Стороннє тіло в шлунково-кишковому тракті

Содержание

Визначення, етіологія, патогенез

Заковтування сторонніх предметів та затримка харчових грудок у шлунково-кишковому тракті (ШКТ) — поширені проблеми, причини та наслідки яких відрізняються у дітей та дорослих. У дітей ці ситуації часто пов’язані з природною цікавістю та прагненням досліджувати світ, включаючи пробу предметів на смак. У той час як у дорослих причинами часто є захворювання, що призводять до порушення нормального процесу ковтання.

Основні причини затримки їжі у дорослих 

1. Післязапальний стеноз стравоходу: зазвичай розвивається після хронічних запалень, які призводять до звуження стравоходу, ускладнюючи проходження їжі.
2. Еозинофільний езофагіт: алергічний стан, що викликає запалення та набряк стравоходу, що заважає нормальному ковтанню.
3. Пухлини стравоходу: злоякісні новоутворення можуть фізично блокувати стравохід або викликати дисфагію, що потребує негайного медичного втручання.
4. Дивертикули стравоходу: включаючи дивертикул Ценкера, які можуть захоплювати та утримувати їжу, створюючи ризик запалення чи інфекції.
5. Кільце Шацького: звуження у нижній частині стравоходу, яке може періодично блокувати прохід їжі, особливо великих шматків.
6. Ускладнення після хірургічного лікування: наприклад, стеноз у місці анастомозу, який може розвинутися після операцій на шлунку або стравоході.
7. Наслідки радіотерапії: опромінення може призводити до фіброзу тканин стравоходу, що також сприяє стенозу.
8. Захворювання центральної нервової системи (ЦНС): неврологічні розлади, такі як розсіяний склероз, можуть викликати дисфагію внаслідок ураження нервових шляхів, які контролюють ковтання.

Клінічна картина

Сторонні тіла в стравоході і нижче його рівня часто призводять до різних симптомів і можуть спричинити серйозні ускладнення, які потребують негайного медичного втручання.

1. Стороннє тіло у стравоході.

Сторонні тіла у стравоході майже завжди викликають явні симптоми. Вони можуть включати:

• дисфагія та одинофагія: утруднення ковтання та біль при ковтанні;
• біль за грудниною та почуття перешкоди: відчуття, що щось застрягло у грудях;
• нудота та блювання: реакція організму на перешкоду в стравоході;
• симптоми з боку дихальної системи: поперхування, задишка і гортанний стридор можуть виникнути через аспірацію слини або компресію трахеї стороннім тілом;
• гіперсалівація та неможливість ковтати: ці симптоми вказують на тотальну обструкцію стравоходу.

2. Стороннє тіло нижче стравоходу.

Хоча сторонні тіла, розташовані нижче стравоходу, можуть не викликати симптомів на початкових етапах, вони становлять потенційну загрозу через можливість розвитку серйозних ускладнень, зокрема таких:

• перфорація ШКТ: може призвести до внутрішньочеревної інфекції або перитоніту;
• симптоми перфорації: включають лихоманку, тахікардію, перитонеальні симптоми, такі як різкий біль у животі, що посилюється при русі, а також підшкірна емфізема та набряк шиї, які можуть вказувати на повітря у м’яких тканинах через проникнення газів у ШКТ.

Діагностика

При наданні медичної допомоги пацієнтам із проковтнутими сторонніми тілами важливо зібрати докладний анамнез, включаючи час події та характер об’єкта. Це допоможе обрати найбільш підходящий метод діагностики та лікування.

Допоміжні діагностичні методи

1. Рентгенографія (РГ):

• • необхідність у рентгенівському дослідженні залежить від типу стороннього тіла. Харчові грудки без кісток, як правило, не потребують рентгенографічного дослідження;
  • у разі проковтування твердих об’єктів, таких як метали, РГ шиї, грудної клітки та живота у двох проєкціях (передній та бічній) допоможе локалізувати об’єкт. Однак варто враховувати, що багато матеріалів (деревина, пластик, скло) слабо поглинають рентгенівські промені, що може призвести до хибнонегативних результатів (близько 50% випадків);
  • використання барієвого контрасту не рекомендується через ризик аспірації та потенційні проблеми з візуалізацією при подальшій ендоскопії.

2. Комп’ютерна томографія (КТ):

• • показана при неоднозначних рентгенографічних даних або у разі підозри на серйозні ускладнення, такі як перфорація ШКТ. КТ може виявити наявність об’єктів, погано видимих на РГ, та оцінити ступінь травми тканин.

3. Ендоскопія:

• • є золотим стандартом для підтвердження наявності стороннього тіла в ШКТ і одночасно може бути використана для його видалення;
  • у разі затримки харчової грудки у стравоході та відсутності видимих органічних причин рекомендується проведення біопсії для виключення еозинофільного езофагіту.

Детальний збір анамнезу та акуратне використання діагностичних методів забезпечують найкращі шанси на успішне та безпечне лікування пацієнтів зі сторонніми тілами у ШКТ. Ці методи дозволяють як точно діагностувати проблему, так і визначити найефективніший план лікування.

Лікування

Консервативна терапія може бути розглянута у випадках, коли сторонні тіла в ШКТ не викликають симптомів, мають невеликі розміри і тупі краї, і знаходяться нижче стравоходу. Такі предмети часто проходять через систему травлення природним шляхом протягом 1–2 тиж.

