Чернігів
Нозологічний довідник лікаря

Вегетативна дисфункція

Содержание

Що таке вегетативна дисфункція?

Вегетативна дисфункція — це розлад нервової системи, що порушує автономні процеси організму.

Вегетативна нервова система є субкомпонентом периферичної нервової системи (ПНР), яка регулює мимовільні фізіологічні процеси, включно з артеріальним тиском, частотою серцевих скорочень, диханням, травленням та сексуальним збудженням. Вегетативна нервова система виявляє свій швидкодіючий короткочасний вплив на різні функції організму, відповідно, вегетативна дисфункція може викликати безліч різних симптомів. Вони включають, крім іншого, біль у грудній клітці, перепади настрою, непритомність, невмотивовану втому та запаморочення.

До вегетативної нервової системи належать симпатична (СНС), парасимпатична (ПНС) та ентеральна нервові системи (ЕНС), які являють собою 3 анатомічно різних відділи.

СНС, а також ПНС містять аферентні волокна, які забезпечують сенсорний вхід, та еферентні волокна, які забезпечують руховий вихід. Рухові шляхи СНС і ПНС є двонейронними і містять прегангліонарний нейрон з тілом клітини в центральній нервовій системі (ЦНС) і постгангліонарний нейрон з тілом клітини на периферії, який іннервує цільові тканини. ЕНС відповідає за регулювання процесів травлення.

Вегетативна нервова система бере участь у регуляції:

  • частоти серцевих скорочень;
  • артеріального тиску;
  • потовиділення;
  • терморегуляції;
  • тремтіння;
  • функціонування різних відділів шлунково-кишкового тракту;
  • сечовидільної функції;
  • руху зіниць, фокусування зору;
  • сльозотечі;
  • статевої функції.

Дисфункція вегетативної нервової системи може призводити до порушення функціонування відразу кількох систем організму або переважно однієї.

Причини вегетативної дисфункції

Вегетативна дисфункція може розвиватися внаслідок безлічі причин, і навіть у одного пацієнта може відмічатися кілька факторів.

Виділяють первинну та вторинну вегетативну дисфункцію.

При первинній немає явної діагностованої причини її розвитку. Прикладом є сімейна дизавтономія та ідіопатична вегетативна дисфункція.

Які причини вторинної вегетативної дисфункції?

Вторинна вегетативна дисфункція зумовлена наявністю основного захворювання.

Так, вегетативна дисфункція може розвиватися за різних хвороб, серед яких:

Крім того, розвиток вегетативної дисфункції може бути пов’язаний із застосуванням низки лікарських засобів, наприклад, блокаторів α- і β-адренорецепторів, аміодарону, цитостатиків та ін.

Зловживання алкоголем також може спричинити розвиток вегетативної дисфункції.

Вегетативна дисфункція часто фіксується у осіб, які перехворіли на COVID-19. У них розвивається пошкодження тканин, імунні та гормональні порушення, підвищений рівень прозапальних цитокінів. Вегетативну дисфункцію діагностують у 30–67% осіб із тривалим перебігом COVID-19. Найчастіше відзначається синдром постуральної тахікардії.

Збільшувати вираженість ортостатичної гіпотензії також може прийом низки лікарських засобів, включно з такими, як діуретики (фуросемід, торасемід, гідрохлортіазид), вазодилататори (нітрогліцерин, гідролазин, силденафіл), блокатори α1-адренорецепторів (альфузозин, теразозин), блокатори α2-адренорецепторів (тизанідин, клонідин), блокатори β-адреноблокаторів (пропранолол), інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (лізиноприл, каптоприл, периндоприл), сартани (валсартан, телмісартан), блокатори кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), антипсихотики (хлорпромазин, рисперидон, кветіапін), антидепресанти (тразодон, амітриптилін, пароксетин) та ін.

Вегетативна дисфункція та серцево-судинна система

Найчастіше вегетативна дисфункція виявляється у сфері контролю серцево-судинної системи. У такому разі вегетативна дисфункція полягає в аномальній вазовагальній відповіді, яка може призводити до синкопе. Також може фіксуватися синдром постуральної ортостатичної тахікардії, ортостатична гіпотензія з артеріальною гіпертензією в положенні лежачи та рефлекторні серцево-судинні синдроми.

