ВАЛСАРТАН-РІХТЕР таблетки (261905) - інструкція із застосування ATC-класифікація

діюча речовина: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 40 мг або 80 мг, або 160 мг валсартану;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

склад плівкової оболонки opadry TAN 03B34653(коричневий) для таблеток по 40 мг: гіпромелоза, титану діоксид (E 171), макрогол, заліза оксид жовтий (E 172), заліза оксид червоний

(E 172), заліза оксид чорний (E 172), тальк;

склад плівкової оболонки opadry PINK 03B34654 (рожевий) для таблеток по 80 мг та по 160 мг: гіпромелоза, титану діоксид (E 171), макрогол, заліза оксид жовтий (E 172), заліза оксид червоний (E 172), тальк.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

Валсартан-Ріхтер, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 40 мг:

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, круглі, двоопуклі, коричневого кольору, з гравіюванням C 73 з одного боку та рискою для поділу з другого, діаметром близько 8 мм.

Таблетку можна розділити на 2 рівні дози.

Валсартан-Ріхтер, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 80 мг:

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, двоопуклі, рожевого кольору, з гравіюванням C 74 з одного боку та рискою для поділу з другого, довжиною близько 15 мм, шириною близько 6 мм. Таблетку можна розділити на 2 рівні дози.

Валсартан-Ріхтер, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 160 мг:

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, двоопуклі, рожевого кольору; з гравіюванням C 75 з одного боку та рискою для поділу з другого, довжиною близько 18 мм, шириною близько 8 мм. Таблетку можна розділити на 2 рівні дози.

Прості препарати антагоністів ангіотензину II.

Фармакодинаміка.

Валсартан — активний антагоніст рецепторів ангіотензину II, призначений для внутрішнього застосування. Він селективно діє на підтип рецепторів АТ1, відповідальний за відомі ефекти ангіотензину ІІ. Підвищений рівень ангіотензину ІІ у плазмі крові після блокування рецепторів AТ1 валсартаном може стимулювати ефект неблокованих рецепторів АТ2, що врівноважує ефект рецепторів АТ1. Валсартан не проявляє часткової агоністичної активності до рецепторів АТ1, проте проявляє значно більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з рецепторами АТ1 порівняно з рецепторами АТ2.

Валсартан не пригнічує АПФ (ангіотензин-перетворювальний фермент), також відомий під назвою кініназа II, що перетворює ангіотензин І та ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Його застосування пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зменшення артеріального тиску без зміни частоти пульсу.

Артеріальна гіпертензія (таблетки 80 мг та 160 мг)

Застосування валсартану хворим з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску без впливу на частоту пульсу.

Початок гіпотензивного ефекту відзначається через 2 години або максимум через 4–6 годин після прийому; тривалість ефекту перевищує 24 години. Максимальний терапевтичний ефект розвивається через 4 тижні після початку лікування та підтримується на цьому рівні у разі довготривалого лікування. Одночасне застосування з гідрохлоротіазидом призводить до досягнення значного додаткового зменшення артеріального тиску.

Раптове припинення прийому препарату не супроводжується розвитком синдрому відміни.

Тривале застосування препарату пацієнтами з артеріальною гіпертензією дозволило встановити, що він не впливає на рівень загального холестерину, рівень сечової кислоти, а також концентрації тригліцеридів і глюкози у сироватці крові (аналізи проводили натще).

Застосування препарату призводить до зменшення кількості госпіталізацій у зв'язку із серцевою недостатністю, уповільнення прогресування серцевої недостатності, покращення функціонального класу за класифікацією NYHA (Нью-Йоркської кардіологічної асоціації), збільшення фракції викиду, а також зменшення ознак і симптомів серцевої недостатності та покращення якості життя.

