Випадки при зануренні з аквалангом
Содержание
Механізм та наслідки
При дайвінгу фізіологічні процеси організму зазнають значних змін через відмінності в тиску водного середовища порівняно з атмосферним тиском на рівні моря. Розуміння цих змін та наслідків дуже важливе для безпеки аквалангістів.
Механізм впливу тиску під водою
Коли дайвер занурюється на глибину, наприклад 30 м, тиск навколишнього середовища зростає приблизно до 4 атмосфер. Цей підвищений тиск призводить до компресії повітря в легенях та інших повітряних порожнинах тіла, таких як середнє вухо та навколоносові пазухи. Крім того, при підвищенні тиску підвищується розчинність газів у крові та тканинах, що призводить до збільшення кількості розчиненого кисню та азоту в організмі дайвера.
Наслідки надто швидкого спливання
Однією з найсерйозніших загроз при дайвінгу є баротравма, що виникає внаслідок різкого зниження зовнішнього тиску під час спливання. Це може призвести до раптового розширення повітря в порожнинах тіла, що особливо небезпечно, якщо повітря затримується через неправильне дихання або паніку.
- У легенях це може призвести до розриву альвеол і виходу повітря в навколишні тканини або навіть у кровотік, що може призвести до таких небезпечних станів, як пневмоторакс або артеріальна повітряна емболія.
- У середньому вусі та навколоносових пазухах зміни тиску можуть спричинити інтенсивний біль та пошкодження, якщо природні шляхи вентиляції цих порожнин заблоковані.
Симптоми та перша допомога при баротравмі
Перші симптоми баротравми можуть включати кашель, кров’янисте мокротиння, часте та утруднене дихання, біль у грудях, що посилюється при диханні, задишку та ціаноз. У разі підозри на артеріальну повітряну емболію, яка може уразити мозкові та коронарні судини, необхідно негайно забезпечити спокій потерпілому та надати кваліфіковану медичну допомогу.
При підводній діяльності потрібне суворе дотримання процедур безпеки, включаючи контрольоване, поступове спливання та уникнення затримки дихання, щоб уникнути серйозних наслідків та ускладнень, пов’язаних з динамікою тиску під водою.
Декомпресійна хвороба, також відома як кесонна хвороба, є серйозним та потенційно небезпечним для життя станом, що виникає у дайверів та людей, які працюють під високим тиском в умовах великої глибини. Цей стан викликається формуванням газових бульбашок у крові та тканинах, що відбувається внаслідок надто швидкого зниження тиску при спливанні.
Механізм виникнення декомпресійної хвороби
При зануренні під воду на глибину понад 20 м тиск води підвищує розчинність азоту в крові і тканинах організму. Якщо дайвер спливає дуже швидко, тиск знижується, і розчинений азот починає виділятися як бульбашки. Ці бульбашки можуть викликати різні тканинні та судинні пошкодження.
Симптоми декомпресійної хвороби
Симптоми можуть відрізнятися від легких до тяжких і часто проявляються протягом перших 3 год після підйому на поверхню, особливо якщо після дайвінгу слідує авіапереліт.
- Легкі симптоми включають свербіж та почервоніння шкіри, біль у м’язах та зв’язках, особливо в ділянці великих суглобів. Ці ознаки часто посилюються під час польотів через додаткове зниження тиску в салоні літака.
- Тяжкі симптоми можуть включати легеневу емболію, коли бульбашки газу блокують кровоносні судини в легенях, викликаючи задишку, біль у грудях та інші респіраторні порушення. Бульбашки газу в центральній нервовій системі, особливо в спинному мозку, можуть призвести до неврологічних порушень, таких як параліч, головний біль, запаморочення і навіть непритомність.
Діагностика та лікування
Для діагностики декомпресійної хвороби важливо враховувати історію недавніх занурень, симптоми та факт перельотів після дайвінгу. Лікування зазвичай включає реалізацію процедур, спрямованих на контрольований повторний стиск та повільне зниження тиску, таких як використання декомпресійної камери, де пацієнт дихає чистим киснем під контрольованим тиском для поступового розчинення бульбашок азоту в тканинах.
