Мілі Носік (Mili Nosik) (260776) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Хлорфеніраміну малеат - 2 мг/мл

Фенілефрину гідрохлорид - 2,5 мг/мл

фармакодинаміка Фенілефрин — симпатоміметичний амінофілін, що спричиняє звуження кровоносних судин шляхом стимуляції α-адренергічних рецепторів, розташованих на посткапілярних судинах та кавернозно-венозних синусах слизової оболонки носа. Звуження кровоносних судин знижує кровонаповнення слизової оболонки носоглотки і спричиняє таким чином довготривале зменшення її набряку.
Хлорфеніраміну малеат ‒ блокатор Н₁-гістамінових рецепторів. Чинить протиалергічну дію, зменшує прояви ексудації. Виявляє помірно виражений седативний ефект.
Фармакокінетика. Фенілефрин швидко всмоктується у ШКТ. Він розподіляється по різних тканинах та рідинах, метаболізується за участю МАО в кишковій стінці та в печінці. Виводиться з сечею незміненим.
Хлорфеніраміну малеат добре всмоктується у ШКТ. C_max у плазмі крові досягається через 1–4 год після прийому внутрішньо. Він проходить через плаценту та виділяється у грудне молоко. Добре зв’язується з протеїнами плазми крові, повністю метаболізується в організмі і виводиться в основному із сечею у вигляді метаболітів.

застуда, яка супроводжується ринореєю, відчуттям закладеності носа, сльозотечею, постійним чханням.
Інфекційні та алергічні ринофарингіти, поліноз (сінна гарячка);
симптоматичне лікування гострих та хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів: риніти, синусити, фарингіти.

градуйована піпетка із захистом від дітей знаходиться всередині упаковки.
Дітям віком 4–6 років — 1,0 мл.
Дітям віком 6–12 років — 1,5 мл.
Дітям віком від 12 років та дорослим дозу встановлюють індивідуально — 1,5–2 мл.
Приймати внутрішньо у ротову порожнину 3 рази на добу. Максимальний термін лікування: 4–5 діб.
Діти. Не застосовувати у дітей віком до 4 років.

підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату або до інших антигістамінних засобів; тяжкі порушення серцевої провідності, декомпенсована серцева недостатність; АГ, виражений атеросклероз, тяжкі захворювання коронарних артерій; епілепсія, феохромоцитома, гіпертиреоз, закритокутова глаукома, захворювання уретри та передміхурової залози з утрудненням сечовипускання, обструкція шийки сечового міхура; пілородуоденальна обструкція, ниркова недостатність, цукровий діабет.
Не застосовувати разом з інгібіторами МАО та протягом 2 тиж після припинення застосування інгібіторів МАО, при одночасному застосуванні трициклічних антидепресантів або блокаторів β-адренорецепторів.

з боку серцево-судинної системи: порушення серцевого ритму, тахікардія, рефлекторна брадикардія, підвищення АТ (особливо у пацієнтів з АГ), відчуття приливу крові до обличчя.
З боку ШКТ: нудота, блювання, діарея, диспепсія, метеоризм, сухість у роті, анорексія.
З боку сечостатевої системи: затримка сечовипускання, утруднення сечовиділення.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, відчуття страху, порушення сну, безсоння, сонливість, відчуття тривоги, збудженість, тремор, галюцинації, судоми, епілептичні напади, дискінезія, кома, зміни поведінки.
З боку печінки і біліарної системи: дискінезія жовчовивідних шляхів, гепатит, жовтяниця.
З боку шкіри та її похідних: шкірні висипання, свербіж, блідість шкірних покривів, ексфоліативний дерматит.
З боку органа зору: сухість слизової оболонки очей, зниження гостроти зору, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску.
З боку системи крові та лімфатичної системи: гемолітична анемія, коливання рівня глюкози в крові.
Порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції.
Інші: сухість у носі, слабкість.

препарат повинен призначати лікар тільки після оцінки співвідношення ризик/користь у таких випадках: АГ, ІХС, хвороба/синдром Рейно, розлади сечовипускання, підвищений внутрішньоочний тиск, гіпертрофія передміхурової залози, панкреатит.
Застосовувати з обережністю у пацієнтів із захворюваннями щитовидної залози, окрім гіпертиреозу, що зазначений у розділі ПРОТИПОКАЗАННЯ, глаукомою, окрім закритокутової глаукоми, яка зазначена у розділі ПРОТИПОКАЗАННЯ.
Амінофіліни можуть спричиняти порушення функцій ЦНС та, як наслідок, призводити до появи судом. Фенілефрин, який є складовою препарату, може виявляти судинозвужувальний ефект, спричинити серцево-судинну недостатність з проявами артеріальної гіпотензії. У зв’язку з цим препарат потрібно застосовувати з обережністю у хворих віком понад 70 років та пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Під час лікування препаратом не слід застосовувати седативні/снодійні лікарські засоби (особливо барбітурати), що підвищують седативну дію антигістамінних препаратів (хлорфеніраміну малеат). З обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок.
У разі якщо захворювання викликане бактеріальною інфекцією, рекомендоване одночасне лікування антибіотиками.
Не перевищувати зазначену дозу.
Під час терапії препаратом забороняється вживати алкоголь!
Фенілефрин може спричиняти помилковий позитивний результат допінг-контролю у спортсменів.
Не застосовувати у пацієнтів із вродженою непереносимістю фруктози, порушенням всмоктування глюкози-галактози чи сахарози-ізомальтози.
Застосування у період вагітності і годування грудьми. Не рекомендовано застосовувати у період вагітності та годування грудьми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Під час застосування препарату пацієнт повинен уникати керування автомобілем, роботи з механізмами та інших потенційно небезпечних видів діяльності.

