Київ
Нозологічний довідник лікаря

Систолічна артеріальна гіпертензія

Содержание

Що таке систолічна артеріальна гіпертензія?

Систолічна гіпертензія — це форма артеріальної гіпертензії, при якій фіксується підвищення систолічного артеріального тиску (САТ) >140 мм рт.ст. поєднано з діастолічним артеріальним тиском (ДАТ) <90 мм рт.ст.

Однак, згідно з рекомендаціями щодо артеріального тиску 2017 р. Американського коледжу кардіології / Американської кардіологічної асоціації (American College of Cardiology / American Heart Association Blood Pressure), підвищення САТ до 130 мм рт.ст. оцінюється як артеріальна гіпертензія.

У якому віці найчастіше розвивається систолічна артеріальна гіпертензія?

Ізольована систолічна артеріальна гіпертензія часто фіксується у пацієнтів похилого віку. За оцінками експертів, ізольована систолічна артеріальна гіпертензія проявляється у 15% осіб віком 60 років та старше. При цьому ця форма артеріальної гіпертензії рідко діагностується у пацієнтів молодого віку.

Систолічна артеріальна гіпертензія: причини

Найчастіше систолічна артеріальна гіпертензія є формою артеріальної гіпертензії (есенційна гіпертензія).

Чи може систолічна артеріальна гіпертензія бути ознакою інших захворювань?

Рідше ізольована систолічна артеріальна гіпертензія пояснюється вторинною гіпертензією, наприклад, реноваскулярною або ренопаренхіматозною, або пов’язана з іншими хворобами, зокрема гіпотиреозом / гіпертиреозом, захворюваннями периферичних судин, цукровим діабетом, аортальною недостатністю, анемією, хворобою Педжета.

Чому розвивається ізольована артеріальна систолічна гіпертензія?

Розвиток систолічної артеріальної гіпертензії в більшості випадків пов’язаний зі зниженням еластичності артеріальної системи. Підвищене відкладення кальцію та колагену в артеріальній стінці фіксується у осіб похилого віку. Отже, це може призвести до зниження еластичності артеріальних судин, співвідношення просвіту до стінки, потовщення та фіброзного ремоделювання судинної інтими та медіа. Підвищена жорсткість артерій призводить до зростання пульсового тиску та швидкості пульсової хвилі. Так, розвивається підвищення САТ та подальше зниження ДАТ.

Діагностика систолічної артеріальної гіпертензії

Систолічна артеріальна гіпертензія: симптоми

Збір анамнезу

Важливі аспекти історії хвороби пацієнта з артеріальною гіпертензією включають:

  • прийом провокувальних агентів, таких як нестероїдні протизапальні препарати; глюкокортикостероїди; симпатоміметики; кокаїн; стероїди; препарати, що містять естроген.
  • Модифіковані фактори ризику (паління, цукровий діабет, дисліпідемія, ожиріння, малорухливий спосіб життя, нераціональне харчування, включно з підвищеним вмістом солі в раціоні, вживанням ультраоброблених продуктів, великою кількістю жирів і споживання алкоголю).
  • Сімейний анамнез артеріальної гіпертензії, інсульту, інфаркту міокарда, хвороб нирок, цукрового діабету.
  • Наявність хронічних захворювань (цукрового діабету, захворювань нирок та ін.).
  • Симптоми хвороб, що потенційно є причинами вторинної артеріальної гіпертензії (приступи тремору, гіпергідроз або тахікардія, м’язова слабкість, витончення шкіри, депресія, гематурія, гучне хропіння та денна сонливість).
  • Симптоми ураження органів-мішеней (головний біль, зниження гостроти зору, задишка, біль у грудній клітці та ін.).

Точне вимірювання артеріального тиску:

  • Вимірювати артеріальний тиск слід після того, як пацієнт відпочине протягом 5 хв.
  • Пацієнт повинен сидіти у кріслі, обидві ноги стояти на підлозі, спина — пряма.
  • Рука пацієнта має лежати на рівній поверхні на рівні грудей чи серця.
  • Для підтвердження діагнозу артеріальної гіпертензії слід оцінити середній показник 2–3 вимірювань артеріального тиску у 2 або 3 окремих випадках.

Оцінка загального виду хворого має включати:

  • розрахунок індексу маси тіла.
  • Оцінку розподілу жирових відкладень (черевне ожиріння, «горб буйвола», місяцеподібне обличчя).
  • Оцінку стану шкіри (можуть бути виявлені ознаки синдрому Іценка — Кушинга, такі як витончення шкіри та червоні або фіолетові смуги, нейрофіброматоз).
  • Оцінку вираженості потовиділення.
  • Огляд шиї (збільшення щитовидної залози).

Усім пацієнтам із систолічною артеріальною гіпертензією показано консультацію окуліста та огляд очного дна. При цьому можуть бути виявлені:

  • набряк диска зорового нерва.
  • М’які («ватні») ексудати.
  • Звуження артеріол.
  • Крововиливи.

При аускультації можуть бути зафіксовані:

  • серцеві шуми;
  • ритм галопу, S4;
  • шум над сонними артеріями;
  • дихальні хрипи;
  • шум над аортою, нирковими артеріями та ін.

Додаткові методи обстеження показані для визначення:

  • наявності чи відсутності чинників ризику серцево-судинних захворювань.
  • Ступеню тяжкості ураження органів-мішеней.
  • Вторинні причини артеріальної гіпертензії.
  • Супутніх клінічних станів, що впливають на прогноз та лікування.