Стан після перенесеного інфаркту міокарда (таблетки 40 мг, 80 мг та 160 мг)

Відомо також, що застосування валсартану пацієнтам у післяінфарктний період сприяє зниженню серцево-судинної летальності, зменшенню кількості госпіталізацій унаслідок серцевої недостатності та рецидивів інфаркту міокарда (до основного лікування включалися ацетилсаліцилова кислота, бета-блокатори, інгібітори АПФ, тромболітичні препарати і статини). Застосування комбінації валсартану з каптоприлом не приносить більшої користі, ніж прийом тільки каптоприлу, тому застосовувати таку комбінацію не рекомендується.

Клінічний досвід застосування дітям віком до 6 років

Валсартан не рекомендований для застосування цій віковій категорії пацієнтів.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Максимальна концентрація препарату у плазмі крові досягається через 2–4 години після перорального прийому таблеток валсартану та через 1–2 години після перорального прийому розчину валсартану. Середня абсолютна біодоступність таблеток та розчину препарату становить 23% та 39% відповідно. Їжа зменшує вплив валсартану (що визначається за показником AUC (площа під кривою залежності концентрації від часу)) приблизно на 40%, а максимальну концентрацію препарату у плазмі крові (C_max) приблизно на 50%, хоча концентрації валсартану у плазмі, починаючи приблизно з 8 годин після прийому препарату, аналогічні у групах, які приймали препарат натще та після їжі. Проте зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від вживання іжі.

Розподіл

Об'єм розподілу валсартану у рівноважному стані після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 л, що вказує на той факт, що для валсартану не характерний значний розподіл у тканинах. Валсартан значною мірою зв'язується з білками сироватки крові (94–97%), в основному з сироватковим альбуміном.

Біотрансформація

Валсартан не піддається значному метаболізму, оскільки лише приблизно 20% дози виводиться у вигляді метаболітів. Його гідроксильний метаболіт виявлявся у низьких концентраціях у плазмі крові (менш ніж 10% показника AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним.

Виведення

Фармакокінетична крива валсартану має мультиекспоненційну природу (Т Т_½α<1 год і T_½β — приблизно 9 годин). Валсартан виводиться переважно з жовчю та калом (близько 83% дози) та нирками з сечею (близько 13% дози), в основному у незміненому вигляді. Плазмовий кліренс валсартану після внутрішньовенного введення становить приблизно 2 л/год., а нирковий кліренс — 0,62 л/год. (приблизно 30% загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану становить 6 годин.

Пацієнти з серцевою недостатністю (таблетки 40 мг, 80 мг та 160 мг)

Середній проміжок часу до досягнення C_max та період напіввиведення валсартану аналогічні у пацієнтів із серцевою недостатністю та у здорових добровольців. Значення AUC і C_max валсартану майже пропорційні до збільшення дози вище клінічного діапазону доз (від 40 до

160 мг двічі на добу). У середньому коефіцієнт кумуляції дорівнює приблизно 1,7. Передбачуваний кліренс валсартану після перорального введення становить приблизно 4,5 л/год. Вік пацієнтів не впливає на передбачуваний кліренс пацієнтів із серцевою недостатністю.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів

Пацієнти літнього віку. У деяких пацієнтів літнього віку системний вплив валсартану був дещо більш виражений, ніж у пацієнтів молодого віку, однак не було показано будь-якої клінічної значущості цього.

Пацієнти з порушенням функції нирок Не було виявлено кореляції між функцією нирок та системним впливом валсартану. Кореляції між функцією нирок і системною експозицією валсартану не було виявлено, що очікувано для сполуки, нирковий кліренс якої становить всього 30% від загального кліренсу з плазми крові. Тому пацієнти з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну > 10 мл/хв) не потребують корекції дози препарату. На даний час відсутні дані щодо безпеки застосування валсартану пацієнтам з кліренсом креатиніну < 10 мл/хв та пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, тому валсартан слід застосовувати з обережністю таким пацієнтам (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»). Валсартан володіє високою спорідненістю до білків плазми крові та не виводиться за допомогою діалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки Приблизно 70% дози препарату, яка всмокталася, виводиться з жовчю, в основному у незміненому вигляді. Валсартан не зазнає значної біотрансформації. У пацієнтів зі слабким і помірно вираженим порушенням функції печінки спостерігалося збільшення експозиції в два рази (AUC) порівняно зі здоровими випробуваними. Однак, кореляції між концентрацією препарату у плазмі крові та ступенем порушення функції печінки виявлено не було. Застосування Валсартан-Ріхтер для лікування пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки не досліджували (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання» та«Особливості застосування»).

