Сучасна терапія невідкладних станів при ревматичних хворобах (5000156874) Розділ
Найчастіше невідкладні стани відзначають в ревматології при певних системних захворюваннях сполучної тканини (системному червоному вовчаку, антифосфоліпідному синдромі, дермато- і поліміозиті; системних васкулітах; ССД тощо). Такі стани виникають при тяжкому перебігу та в термінальній стадії захворювань.
Одним з найважливіших методів невідкладної терапії при цих захворюваннях є пульс-терапія, яку розпочали застосовувати в 1970-х роках. Її часто застосовують при гострому ІМ, синдромі Дресслера, астматичному статусі, септичному шоку, набряку Квінке, набряку головного мозку тощо. З-поміж усіх протизапальних препаратів найбільш ефективними є ГК, які пригнічують синтез або, навпаки, підвищують активність протизапальних цитокінів. Ця дія ГК зумовлена зв’язуванням їх із цитоплазматичними рецепторами ГК та нуклеарними факторами транскрипції. У цих випадках препаратом вибору є ГК 6-метилпреднізолон, який характеризується мінімальною мінералокортикоїдною активністю і вираженою протизапальною та імуномодулюючою дією. Преднізолон значно менш ефективний у якості засобу пульс-терапії за метилпреднізолон, який не має настільки вираженого імуномоделуючого ефекту і часто здатний спричиняти затримку натрію і рідини в організмі, а також підвищувати АТ. Дексаметазон чинить швидку і виражену антиалергічну дію, тому його застосовують при алергічному васкуліті з ураженням ЦНС у хворих з набряком головного мозку [38].
Вираженість побічних реакцій ГК наведена в табл. 6.82.
Таблиця 6.82. Побічні реакції різних ГК
Характер побічних явищ | Препарати ГК | ||||
Преднізолон | Гідрокортизон | Метилпреднізолон | Тріамциналон | Дексаметазон | |
Стероїдна виразка шлунка | +++ | ++ | + | ++ | + |
Остеопороз | ++ | ++ | ++ | ++ | ++ |
АГ | + | ++ | ± | ± | + |
Затримка натрію і рідини | + | +++ | ± | ± | + |
Міопатія | ± | ++ | ± | +++ | ++ |
Втрата кальцію | + | ++ | ± | + | ++ |
Кушингоїд | ++ | ++ | ± | +++ | +++ |
Гірсутизм | ++ | ++ | ± | +++ | +++ |
Стриї | + | + | – | ++ | + |
Стероїдний діабет | ++ | ++ | + | + | +++ |
Пригнічення кори наднирників | ++ | ++ | ++ | ++ | +++ |
Активація інфекції | ++ | ++ | ++ | +++ | +++ |
Психотропний ефект | ++ | ++ | ++ | ± | +++ |
Вугрі | ++ | ++ | + | ++ | + |
Недоцільно призначати пульс-терапію ГК при ІХС, СН, АГ, тяжких аритміях серця; обережно її призначають людям похилого віку. З метою зниження ризику розвитку кардіальних ускладнень забороняється комбінувати пульс-терапію з петльовими діуретиками (!). В підсумковій табл. 6.83 викладені особливості проведення пульс-терапії при ревматичних хворобах.
Таблиця 6.83. Особливості проведення пульс-терапії при ревматичних хворобах
Ревматична хвороба або синдром | Пульс-терапія |
Аутоімунний криз у хворих на системний червоний вовчак без ураження нирок | Призначають при лихоманці, полісерозиті, міокардиті, ендокардиті, поліартриті, міозиті.
|
Гемолітичний криз (гемоглобін <70 г/л, тромбоцитів <25 тис. або панцитопенія) |
|
Церебральний криз при системному червоному вовчаку з розвитком ішемії, енцефалопатії, парезу, паралічів, мієлопатії |
Таку терапію застосовують щомісячно протягом 6 міс, далі — щоквартально протягом 2 років |
Геморагічний альвеоліт. Цитопенічний криз (тромбоцитів <20 · 109/л). Судоми; енцефалопатія з розвитком коми | Пероральне застосування ГК малоефективне.
|
Катастрофічний антифосфоліпідний синдром з розвитком судинних оклюзій | Лікування та профілактика тромботичних ускладнень:
|
Системні васкуліти та вузликовий поліартеріїт. Гранулематоз Вегенера. Мікроскопічний поліангіїт. Хвороба Шенлейна — Геноха, артеріїт Такаясу |
|
Вовчаковий гломерулонефрит |
Таку терапію застосовують щомісячно протягом 6 міс, далі — щоквартально протягом 2 років |
Хвороба Шегрена з розвитком кризу, серозиту, васкуліту, поліневриту, гемолітичної анемії |
|
Дермато- і поліміозит |
|
Таким чином, проведення диференційованого лікування невідкладних станів при тяжкому перебігу багатьох системних захворювань сполучної тканини із застосуванням пульс-терапії метилпреднізолоном та пульс-терапії циклофосфамідом протягом 1–3 днів і більше підвищує ефективність невідкладних лікувальних заходів та дозволяє зберегти життя пацієнтам.