Внутрішньокісткова канюляція

Содержание

Визначення

Внутрішньокісткова канюляція є ефективним методом забезпечення судинного доступу, який використовується для введення лікарських засобів та інфузійних розчинів, коли внутрішньовенний доступ утруднений. Цей метод включає канюляцію кістковомозкового каналу і є одним із найшвидших і найнадійніших способів доставки препаратів у системний кровотік.

Введення препаратів внутрішньокістково безпечне, їх терапевтична концентрація в плазмі крові досягається за час, який можна порівняти з їх введенням через центральний венозний катетер. Це робить внутрішньокісткову канюляцію особливо цінним методом в екстрених ситуаціях, коли кожна хвилина на рахунку.

За необхідності швидкої інфузії можна використовувати манжету для прискорення введення рідини, досягаючи потоку до 125 мл/хв. У випадках, коли потрібна інтенсивна інфузійна терапія, може знадобитися встановлення другого внутрішньокісткового доступу, що забезпечує додатковий канал для адміністрації необхідних препаратів та рідин. Цей підхід максимізує ефективність терапії та сприяє швидшому відновленню пацієнтів у критичних умовах.

Показання

Показання до використання внутрішньокісткової канюляції визначаються необхідністю швидкого введення лікарських засобів, коли стандартні методи доступу до периферичної вени виявляються неефективними або неможливими. До таких ситуацій можна віднести випадки, коли дві спроби канюляції периферичної вени виявилися невдалими або коли час, витрачений на спроби канюляції, перевищує 90 с. У таких умовах внутрішньокісткова канюляція стає кращим вибором, що дозволяє забезпечити надійний та швидкий доступ для адміністрування необхідних терапевтичних засобів, особливо в екстрених та критичних ситуаціях.

Протипоказання

Протипоказання до встановлення внутрішньокісткового доступу включають низку станів, які можуть збільшити ризик ускладнень або зробити процедуру неможливою або небезпечною:

• інфекції шкіри або м’яких тканин на передбачуваній ділянці для встановлення доступу можуть призвести до поширення інфекції;
• опіки на ділянці передбачуваного доступу також є протипоказанням через пошкодження шкіри та ризик інфекції;
• переломи на передбачуваній ділянці доступу можуть ускладнити процедуру та підвищити хворобливість для пацієнта;
• компартмент-синдром або травма кінцівки з пошкодженням судинного пучка також виключають можливість використання цієї ділянки для внутрішньокісткової канюляції через пошкодження тканин та порушення кровообігу;
• нещодавня спроба встановлення внутрішньокісткового доступу на цій же кінцівці протягом останніх 24 год може спричинити підвищений ризик ускладнень;
• остеопороз, порушення окостеніння та інші захворювання кісток, такі як остеомієліт, можуть робити кістки більш уразливими до пошкодження під час процедури.

Облік цих протипоказань критичний для забезпечення безпеки пацієнта та запобігання потенційним ускладненням, пов’язаним з внутрішньокістковою канюляцією.

Ускладнення

Ускладнення, пов’язані з внутрішньокістковою канюляцією, хоч і відбуваються рідко, проте можуть бути серйозними і тому в цих випадках потрібні уважне спостереження та швидке реагування. Серед можливих ускладнень наступні:

• гематома в місці ін’єкції може розвинутися через прокол кровоносної судини;
• інфекція в місці ін’єкції — одне з найчастіших ускладнень, коли потрібні антисептична обробка місця канюляції та, можливо, антибіотикотерапія;
• зміщення голки за межі кістковомозкової порожнини, що може призвести до неефективності інфузії та пошкодження навколишніх тканин;
• перелом кісток особливо небезпечний для новонароджених та пацієнтів з остеопорозом, у яких кістки більш тендітні;
• остеомієліт, інфекційне захворювання кісток, може розвинутися внаслідок проникнення мікроорганізмів у кістковий мозок;
• компартмент-синдром — рідкісне, але серйозне ускладнення, спричинене підвищенням тиску в м’язовому відділі, що може порушити кровопостачання та функцію нервів;
• жирова емболія — також дуже рідкісне ускладнення, при якому жирові частки потрапляють у кровотік та можуть спричинити блокування кровоносних судин.

Незважаючи на те що останні два ускладнення (компартмент-синдром та жирова емболія) фіксуються менш ніж у 1% випадків, необхідно особливо уважно ставитися до техніки проведення процедури та постпроцедурного моніторингу пацієнта для мінімізації ризиків.

Підготовка пацієнта

Підготовка пацієнта до процедури внутрішньокісткової канюляції включає декілька основних кроків для забезпечення безпеки та ефективності введення:

1. Поінформована згода: важливо отримати поінформовану згоду від пацієнта або його законних представників, якщо це можливо. Це передбачає пояснення цілей, потенційних ризиків та вигод процедури, щоб пацієнт чи його представники могли ухвалити обґрунтоване рішення щодо проведення процедури.
2. Положення пацієнта: пацієнта слід покласти на спину для забезпечення стабільності та доступу до ділянки проколу. Для виконання проколу в ділянці горбистості великогомілкової кістки рекомендується підкласти під коліна пацієнта валик, що допомагає розслабити м’язи ніг та полегшує доступ до необхідної ділянки для безпечного та точного введення канюлі.