Діти

Кліренс валсартану (л/год/кг) у дітей був порівняним з аналогічним кліренсом у дорослих, які використовують той самий препарат, в усьому віковому діапазоні від 1 до 16 років.

Діти з порушенням функції нирок

Застосування препарату у педіатрії для лікування дітей з кліренсом креатиніну <30 мл/хв, а також дітей, які перебувають на діалізі, не досліджувалося, тому не рекомендується застосовувати валсартан у цих групах пацієнтів. При лікуванні дітей з кліренсом креатиніну >30 мл/хв коригування дози не потрібно. Рекомендується ретельно контролювати функцію нирок і концентрацію калію в сироватці крові (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Артеріальна гіпертензія (таблетки 40 мг)

Лікування артеріальної гіпертензії у дітей віком від 6 років.

Артеріальна гіпертензія (таблетки 80 мг та 160 мг)

Лікування артеріальної гіпертензії у дорослих та дітей віком від 6 років.

Стан після перенесеного інфаркту міокарда (таблетки 40 мг, 80 мг та 160 мг)

Лікування клінічно стабільних дорослих пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю або систолічною дисфункцією лівого шлуночка, яка протікає безсимптомно, після перенесеного (від 12 годин до 10 днів) інфаркту міокарда (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Серцева недостатність (таблетки 40 мг, 80 мг та 160 мг)

Лікування симптоматичної серцевої недостатності у дорослих пацієнтів, коли не можна застосовувати інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (AПФ), або як допоміжна терапія з інгібіторами АПФ, коли не можна застосовувати бета-блокатори (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

• Гіперчутливість до валсартану або до будь-якої з допоміжних речовин.
• Тяжка печінкова недостатність, біліарний цироз печінки та холестаз.
• Одночасне застосування препарату Валсартан-Ріхтер з аліскіреном пацієнтам, які страждають на цукровий діабет чи ниркову дисфункцію (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв/1,73 м²) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

• Вагітні жінки або жінки, які планують завагітніти (див. «Застосування у період вагітності або годування груддю» та «Особливості застосування»).

Одночасне застосування протипоказано

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) (БРА ІІ або ІАПФ з аліскіреном)

Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ (АРАІІ), включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту (ІАПФ) і аліскирену при лікуванні пацієнтів, які страждають на цукровий діабет, або з порушенням функції нирок (ШКФ <60 мл/хв/1,73 м²) протипоказано (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування не рекомендується

Літій

Після одночасного застосування інгібіторів АПФ з літієм спостерігалося оборотне підвищення концентрацій літію у сироватці крові та токсичність. Враховуючи відсутність досвіду одночасного застосування валсартану та літію, ця комбінація не рекомендується. Якщо вона все ж вважається необхідною, рекомендований ретельний контроль рівнів літію у сироватці крові.

Калійзберігаючі діуретики, добавки калію, замінники солі, що містять калій, та інші речовини, потенційно здатні підвищувати рівень калію

Якщо вважається необхідним поєднання лікарського засобу, який впливає на рівень калію, із валсартаном, рекомендується контролювати рівень калію у плазмі крові.

Одночасне застосування вимагає обережності

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (COX-2), ацетилсаліцилова кислота у дозі > 3 г/добу та неселективні НПЗЗ

У разі одночасного застосування антагоністів ангіотензину ІІ із НПЗЗ антигіпертензивний ефект може зменшитися. До того ж, одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ та НПЗЗ може призвести до підвищеного ризику погіршення ниркової функції та підвищення рівня калію у сироватці крові. Тому на початку лікування рекомендується контроль функції нирок та відповідна гідратація.

