Київ
Нозологічний довідник лікаря

Синдром Клайнфельтера

Содержание

Що таке синдром Клайнфельтера?

Синдром Клайнфельтера — це поєднання таких ознак, як високий зріст, маленькі яєчка, гінекомастія, азооспермія та низка супутніх порушень.

Чому виникає синдром Клайнфельтера?

Цей синдром виникає за наявності 2 або більше Х-хромосом у фенотипового чоловіка.

Точну генетичну етіологію — наявність додаткових Х-хромосом (47, XXY) — було визначено у 1959 р. Синдром описує чоловіків із високим зростом, маленькими яєчками, гінекомастією та азооспермією.

Синдром Клайнфельтера: яка частота виявлення?

Цей синдром вважається найбільш поширеною формою анеуплоїдії, при якій відзначається аномальна кількість хромосом у клітині, його поширеність — від 1:500 до 1:1000 чоловіків.

За оцінками експертів, у 3% усіх чоловіків, обстежених через безплідність, виявляють синдром Клайнфельтера.

Який каріотип у хворих із синдромом Клайнфельтера?

У більш ніж 90% усіх випадків відмічається каріотип 47, XXY.

Також виявляють мозаїчний синдром Клайнфельтера з каріотипом 46,XY / 47,XXY та інші анеуплоїдії, такі як 48,XXXY та 49,XXXXY.

Як передається синдром Клайнфельтера?

Синдром Клайнфельтера не успадковується.

Надбання додаткової X-хромосоми є випадковою подією репродукції і зазвичай зумовлено мейотичною нерозбіжністю або постзиготичною нерозбіжністю хромосом.

Синдром Клайнфельтера: патогенез

Наявність додаткових Х-хромосом призводить до гіалінізації яєчок, фіброзу, гіпофункції яєчок та, відповідно, гіпогонадизму та безплідності. Також відзначаються нейрокогнітивні відхилення. Інтерстиціальні ендокриноцити при цьому не гинуть, але секреція тестостерону знижується.

Андрогенез при цьому дещо підвищується у надниркових залозах.

Унаслідок зниження секреції тестостерону виникає відносна гіперестрогенія.

Загальний тягар фенотипових проявів корелює з кількістю додаткових Х-хромосом.

Первинна гонадна недостатність зазвичай розвивається у осіб підліткового та молодого віку.

Цей стан може виявлятися у новонароджених у вигляді мікрофалосу, гіпоспадії, крипторхізму та крихітних яєчок. Пізніше гіпогонадизм, що розвивається, призводить до неповного статевого дозрівання і гінекомастії. У дорослих типовими клінічними проявами є тривалий гіпогонадизм та безплідність.

При синдромі Клайнфельтера характерні зниження щільності кісткової тканини, остеопороз та остеопенія. Зниження щільності кісткової тканини зумовлене більш високою швидкістю резорбції кісткової тканини та зниженням утворення кісткової тканини.

Додаткова копія гена SHOX у псевдоаутосомній ділянці Х-хромосоми призводить до високого зросту, довгих кінцівок та зменшеного співвідношення верхнього / нижнього сегмента тіла.

Синдром Клайнфельтера: методи діагностики

Захворювання складно розпізнати пренатально.

При виявленні крипторхізму слід виключити синдром Клайнфельтера.

Надалі підозра на наявність синдрому Клайнфельтера має спричинити характерний фенотип.

Синдром Клайнфельтера: симптоми

Синдром Клайнфельтера у дітей найбільш виражено проявляється у міру зростання та статевого дозрівання.

У ранньому віці можуть бути виявлені ознаки дисморфізму: розкосий розріз очей, епікант, косоокість, вади розвитку вух, широке і глибоке перенісся, коротка шия.

Які анатомічні ознаки синдрому Клайнфельтера?

У більшості пацієнтів відзначається високий зріст і довгі кінцівки, тендітна статура, характерний євнухоїдизм.

У дитинстві пеніс та яєчка можуть бути відносно маленькими. У підлітковому віці відмічається неузгоджене статеве дозрівання з досить нормальним розвитком статевого члена, лобкового волосся та маленькими щільними яєчками.

Також можуть фіксуватися гінекомастія, ожиріння.

У дорослих чоловіків зазвичай виникає безпліддя.

Може відмічатися інтенційний тремор (треба диференціювати з есенційним тремором).

