Надмірне вживання рідини: звичка чи гормональне порушення?

На думку експертів, вживання більш як 3 л рідини на добу може бути ознакою рідкісного гормонального дефіциту. Однак для багатьох це просто невинна звичка.

Як же диференціювати звичку від потенційно фатального захворювання?

У більшості випадків вживання надмірної кількості рідини, відоме як синдром поліурії–полідипсії, або розвивається з часом за звичкою, або супроводжує психологічні порушення. Однак у поодиноких випадках потреба у вживанні великої кількості рідини може бути викликана дефіцитом вазопресину. Цей гормон, що виділяється гіпофізом, регулює вміст води та натрію в організмі. У осіб із дефіцитом вазопресину порушується здатність концентрувати сечу, внаслідок чого втрата рідини збільшується. Особи з дефіцитом вазопресину відчувають сильну спрагу.

Надзвичайно важливо диференціювати поведінкову форму надмірного вживання рідини та дефіциту вазопресину: у 1-му випадку показано поведінкову терапію, яка сприяє поступовому зниженню споживання рідини. Проте людям із дефіцитом вазопресину призначають гормон вазопресин. Якщо пацієнту помилково призначено вазопресин, це може призвести до водної інтоксикації, яка може бути небезпечною для життя.

Які тести використовують для діагностики дефіциту возопресину?

Протягом останніх кількох років два керівники дослідницьких груп, професор Мір’ям Кріст-Крейн (Mirjam Christ-Crain) та доктор медичних наук Джулі Рефардт (Julie Refardt), разом із низкою національних та міжнародних центрів інтенсивно працювали над методами тестування, що дозволяють диференціювати дефіцит вазопресину та звичку надмірного вживання рідини. Вони виявили, що тест, який стимулює вивільнення вазопресину за допомогою інфузії висококонцентрованої солі (хлориду натрію) є надійним диференційно-діагностичним методом.

При цьому необхідний постійний моніторинг, зокрема півгодинні вимірювання рівня хлориду натрію в плазмі крові пацієнтів.

Також може використовуватися тест з аргініном — він простіший у виконанні та краще переноситься пацієнтами. Аргінін — незамінна амінокислота, також стимулює вивільнення вазопресину.

У міжнародному дослідженні проведено порівняльний аналіз діагностичної ефективності таких тестів. У ньому взяли участь 158 осіб. Встановлено, що тест із інфузією солі дозволяє встановити правильний діагноз більш ніж у 95% пацієнтів. При цьому тест з інфузією аргініну дещо менш ефективний — правильний діагноз за допомогою проведення цього тесту встановлено у трохи менше 75% випадків.

Доктор Д. Рефардт зазначила, що, зважаючи на ці результати, експерти рекомендують тест з інфузією хлориду натрію як золотий стандарт для надійної диференціації полідипсії та дефіциту вазопресину.

За матеріалами www.medicalxpress.com