітності пацієнтка повинна повідомити лікаря. У такому випадку слід відмінити терапію метформіном та призначити інсулінотерапію для підтримання рівня глюкози у крові.

Годування груддю. Метформін виводиться з грудним молоком. У новонароджених/немовлят побічні ефекти не спостерігались. Однак оскільки недостатньо даних щодо безпеки застосування препарату, годування груддю не рекомендується протягом терапії препаратом Діанормет^® 1000. Рішення щодо припинення годування груддю необхідно приймати з урахуванням необхідності застосування препарату для матері та потенційного ризику для дитини.

Фертильність. Метформін не впливав на фертильність тварин при застосуванні у дозі
600 мг/кг/на добу, що майже в три рази перевищувала максимальну добову дозу, яка рекомендується для застосування людині та розраховується за площею поверхні тіла.

Діти. Препарат застосовують для лікування дітей віком від 10 років.

Лактоацидоз. Лактоацидоз є рідкісним, але тяжким метаболічним ускладненням, що може виникнути як результат кумуляції метформіну гідрохлориду. Зареєстровано випадки виникнення лактоацидозу у пацієнтів з цукровим діабетом та вираженою нирковою недостатністю. Фактори ризику виникнення лактоацидозу: погано регульований цукровий діабет, кетоз, тривале голодування, надмірне вживання алкоголю, печінкова недостатність або будь-який стан, пов'язаний з гіпоксією.

Лактоацидоз може проявлятися у вигляді м'язових судом з болями у животі і тяжкої астенії. У подальшому можливий розвиток ацидозної задишки, болю у животі, гіпотермії та коми. Діагностичні показники: лабораторне зниження рН крові, підвищення сироваткової концентрації лактату вище 5 ммоль/л, збільшення аніонного інтервалу і співвідношення лактат/піруват. При підозрі на лактоацидоз необхідно припинити застосування препарату і негайно госпіталізувати пацієнта.

Ниркова недостатність. Оскільки метформін виводиться нирками, до початку та під час лікування необхідно перевіряти рівень креатиніну в сироватці крові:

• пацієнтам з нормальною функцією нирок - не менше 1 разу на рік;
• пацієнтам з порушеною функцією нирок та пацієнтам літнього віку - не менше 2–4 разів на рік.

Cлід проявляти обережність тоді, коли може порушуватися функція нирок, наприклад на початку лікування гіпотензивними засобами, діуретиками та на початку терапії нестероїдними протизапальними засобами.

Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. Внутрішньовенне застосування рентгеноконтрастних засобів може викликати ниркову недостатність і, як наслідок, призвести до кумуляції метформіну і до розвитку лактоацидозу. Тому залежно від функції нирок застосування метформіну необхідно припинити за 48 годин до або під час проведення досліджень і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження та оцінки функції нирок.

Хірургічні втручання. Необхідно припинити застосування метформіну за 48 годин до планового хірургічного втручання, яке проводять під загальною, спінальною або перидуральною анестезією, і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення операції та оцінки функції нирок.

Діти. Не виявлено дії метформіну на зріст і статеве дозрівання у дітей. Однак немає даних щодо дії метформіну на зріст і статеве дозрівання при тривалому застосуванні Діанормету^® 1000, тому слід з особливою обережністю застосовувати препарат дітям у період статевого дозрівання, особливо віком від 10 до 12 років.

Інші застереження. Пацієнтам необхідно дотримуватися дієти, рівномірного прийому вуглеводів протягом доби. Пацієнтам із надмірною масою тіла слід продовжувати дотримуватися низькокалорійної дієти. Необхідно регулярно контролювати лабораторні показники.

При одночасному застосуванні метформіну з інсуліном або іншими пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад похідними сульфонілсечовини або меглітинідом) можливе посилення гіпоглікемічної дії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Діанормет^® 1000 не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом та роботі з іншими механізмами, оскільки монотерапія препаратом не викликає гіпоглікемії.