фенілефрин. Фенілефрину гідрохлорид не слід застосовувати з блокаторами α-адренорецепторів, іншими антигіпертензивними засобами, фенотіазиновими похідними (наприклад прометазином), бронходилататорними симпатоміметичними засобами, гуанетидином, наперстянкою, алкалоїдами раувольфії, індометацином, бромокрептином, метилдопою, ГКС; препаратами, що впливають на апетит, амфетаміноподібними психостимуляторами, стимуляторами пологів, анестетиками, алкалоїдами ріжків, іншими препаратами, що стимулюють ЦНС, теофіліном.
Одночасне застосування фенілефрину з іншими симпатоміметичними засобами або трициклічними антидепресантами (наприклад амітриптиліном) може призводити до підвищення ризику розвитку побічних ефектів з боку серцево-судинної системи. Алкалоїди раувольфії знижують терапевтичний ефект фенілефрину гідрохлориду.
Можливе посилення судинозвужувальної дії препарату при одночасному його застосуванні із стимуляторами пологової діяльності та аритмій при застосуванні з анестетиками. Можливе значне підвищення АТ при одночасному внутрішньовенному введенні алкалоїдів споришу.
Атропіну сульфат блокує рефлекторну брадикардію, спричинену фенілефрином, та збільшує вазопресорну відповідь на фенілефрин. Одночасний прийом фенілефрину з блокаторами β-адренорецепторів та іншими антигіпертензивними препаратами (наприклад дебризохіном, гуанетидином, резерпіном, метилдопою) може призвести до АГ та надмірної брадикардії з можливою серцевою блокадою. Слід з обережністю застосовувати з гормонами щитовидної залози, препаратами, що впливають на серцеву провідність (серцеві глікозиди, антиаритмічні препарати можуть підвищувати ризик порушення серцебиття або розвитку серцевого нападу). При одночасному застосуванні з препаратами, що зумовлюють виведення калію, наприклад з деякими діуретиками типу фуросеміду, можливе посилення гіпокаліємії та зниження артеріальної чутливості до таких вазопресорних препаратів, як фенілефрин.
Не слід застосовувати разом з іншими судинозвужувальними засобами (при будь-якому шляху введення останніх).
Одночасний прийом фенілефрину та інших симпатоміметиків може призвести до додаткової стимуляції ЦНС до надзвичайно високого рівня, що супроводжується нервозністю, дратівливістю, безсонням. Також імовірні напади судом. Окрім цього, одночасний прийом інших симпатоміметиків разом із фенілефрином може призвести до посилення судинозвужувальної дії або серцево-судинної дії будь-якого з цих двох препаратів.
Антидепресанти, протипаркінсонічні та антипсихотичні препарати, похідні фенотіазину підвищують ризик затримки сечі, сухості у роті, запорів.
Одночасне застосування з алкалоїдами ріжків (ерготамін, метисергід) підвищує ризик ерготизму.
Не рекомендується одночасне застосування фенілефрину з лінезолідом.
Хлорфенірамін. Значно збільшити пригнічувальну дію хлорфеніраміну малеату може одночасне застосування препарату зі снодійними засобами, заспокійливими препаратами, анестетиками, нейролептиками, інгібіторами МАО, антипаркінсонічними препаратами, барбітуратами, транквілізаторами, наркотичними аналгетиками, а також алкоголем. Посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, трициклічних антидепресантів, протипаркінсонічних препаратів.
Може пригнічувати дію антикоагулянтів і взаємодіяти з прогестероном, резерпіном, тіазидними діуретиками. Одночасне застосування контрацептивів може призвести до зниження ефективності антигістамінного компонента препарату.

симптоми передозування фенілефрину: при передозуванні можливе посилення проявів побічних реакцій, особливо при тривалому застосуванні.
Можуть спостерігатися порушення серцевого ритму, підвищення АТ, артеріальна гіпотензія, біль та дискомфорт у ділянці серця, відчуття серцебиття, задишка, некардіогенний набряк легень, збудження, судоми, головний біль, тремор, порушення сну, занепокоєння, тривога, нервозність, дратівливість, неадекватна поведінка, психози з галюцинаціями, безсоння, слабкість, анорексія, нудота, блювання, олігурія, затримка сечовипускання, болюче або утруднене сечовипускання, почервоніння обличчя, відчуття холоду в кінцівках, парестезія, блідість шкіри, пілоерекція, підвищене потовиділення, гіперглікемія, гіпокаліємія, звуження периферичних судин, зменшення притоку крові до життєво важливих органів, що може призвести до погіршення кровопостачання нирок, метаболічного ацидозу, підвищення навантаження на серце внаслідок збільшення загального опору периферичних судин. Тяжкі наслідки звуження судин частіше можливі у пацієнтів із гіповолемією й тяжкою брадикардією.
При передозуванні хлорфеніраміну малеату можуть спостерігатися атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, сухість шкіри та слизових оболонок, підвищення температури тіла, тахікардія, атонія кишечнику. Зазвичай спочатку спостерігаються симптоми збудження ЦНС (психомоторне збудження, порушення моторної координації, гіперрефлексія, судоми), а потім — пригнічення, сонливість, порушення свідомості, які супроводжуються розладами дихання та порушенням роботи серцево-судинної системи (порушення серцевого ритму, екстрасистолія, зниження частоти пульсу, АТ аж до судинної недостатності).
Специфічного антидоту при отруєнні фенілефрином не існує.
Лікування. При передозуванні необхідна симптоматична терапія, при тяжкій АГ – застосування блокаторів α-адренорецепторів.

при температурі не вище 25 °C.