Ці запобіжні заходи допомагають мінімізувати дискомфорт для пацієнта та підвищують шанси на успішне та швидке проведення процедури без ускладнень.

Місце уколу

Для встановлення внутрішньокісткової канюлі у дорослих пацієнтів часто обирають медіальний виросток великогомілкової кістки. Процедура включає точне позиціонування канюлі:

• відступити приблизно на 2 см медіально (у бік внутрішньої частини ноги) і на 1 см краніально (вгору) від горбистості великогомілкової кістки. Це дозволяє знайти оптимальне місце для введення канюлі, де кістка найтонша і доступ до кісткового мозку полегшений.

Також існують альтернативні місця для встановлення внутрішньокісткової канюлі, які можуть бути використані залежно від клінічної ситуації та анатомії пацієнта:

• дистальна частина великогомілкової кістки: ця ділянка також підходить для введення канюлі, особливо якщо в ділянці медіального виростка є протипоказання, наприклад травми або інфекції;
• великий горбок плечової кістки: використовується у випадках, коли необхідний швидший доступ або утруднений доступ до ніг;
• руків’я груднини: хоча це місце і передбачає центральний доступ до кровотоку, воно використовується рідше через ризик пошкодження важливих судин та органів.

Вибір місця для канюляції залежить від багатьох факторів, включаючи фізичний стан пацієнта, наявність протипоказань до використання певних ділянок тіла та необхідну швидкість доступу до кровотоку.

Допоміжні матеріали

Для успішного забезпечення внутрішньокісткового доступу необхідно підготувати наступний набір інструментів та матеріалів:

• рукавички: забезпечують захист як медичного персоналу, так і пацієнта від інфекцій;
• тампони: використовуються для обробки шкіри перед та після процедури, а також для зупинки кровотечі після введення голки;
• дезінфікуючий засіб: необхідний для стерилізації шкіри в місці передбачуваного проколу, щоб мінімізувати ризик інфекцій;
• голка для внутрішньокісткового доступу: доступні в ручному або автоматичному варіанті, у двох розмірах — для дорослих та дітей. Вибір розміру голки залежить від віку та статури пацієнта;
• шприц: використовується для введення лікарських засобів через внутрішньокістковий доступ;
• триходовий краник: дозволяє керувати напрямом потоку рідини та адмініструвати різні розчини або лікарські засоби без необхідності повторного проколювання;
• набір для краплинної або безперервної інфузії: включає системи для краплинного введення лікарських засобів і розчинів, що забезпечує постійний і контрольований потік рідини в кістковий мозок.

Під час підготовки та використання вищезгаданих матеріалів потрібне ретельне дотримання асептики та антисептики, щоб максимально знизити ризик ускладнень та забезпечити ефективність лікування.

Техніка проведення маніпуляції

Для проведення проколу та встановлення внутрішньокісткової канюлі необхідно дотримуватися наступної послідовності дій:

1. Локалізація місця проколу: визначити відповідне місце для проколу на основі анатомічних особливостей та клінічної ситуації пацієнта.
2. Очищення та дезінфекція: акуратно очистити обране місце проколу, використовуючи тампон, просочений дезінфікуючим засобом. Це важливий крок для запобігання інфекції.
3. Місцева анестезія: якщо ситуація дозволяє і немає протипоказань, провести місцеву анестезію шкіри, щоб мінімізувати болючі відчуття пацієнта під час проколу. Це особливо важливо в ситуаціях, коли пацієнт свідомий і здатний відчувати больові стимули.
4. Прокол та встановлення канюлі: використовувати відповідне обладнання (ручне або автоматичне) для введення канюлі в кістковомозковий канал. Техніка і методика запровадження залежать від типу використовуваного устаткування.
5. Перевірка положення канюлі: після встановлення канюлі переконатися в її правильному положенні, перевіривши вільне надходження та відтік рідини, що свідчить про правильне розташування канюлі в кістковомозковому каналі.

Ретельне дотримання цих кроків забезпечить безпеку процедури та ефективність терапії, мінімізуючи ризик ускладнень та забезпечуючи надійний доступ для введення необхідних лікарських засобів та рідин.