Рекомендації щодо консервативного лікування

1. РГ черевної порожнини: рекомендується проводити щотижневі рентгенівські оглядові знімки для моніторингу переміщення стороннього тіла по ШКТ. Це дозволяє оцінити його прогрес та виявити можливі зупинки чи затримки.
2. Ендоскопічне втручання: якщо стороннє тіло затримується в шлунку більше 3–4 тиж, може знадобитися ендоскопічне видалення. Це кращий метод, оскільки він мінімально інвазивний і дозволяє швидко та безпечно усунути проблему.

Медикаментозне лікування

Хоча медикаментозне лікування затримок сторонніх тіл у ШКТ має обмежене застосування, існують деякі дані щодо ефективності глюкагону у випадках затримки сторонніх тіл у стравоході. Глюкагон може допомогти розслабити гладкі м’язи стравоходу, що потенційно сприяє просуванню стороннього тіла вниз стравоходом. Однак таке лікування не повинно затримувати або замінювати більш певні методи, такі як ендоскопія або хірургія, якщо вони показані з клінічних міркувань.

Загальні рекомендації

Важливо пам’ятати, що за будь-якого методу лікування необхідне ретельне спостереження за станом пацієнта. Якщо в процесі консервативного лікування виникають симптоми, такі як біль, нудота, блювання або ознаки перфорації ШКТ, необхідно негайно переглянути стратегію лікування та, можливо, вдатися до більш активних методів втручання. Це наголошує на важливості пильності та готовності до оперативної зміни підходу до лікування залежно від динаміки стану пацієнта.

Ендоскопічне видалення сторонніх тіл із ШКТ потрібно у близько 10–20% пацієнтів. Тактика та терміни втручання залежать від типу, розміру та розташування стороннього об’єкта в ШКТ.

Види ендоскопічних процедур

1. Екстрена процедура:

• • рекомендується провести протягом 2 год, але можливо і до 6 год після ковтання;
  • використовується для видалення гострих об’єктів та батарейок, що застрягли в стравоході, або об’єктів, що повністю блокують просвіт стравоходу.

2. Прискорена процедура:

• • виконується протягом 24 год;
  • використовується для видалення невеликих, тупих об’єктів у стравоході, а також магнітів, батарейок та гострих або довгих предметів, які можуть застрягнути у згині дванадцятипалої кишки.

3. Планова процедура:

• • виконується протягом 72 год;
  • підходить для сторонніх тіл середнього розміру, таких як ті, які можуть застрягнути в пілорусі або ілеоцекальному клапані з діаметром більше 2–2,5 см і довжиною менше 5–6 см.

Методи та інструменти ендоскопічного видалення

• Просте просування: якщо харчова грудка застрягла у стравоході, її можна акуратно просунути в шлунок за допомогою кінця ендоскопа.
• Інструментальне видалення: використовуються різні інструменти, такі як кліщі, петлі, сітки або кошики Дорміа для захоплення та видалення стороннього тіла.
• Захист дихальних шляхів та стравоходу: для запобігання аспірації та пошкодженню стінок стравоходу можуть бути використані спеціальні захисні пристрої, такі як захисні туби або латексні насадки на кінець ендоскопу.
• Ендотрахеальна інтубація: рекомендована перед процедурою для пацієнтів з високим ризиком аспірації.

Ендоскопія є ефективним та безпечним методом для діагностики та лікування пацієнтів зі сторонніми тілами у ШКТ, забезпечуючи максимальну безпеку та мінімізуючи ризики ускладнень.

Хірургічне втручання для усунення сторонніх тіл у ШКТ потрібне лише в обмеженій кількості випадків, близько 1% від усіх інцидентів. Така необхідність зазвичай виникає після невдалих спроб ендоскопічного видалення або коли є ускладнення, які неможливо вирішити менш інвазивними методами.

Показання до хірургічного лікування 

1. Перфорація ШКТ: це серйозне ускладнення, коли стороннє тіло пробиває стінку шлунка або кишечнику, що може призвести до перитоніту — запалення очеревини, що потребує негайного хірургічного втручання.
2. Неконтрольована кровотеча: якщо кровотечу з ураженої ділянки ШКТ неможливо зупинити за допомогою ендоскопії, потрібне оперативне втручання для запобігання подальшим ускладненням та стабілізації стану пацієнта.
3. Тонкокишкова непрохідність: стороннє тіло, що вклинилося, може викликати обструкцію, яка перешкоджає нормальному переміщенню вмісту кишечнику і може призвести до його розриву або некрозу тканин.

Хірургічні методи

Залежно від ситуації можуть бути використані різні хірургічні методи, включаючи відкриту операцію або лапароскопію. Мета операції — не тільки видалити сторонній об’єкт, але й відновити цілісність ШКТ, зупинити кровотечу та усунути будь-які ураження чи перфорації.

Важливо, що рішення про хірургічне лікування ухвалюють на основі ретельної оцінки стану пацієнта, ступеня ризику та ймовірності успіху альтернативних методів лікування. Своєчасне та адекватне хірургічне втручання може значно знизити ризик серйозних ускладнень та сприяти швидкому відновленню пацієнта.