Захворювання анального каналу

Содержание

Захворювання анального каналу можуть проявлятися різними симптомами, які спричиняють значний дискомфорт пацієнтам. Розрізняють 2 основні типи симптомів: локальні та функціональні, кожен з яких вказує на певні патологічні процеси в анальній ділянці.

Локальні симптоми

Ці симптоми безпосередньо пов’язані з анатомічними або патологічними змінами в анальному каналі та включають:

1. Біль: може бути гострим або тягнучим, часто його вираженість збільшується під час або після дефекації.
2. Набряк: запалення або інфекції можуть викликати набряк, що робить анальну ділянку більш чутливою.
3. Свербіж: часто є результатом подразнення або інфекційного процесу, також може бути пов’язаний з алергічними реакціями або гігієнічними проблемами.
4. Ректальна кровотеча: кров на папері або в калі може вказувати на геморой, анальні тріщини, поліпи або інші серйозні захворювання, такі як колоректальний рак.

Функціональні симптоми

Ці симптоми відображають порушення функцій кишечнику та контролю за дефекацією:

1. Нетримання газів та/або калу: втрата контролю над виділенням газів або калу може бути результатом ушкодження сфінктера або нервових шляхів, що контролюють анальний канал.
2. Запор: утруднена дефекація може призвести до підвищеного тиску в анальному каналі, що підвищує ризик розвитку геморою чи тріщин.

Нетримання калу та запор є поширеними проблемами, кожна з яких має свої особливості та можливі причини. Нетримання калу часто пов’язане з різними функціональними або органічними порушеннями в анальному сфінктері, тоді як запор може виникати через проблеми, пов’язані як із загальним станом кишечнику, так і дисфункцією тазового дна.

Нетримання калу

Нетримання калу може виявлятися у таких формах:

1. Функціональне нетримання: якщо сфінктерний апарат залишається неушкодженим, а його функція порушена, часто через нейрогенні проблеми. Це може бути пов’язано з такими захворюваннями, як розсіяний склероз або іншими неврологічними порушеннями, що впливають на контроль над сфінктером.
2. Органічне ушкодження: це включає травми анального сфінктера, які можуть статися під час пологів, послаблення контролю над каловими масами.
3. Ідіопатичне нетримання: у деяких випадках конкретна причина нетримання калу може залишатися неясною.

Запор

Запор також може мати різні причини, такі як:

1. Захворювання товстої кишки: багато видів захворювань, що впливають на товсту кишку, можуть призвести до запорів, особливо якщо вони зачіпають здатність кишечнику просувати вміст.
2. Дисинергія анального сфінктера: це стан, при якому порушується координація між м’язами тазового дна та анусом, що може суттєво утруднити процес дефекації. Такий тип запору потребує особливої уваги, оскільки його лікування відрізняється від такого звичайних запорів, зумовлених уповільненим пасажем через кишечник.

Діагностика та лікування

Для точної діагностики та ефективного лікування захворювань анального каналу важливо враховувати як локальні, так і функціональні симптоми. Медичний огляд, який може включати ректальний огляд, аноскопію та за необхідності колоноскопію, допомагає встановити точний діагноз та підібрати відповідне лікування.

Діагностична стратегія за наявності захворювань заднього проходу включає кілька ключових етапів, які дозволяють точно визначити характер та ступінь тяжкості захворювання, а також найбільш ефективні способи лікування. Важливість такого комплексного підходу зумовлена різноманітністю можливих патологій, що варіюють від банальних гемороїдальних вузлів до серйозних новоутворень.

Компоненти проктологічного обстеження

1. Огляд промежини:

• • первинний візуальний огляд промежини дозволяє виявити зовнішні ознаки захворювання, такі як запалення, наявність зовнішніх гемороїдальних вузлів, анальних тріщин, фістул та інших видимих аномалій.

2. Пальцеве ректальне дослідження:

• • цей метод дає можливість оцінити стан внутрішньої частини анального каналу, пружність та функцію сфінктерів, наявність внутрішніх вузлів, новоутворень чи інших аномалій, які не видно при зовнішньому огляді.

3. Аноскопія чи ректоскопія:

• • ці процедури включають використання спеціальних інструментів для детального огляду анального каналу та нижньої частини прямої кишки. Аноскопія та ректоскопія дозволяють візуалізувати внутрішню оболонку кишечнику, виявляти поліпи, запальні процеси, пухлини та інші внутрішні патології.

Додаткові дослідження

У випадках, коли базове обстеження не дає повної ясності або за наявності функціональних розладів, таких як нетримання калу або запори, можуть бути потрібні додаткові діагностичні процедури:

• манометрія анального каналу: дослідження, що дозволяє оцінити функцію анальних сфінктерів.
• Ендосонографія: може використовуватися для оцінки структури сфінктерів та навколишніх тканин.
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ) тазової зони: допомагає отримати детальні зображення і є особливо корисною для оцінки складних фістул або невизначених пухлин.

Тактика діагностики при захворюваннях заднього проходу має бути всебічною, щоб забезпечити точне визначення діагнозу та розробку адекватного плану лікування. Раннє виявлення та точна діагностика є ключовими для успішної терапії багатьох проктологічних захворювань, що значно підвищує якість життя пацієнтів.

Для ретельного дослідження анальних сфінктерів та виявлення періанальних абсцесів та анальних фістул використовується ендосонографія. Цей метод дозволяє отримати докладні зображення морфології сфінктерів, виявляючи їхні структурні зміни. Крім того, аноректоманометрія проводиться для оцінки функціональної здатності сфінктерів та аноректальної чутливості, що важливо для діагностики різних дисфункцій дефекації.

Функціональне дослідження дефекації

Одним із просунутих методів діагностики є МРТ-дефекографія. Це динамічне дослідження, яке проводиться з використанням барію для візуалізації, дозволяє спостерігати за функцією прямої кишки та анального каналу, а також роботою інших органів малого таза в різних станах: у стані спокою, при позивах до дефекації та під час акту дефекації.

Застосування МРТ у проктології

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) також відіграє ключову роль візуалізації структур малого таза. Вона дозволяє високоточно вивчати м’язи анального каналу та дна малого таза, а також оцінювати стан тканин в ішіоректальній ямці. Це особливо важливо для діагностики та планування лікування складних випадків, таких як глибокі абсцеси або складні фістули, де точність діагнозу може суттєво впливати на вибір методу терапії та його успішність.

Значення комплексних досліджень

Комплексне використання ендосонографії, аноректоманометрії та МРТ-дефекографії дозволяє максимально точно діагностувати різні захворювання, стани анального каналу та сфінктерів. Це забезпечує оптимальний підхід до лікування, враховуючи як морфологічні зміни, так і функціональні порушення, покращуючи результати та підвищуючи якість життя пацієнтів.

Терапія може варіювати від простих гігієнічних заходів та медикаментозного лікування до хірургічних втручань залежно від причини та ступеня тяжкості симптомів. Важливо не затягувати зі зверненням по медичну допомогу за перших ознак проблем, оскільки раннє втручання часто запобігає розвитку більш серйозних станів.