Київ

Синдром чутливого каротидного синусу

Содержание

Визначення

Синдром чутливого каротидного синусу, також відомий як синдром каротидного синусу, є станом, при якому синкопе (непритомність) виникає в результаті випадкового механічного впливу на цей синус. Каротидний синус — це ділянка на сонній артерії, чутлива до змін артеріального тиску, і при його стимуляції може відбутися рефлекторна зміна серцевого ритму або артеріального тиску, що призводить до тимчасової втрати свідомості. Цей синдром особливо важливо враховувати при діагностиці незрозумілих випадків синкопе, оскільки його активація може бути викликана такими повсякденними діями, як поворот голови або носіння тісного одягу в зоні шиї.

Епідеміологія

Ідіопатичний синдром чутливого каротидного синусу фіксується відносно рідко, становлячи близько 1% від усіх випадків синкопальних станів. Проте слід зазначити, що частота його виникнення значно підвищується з віком. Цей стан, при якому з’являється непритомність унаслідок випадкової чи механічної стимуляції каротидного синусу, найчастіше діагностують у осіб похилого віку. Важливість поінформованості про цей синдром зростає з урахуванням його можливих ризиків та наслідків, особливо у населення старшого віку.

Лікування

Лікування синдрому чутливого каротидного синусу підбирається індивідуально і залежить від результатів масажу каротидного синусу. За наявності задокументованої брадикардії, особливо якщо вона призводить до синкопе, найефективнішим методом терапії є імплантація 2-камерного кардіостимулятора. Цей пристрій допомагає регулювати серцевий ритм і запобігає можливим ризикам, пов’язаним з раптовими зупинками серця.

Фармакологічне лікування, таке як застосування мідодрину, розглядається лише у виняткових випадках, коли відмічається гіпотензивна реакція. Проте слід зазначити, що його ефективність у таких ситуаціях не підтверджена в надійних дослідженнях. У крайніх випадках, коли інші методи виявляються неефективними, можна розглянути можливість хірургічної денервації каротидного синусу, хоча цей метод використовується рідко й потрібні додаткове обговорення та аналіз ризиків.