Мануальна канюляція

Мануальна канюляція — це процедура, що потребує уваги до деталей та техніки виконання для забезпечення успішного та безпечного введення голки в кістковомозковий канал. Ось покрокова інструкція щодо виконання цієї процедури:

1. Підготовка інструменту: утримувати голку між 2-м та 3-м пальцями так, щоб пластиковий кінець інструменту знаходився на долоні. Це забезпечує стійкість та контроль над інструментом під час проколу.
2. Введення голки: колоти голку перпендикулярно до поверхні кінцівки, виконуючи одночасно обертальний рух. Раптове зникнення опору вкаже на те, що голка потрапила до кістковомозкового каналу.
3. Видалення троакара: відкрутити ковпачок на основі голки і акуратно витягнути троакар зсередини.
4. Перевірка положення голки: приєднати шприц та спробувати аспірувати кістковий мозок. Якщо кістковий мозок з’являється у шприці, це підтверджує правильне положення голки. Якщо аспірація невдала, але голка знаходиться в кістці, провести тест, вводячи невелику кількість фізіологічної стерильної рідини.
5. Встановлення системи для введення лікарських засобів: до основи голки приєднати триходовий краник для керування напрямом потоку рідини, а також підключити систему для краплинної інфузії. Переконатися, що ін’єкція або інфузія не викликають набряку в ділянці проколу, що свідчить про правильне розташування голки в кістковомозковому каналі.
6. Завершення процедури: якщо внутрішньокістковий доступ більше не потрібний, обережно видалити голку. Фіксувати кінцівку, міцно тримати тіло голки і витягувати її, одночасно обертаючи навколо поздовжньої осі.

Ці кроки допомагають мінімізувати ризики та забезпечують ефективність процедури внутрішньокісткової канюляції.

Автоматична канюляція голкою Bone Injection Gun (B.I.G.)

Автоматична канюляція голкою Bone Injection Gun (B.I.G.) є ефективним засобом для забезпечення швидкого внутрішньокісткового доступу. Ось докладна інструкція щодо використання цього пристрою:

1. Налаштування глибини проникнення: відрегулювати необхідну глибину проникнення, відкрутивши манжету із циліндра корпусу.
2. Позиціонування пристрою: розмістити пристрій у потрібному місці перпендикулярно до поверхні шкіри, утримуючи його подібно до внутрішньокісткової голки.
3. Зняття запобіжника: стиснути дві частини запобіжного фіксатора та вийняти його з корпусу, щоб підготувати пристрій до активації.
4. Активація пристрою: натиснути на верхню частину корпусу ручки, щоб запустити механізм і проникнути голкою.
5. Відкриття голки: від’єднати пластмасову частину пристрою для доступу до металевої голки.
6. Видалення троакара: акуратно витягнути троакар зсередини голки, щоб звільнити канал для інфузії.
7. Продовження процедури: продовжувати, як при мануальній канюляції, включаючи перевірку положення голки та підключення інфузійної системи. Використовувати віддалений фіксатор для додаткової фіксації голки за потреби.
8. Видалення голки: при завершенні процедури зафіксувати кінцівку. Під час видалення голки обертати навколо осі. Для вилучення може знадобитися використання затискача або іншого хірургічного інструменту, щоб надійно захопити виступ голки.

Ці кроки допоможуть забезпечити безпечне та ефективне використання Bone Injection Gun для внутрішньокісткової канюляції, забезпечуючи швидкий доступ до кровотоку в екстрених ситуаціях.

Набір EZ-IO

Набір EZ-IO є сучасним пристроєм для забезпечення швидкого внутрішньокісткового доступу, який часто використовується в екстреній медицині. Ось покроковий посібник щодо його використання:

1. Підготовка інструменту: прикріпити спеціальну голку до дриля EZ-IO.
2. Позиціонування голки: встановити голку перпендикулярно до обраного місця на шкірі.
3. Прокол шкіри: обережно проколоти шкіру голкою до торкання кісткової поверхні, не включаючи дрилю.
4. Проникнення в кістку: увімкнути дриль і акуратно просувати голку, доки не відчується зникнення опору, що вказує на досягнення кістковомозкового каналу.
5. Від’єднання дриля: після досягнення кістковомозкового каналу від’єднати дриль і відкрутити пластмасову частину голки, що містить троакар.
6. Аспірація кісткового мозку: приєднати шприц та спробувати аспірувати кістковий мозок для підтвердження правильного положення голки.
7. Фіксація голки: використовувати пов’язку EZ Stabilizer для надійної фіксації голки на місці.
8. Підключення інфузійної системи: до основи голки приєднати триходовий краник для введення лікарських засобів та підключити систему краплинної інфузії. Переконатися, що ін’єкція або інфузія не викликає набряку в ділянці проколу, що свідчить про правильне положення голки в кістковомозковому каналі.
9. Видалення голки: коли внутрішньокістковий доступ більше не потрібен, зафіксувати кінцівку, прикріпити до голки шприц з наконечником типу Luer Lock, акуратно обертати голку вправо, одночасно витягуючи її.

Ці кроки допомагають забезпечити безпечне та ефективне використання набору EZ-IO для внутрішньокісткової канюляції в екстрених ситуаціях.