Ортостатична гіпотензія як прояв ураження вегетативної нервової системи розвивається у пацієнтів з нейродегенеративними розладами, такими як хвороба Паркінсона, множинна системна атрофія та ін. У осіб похилого віку може розвиватися гіперчутливість каротидного синусу і, як наслідок, синкопе при дефекації чи кашлі.

Гіпогідроз та гіпергідроз, фіксований мідріаз та міоз є також ознаками вегетативної дисфункції.

Вегетативна дисфункція та хронічні захворювання

Вегетативна дисфункція може бути наслідком будь-якої патології, яка уражує периферичні або центральні компоненти нервової системи вегетативної.

Синдроми вегетативної дисфункції

Ортостатична гіпотензія визначається як стійке зниження артеріального систолічного тиску не менше ніж на 20 мм рт.ст. або діастолічного артеріального тиску на 10 мм рт.ст. протягом 3 хв перебування в положенні стоячи чи нахилу голови щонайменше ніж 60° на похилому столі. Відразу після вставання відбувається гравітаційно-опосередкований перерозподіл об’єму крові та накопичення 300–800 мл крові в нижніх кінцівках та вісцеральній венозній системі, що призводить до зменшення венозного повернення та зниження тиску наповнення серця. Під час стояння скорочення скелетних м’язів нижньої частини тіла запобігає надмірному накопиченню та збільшує венозне повернення до серця. Ортостатична гіпотензія спричинена надмірним зменшенням серцевого викиду та дисфункцією судинозвужувальних механізмів.

Нервово-опосередкована (рефлекторна) непритомність пов’язана з раптовою зміною активності вегетативної нервової системи, що призводить до зниження артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та церебральної перфузії. Виділяють вазовагальну, синокаротидну, ситуаційну (при кашлі, ковтанні, сечовипусканні) непритомність.

Синдром постуральної тахікардії визначається як стійке підвищення частоти серцевих скорочень на 30 уд./хв. Цей синдром може супроводжуватися симптомами вегетативної гіперактивності та церебральної гіпоперфузії, вираженість яких зменшується в положенні лежачи. Часто синдром постуральної тахікардії пов’язаний із нещодавно перенесеним вірусним захворюванням, синдромом хронічної втоми, детренованістю та обмеженою автономною нейропатією.

Вегетативна дисфункція у підлітків

Симптоми вегетативної дисфункції у підлітків можуть включати хронічну втому, запаморочення, головний біль, серцебиття, нудоту та біль у животі. Неправильний режим сну та психоемоційні порушення, а також супутні захворювання можуть призводити до розвитку вегетативної дисфункції. Так, у підлітків часто розвивається синдром постуральної ортостатичної тахікардії. Вегетативна дисфункція пубертатного періоду зазвичай починається протягом року після початку статевого дозрівання. Часто можливо пов’язати виникнення або загострення симптомів вегетативної дисфункції з певними тригерними подіями: психоемоційним стресом, респіраторною або кишковою інфекцією, інфекційним мононуклеозом, будь-яким іншим захворюванням, травмою, госпіталізацією чи оперативним втручанням.

Діагностика вегетативної дисфункції

Симптоми:

  • синкопе;
  • запаморочення;
  • нечіткість зору;
  • головний біль;
  • біль у шиї;
  • нудота;
  • пришвидшене серцебиття;
  • тремтіння;
  • загальна слабкість;
  • непереносимість фізичних навантажень;
  • невмотивована втома;
  • задишка;
  • біль у грудній клітці;
  • занепокоєння;
  • гіпервентиляція;
  • похолодання кінцівок;
  • слабкість у ногах;
  • відчуття жару чи холоду;
  • припливи (почервоніння шкіри, часто обличчя, шиї та грудей);
  • біль, спазми у животі;
  • запор;
  • порушення концентрації уваги;
  • перепади настрою, почуття тривоги чи пригніченості, апатія;
  • змінна інтенсивність потовиділення в різних ділянках тіла;
  • дистальний чи загальний гіпергідроз;
  • імперативні позиви до сечовипускання та нетримання сечі.

