Тунельні нейропатії периферичних нервів
Содержание
Визначення, причини, симптоми
Компресійна, або тунельна нейропатія — це стан, при якому периферичний нерв піддається тиску або здавленню в певних анатомічних ділянках, де він проходить через вузькі канали або отвори. Такий тиск може призвести до серйозного пошкодження нерва, викликаючи низку неврологічних симптомів та функціональних порушень.
До причин тунельної нейропатії належать: анатомічні особливості, травми, рухи, що повторюються, викликають постійний тиск на нерв, або зміни, пов’язані з запальними процесами. Наприклад, вузький тунель у зап’ясті може призвести до синдрому зап’ясткового каналу, а здавлення ліктьового нерва в ліктьовому суглобі — до синдрому кубітального каналу.
Симптоми тунельної нейропатії: біль, оніміння, поколювання, зміна чутливості шкіри та слабкість у м’язах, які іннервує уражений нерв. Вираженість цих симптомів може збільшуватися в певних положеннях або під час руху, що часто ускладнює виконання повсякденних завдань.
Класифікація
Тунельні нейропатії периферичних нервів є групою станів, які розвиваються, коли певні нерви піддаються тиску у вузьких анатомічних просторах або на певних ділянках їх проходження. Класифікація таких нейропатій ґрунтується на 2 основних критеріях: типі залученого нерва та місці його компресії.
Різні нерви можуть бути порушені в різних частинах тіла, що призводить до різноманітності симптомів та необхідності специфічних підходів до діагностики та лікування. Наприклад:
- Синдром зап’ясткового каналу (карпальний тунельний синдром) — один з найпоширеніших станів, за наявності якого серединний нерв здавлюється в зап’ястному каналі руки. Це може призвести до болю, оніміння та слабкості в кисті та пальцях.
- Синдром кубітального каналу — ліктьовий нерв здавлюється або розтягується в ділянці ліктьового суглоба, що викликає симптоми у формі оніміння або поколювання осторонь ліктя.
- Синдром тарзального каналу — компресія великогомілкового нерва на рівні кісточки, що спричиняє біль та дискомфорт у підошві стопи.
При кожному з цих станів потрібен унікальний підхід у діагностиці, до якого належать також клінічний огляд, нейрофізіологічні дослідження, а також методи візуалізації, такі як магнітно-резонансна томографія (МРТ) або ультразвукове дослідження (УЗД).
Етіологія, патогенез
Компресія нерва — це процес, який може розвиватися з різних причин, призводячи до серйозних неврологічних порушень. Залежно від причини та механізму здавлення, наслідки для нерва можуть варіювати від легких функціональних розладів до серйозного та тривалого пошкодження.
- Один із можливих механізмів компресії — набряк самого нерва. Це відбувається, коли нерв збільшується в розмірі, часто внаслідок запалення, і стає занадто великим для вузького простору, через який він проходить. Таке збільшення об’єму зменшує кровопостачання нерва та може призвести до його подальшого пошкодження.
- Зовнішні структури можуть викликати компресію нерва. Це може бути пов’язано з вродженими або набутими змінами в навколишніх тканинах, включно із запальними процесами, гранульомами, пухлинами, фіброзними змінами після травм або операцій, а також гематомами. Усі ці фактори можуть чинити тиск на нерв, особливо якщо нерв розташований близько до твердих або рухливих структур, що підвищує тертя та здавлювання.
Додатково постійне стиснення нерва часто призводить до ішемії — стану, при якому недостатнє кровопостачання викликає набряк та структурні зміни в нерві. Такі зміни включають усунення вузлових перехоплень Ранв’є, пошкодження мієлінової оболонки та аксонів, а також сегментарну демієлінізацію. Ці патологічні процеси можуть серйозно порушити функцію нерва, призводячи до значних та довгострокових неврологічних дефіцитів.
