Київ

Стеноз вихідного тракту правого шлуночка

Содержание

Зміни в ділянці клапана легеневої артерії, а також у прилеглих ділянках правого шлуночка та легеневого стовбура можуть створювати перешкоди для нормального відтоку крові з правого шлуночка. Ці аномалії в структурі або функції можуть впливати на ефективність кровообігу і призводити до серцево-судинних порушень.

Класифікація стенозів

Класифікація стенозів легеневої артерії є поділом на три основні категорії, залежно від їх локалізації щодо клапана легеневої артерії. Різні типи стенозів можуть бути пов’язані з різноманітними генетичними синдромами та вродженими серцевими захворюваннями.

  1. Клапанні стенози: це найбільш часто фіксований тип стенозів, у якому звуження відбувається у ділянці клапана легеневої артерії. Клапанні стенози часто виявляються в ізольованій формі, але можуть бути викликані або посилені краснухою, перенесеною в період вагітності. Цей тип стенозу також є частиною тетради Фалло, синдрому Нунана та синдрому Алажиля, що підкреслює його зв’язок з ширшими патологічними процесами.
  2. Підклапанні стенози: ці стенози розташовуються безпосередньо під клапаном легеневої артерії і часто асоціюються з іншими вадами серця, такими як вади міжшлуночкової перегородки (ДМШП). Підклапанні стенози також є характерною рисою тетради Фалло і можуть супроводжуватися підклапанним звуженням аорти.
  3. Надклапанні стенози: ці стенози знаходяться вище за клапан легеневої артерії і є найменш поширеним типом. Вони також можуть бути частиною тетради Фалло, синдромів Нунана, Вільямса та Алажиля. Надклапанні стенози рідко фіксуються в ізольованій формі та частіше асоціюються з комплексними кардіоваскулярними та генетичними розладами.

При кожному типі стенозу потрібен індивідуальний підхід до діагностики та лікування, залежно від його етіології, пов’язаних станів та ступеня впливу на серцево-судинну систему.

Симптоми

При помірному та значному стенозі легеневого клапана пацієнти можуть відчувати цілу низку симптомів, що впливають на їхнє повсякденне життя та фізичну активність. Типові симптоми включають швидку стомлюваність, задишку, біль у грудній клітці, напади синкопе, аноксичні (пов’язані з нестачею кисню) напади. Ці прояви зумовлені порушенням нормального кровотоку через вузький клапан, що знижує ефективність кровообігу та кисневого забезпечення органів та тканин.

Аускультація або прослуховування серцевих тонів також надає важливу інформацію про стан клапана. Шум вигнання, який найкраще вислуховується у II міжребер’ї по лівому краю груднини, є ключовою ознакою стенозу легеневого клапана. Цей шум може супроводжуватися унікальним звуком, що нагадує «котяче муркотіння». Відсутність цього звуку може вказувати на те, що стеноз має незначний характер. Нормальний перший тон та роздвоєний другий тон з тихою легеневою складовою можуть відмічатися при запущених формах стенозу. Клацання, яке стихає на вдиху, зазвичай чутне, якщо стулки клапана залишаються тонкими і рухливими, що менш характерно для надклапанного або підклапанного стенозу.

Таким чином, оцінка симптоматики та аускультативних даних дозволяє лікарям визначити ступінь тяжкості стенозу та обрати оптимальну стратегію лікування, яка може включати медикаментозне втручання або хірургічну корекцію.

Причини та наслідки змін

  1. Структурні аномалії: вроджені вади, такі як стеноз або атрезія легеневої артерії, можуть звужувати прохід, через який кров виходить із правого шлуночка, що ускладнює нормальний кровотік.
  2. Функціональні порушення: крім анатомічних вад, функціональні зміни, такі як недостатність клапана, де клапан неповністю закривається, можуть призвести до регургітації крові назад у правий шлуночок.

Типовий перебіг стенозу легеневого клапана варіює залежно від його тяжкості та локалізації. Клапанний стеноз, помірний чи значний, найчастіше має тенденцію до прогресування з часом. Це означає, що без адекватного лікування та моніторингу стан пацієнта може погіршуватися, оскільки звуження клапана стає більш вираженим, що спричиняє додаткові серцеві навантаження.

Невеликий стеноз, на відміну від більш серйозних форм, зазвичай розвивається менш динамічно і рідко призводить до значного погіршення стану, а то й супроводжується іншими серцевими вадами чи порушеннями.

Підклапанні та надклапанні стенози, які розташовані нижче або вище за сам клапан відповідно, часто призводять до розвитку гіпертрофії правого шлуночка. Гіпертрофія є адаптивною відповіддю на підвищене навантаження, спричинене необхідністю проштовхувати кров через вузький простір. Ці зміни також ведуть до підвищення градієнта тиску в системі легеневої артерії, що додатково посилює роботу серця і може спричинити серйозні гемодинамічні порушення.