У пацієнтів можуть розвиватися психічні та поведінкові порушення (незрілість суджень, невпевненість у собі, сором’язливість, тривожність, недалекоглядність, синдром дефіциту уваги та гіперактивності, депресія та порушення формування значущих відносин з однолітками, розлад аутистичного спектру), вербальні труднощі. Можливе зниження інтелекту.

Додаткові методи обстеження

  • Рівень гонадотропінів (підвищені рівні гонадотропінів (фолікулостимулювального та лютеїнізувального гормонів)).
  • Рівень тестостерону зазвичай низький як у підлітків, так і у дорослих.
  • Рівень глобуліну, що зв’язує статеві гормони, зазвичай підвищений, відповідно, рівень вільного тестостерону в плазмі крові непропорційно низький порівняно з рівнем загального тестостерону.
  • Естрадіол у плазмі крові високий, нормальний або підвищений, але співвідношення естрадіол / тестостерон постійно підвищено.
  • Рівень інгібіну В (у дорослих зазвичай не визнається) та антимюллерового гормону (зазвичай низький).
  • Денситометрія показана усім пацієнтам із синдромом Клайнфельтера.

Пренатальна діагностика

Неінвазивне пренатальне тестування (НІПТ) на позаклітинну ДНК може виявити аномалії статевих хромосом. НІПТ аналізує невеликі фрагменти ДНК плода, що вільно плавають у плазмі крові матері. За позитивного результату слід провести додаткове пренатальне або постнатальне тестування.

Як підтвердити синдром Клайнфельтера?

Для підтвердження діагнозу зазвичай проводиться пренатальний чи постнатальний аналіз каріотипу чи хромосомного мікроматричного тестування. Для підтвердження діагнозу за допомогою каріотипування слід досліджувати щонайменше 20 культивованих метафазних лімфоцитів. Використання технології флуоресцентної гібридизації in situ (FISH) підвищує точність.

Синдром Клайнфельтера: лікування

Корекція затримки мовленнєвого розвитку та моторних навичок, трудотерапія.

Фізіотерапія, ортопедична корекція при м’язовій гіпотонії з гіпермобільністю, плоскостопістю та вальгусним деформуванням колінних суглобів.

Консультація логопеда та логопедичні заняття для корекції мовленнєвих порушень.

Консультація психолога за наявності труднощів у формуванні міжособистісних відносин, незрілості суджень тощо.

Низка експертів рекомендують застосування тестостерону протягом перших кількох місяців життя для лікування мікрофалосу та в перспективі пов’язаних з ним когнітивних та поведінкових порушень.

Рання гормональна терапія також застосовується для профілактики втрати кісткової маси та зниження мінеральної густини кісткової тканини. Пацієнтам з остеопенією або остеопорозом показано тестостеронотерапію, препарати кальцію та вітаміну D. У тяжких випадках застосовують біфосфонати та інші препарати для лікування остеопорозу.

Також застосування тестостерону у осіб підліткового віку сприяє мінімізації гінекомастії.

Вік початку замісної терапії андрогенами не є стандартним та визначається індивідуально.

Показано оперативне лікування за наявності крипторхізму та пахвинної грижі.

Чи можна мати дітей із синдромом Клайнфельтера?

Для лікування безплідності у чоловіків із синдромом Клайнфельтера застосовують передові репродуктивні технології, такі як вилучення сперматозоїдів із яєчок (мікро-TESE). Невеликі ділянки гонадної тканини, що виробляють сперму, можуть бути ідентифіковані, витягнуті та введені шляхом інтрацитоплазматичної ін’єкції сперматозоїдів у яйцеклітину для запліднення. За оцінками експертів, застосування цих технологій є ефективним у близько 50% усіх пацієнтів з таким синдромом.

Диференційна діагностика

  • Акромегалія.
  • Адреногенітальні та гонадно-секретувальні пухлини.
  • Азооспермія.
  • Конституційний гігантизм.
  • Синдром ламкої Х-хромосоми.
  • Гіперпролактинемія.
  • Гіпогонадизм.
  • Чоловіче безпліддя.
  • Синдром Марфана.
  • Первинна тестикулярна недостатність.
  • Синдром Сімпсона — Розана — Голабі.

Синдром Клайнфельтера: прогноз

За оцінками експертів, тривалість життя хворих із синдромом Клайнфельтера дещо нижча, ніж у середньому у чоловіків. Характерний розвиток низки ускладнень та супутніх розладів, включно з такими, як:

ГоловнаКошикОбране