Визначення

Сегментарний езофагоспазм (спазм стравоходу) (також відомий як «стравохід-лусочка», англ. painful esophageal peristalsis або nutcracker esophagus) — це рідкісне порушення моторики стравоходу, що виявляється надмірно потужними перистальтичними скороченнями його дистального відділу. Захворювання отримало свою назву через характер скорочень, які нагадують силу, необхідну для розколювання горіхів. Діагностичним критерієм вважається середній перистальтичний тиск >180 мм рт.ст.

Причини

Етіологія патології остаточно не вивчена. Передбачається роль функціональних порушень центральної чи периферичної нервової системи, психоемоційних факторів, гастроезофагеального рефлюксу, а також підвищеної чутливості вісцеральних рецепторів. У низці випадків спазми можуть біти викликані прийомом їжі, стресом або вживанням занадто гарячої / холодної їжі.

Клінічна картина

До основних симптомів належать:

біль за грудиною, що нерідко імітує стенокардію («серцевий тонзиліт»);
дисфагію — ускладнене проходження їжі стравоходом;
іноді пацієнти скаржаться на відчуття кома в горлі або неповного проходження їжі, особливо твердої.

Важливо відзначити, що біль може бути настільки вираженим, що хворі звертаються спочатку до кардіолога, щоб унеможливити ішемічну хворобу серця.

Діагностика

Золотим стандартом діагностики є високорезолюційна манометрія стравоходу, за допомогою якої можна виявити посилені та скоординовані перистальтичні хвилі з амплітудою >180 мм рт.ст. При цьому за допомогою інших методів, таких як рентгенографія з барієм, ендоскопія та сцинтиграфія, як правило, не діагностують патологічних змін та використовуються лише для виключення інших захворювань.

Лікування

Підхід до терапії аналогічний лікуванню дифузного спазму стравоходу.

Призначають антагоністи кальцію (наприклад ніфедипін), нітрати, міорелаксанти.

У деяких випадках застосовуються антидепресанти (трициклічні або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)), особливо якщо наявний виражений больовий синдром.

До немедикаментозного лікування належать зміна дієти, керування стресом, іноді психотерапія.

У тяжких та резистентних випадках розглядається ендоскопічна або хірургічна міотомія.

Важливо проводити диференційну діагностику з іншими порушеннями моторики стравоходу, включно з ахалазією та дифузним спазмом стравоходу.