ІТРАЛ (ITRAL)
діюча речовина: itraconazole;
1 капсула містить: ітраконазолу 100 мг;
допоміжні речовини: лактоза (моногідрат), целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, гіпромелоза, повідон.
Капсули.
Протигрибкові препарати для системного застосування. Код АТС J02А С02.
Мікози, спричинені чутливими до ітраконазолу збудниками: вульвовагінальний кандидоз; дерматологічні/офтальмологічні грибкові захворювання — дерматомікоз, висівкоподібний лишай, грибковий кератит; оральний кандидоз; оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами; системні мікози — системний аспергільоз або кандидоз, криптококоз (включаючи криптококовий менінгіт): пацієнтам з порушеним імунітетом і всім пацієнтам із криптококозом центральної нервової системи — лише у разі неефективності лікування іншими протигрибковими препаратами; гістоплазмоз, споротрихоз, паракокцидіоїдоз, бластомікоз та інші системні мікози, що зустрічаються вкрай рідко, або тропічні мікози.
Підвищена чутливість до компонентів препарату. Не рекомендується застосовувати Ітрал для лікування оніхомікозу пацієнтам з ознакою порушень функції серця (хронічна серцева недостатність або наявність цього захворювання в анамнезі), порушення функції печінки, включаючи недостатність печінки. Дитячий вік до 16 років.
Повідомлень про випадки передозування немає. Якщо трапилось випадкове передозування, слід вжити підтримувальних заходів. Протягом першої години після прийому внутрішньо слід промити шлунок. Якщо це виправдано, можна призначити активоване вугілля. Ітраконазол не можна вивести шляхом гемодіалізу. Специфічного антидоту немає.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Дослідження щодо застосування ітраконазолу у вагітних жінок відсутні. З огляду на це Ітрал у капсулах не слід призначати вагітним за винятком випадків системного мікозу, який загрожує життю, коли потенційна користь для матері перевищує ризик негативного впливу на плід.
Жінкам дітородного віку, які приймають капсули Ітрал, слід застосовувати надійні засоби контрацепції протягом усього курсу лікування до настання першої менструації після його завершення.
Дуже незначні кількості ітраконазолу виділяються в грудне молоко, тому при лікуванні Ітралом у період лактації рекомендується припинити годування груддю.
Діти.
Оскільки клінічних даних щодо застосування капсул Ітрал у дітей недостатньо, не рекомендується призначати препарат пацієнтам цієї вікової групи.
Особливості застосування
Відомо, що ітраконазол має негативний інотропний ефект. Повідомлялось про випадки застійної серцевої недостатності, пов'язаної із застосуванням Ітралу.
При зниженій кислотності шлунка абсорбція ітраконазолу в кишковому тракті з капсул Ітрал погіршується. Пацієнти, які одночасно з Ітралом приймають препарати для зниження кислотності (такі як алюмінію гідроксид), мають дотримуватись щонайменше 2-годинної перерви між прийомами цих лікарських засобів. Пацієнтам з ахлоргідрією, наприклад, хворим на СНІД чи тим, які застосовують Н2-блокатори або інгібітори протонної помпи, рекомендується приймати капсули Ітрал з напоями типу кола.
При застосуванні Ітралу дуже рідко зустрічаються випадки тяжкої гепатотоксичності, включаючи гостру та фатальну печінкову недостатність. Зафіксовані побічні явища спостерігались у пацієнтів із захворюваннями печінки в анамнезі, або в пацієнтів, які лікувались за систематичними показаннями та/або приймали гепатотоксичні препарати. Деякі з цих випадків спостерігались протягом першого місяця лікування, у тому числі протягом перших тижнів. Тому бажано проводити моніторинг функції печінки у пацієнтів, які приймають Ітрал. Пацієнтів необхідно попередити про необхідність термінового звернення до лікаря у випадку прояву ознак або симптомів гепатиту, а саме: анорексії, нудоти, блювання, втомлюваності, абдомінального болю або темного забарвлення сечі. За наявності цих симптомів необхідно негайно припинити лікування і провести дослідження печінкової функції. Пацієнтам із підвищеним рівнем печінкових ферментів, активним захворюванням печінки або тим, які мали випадки печінкової токсичності при застосуванні інших препаратів, лікування рекомендується не розпочинати, крім тих випадків, коли очікуваний результат перевищує ризик розвитку гепатопорушень. У таких випадках необхідний моніторинг печінкових ферментів.