Транспортні білки

Відомо, що in vitro валсартан є субстратом для білків-переносників OATP1B1/OATP1B3 та MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. Одночасне застосування валсартану та інгібіторів білків-переносників OATP1B1/OATP1B3 (наприклад, рифампіцин, циклоспорин) або інгібіторів білків-переносників MRP2 (наприклад, ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану. Слід проявляти обережність на початку або в кінці одночасного застосування такої комбінації.

Інші засоби

У дослідженнях лікарських взаємодій з використанням валсартану не було виявлено клінічно значущих лікарських взаємодій з валсартаном або з будь-яким з наступних препаратів: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, гідрохлоротіазидом, амлодипіном, глібенкламідом.

Застосування у педіатрії

Рекомендується дотримуватися обережності при комбінованому лікуванні дітей і підлітків з артеріальною гіпертензією, у яких часто першопричинним станом є порушення функції нирок, валсартаном та іншими препаратами, що інгібують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, які можуть призвести до збільшення вмісту калію в сироватці крові. Потрібен ретельний моніторинг функції нирок та вмісту калію в сироватці крові.

Гіперкаліємія

Одночасне застосування добавок калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників солі, які містять калій, або інших засобів, які можуть підвищувати рівень калію (гепарин тощо) не рекомендується. У разі потреби може здійснюватися контроль рівня калію.

Порушення функції нирок. На даний час відсутні дані, які стосуються безпеки застосування препарату пацієнтам з кліренсом креатиніну < 10 мл/хв та пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі; тому валсартан слід застосовувати з обережністю таким пацієнтам. Дорослим пацієнтам з кліренсом креатиніну > 10 мл/хв корекція дози не потрібна (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості»).

Пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв/1,73 м²) протипоказане призначення комбінацій БРА ІІ, включаючи валсартан, або ІАПФ з аліскіреном (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Порушення функції печінки

Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Валсартан-Ріхтер пацієнтам зі слабко чи помірно вираженим порушенням функції печінки, що не супроводжується холестазом (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та Фармакологічні властивості»).

Пацієнти з дефіцитом натрію в організмі та/або недостатнім об'ємом циркулюючої крові (ОЦК) У пацієнтів з тяжким дефіцитом натрію та/або недостатнім об'ємом циркулюючої крові, наприклад у пацієнтів, які одержують високі дози діуретиків, в окремих випадках після початку лікування препаратом Валсартан-Ріхтер може розвинутися симптоматична артеріальна гіпотензія. До початку лікування препаратом Валсартан-Ріхтер необхідно здійснити корекцію вмісту натрію в організмі та/або рівня циркулюючої крові, наприклад, шляхом зниження дози діуретика.

Стеноз ниркових артерій

Безпека застосування препарату Валсартан-Ріхтер для лікування пацієнтів з білатеральним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки не була встановлена.

Відомо, що короткочасне лікування валсартаном 12 пацієнтів з вазоренальною артеріальною гіпертензією на тлі однобічного стенозу ниркової артерії не призводило до значних змін гемодинамічних показників нирок, концентрації креатиніну в сироватці крові або азоту сечовини крові (АСК). Однак у пацієнтів з однобічним стенозом ниркової артерії застосування інших препаратів, які впливають на ренін-ангіотензинову систему, може призвести до збільшення концентрації азоту сечовини крові і креатиніну сироватки крові, тому при лікуванні цих пацієнтів валсартаном слід ретельно контролювати функцію нирок.

Трансплантація нирки

На даний час відсутні дані стосовно безпеки застосування препарату Валсартан-Ріхтер пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом не повинні застосовувати препарат Валсартан-Ріхтер, оскільки у них не активована ренін-ангіотензинова система.

Стеноз аортального та мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і інші вазодилататори, препарат Валсартан-Ріхтер слід з надзвичайною обережністю призначати пацієнтам зі стенозом аортального та мітрального клапана або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Вагітність

Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II (АRАII) протипоказано вагітним протягом усього періоду вагітності, а також жінкам, які планують завагітніти.

