Трансдермальна біопсія плеври використовується для діагностики певних станів, включаючи підозру на туберкульозний плеврит та онкологічні захворювання. Цей метод є особливо актуальним, коли необхідно отримати біопсійний матеріал безпосередньо з плеври. У контексті онкопатології цитологічне дослідження плевральної рідини може виявитися більш інформативним. Однак якщо за допомогою аналізу плевральної рідини неможливо точно встановити діагноз, то трансдермальна біопсія стає кращим методом, оскільки вона може надати додаткові дані для підтвердження або спростування наявності захворювання.
Протипоказання до проведення трансдермальної біопсії плеври аналогічні тим, що встановлені для плевральної пункції, спрямованої на отримання плевральної рідини. Це означає, що будь-які умови або обмеження, що застосовуються до плевральної пункції, також повинні враховуватися при плануванні біопсії плеври, щоб забезпечити безпеку та ефективність процедури.
Ускладнення, пов’язані з трансдермальною біопсією плеври, збігаються з тими, які можуть виникнути після плевральної пункції для забору плевральної рідини. Це передбачає, що ризики та потенційні проблеми, характерні для плевральної пункції, також є актуальними для процедури біопсії, що має бути враховано при оцінці безпеки цієї медичної маніпуляції.
Перед проведенням медичної процедури важливо ретельно підготувати пацієнта. Початковий етап включає отримання свідомої згоди пацієнта на процедуру. Далі пацієнт повинен утриматися від їжі. Здійснюється обстеження, яке включає загальний аналіз периферичної крові із зазначенням кількості тромбоцитів, міжнародного нормалізованого відношення (МНВ), активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ) та визначення групи крові. Якщо пацієнт приймає антикоагулянти, наприклад, антагоністи вітаміну К, їх прийом слід припинити та дочекатися нормалізації МНВ. Застосування низькомолекулярного гепарину слід припинити: профілактичну дозу — за 12 год, лікувальну — за 24 год до початку маніпуляції. Також необхідно ввести канюлю у периферичну вену. Положення пацієнта має бути комфортним: сидячи з піднятим плечем на боці, де проводитиметься втручання. Обов’язково проводиться місцева анестезія перед початком процедури.
Після проведення медичної маніпуляції слід провести контрольне рентгенографічне дослідження грудної клітки для виключення можливого розвитку пневмотораксу. Крім того, необхідно організувати ретельне спостереження за станом пацієнта протягом 3–6 год після процедури, щоб своєчасно виявити та запобігти будь-яким ускладненням.