Внутрішньовенна ін’єкція: особливості виконання без катетера

Сьогодні для багаторазового, краплинного або тривалого введення препаратів зазвичай використовують внутрішньовенні катетери (канюлі), встановлені в периферичні або за необхідності центральні вени. Однак у разі потреби разової ін’єкції, особливо якщо катетер не встановлений, застосовують стандартну ін’єкцію внутрішньовенну з використанням голки. Нижче розглянуто алгоритм такої процедури через периферичну вену.

Протипоказання щодо внутрішньовенної ін’єкції

Введення протипоказане у вену, що знаходиться на ділянці з ознаками інфекції, опіку.

Не допускається пункція вен з артеріовенозною фістулою (наприклад у пацієнтів на гемодіалізі).

Можливі ускладнення під час проведення внутрішньовенної ін’єкції

Розвиток флебіту.
Формування гематоми.
Ризик інфікування місця пункції.
Помилкове позасудинне введення препарату.

Необхідне обладнання для внутрішньовенної ін’єкції

Стерильні рукавички.
Антисептичні серветки та розчин.
Джгут або фіксуюча пов’язка.
Шприц та стандартна внутрішньовенна голка (зазвичай 0,9 мм, 20G).
Голка для набору лікарських засобів.

Зони введення для внутрішньовенної ін’єкції

Найбільш поширені ділянки:

у дорослих — тильна сторона кисті, передпліччя.
В екстрених випадках — ліктьова ямка або зовнішня яремна вена.
Альтернативно — тильна поверхня стопи.

Покрокова техніка введення препарату при внутрішньовенній ін’єкції

Вибір вени: перевагу віддають добре видимій та доступній поверхневій вені.
Джгут: накладіть на передпліччя, щоб наповнити вени. Можна додатково зігріти кінцівку або простимулювати вену легким поплескуванням.
Підготовка шкіри: обробіть передбачуване місце введення антисептиком.
Прокол вени: натягніть шкіру нижче місця уколу, введіть голку під кутом близько 30° та виконайте аспірацію.
Після верифікації попадання у вену (поява крові): послабте джгут та повільно введіть препарат.
Завершення: вийміть голку, притисніть місце уколу для зупинки кровотечі та накладіть стерильну пов’язку або пластир.