Клінічна картина
Клінічна картина компресійної нейропатії значно варіює і залежить від безлічі факторів, зокрема того, який саме нерв піддається компресії, місця здавлювання, ступеню і тривалості цієї компресії, а також від наявності супутніх захворювань у пацієнта. До постійних симптомів, характерних для цього стану, належать парестезії, біль, втрата чутливості та атрофія м’язів.
Для більш точної клінічної оцінки та планування лікування тунельні нейропатії класифікують за ступенями тяжкості:
- І ступінь характеризується болісними відчуттями у стані спокою з періодичними парестезіями, вираженість яких збільшується у нічний час доби. Ці симптоми можуть бути зумовлені початковими змінами в нерві, спричиненими компресією.
- II ступінь проявляється більш інтенсивними та постійними болем та парестезіями, до яких додаються оніміння та м’язова слабкість. Симптоми на цій стадії вже не зникають удень і можуть порушувати повсякденну активність, а також якість життя хворого.
- III ступінь є найбільш тяжкою формою, за наявності якої відмічаються постійний значно виражений біль, атрофія м’язів і тривале порушення або повна відсутність чутливості. Це вказує на значне і можливе незворотне пошкодження нерва.
Діагностика
Для діагностики неврологічних розладів, спричинених компресією периферичних нервів, потрібен комплексний підхід. Діагностика ґрунтується на аналізі суб’єктивних скарг пацієнта та об’єктивних клінічних даних, що підтверджуються результатами спеціалізованих досліджень.
Для точного діагностування використовуються електронейрографічне та електроміографічне дослідження. За допомогою електронейрографії можна оцінити провідність нерва, виявляючи порушення в роботі чутливих волокон через вимірювання сенсорного латентного періоду та амплітуди потенціалу дії сенсорного нерва. Це допомагає ідентифікувати початкові стадії нейропатії. Електроміографія оцінює біоелектричну активність м’язів, що важливо для виявлення ураження рухових волокон, що проявляється через зміни в руховій латенції та амплітуді складового м’язового потенціалу дії.
Диференційна діагностика
Також дуже важливою є диференційна діагностика, за допомогою якої слід виключити корінцеві синдроми, васкуліти та альгодистрофію, а також інші захворювання, які можуть імітувати симптоми тунельних нейропатій. Необхідно враховувати, що компресійні синдроми периферичних нервів часто виявляються у пацієнтів із хворобами опорно-рухового апарату, що додає складності у процес діагностування та вибору адекватної терапії.
Отже, під час діагностики та лікування тунельних нейропатій периферичних нервів потрібен мультидисциплінарний підхід, який передбачає ретельний збір анамнезу, фізикальне обстеження, точні нейродіагностичні процедури та компетентну інтерпретацію отриманих даних. Це все проводитися для забезпечення найкращого лікування та відновлення функцій нерва.
Лікування
Мета лікування компресійної нейропатії полягає у зниженні тиску на нерв, відновленні його функції та стимулюванні регенерації. Основна складність терапії полягає в тому, що рідко вдається безпосередньо усунути причину патології.
За наявності набрякових та запальних змін, які викликають компресію нерва, часто ефективним методом є одноразове місцеве введення глюкокортикостероїдів (ГКС). Це сприяє зменшенню вираженості запалення та набряку, тим самим пацієнту стає трохи легше. Однак у складніших випадках, коли консервативні методи не зумовлюють бажаний результат, може знадобитися хірургічне втручання. Хірургічне лікування спрямоване на механічне усунення причини тиску на нерв, до нього може належати видалення рубцевої тканини, корекція анатомічних аномалій або декомпресія нерва.
Відновлення функції нерва значною мірою залежить від рівня його первинного ушкодження. Найчастіше прогноз залишається сприятливим, якщо вдалося уникнути повторної компресії. Крім того, важливо враховувати і лікування будь-якої системної патології, яка може спричиняти розвиток тунельної нейропатії, а також розглянути зміну умов праці або способу життя, якщо вони є провокувальними факторами.
Так, до комплексного підходу належить як безпосереднє усунення симптомів, так і виявлення основної причини, що є ключовим у терапії тунельних нейропатій периферичних нервів.