Якщо під час лікування препаратом Валсартан-Ріхтер підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда

Відомо, що комбіноване лікування каптоприлом і валсартаном не дає додаткових клінічних переваг, зате збільшує ризик розвитку небажаних явищ порівняно з референтними схемами лікування (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості»). Тому комбіноване лікування валсартаном та інгібіторами АПФ не рекомендується.

Слід бути обережним, починаючи лікування пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда. Обстеження пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, завжди має включати оцінку функції нирок (див. розділ«Спосіб застосування та дози»).

У пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, лікування препаратом Валсартан-Ріхтер може спричинити деяке зниження артеріального тиску, однак за умови дотримання інструкцій щодо дозування, відміна препарату з причини симптоматичної артеріальної гіпотензії, що зберігається, не завжди є обов'язковою (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Серцева недостатність

Ризик розвитку небажаних реакцій, особливо артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок може бути підвищений при застосуванні препарату Валсартан-Ріхтер у комбінації з інгібіторами АПФ. Відомо, що потрійна комбінована схема лікування, що включає інгібітор АПФ, бета-блокатор та валсартан, не володіє будь-якими клінічними перевагами при лікуванні пацієнтів із серцевою недостатністю. Ця комбінація, імовірно, призведе до збільшення ризику розвитку небажаних явищ, тому її застосування не рекомендується.

Застосування потрійної комбінації, що включає інгібітор АПФ, антагоніст мінералокортикоїдних рецепторів і валсартан також не рекомендується. Застосування обох комбінацій має відбуватися під контролем спеціаліста і бути предметом ретельного моніторингу функції нирок, водно-електролітного балансу та артеріального тиску.

Слід бути обережним, починаючи лікування пацієнтів із серцевою недостатністю. Обстеження пацієнтів із серцевою недостатністю завжди повинне включати оцінку функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У пацієнтів із серцевою недостатністю лікування препаратом Валсартан-Ріхтер часто спричиняє деяке зниження артеріального тиску, однак за умови дотримання інструкцій щодо дозування відміна препарату з причини симптоматичної артеріальної гіпотензії, що зберігається, не завжди є обов'язковою (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Серед пацієнтів, у яких ниркова функція може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, у пацієнтів із тяжкою застійною серцевою недостатністю), лікування інгібіторами АПФ було пов'язано з олігурією та/або прогресуючою азотемією, а в поодиноких випадках — з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Оскільки валсартан є блокатором рецепторів ангіотензину ІІ, не можна виключати, що застосування препарату Валсартан-Ріхтер може бути пов'язано з порушенням функції нирок.

Ангіоневротичний набряк в анамнезі

У пацієнтів, які використовували валсартан, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку, у тому числі набряк гортані та набряк голосової щілини, що призводив до обструкції дихальних шляхів та/або набряку обличчя, губ, гортані та/або язика; у деяких із цих пацієнтів розвиток ангіоневротичного набряку реєструвався і раніше під час застосування інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ. Розвиток ангіоневротичного набряку вимагає негайного припинення застосування валсартану; його повторне застосування заборонене.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

У чутливих пацієнтів може спостерігатися артеріальна гіпотензія, непритомність, інсульт, гіперкаліємія та зміни функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), особливо при комбінованому застосуванні лікарських препаратів, що впливають на цю систему.

Відомо, що при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або алсікірену підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому подвійна блокада РААС із застосуванням блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У випадках, коли подвійна блокада абсолютно показана, необхідно ретельне спостереження спеціаліста та обов'язковий моніторинг функції нирок, водно-електролітного балансу, артеріального тиску.

Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II не слід одночасно застосовувати хворим з діабетичною нефропатією.

