Визначення синдрому переднього міжкісткового нерва передпліччя
Синдром переднього міжкісткового нерва передпліччя — це нейропатія, що розвивається внаслідок здавлення або пошкодження гілки серединного нерва на рівні передпліччя. Передній міжкістковий нерв переважно руховий та іннервує глибокі м’язи передньої групи передпліччя — довгий згинач великого пальця, глибокий згинач II та частково III пальця, а також квадратний пронатор.
Етіологія синдрому переднього міжкісткового нерва передпліччя
Основною причиною компресії є м’язове стискання нерва, яке може розвиватися при запальних змінах, гіпертрофії або спазмі м’язів, особливо в зоні круглого пронатора. У деяких випадках причиною є фіброзні перемички, посттравматичні зміни або рубцевий процес.
Клінічна картина синдрому переднього міжкісткового нерва передпліччя
Синдром проявляється переважно м’язовою слабкістю без розладу чутливості, що відрізняє його від інших нейропатій серединного нерва. Пацієнт не здатний повністю зігнути великий і вказівний пальці, вунаслідок чого не може сформувати О-подібне кільце при спробі з’єднати їх кінчики — це позитивний тест «О» (або тест щипкового захвату).
Іноді відмічається тупий біль або відчуття напруги у передпліччі, вираженість якого збільшується при активних рухах.
Діагностика синдрому переднього міжкісткового нерва передпліччя
Діагноз ґрунтується на клінічній картині та неврологічному обстеженні. Для підтвердження можуть використовуватися електронейрографічні та електроміографічні дослідження. При диференційній діагностиці захворювання важливо виключити розрив сухожилля довгого згинача великого пальця, який може викликати подібний дефіцит рухів, але відсутні ознаки нейропатії.
Лікування синдрому переднього міжкісткового нерва передпліччя
У більшості випадків проводиться консервативна терапія:
- обмеження пронації та супінації передпліччя;
- тимчасова іммобілізація кінцівки (ортез, м’яка пов’язка);
- фізіотерапія, спрямована на зменшення вираженості м’язової напруги та покращення кровообігу;
- при вираженому больовому синдромі — застосування нестероїдних протизапальних препаратів.
Як правило, симптоми регресують мимовільно за кілька тижнів або місяців. За збереження неврологічного дефіциту показане хірургічне розсічення стискаючих структур.