Розвиток цих станів потребує уважного спостереження та, можливо, інвазивних методів лікування, щоб запобігти подальшому прогресу захворювання та покращити якість життя пацієнта. Важливо проводити регулярні діагностичні обстеження для оцінки стану стенозу та визначення оптимальних методів лікування, включаючи медикаментозне лікування та, за необхідності, хірургічну корекцію.

Вплив на кровообіг

Ці зміни збільшують навантаження на правий шлуночок, змушуючи його працювати сильніше для перекачування крові через вузький отвір або проти підвищеного тиску через зворотний струм крові. Згодом це може призвести до потовщення стінок шлуночка (гіпертрофії) та погіршення функції серця.

Діагностика та лікування

Для виявлення цих змін застосовуються різні методи діагностики, включаючи ехокардіографію, що дозволяє візуалізувати структуру та функцію серцевих клапанів та камер. Залежно від тяжкості та природи аномалії лікування може змінюватися від медикаментозного втручання для управління симптомами та зниження навантаження на серці до хірургічної корекції, спрямованої на відновлення нормальної структури та функції уражених ділянок.

Діагностика стенозу легеневого клапана часто ґрунтується на даних ехокардіографічного дослідження, що дозволяє візуалізувати структуру та функцію серця в реальному часі. Ехокардіографія є ключовим методом для оцінки анатомії клапана, ступеня його звуження та впливу цього звуження на роботу серця. На додаток до ехокардіографії у деяких випадках можуть застосовуватися методи візуалізації, такі як магнітно-резонансна томографія (МРТ) та комп’ютерна томографія (КТ). Ці методи допомагають уточнити деталі структури серця та навколишніх тканин, особливо у складних чи неоднозначних клінічних випадках.

Диференційна діагностика включає розрізнення стенозу легеневого клапана від інших морфологічних форм серцевих захворювань, які можуть виявляти схожі симптоми або мати схожі зміни на зображеннях.

Ступінь стенозу легеневого клапана зазвичай оцінюється за градієнтом тиску між правим шлуночком і легеневою артерією.

Розрізняють такі ступені стенозу:

  1. Незначний стеноз — градієнт тиску менше 36 мм рт. ст. У таких випадках симптоми можуть бути відсутніми або мінімальними.
  2. Помірний стеноз — градієнт тиску 36–64 мм рт. ст. Цей рівень стенозу може викликати помітні клінічні симптоми та потребувати активного медичного втручання.
  3. Значний стеноз — градієнт тиску вище 64 мм рт. ст. Значний стеноз зазвичай супроводжується серйозними симптомами і може потребувати оперативного лікування для запобігання подальшим ускладненням та поліпшення якості життя пацієнта.

Адекватна діагностика та класифікація стенозу легеневого клапана має критичне значення для визначення оптимальної стратегії лікування та запобігання можливим ускладненням, пов’язаним з цим станом.

Лікування стенозу вихідного тракту правого шлуночка залежить від ступеня його вираженості та супутніх симптомів чи ускладнень. Інвазивне лікування розглядається як необхідність, якщо максимальний градієнт тиску, виміряний при допплерівському дослідженні, досягає або перевищує 64 мм рт. ст. Проте ухвалення рішення про інвазивне втручання враховує й інші важливі аспекти:

  1. Фізична здатність: зниження фізичної активності, підтверджене об’єктивними методами дослідження, свідчить про серйозний вплив стенозу на загальний стан пацієнта.
  2. Суб’єктивні симптоми: симптоми, пов’язані зі стенозом, такі як стомлюваність, задишка або біль у грудях, які погіршують якість життя пацієнта.
  3. Функція правого шлуночка: погіршення функції правого шлуночка та/або прогресування недостатності трикуспідального клапана до рівня хоча б помірної серйозності, що потребує своєчасного хірургічного втручання.
  4. Систолічний тиск у правому шлуночку: показники вище 80 мм рт. ст. свідчать про значне навантаження на правий шлуночок.
  5. Шунтування: наявність право-лівого шунта через вади міжпередсердної або міжшлуночкової перегородки також може потребувати корекції.

У випадках коли стеноз пов’язаний з кальцинованим або диспластичним клапаном або коли має місце підклапанний або надклапанний стеноз, хірургічна корекція стає особливо важливою. Таке хірургічне втручання може значно покращити гемодинаміку та зменшити вираженість симптоматики, сприяючи покращенню загального стану здоров’я та якості життя пацієнта.

Після успішної корекції клапанного стенозу довгострокове виживання пацієнтів часто порівнюється з показниками загальної популяції, що підкреслює ефективність та важливість своєчасного та адекватного лікування цього стану.