Порушення функції печінки: біодоступність препарату при пероральному застосуванні у пацієнтів з цирозом печінки дещо зменшується, тому може знадобитися корекція дози.
Порушення функції нирок: біодоступність ітраконазолу при пероральному застосуванні у пацієнтів з нирковою недостатністю може бути знижена. У цьому випадку може розглядатись питання щодо коригування дози.
Лікування слід припинити при виникненні невропатії, яка може бути пов'язана із застосуванням капсул Ітрал.
З огляду на фармакокінетичні особливості препарату, ітраконазол у капсулах не рекомендується для первинної терапії невідкладних станів, спричинених системними грибковими інфекціями.
У хворих на СНІД, які лікувалися від системних мікозів, таких як споротрихоз, бластомікоз, гістоплазмоз або криптококоз (включаючи криптококовий менінгіт) і які знаходяться у групі ризику розвитку рецидиву, необхідність підтримувального лікування повинна бути розглянута лікарем.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Під час лікування слід утримуватися від керування автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
При одночасному застосуванні з рифампіцином, рифабутином та фенітоїном біодоступність ітраконазолу та гідроксиітраконазолу значно знижується, що призводить до значного зменшення ефективності препарату. Таким чином, одночасне застосування ітраконазолу з цими препаратами, які є потенційними індукторами ферментів, не рекомендується. Дослідження взаємодії ітраконазолу з іншими індукторами ферментів, такими як карбамазепін, фенобарбітал та ізоніазид, не проводились, але можуть очікуватись аналогічні взаємодії.
Оскільки ітраконазол розщеплюється переважно ферментом CYP3А4, потенційні інгібітори цього ферменту можуть збільшувати біодоступність ітраконазолу, наприклад, ритонавір, індинавір, кларитроміцин та еритроміцин.
Ітраконазол може пригнічувати метаболізм лікарських засобів, що розщеплюються ферментами типу цитохрому CYP3А4. Результатом цього може бути посилення або пролонгування їх дії, включаючи побічні реакції. Після припинення лікування рівні ітраконазолу в плазмі знижуються поступово, залежно від доз та тривалості лікування. Це слід враховувати при оцінці інгібуючого ефекту ітраконазолу на метаболізм препаратів, що застосовуються одночасно.
Терфенадин, астемізол, бепридил, мізоластин, цизаприд, триазолам, левацетилметадол, сертиндол, пероральний мідазолам, дофетилід, хінідин, пімозид, нісолдипін, триазолам, препарати, що розщеплюються ферментом CYP3А4 — інгібітори редуктази ГМГ-КоА, такі як симвастатин та ловастатин, ергоалкалоїди, такі як дигідроерготамін, ергометрин, ерготамін та метилергометрин не можна застосовувати під час лікування Ітралом.
Блокатори кальцієвих каналів можуть спричиняти негативний інотропний ефект, який може посилювати подібний ефект ітраконазолу; ітраконазол може зменшувати метаболізм блокаторів кальцієвих каналів. При одночасному застосуванні ітраконазолу та блокаторів кальцієвих каналів необхідно дотримуватись обережності.
Лікарські засоби, при призначенні яких необхідний контроль за рівнем їх концентрації в плазмі, дією та побічними ефектами (при їх сумісному призначенні з ітраконазолом дозу зазначених препаратів, за необхідності, слід зменшувати): пероральні антикоагулянти; інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ритонавір, індинавір, саквінавір; деякі протипухлинні препарати, такі як алкалоїди барвінку рожевого (Vinca), бусулфан, доцетаксел та триметрексат; блокатори кальцієвих каналів, що розщеплюються ферментом CYP3A4, такі як дигідропіридин та верапаміл; деякі імуносупресивні засоби: циклоспорин, такролімус, рапаміцин (також відомий як сиролімус); деякі препарати, що розщеплюються ферментом CYP3А4 — інгібітори редуктази ГМГ-КоА, такі як аторвастатин; деякі глюкокортикостероїди, такі як будесонід, дексаметазон, метилпреднізолон; дигоксин (через інгібування Р-глікопротеїну); інші препарати: карбамазепін, атровастатин, буспірон, алфентаніл, фентаніл, цилостазол, дизопірамід, елетриптан, галофантрин, алпразолам, бротизолам, мідазолам IV, рифабутин, метилпреднізолон, ебастин, ребоксетин, репаглинід.