Необхідно дотримуватися обережності при комбінованому застосуванні АРАІІ, включаючи валсартан, з іншими лікарськими препаратами, які блокують РААС, наприклад, ІАПФ або аліскіреном (див. розділи «Протипоказання» та«Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ (АРАІІ), включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту (ІАПФ) та аліскірену при лікуванні пацієнтів, які страждають на цукровий діабет або порушенням функції нирок (ШКФ <60 мл/хв/1,73 м²), протипоказано (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Застосування у педіатрії

Порушення функції нирок

Застосування препарату дітям з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв. та дітям, які перебувають на діалізі, не досліджувалося, тому валсартан не рекомендується для призначення цій категорії пацієнтів. Дітям з кліренсом креатиніну > 30 мл/хв корекція дози не потрібна (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості»). Під час лікування валсартаном має здійснюватися ретельний контроль функції нирок та рівня калію у сироватці крові. Це стосується, зокрема, випадків, коли валсартан використовується за умов наявності інших порушень (висока температура, дегідратація), що потенційно впливають на функцію нирок.

Одночасне застосування АРАІІ, включаючи валсартан, або ІАПФ, та аліскірену, при лікуванні пацієнтів з порушенням функції нирок (ШКФ <60 мл/хв/1,73 м²), протипоказане (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Порушення функції печінки

Як і дорослим, Валсартан-Ріхтер протипоказаний дітям з тяжкою печінковою недостатністю, цирозом печінки та холестазом (див. розділ «Протипоказання»). Клінічний досвід застосування препарату Валсартан-Ріхтер дітям зі слабкою або помірною печінковою недостатністю обмежений. При лікуванні таких пацієнтів доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг.

Застосування у період вагітності, або годування груддю.

Вагітність

Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II (АІІRА) протипоказано протягом усього періоду вагітності, а також жінкам, які планують завагітніти.

Лікарський засіб Валсартан-Ріхтер не слід застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Епідеміологічні дані, які стосуються ризику тератогенного впливу в результаті прийому інгібіторів АПФ під час І триместру вагітності, не є переконливими; проте незначне збільшення ризику виключити не можна. Оскільки контрольовані епідеміологічні дані, які стосуються ризику, пов'язаного із застосуванням антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ, відсутні, ризик тератогенного впливу може існувати і для цього класу препаратів. За винятком випадків, коли продовження лікування вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначати альтернативні антигіпертензивні засоби зі встановленим профілем безпеки застосування у період вагітності. Якщо буде діагностовано вагітність, лікування за допомогою антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ слід негайно припинити, і, якщо необхідно, призначити інший лікарський засіб, дозволений для застосування вагітним.

Відомо, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності спричиняє фетотоксичність у людей (погіршення функції нирок, олігогідрамніон, затримку осифікації кісток черепа) та токсичність для новонароджених (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо засоби AIIRA використовували з ІІ триместру вагітності, рекомендується здійснити ультразвукове обстеження плода для перевірки його функції нирок та стану кісток черепа.

За станом новонароджених, матері яких приймали АІІRА, слід ретельно стежити з метою перевірки розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Період годування груддю

Зважаючи на відсутність даних щодо застосування валсартану у період грудного годування, не рекомендується застосовувати Валсартан-Ріхтер, і рекомендується використовувати альтернативні препарати з добре встановленою безпекою при лікуванні на тлі грудного вигодовування, особливо у випадку годування новонароджених або недоношених немовлят.

Фертильність

Валсартан у дозах до 200 мг/кг/добу не спричиняв небажаного впливу на репродуктивну функцію щурів. Ця доза 200 мг/кг/добу перевищує максимальну дозу, рекомендовану для людини перераховану на мг/м² у 6 разів (розрахунки проводили для перорального застосування дози 320 мг/добу пацієнтом з масою тіла 60 кг).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами.

Досліджень щодо впливу на здатність керувати автотранспортом та роботу з іншими механізмами не проводили. Слід мати на увазі, що під час керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами можливе виникнення запаморочення або слабкості.

Спосіб застосування.

Валсартан-Ріхтер застосовувати внутрішньо, незалежно від прийому їжі, запиваючи водою.

