Вузлувата еритема є запальним вузлуватим утворенням у підшкірній тканині. Її розвиток може бути пов’язаний з різними факторами:

1. Інфекції: вузлувата еритема може виникати в результаті інфекцій, викликаних різними мікроорганізмами, включаючи бактерії (стрептококи, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium leprae, Yersinia, Salmonella, Chlamydophila pneumoniae, Neisseria gonorrhoeae), віруси (цитомегаловірус, вірус гепатиту B і C, вірус Епштейна — Барр, вірус імунодефіциту людини) та гриби. Інфекції можуть викликати імунні реакції, які проявляються у вигляді вузлуватої еритеми.
2. Медикаментозні реакції: деякі препарати, такі як антибіотики (особливо пеніциліни) та сульфаніламіди, а також похідні піразолу, можуть спричинити розвиток вузлуватої еритеми як побічний ефект.
3. Захворювання: вузлувата еритема може виникати при різних захворюваннях, таких як саркоїдоз, неспецифічні ентероколіти, синдром Світу (Sweet) з дерматитом з нейтрофілією, а також при системних захворюваннях сполучної тканини, включаючи системний червоний вовчак (СЧВ), поліміозит/дерматоміозит, системну склеродермію та системні васкуліти.
4. Період вагітності або прийом пероральних контрацептивів: вузлувата еритема може виникати у деяких жінок у період вагітності або при прийомі пероральних контрацептивів.

Підхід до лікування вузлуватої еритеми залежить від основного фактора, що її викликає, і може включати контроль основного захворювання або зміну лікарської терапії. Лікування повинно проводитися під наглядом лікаря-дерматолога або ревматолога, залежно від клінічної картини та можливого зв’язку із системними захворюваннями.

Клінічна картина

Вузлувата еритема є захворюванням, яке найчастіше фіксується у жінок (близько 90% випадків). Симптоми цього стану можуть бути різноманітними і включати:

• погане самопочуття;
• підвищення температури тіла (субфебрильний стан) або лихоманку;
• біль у суглобах (артралгія) або запалення суглобів (артрит);
• симптоми запалення верхніх дихальних шляхів, такі як біль у горлі, нежить та кашель;
• симптоми з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи біль у животі та діарею.

Вузли, характерні для цього захворювання, зазвичай знаходяться на передній частині гомілок, рідше на задній частині гомілок, на стегнах, сідницях, плечах, голові чи тулубі. Вони мають середній діаметр близько 1–1,5 см і іноді можуть зливатися між собою. Шкіра над вузлами зазвичай виділяється гіперемією (почервонінням) та гіпертермією (підвищенням температури шкіри), але ніколи не виникає некротизації (загибелі тканин). Вузли бувають болючими і можуть зберігатися на шкірі протягом 2–9 тиж. Загоєння зазвичай відбувається без утворення рубців. У деяких пацієнтів можуть виникати рецидиви, найчастіше взимку та навесні.

Вузлувата еритема є багатогранним медичним синдромом, і лікування залежить від основної причини її розвитку. Пацієнтам із цим захворюванням слід звертатися до лікаря для діагностики та визначення найбільш відповідного лікування, яке може включати медикаментозну терапію та контроль симптомів.

Діагностика

Допоміжні дослідження

Для діагностики вузлуватої еритеми та виявлення її основної причини можуть виконуватися такі допоміжні дослідження:

1. Дослідження крові:

• • швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) — часто підвищена (60–85% пацієнтів);
  • лейкоцитоз із переважанням нейтрофілів;
  • підвищена концентрація імуноглобулінів — також часте явище;
  • підвищена активність трансаміназ (ферментів) у плазмі крові.

2. Додаткові дослідження:

• • залежно від підозрюваної причини вузлуватої еритеми можуть виконуватися різні додаткові дослідження. Наприклад якщо підозрюється саркоїдоз, то можна провести рентгенографію грудної клітки для виявлення характерних змін, властивих цьому захворюванню.

Діагностика вузлуватої еритеми може бути складною через різноманітність її потенційних причин. Додаткові дослідження та консультація фахівців можуть допомогти визначити основну причину та розробити план лікування.

Діагностичні критерії

Діагноз вузлуватої еритеми, як правило, встановлюють на основі клінічних симптомів та анамнезу пацієнта. Гістологічне дослідження біоптату шкіри проводять у поодиноких випадках, коли виникає необхідність диференціювати цю патологію з іншими захворюваннями, наприклад з ідіопатичним паннікулітом (хворобою Вебера — Крісчена) або іншими подібними станами.

Для встановлення діагнозу зазвичай досить характерних клінічних ознак і симптомів вузлуватої еритеми, таких як запальні вузли на шкірі, погане самопочуття, артралгія (біль у суглобах) або артрит, симптоми запалення верхніх дихальних шляхів та інші характерні прояви. У разі невизначеності або необхідності виключення інших захворювань біоптат шкіри може бути взятий для гістологічного дослідження.

Диференційна діагностика

Вузлувата еритема може мати подібні клінічні прояви з іншими захворюваннями та станами, тому диференційна діагностика важлива для точного визначення діагнозу. Деякі із захворювань та станів, які слід враховувати при диференційній діагностиці вузлуватої еритеми, включають наступне:

1. Панікуліт: запалення підшкірної жирової клітковини, яке може мати подібні клінічні прояви, але зазвичай пов’язане з іншими причинами, такими як інфекція чи травма.
2. Зміни в підшкірній жировій клітковині, викликані інфекцією: наприклад стафілококова інфекція може викликати запалення та вузли на шкірі.
3. Поверхневий тромбофлебіт: запалення вен та утворення тромбів у них може призвести до болю та вузлуватих змін на шкірі.
4. Уртикарний васкуліт: захворювання, що характеризується запаленням судин шкіри, що може призвести до появи висипу та вузлів.
5. Інші захворювання з вузлуватою еритемою: деякі системні та васкулітичні захворювання також можуть проявлятися вузлуватою еритемою, тому важливо враховувати широкий спектр можливих діагнозів при диференційній діагностиці.

Для точного встановлення діагнозу лише лікар повинен провести комплексне обстеження пацієнта, включаючи клінічні дані, лабораторні та інструментальні дослідження, та, за необхідності, взяти біоптат шкіри для гістологічного аналізу.

Лікування

Лікування вузлуватої еритеми зазвичай включає наступні заходи:

1. Лікування основного захворювання: якщо вузлувата еритема розвинулася як наслідок іншого захворювання або стану, то в першу чергу необхідно лікувати основне захворювання або причину, що її викликала. Це може включати антибіотики при інфекціях, протизапальне лікування при системних захворюваннях сполучної тканини, а також інші відповідні методи лікування.
2. Симптоматичне лікування: для зменшення вираженості болю та запалення зазвичай призначають нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), які можуть допомогти покращити стан пацієнта. У деяких випадках, за відсутності реакції на НПЗП, може знадобитися застосування глюкокортикостероїдів, але при їх призначенні потрібна обережність, і їх прийом повинен здійснюватися під наглядом лікаря.

Важливо зазначити, що лікування має проводитися під наглядом лікаря, який враховує особливості кожного випадку та застосовує найбільш підходящі методи залежно від клінічних даних та результатів обстеження пацієнта.