Взаємодія ітраконазолу з зидовудином та флувастатином не виявлена.
Не спостерігалося впливу ітраконазолу на метаболізм етинілестрадіолу та норетистерону.
Фармакодинаміка. Похідний триазолу, синтетичний протигрибковий засіб, активний щодо широкого спектра збудників. Механізм дії обумовлений інгібуванням синтезу ергостеролу — важливого компонента клітинної мембрани грибів. До препарату чутливі: Trichophyton spp., Epidermophyton floccosum, Microsporum spp., Candida spp. (включаючи C. albicans), Cryptococcus neoformans, Aspergillus spp., Histoplasma spp., Paracoccidioides brasiliensis, Sporothrix schenckii, Fonsecaea spp., Cladosporium spp., Blastomyces dermatidis та деякі інші мікроорганізми. Клінічний ефект препарату повною мірою проявляється через 2 — 4 тижні після закінчення терапії хворих на мікози шкіри та через 6 — 9 місяців після закінчення лікування хворих на оніхомікози (по мірі зміни нігтів).
Фармакокінетика.
Всмоктування: максимальна біодоступність ітраконазолу відмічається при прийомі препарату відразу після їди. Після одноразового прийому препарату максимальна концентрація ітраконазолу у плазмі крові спостерігається через 3 — 4 години. При тривалому застосуванні стабільна концентрація ітраконазолу у плазмі крові досягається через 1 — 2 тижні і через 3 — 4 години після прийому останньої дози препарату становить: 0,4 мкг/мл — при прийомі 0,1 г препарату 1 раз на добу; 1,1 мкг/мл — при прийомі 0,2 г препарату 1 раз на добу; 2 мкг/мл — при прийомі 0,2 г препарату 2 рази на добу.
Розподіл: 99,8% активної речовини зв'язується з білками плазми крові. Ітраконазол розподіляється в різних тканинах організму, причому концентрація в легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці, скелетних м'язах у 2 — 3 рази перевищує концентрацію ітраконазолу в плазмі крові. Концентрація ітраконазолу в тканинах, які вміщують кератин, особливо в шкірі, в 4 рази перевищує концентрацію у плазмі крові. Терапевтична концентрація ітраконазолу в шкірі зберігається протягом 2 — 4 тижнів після закінчення 4-тижневого курсу лікування. Терапевтична концентрація ітраконазолу в кератині нігтів досягається через 1 тиждень після початку лікування і зберігається не менше ніж 6 місяців після завершення 3-місячного курсу лікування. Ітраконазол проникає також у сальні та потові (меншою мірою) залози шкіри.
Метаболізм: ітраконазол метаболізується в печінці з утворенням великої кількості похідних, одне з яких — гідроксиітраконазол — чинить зіставну з ітраконазолом протигрибкову дію in vitro.
Виведення: виведення ітраконазолу із плазми крові двофазне, з кінцевим періодом напіввиведення 1 — 1,5 доби. Приблизно 35% прийнятої дози препарату виводиться з сечею у вигляді метаболітів протягом 1 тижня, з яких у незміненому вигляді виводиться менше 0,03%. З калом у незміненому вигляді виводиться близько 3 — 18% прийнятої дози препарату.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: у хворих з нирковою та печінковою недостатністю, а також у деяких хворих з імуносупресією (наприклад, при СНІДі, нейтропенії, після трансплантації органів) біодоступність ітраконазолу може знижуватись.
2 роки.
Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі від 8 °С до 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
По 15 капсул у блістері, № 15 ' 10 у пачці.
За рецептом.
Амеда Фарма Пвт. Лтд.
Ахмабад-9, Гуджарат, Індія.