Артеріальна гіпертензія

Рекомендована початкова доза препарату Валсатан-Ріхтер становить 80 мг 1 раз на добу. Антигіпертензивний ефект досягається протягом 2 тижнів, а максимальний ефект — протягом

4 тижнів лікування. У деяких хворих, у яких не вдається досягти адекватного контролю артеріального тиску, доза може бути збільшена до 160 мг та до максимального значення —

320 мг.

Валсатан-Ріхтер також можна комбінувати з іншими антигіпертензивними препаратами (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій». Одночасне застосування діуретиків, таких як гідрохлоротіазид, сприяє додатковому зменшенню артеріального тиску у таких пацієнтів.

Нещодавно перенесений інфаркт міокарду

Лікування клінічно стабільних пацієнтів може бути розпочате вже через 12 годин після перенесеного інфаркту міокарда. Починаючи лікування з початкової дози 20 мг (½ таблетки

40 мг, таблетка має риску для поділу) 2 рази на добу, дозу можна поступово збільшувати до

40 мг, 80 мг та 160 мг 2 рази на добу протягом кількох наступних тижнів. Максимальна доза становить 160 мг 2 рази на добу. В цілому, рекомендується досягнення дози 80 мг 2 рази на добу через 2 тижні після початку лікування, а досягнення максимальної дози 160 мг 2 рази на добу — через 3 місяці залежно від переносимості пацієнтом препарату. Якщо з'являється симптоматична артеріальна гіпотензія або ниркова недостатність, необхідно розглянути доцільність зменшення дози. Валсартан можна застосовувати пацієнтам, які отримують інше лікування у період після перенесеного інфаркту міокарда, наприклад, тромболітичні препарати, ацетилсаліцилову кислоту, блокатори β-адренорецепторів, статини та діуретики. Одночасне застосування з інгібіторами АПФ не рекомендується (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Пацієнти, які перенесли інфаркт міокарда, у будь-якому разі потребують контролю функції нирок.

Серцева недостатність

Рекомендована початкова доза препарату Валсатан-Ріхтер становить 40 мг 2 рази на добу. Поступове збільшення дози до 80 мг та 160 мг 2 рази на добу має здійснюватися з інтервалами не менш ніж 2 тижні до досягнення максимальної дози, яка залежить від переносимості препарату пацієнтом. Слід розглянути питання про зменшення дози одночасно застосовуваних діуретиків. Максимальна добова доза, яка використовувалася під час клінічних випробувань, становила 320 мг і була розподілена на декілька прийомів.

Валсартан можна застосовувати у комбінації з іншими препаратами для лікування серцевої недостатності. Однак застосування потрійної комбінації інгібітору АПФ, бета-блокатора та валсартану не рекомендується (див. розділи «Особливості застосування»).

Пацієнти з серцевою недостатністю потребують контролю функції нирок.

Застосування окремим групам пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку не потребують корекції доз.

Ниркова недостатність

Дорослі пацієнти з кліренсом креатиніну > 10 мл/хв. не потребують корекції доз (див. розділ «Особливості застосування»). Одночасне застосування препарату Валсартан-Ріхтер з аліскіреном протипоказане пацієнтам з порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв/1,73 м²) (див. розділ «Протипоказання»).

Цукровий діабет

Одночасне застосування препарату Валсартан-Ріхтер з аліскіреном протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом (див. розділ «Протипоказання»).

Печінкова недостатність

Валсартан-Ріхтер протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом печінки та холестазом (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Пацієнтам зі слабкою або помірною печінковою недостатністю без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг.

Артеріальна гіпертензія у дітей

Діти віком від 6 років

Початкова доза становить 40 мг 1 раз на добу для дітей з масою тіла менше 35 кг та 80 мг 1 раз на добу для дітей з масою тіла 35 кг або більше. Корекцію дози слід здійснювати залежно від реакції артеріального тиску. Максимальні дози, які використовувалися під час клінічних випробувань, наведені у таблиці 1.

Дози, які перевищують наведені у таблиці, не досліджувалися, а отже, не рекомендовані для застосування.

Таблиця 1

Діти віком до 6 років

Безпека та ефективність препарату Валсартан-Ріхтер у дітей віком від 1 до 6 років не встановлені.

