Київ
Нозологічний довідник лікаря

Центральне апное уві сні

Визначення. Що таке центральне апное уві сні?

Центральне апное уві сні (ЦАС) — це форма порушення дихання уві сні, при якій фіксуються повторювані епізоди зупинки дихання, пов’язані з тимчасовою відсутністю імпульсів від дихального центру в головному мозку до дихальної мускулатури. На відміну від обструктивних форм, при ЦАС відсутні дихальні зусилля, що вказує на збій у центральній регуляції дихання.

Клінічна картина ЦАС

ЦАС у дорослих може виявлятися у різних клінічних формах, кожна з яких має свої особливості патогенезу та асоціації з фоновими станами. Відповідно до класифікації Американської академії медицини сну (American Academy of Sleep Medicine — AASM), виділяють такі варіанти:

  1. ЦАС, асоційоване з диханням Чейна — Стокса

Це найпоширеніша форма у дорослих. Її характерною рисою є періодичність дихальних циклів із чергуванням фаз гіперпное та апное. Основний тригер — серцева недостатність, при якій розвивається венозний застій у легенях, що викликає гіпервентиляцію. Це, своєю чергою, призводить до зниження рівня вуглекислого газу (гіпокапнії), що й спричиняє апное. Крім серцевої патології, подібний тип дихання може виявлятись при перенесеному інсульті або хронічній нирковій недостатності.

  1. ЦАС, пов’язане з іншими захворюваннями (без дихання Чейна — Стокса)

Цей варіант зумовлений пошкодженням центральної (ЦНС) або периферичної нервової системи, що впливає на дихальні центри. Причини:

  • судинні та пухлинні процеси в ЦНС;
  • демієлінізувальні та дегенеративні захворювання;
  • запальні ураження (наприклад енцефаліти);
  • черепно-мозкові травми, особливо з пошкодженням стовбура головного мозку;
  • нервово-м’язові захворювання.

Для цієї форми характерним є стійке порушення вентиляції з розвитком гіперкапнії, особливо вираженої у фазах сну.

  1. ЦАС, що виникає при перебуванні на великій висоті

На великих висотах унаслідок гіпоксії розвивається прискорене та поглиблене дихання. Це компенсаторна гіпервентиляція знижує рівень CO₂ (гіпокапнія), що призводить до тимчасової зупинки дихання. Механізм нагадує дихання Чейна — Стокса, але в основі лежить висотна гіпоксія.

  1. ЦАС, індуковане лікарськими засобами чи речовинами

Найчастішою причиною є тривалий прийом опіоїдів, особливо препаратів пролонгованої дії. Ці речовини пригнічують дихальний центр, порушуючи нормальний ритм дихання уві сні. Клінічно фіксується гіповентиляція та підвищення рівня вуглекислого газу в плазмі крові.

  1. Ідіопатичне (первинне) ЦАС

Рідкісний варіант, що розвивається при нестабільній роботі дихального центру, переважно під час засинання, рідше — у фазах nREM-сну. Не пов’язаний з іншими патологічними станами чи зовнішніми чинниками.

  1. ЦАС, що розвивається на тлі терапії постійним позитивним тиском у дихальних шляхах (СІПАП-терапія) (Continuous Positive Airway Pressure — CPAP)

Іноді у пацієнтів з діагностованим обструктивним синдромом апное уві сні (ОАС), на тлі використання терапії СРАР формується ЦАС, що раніше не відмічалося. Така форма виявляється при:

  • частоті ЦАС ≥5 епізодів на годину;
  • та/або якщо ≥50 % усіх апное мають центральний характер.

Цей стан не пов’язаний з іншими причинами ЦАС і найчастіше розвивається через:

  • надмірний тиск СРАР;
  • апное після фази гіпервентиляції;
  • епізодів, що виникають після пробудження.

Перед підтвердженням діагнозу необхідно виключити помилки інтерпретації даних полісомнографії.

Лікування ЦАС

Підхід до терапії ЦАС виходить з усунення чи контролю основного захворювання, і навіть на стабілізації дихальної функції під час сну. Лікувальні заходи підбираються індивідуально залежно від форми апное та загального стану пацієнта. Можливі варіанти лікування:

  1. Корекція фонових станів

Насамперед необхідно оптимізувати терапію серцевої недостатності, особливо у пацієнтів з диханням Чейна — Стокса, оскільки стабілізація гемодинаміки може суттєво зменшити вираженість апное уночі.

  1. Застосування ацетазоламіду

Ацетазоламід — інгібітор карбоангідрази — показаний для стимуляції дихання шляхом індукування метаболічного ацидозу, що підвищує чутливість дихального центру до CO₂.

Препарат ефективний:

  • при ідіопатичному варіанті ЦАС;
  • а також при періодичному диханні, що спричинений перебуванням на великій висоті.
  1. Респіраторна підтримка із позитивним тиском

Залежно від клінічної ситуації можуть використовуватися такі методи:

  • CPAP — забезпечує стабільний тиск у дихальних шляхах і може бути необхідним при неускладнених формах ЦАС або супутньому обструктивному компоненті.
  • BPAP (Bi-level Positive Airway Pressure) — створює різницю між вдихом та видихом, полегшуючи вентиляцію у пацієнтів з гіповентиляцією та гіперкапнією.
  • ASV (Adaptive Servo-Ventilation) — інтелектуальна форма вентиляційної підтримки, здатна адаптуватися до дихального ритму пацієнта.
  • Важливо: у пацієнтів із ЦАС та зниженою фракцією викиду лівого шлуночка (≤45%) застосування ASV протипоказане, оскільки може підвищувати ризик серцево-судинної смерті.
  1. Стимуляція діафрагмального нерва

Трансвенозна стимуляція діафрагми є інноваційним методом терапії, заснованим на стимуляції дихальної мускулатури для нормалізації ритму дихання. Застосовується у рефрактерних випадках, коли інші методи виявилися неефективними.

  1. Терапія ЦАС, спричиненого лікуванням (у тому числі CPAP)

При розвитку ЦАС у відповідь на терапію CPAP (так зване комплексне апное) можлива заміна режиму на ASV за умови відсутності протипоказань, особливо із боку серцево-судинної системи.

Правильно підібрана терапія дозволяє значно зменшити кількість епізодів апное, покращити насичення крові киснем та підвищити якість сну та життя пацієнтів.

ГоловнаКошикОбране