Так, пацієнту можуть бути рекомендовані:

  • 12-канальна електрокардіографія (ознаки гіпертрофії лівого шлуночка, дилатація передсердь та аритмії).
  • Аналіз крові на ліпідний спектр.
  • Креатинін плазми крові (з оцінкою швидкості клубочкової фільтрації).
  • Електроліти плазми крові (натрій та калій).
  • Тиреотропний гормон.
  • Аналіз сечі (виявлення та оцінка ступеню протеїнурії).
  • Рівень гемоглобіну A1c.
  • Рівень сечової кислоти у плазмі крові.
  • Ультразвукове дослідження (УЗД) нирок та ниркова доплерографія.
  • Кількісна протеїнурія (співвідношення білка сечі до креатиніну, рівень білка в сечі).
  • Ехокардіограма.

Специфічні тести для пошуку вторинних причин артеріальної гіпертензії (рівні вільних метанефринів у плазмі крові, кортизолу в сечі, співвідношення альдостерон-ренін).

Лікування систолічної артеріальної гіпертензії

Ізольована систолічна артеріальна гіпертензія, як і будь-який інший гіпертензивний розлад, призводить до пошкодження органів-мішеней за відсутності лікування. Отже, рання діагностика, усунення факторів ризику, що модифікуються, і своєчасний початок відповідної терапії сприяють зниженню ризику розвитку ускладнень і летального результату.

Лікарські засоби при систолічній артеріальній гіпертензії

Для лікування систолічної артеріальної гіпертензії застосовують:

  • діуретики (хлорталідон, індапамід).
  • Блокатори кальцієвих каналів (амлодипін, лерканідипін).
  • Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ — раміприл, лізиноприл, периндоприл).
  • Блокатори рецепторів ангіотензину ІІ (БРА — лозартан, валсартан, кандесартан).

Залежно від рівня артеріального тиску може бути рекомендована моно- або комбінована антигіпертензивна терапія. Старіння кровоносних судин та жорсткі артерії ускладнюють контроль артеріального тиску. Проте антигіпертензивні препарати сприяють певному зниженню жорсткості артерій.

Так, наприклад, пацієнтам із рівнем САТ у діапазоні 130–139 мм рт.ст. та низьким серцево-судинним ризиком рекомендується розпочати немедикаментозну терапію, модифікувати спосіб життя та провести повторну оцінку через 3–6 міс.

Якщо ризик атеросклеротичного серцево-судинного захворювання перевищує 10%, то рекомендується розпочати немедикаментозну терапію із застосуванням 1 перорального антигіпертензивного препарату.

Особам із САТ >139 мм рт.ст. рекомендується медикаментозна терапія незалежно від рівня серцево-судинного ризику.

При початковому САТ >160 мм рт.ст. рекомендується початковий прийом 2 пероральних антигіпертензивних препаратів.

У рандомізованих контрольованих дослідженнях встановлено, що тіазидоподібні діуретики та блокатори кальцієвих каналів є кращими препаратами першої лінії для зниження ризику інсульту та інших захворювань у пацієнтів з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією.

Дозу 1 перорального антигіпертензивного засобу слід титрувати до максимальної, перш ніж розпочинати прийом 2-го перорального антигіпертензивного засобу.

У осіб, яким необхідні 2 пероральні антигіпертензивні засоби, кращою стратегією є комбінація тіазидоподібного діуретика та блокатора кальцієвих каналів.

іАПФ або БРА показані пацієнтам із серцевою недостатністю, постінфарктним кардіосклерозом, цукровим діабетом або хронічним захворюванням нирок.

Також можна застосовувати комбінації іАПФ або БРА з блокатором кальцієвих каналів або тіазидоподібним діуретиком.

Важливо відзначити, що іАПФ за жодних обставин не слід застосовувати одночасно з БРА!

Пацієнтам із вторинними причинами артеріальної гіпертензії показано одночасне лікування основного захворювання.

Зазвичай рекомендується цільовий артеріальний тиск <130/80 мм рт.ст. У той же час агресивне зниження САТ у осіб похилого віку може викликати несприятливі ефекти, такі як артеріальна гіпотензія, гіпоперфузія кінцевих органів (що викликає гостре пошкодження нирок і внутрішньочерепну гіпоперфузію, яка може бути пов’язана зі зниженням когнітивних функцій) і поліпрагмазія. Так, особам похилого віку рекомендується підтримувати цільовий рівень артеріального тиску <140/90 мм рт.ст.

Слід враховувати, що оскільки перфузія міокарда відбувається здебільшого під час діастоли, надмірне зниження ДАТ може підвищити ризик серцево-судинних захворювань та летального наслідку. Рекомендується підтримувати ДАТ на рівні ≥70 мм рт.ст.

Немедикаментозна терапія рекомендується незалежно від рівня артеріального тиску.

Так, пацієнтам із ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією слід:

  • обмежити споживання солі в раціоні (≤1,5 г на добу).
  • Зменшити масу тіла.
  • Дотримуватися раціону харчування, багатого фруктами, овочами, цільним зерном, рибою та знежиреними молочними продуктами).
  • Підвищити фізичну активність.
  • Обмежити споживання алкоголю.
  • Приймати дієтичні добавки із калієм.
  • Кинути палити.
  • Використовувати методи керування стресом.

Диференційна діагностика

  • Артеріальна гіпертензія «білого халата».
  • Прихована артеріальна гіпертензія.
  • Псевдогіпертензія.

Які бувають ускладнення при систолічній артеріальній гіпертензії?

Неконтрольований підвищений САТ може призвести до таких ускладнень, як:

ГоловнаКошикОбране