Застосування дітям віком від 6 років з нирковою недостатністю

Застосування дітям з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв та дітям, які знаходяться на діалізі, не досліджувалося, тому валсартан не рекомендований для застосування таким пацієнтам. Діти з кліренсом креатиніну > 30 мл/хв не потребують корекції дози. Необхідний ретельний контроль функції нирок та рівня калію у сироватці крові (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Застосування дітям віком від 6 років з печінковою недостатністю

Як і дорослим, Валсартан-Ріхтер протипоказаний дітям з тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом печінки та холестазом (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Клінічний досвід застосування препарату Валсартан-Ріхтер дітям зі слабкою або помірною печінковою недостатністю обмежений. Доза валсартану таким пацієнтам не повинна перевищувати 80 мг.

Серцева недостатність та нещодавно перенесений інфаркт міокарда у дітей

Валсартан-Ріхтер не рекомендований для лікування серцевої недостатності та нещодавно перенесеного інфаркту міокарда у дітей через відсутність даних щодо його безпеки та ефективності.

Діти.

Валсартан-Ріхтер застосовувати для лікування артеріальної гіпертензії у дітей віком від 6 років. Цей препарат не рекомендований для лікування серцевої недостатності або післяінфарктного стану у дітей через відсутність даних з безпеки та ефективності.

Безпека та ефективність валсартану у дітей віком від 1 до 6 років не встановлені.

Передозування валсартану може проявлятися вираженою артеріальною гіпотензією, яка може супроводжуватися пригніченням свідомості, циркулярним колапсом і/або шоком.

Лікування.

Лікувальні заходи залежать від часу, який пройшов з моменту введення, а також від типу та тяжкості симптомів; найважливішою є стабілізація кровотоку. У разі артеріальної гіпотензії пацієнт має перебувати у положенні лежачи на спині; слід також провести корекцію об'єму циркулюючої крові.

Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективний для виведення валсартану.

Таблиця 2

Артеріальна гіпертензія

Реакції, які спостерігалися у пацієнтів з артеріальною гіпертензією незалежно від причинно-наслідкового зв'язку із застосуванням досліджуваного препарату: артралгія, астенія, біль у спині, діарея, вертиго, головний біль, безсоння, зниження лібідо, нудота, набряки, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції.

Діти

Артеріальна гіпертензія

За винятком окремих порушень з боку травного тракту (наприклад, біль у шлунку, нудота, блювання) та вертиго, не відзначалося значних відмінностей за такими параметрами, як тип небажаних реакцій, їх частота та серйозність, між профілем безпеки у дітей віком від 6 років та раніше зареєстрованим профілем безпеки у дорослих пацієнтів.

Нейрокогнітивна оцінка та оцінка розвитку дітей віком 6–16 років не виявила клінічно значущого загального негативного впливу лікування валсартаном протягом періоду до 1 року.

Гіперкаліємія частіше спостерігалася у дітей віком від 6 років із основними хронічними хворобами нирок.

Профіль безпеки у дорослих пацієнтів після інфаркту міокарда та/або з серцевою недостатністю відрізнявся від загального профілю безпеки, який спостерігався у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Це може бути пов'язане з основним захворюванням цих пацієнтів. Небажані реакції, які спостерігалися у дорослих пацієнтів після інфаркту міокарда та/або з серцевою недостатністю, перелічені нижче.

Таблиця 3

Стан після інфаркту міокарда та/або серцева недостатність (досліджено лише у дорослих пацієнтів)

4 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від впливу вологи.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

10 таблеток у блістері, по 3 (10×3) блістери у картонній упаковці.

За рецептом.

ТОВ «Гедеон Ріхтер Польща».

ВАТ «Гедеон Ріхтер», Угорщина.

Вул. кн. Ю. Понятовського, 5, Гродзиськ Мазовецький, 05–825, Польща.

Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19–21, Угорщина.

ВАТ «Гедеон Ріхтер», Угорщина.