Однак, слід з обережністю застосовувати метформін у комбінації з іншими гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини, інсулін, репаглінід тощо) через ризик розвитку гіпоглікемії.

Комбінації, які не рекомендується застосовувати.

Гостра алкогольна інтоксикація асоціюється з підвищеним ризиком лактоацидозу, особливо у разі голодування або дотримання низькокалорійної дієти, а також при печінковій недостатності. При лікуванні препаратом Діанормет^® 1000 слід уникати прийому алкоголю і лікарських засобів, що містять спирт.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини можуть спричинити розвиток лактоацидозу у хворих на цукровий діабет на тлі функціональної ниркової недостатності. Застосування препарату Діанормет^® 1000 слід припинити до проведення досліджень і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження з використанням рентгеноконтрастних речовин та оцінки функції нирок.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.

Лікарські засоби, що чинять гіперглікемічну дію (глюкокортикостероїди системної та місцевої дії, симпатоміметики, хлорпромазин). Необхідно постійно контролювати рівень глюкози у крові, особливо на початку лікування. Під час і після припинення такої сумісної терапії необхідно коригувати дозу препарату Діанормет^® 1000 під контролем рівня глікемії.

Інгібітори АПФ можуть знижувати рівень глюкози у крові. За необхідності слід відкоригувати дозування препарату під час сумісної терапії.

Діуретичні засоби, особливо петльові діуретики, можуть підвищувати ризик розвитку лактоацидозу.

Фармакодинаміка. Метформін — бігуанід з антигіперглікемічним ефектом. Знижує у плазмі крові як вихідний рівень глюкози, так і рівень глюкози після прийому їжі. Не стимулює секрецію інсуліну і не спричиняє гіпоглікемічного ефекту.

Метформін діє трьома шляхами:

• призводить до зниження продукування глюкози у печінці за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу;
• покращує чутливість до інсуліну у м'язах за рахунок поліпшення захоплення та утилізації периферичної глюкози;
• затримує всмоктування глюкози у кишечнику.

Метформін стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтетазу. Збільшує транспортну ємність усіх типів мембранних переносників глюкози (GLUT).

Незалежно від своєї дії на глікемію, метформін виявляє позитивний ефект на метаболізм ліпідів: знижує вміст загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Максимальна концентрація (Т_макс) метформіну гідрохлориду відзначається через 2,5 години після застосування препарату. Абсолютна біодоступність становить
50–60%. При звичайних дозах та схемах дозування стаціонарна концентрація у плазмі крові відзначається протягом 24–48 годин і становить не менше 1 мкг/мл. У ході контрольованих клінічних досліджень максимальна концентрація метформіну у плазмі (С_max) не перевищувала 4 мкг/мл навіть при застосуванні максимальних доз.

Прийом їжі знижує і незначно гальмує абсорбцію метформіну.

Розподіл. Метформін незначною мірою зв'язується з білками плазми, проникає в еритроцити. Середній об'єм розподілу (V_d) становить 63–276 л.

Метаболізм. Метформін виводиться із сечею у незміненому стані. У людей метаболітів не виявлено.

Виведення. Нирковий кліренс метформіну — понад 400 мл/хв. Це вказує на те, що метформін виводиться завдяки клубочковій фільтрації і канальцевому виділенню. Кінцевий період напіввиведення після перорального прийому становить приблизно 6,5 години.

При порушенні функції нирок нирковий кліренс зменшується пропорційно кліренсу креатиніну, у зв'язку з цим період напіввиведення збільшується, що призводить до підвищення концентрації метформіну у плазмі крові.

Приблизно 20–30% виводиться з калом у незміненому вигляді.

3 роки.

Спеціальні умови зберігання не передбачені.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у коробці.

За рецептом.

1. Вул. Елі Хурвіц 18, Інд. зона, Кфар-Саба, Ізраїль.

Вул. Кірьят ХаМада 20, Хар Хозвім Пром. зона, Єрусалим, Ізраїль.

2. H-4042 Дебрецен, вул. Паллагі 13, Угорщина.