Ретельне планування занурень, дотримання правил декомпресії та уникнення швидкого спливання або авіаперельотів одразу після занурень є ключовими заходами профілактики декомпресійної хвороби.
Перша допомога
При наданні першої допомоги дайверу, який постраждав під час занурення, важливо діяти швидко та систематично. Ось кроки, які слід зробити для ефективної допомоги.
- Витягнення з води.
Негайно витягнути потерпілого з води. Це перший і найбільш критичний крок, який допомагає запобігти утопленню та покращити доступ до медичної допомоги.
- Оцінка стану.
Застосувати стандартну схему ABCD для оцінки стану:
A (Airway): переконатися, що дихальні шляхи відкриті.
B (Breathing): перевірити дихання та за відсутності дихання почати штучне дихання.
C (Circulation): оцінити циркуляцію, перевірити пульс та почати серцево-легеневу реанімацію за потреби.
D (Disability): оцінити рівень свідомості та наявність можливих травм чи неврологічних порушень.
- Виклик служб невідкладної допомоги.
Негайно викликати швидку допомогу або службу порятунку. Надати їм всю необхідну інформацію про випадок, включаючи деталі занурення та стан потерпілого.
- Оксигенотерапія.
Почати оксигенотерапію, використовуючи найвищу можливу концентрацію кисню. Це допоможе зменшити кількість розчинених газів у крові та тканинах, а також підтримає життєво важливі функції організму.
- Збір анамнезу.
Отримати інформацію від потерпілого або свідків про симптоми, що з’явилися під час занурення або після нього, час їх появи, кількість занурень за останні дні, глибину та тривалість занурення. Уточнити, чи були хронічні захворювання або несправність обладнання, а також тип дихальної суміші (наприклад найтрокс).
Ці дії допоможуть стабілізувати стан потерпілого та забезпечити його перевезення до медичного закладу для подальшої діагностики та лікування. Слід пам’ятати, що швидкість та точність ваших дій можуть врятувати життя.
Алгоритм дій у кареті швидкої допомоги та в лікарні
У відповідь на виклик про допомогу дайверу, персонал швидкої допомоги та медичні працівники в лікарні повинні виконувати чіткий алгоритм дій для надання ефективної медичної допомоги. Ось основні етапи лікування та діагностики для дайвера із симптомами декомпресійної хвороби або баротравми.
У кареті швидкої допомоги
Оксигенотерапія: продовжувати подавати кисень у високих концентраціях для максимізації насичення киснем та прискорення виведення розчинених газів з організму. Це важливо для зниження розміру та кількості газових бульбашок у крові та тканинах.
Моніторинг життєвих показників: стежити за серцевим ритмом, тиском, рівнем кисню в крові та диханням. У разі погіршення стану пацієнта або недостатності дихання застосовувати механічну вентиляцію.
Транспортування: терміново доставити пацієнта до найближчого медичного центру, обладнаного для проведення терапевтичної декомпресії та барокамери.
У лікарні
Діагностика: провести повне медичне обстеження, включаючи вимірювання рівня газів у крові та рентгенографію грудної клітки для оцінки можливої баротравми легень та інших органів.
Терапевтична декомпресія в барокамері: направити пацієнта на сеанс у барокамері, який допоможе зменшити розмір газових бульбашок та прискорити їх розсмоктування, тим самим зменшить вираженість симптомів декомпресійної хвороби.
Доставка обладнання: разом з пацієнтом до лікарні слід доставити його дайвінгове обладнання, включаючи балони, дихальний апарат, манометр та глибиномір або комп’ютер для дайвінгу. Це дозволить фахівцям точніше визначити параметри занурення та можливі причини інциденту.
Підтримувальна терапія та спостереження: провести симптоматичне лікування, включаючи знеболювальні для зменшення вираженості болю в м’язах та суглобах, та забезпечити постійний моніторинг стану пацієнта для запобігання можливим ускладненням.
Дотримання цих кроків допоможе забезпечити ефективне та своєчасне лікування дайверів від наслідків декомпресійної хвороби або баротравми та мінімізувати ризик серйозних ускладнень.