За підозри на вегетативну дисфункцію показано:

  • вимірювання ортостатичного артеріального тиску та частоти серцевих скорочень (у положенні лежачи на спині та через 3 хв стоячи);
  • тести на нахиленому столі із природними серцево-судинними стимулами, такими як маневр Вальсальви, гіпервентиляція або холодовий пресор;
  • терморегуляторний тест потовиділення;
  • ультразвукове дослідження сечового міхура та уродинамічні дослідження;
  • пупілометрія;
  • електрокардіографія;
  • ехокардіографія та інші додаткові обстеження.

Як лікують вегетативну дисфункцію?

Найчастіше застосовується симптоматичне лікування.

Фармакотерапія показана за неефективності немедикаментозних заходів. Так, при ортостатичній гіпотензії застосовують агоніст альфа-адренергічних рецепторів мідодрин та попередницю норадреналіну дроксидопу. Також у терапії вегетативної дисфункції можуть застосовуватися кофеїн, нестероїдні протизапальні препарати, піридостигмін, йохімбін, десмопресин, дигідроерготамін, метоклопрамід та ін.

Чоловікам з еректильною дисфункцією може бути показано застосування силденафілу, тадалафілу або варденафілу за годину до статевого акту. Силденафіл слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із ортостатичною гіпотензією. При запорах рекомендується застосування поліетиленгліколю та пробіотиків.

При вторинній вегетативній дисфункції показано лікування основного захворювання.

При медикаментозно-індукованій вегетативній дисфункції рекомендована поступова відміна або зниження дози причинного лікарського засобу.

Як упоратися з вегетативною дисфункцією немедикаментозними методами?

Пацієнтам з вегетативною дисфункцією для поліпшення загального стану та зменшення вираженості симптомів показані немедикаментозні заходи, зокрема:

  • регулярні фізичні вправи (кардіотренування, велосипедні прогулянки, біг та ходьба, йога, плавання, танці, зумба, гра у футбол та ін.). При ортостатичній гіпотензії виконання програми вправ у положенні сидячи чи лежачи переноситься краще, ніж стоячи;
  • носіння сонцезахисних окулярів при розширених зіницях;
  • носіння компресійних панчох при деяких серцево-судинних вегетативних дисфункціях;
  • нічний сон тривалістю 8,5–9,5 год. Також рекомендується уникати денного сну, щоб запобігти порушенню режиму сну;
  • уникати гарячої ванни чи душу, оскільки розширення судин може призвести до пресинкопе. Так, може бути рекомендовано приймати холодний душ або пити воду перед прийняттям душу або ванни;
  • підліткам рекомендується звичайний режим шкільного навчання, а при перериванні навчання через виражені симптоми рекомендується повернутися до школи на повний день якнайшвидше — за оцінками дослідників, це сприяє поліпшенню самопочуття та психологічного стану;
  • психологічна підтримка (зокрема групи підтримки, біоповедінкові стратегії та когнітивно-поведінкова терапія);
  • при ортостатичній гіпотензії рекомендується збільшити вживання кухонної солі (цільова доза становить 6–10 г/добу), повільно змінювати пози, щоб підвищити ортостатичну толерантність, уникати маневрів Вальсальви та обмежити ходьбу у спекотну та вологу погоду;
  • при схильності до закрепів рекомендується раціон харчування із високим вмістом харчових волокон.

Диференційна діагностика

Чим небезпечна вегетативна дисфункція?

Ускладнення вегетативної дисфункції залежать від її вираженості, причин, супутніх захворювань. Ортостатична гіпотензія, гіперчутливість каротидного синуса та виникнення синкопе при кашлі, дефекації тощо можуть призвести до падіння. Також ортостатична гіпотензія є фактором ризику летального наслідку від серцево-судинних захворювань та інших причин.

Повторювані епізоди артеріальної гіпотензії та церебральної гіпоперфузії можуть призвести до пошкодження нейронів та розвитку помірних когнітивних порушень.

Автономна дисрефлексія — це тяжкий, потенційно небезпечний для життя стан, пов’язаний з підвищеним ризиком розвитку серцевої ішемії, геморагічного інсульту, судом та летального наслідку.

ГоловнаКошикОбране