Що таке радіаційний ентерит?
Радіаційний ентерит — це ураження тонкої та/або товстої кишки, спричинене радіацією. Найчастіше — внаслідок променевої терапії. Променева терапія використовується для лікування багатьох видів онкопатології. Також для позначення радіаційного ураження кишечнику використовуються терміни «променевий ентерит», «променевий коліт», «променева ентеропатія», «променевий мукозит». Променевий ентерит може бути гострим або хронічним. Хронічна форма зазвичай розвивається через 3 міс – 30 років після лікування.
Радіаційний ентерит: причини
Радіаційний ентерит — неминучий побічний ефект променевої терапії. Ступінь тяжкості та терміни розвитку радіаційного ентериту значною мірою варіюють залежно від тривалості, дози та чутливості кишечнику до променевої терапії.
Радіаційний ентерит, за оцінками експертів, виявляється у близько 90% пацієнтів, які проходять променеву терапію через пухлини шлунково-кишкового тракту, сечовидільної та репродуктивної системи. Хронічний променевий ентерит розвивається у близько 5–55% осіб після променевої терапії.
Розвиток променевого ентериту залежить від:
- дози опромінення;
- перенесених раніше операцій на черевній порожнині;
- індексу маси тіла;
- наявності коморбідних захворювань (цукрового діабету, артеріальної гіпертензії);
- проведення супутньої хімієтерапії.
Радіаційний ентерит: патогенез
Причиною променевого ентериту є пошкодження іонізуючим випромінюванням, що повторюються. Вплив радіації на нормальні тканини призводить до формування реактивних іонів, які з’єднуються із внутрішньоклітинними молекулами води. Унаслідок радіаційного впливу відбувається активація генів, відповідальних за трансляцію трансформувального фактора росту (Transforming Growth Factor beta — TGF-β). Ця активація стимулює гени колагену та фібронектину, будучи причиною фіброзу. При цьому тканини швидкої проліферації особливо чутливі до радіації. Епітеліальні клітини тонкої кишки більш радіочутливі порівняно з клітинами товстої та прямої кишки.
Початкові зміни (пошкодження клітин слизової оболонки кишечнику та судин, інфільтрація атиповими фібробластами) фіксується вже через 2–3 год після опромінення. Пізніше в епітелії кишечнику розвиваються фіброз і облітеруючий ендартеріїт.
Радіаційний ентерит: профілактика
Для профілактики розвитку радіаційного пошкодження кишечнику слід обмежувати дози та зону опромінення, а також екранувати навколишні тканини.
Імплантати джерела рентгенівського випромінювання викликають опромінення на меншій площі. Отже, зовнішнє опромінення спричиняє більше пошкодження і пов’язане з вищим ризиком розвитку ускладнень, у тому числі радіаційного ураження кишечнику.
Радіаційний ентерит: діагностика
Радіаційний ентерит: симптоми
- Діарея.
- Біль у животі.
- Здуття живота.
- Кишкова кровотеча.
- Кишкова непрохідність.
- Біль у прямій кишці.
- Ректальна кровотеча внаслідок виразки.
- Тенезми.
У пацієнтів з радіаційним ентеритом може виникати мальабсорбція. Можливий розвиток перфорації кишечнику та формування свищів.
Які обстеження показані під час радіаційного ентериту?
- Дихальний тест на надмірний бактеріальний ріст.
- Комп’ютерна томографія.
- Магнітно-резонансна томографія.
- Ендоскопічне дослідження при підозрі на товстокишковий анастомоз.
- Позитронно-емісійна томографія для виявлення рецидиву пухлини.
- Колоноскопія.
Радіаційний ентерит: лікування
Рекомендується підтримувальна терапія:
- препарати, що пригнічують моторику кишечнику;
- антиоксиданти;
- достатнє споживання води;
- механічно, хімічно та термічно щадна їжа;
- поповнення дефіциту вітамінів та електролітів; препарати заліза при анемії.
Пацієнтам з підозрою на надмірний бактеріальний ріст призначають пероральні антибіотики.
При тяжкій формі анемії може бути показано введення еритроцитарної маси.
При невеликих кровотечах з телеангіектазії може проводитися коагуляція. При стриктурах кишок може бути ефективна ендоскопічна дилатація.
Хворим з кишковими стриктурами, норицями та перфорацією показано хірургічне втручання (адгезіолізис, шунтування, резекція всієї ураженої ділянки кишечнику).
Первинна терапія променевого проктиту та тенезмів включає клізми із сукральфатом або глюкокортикостероїдами.
Радіаційний ентерит: диференційна діагностика
- Кишкова інфекція.
- Нова / рецидивна злоякісна пухлина.
- Синдром надмірного бактеріального росту в тонкій кишці.
- Пакреатична недостатність.
- Запальне захворювання кишечнику (хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт).
Радіаційний ентерит: ускладнення
- Кишкова кровотеча.
- Формування свищів.
- Кишкова непрохідність.
- Перфорація кишечнику.
- Мальабсорбція.
- Підвищений ризик злоякісних новоутворень як віддаленого наслідку променевої терапії.
Ускладнення хірургічного лікування радіаційного ентериту
- Неспроможність анастомозу.
- Внутрішньочеревний абсцес.
- Зовнішній свищ.
- Післяопераційний свищ.
- Післяопераційний перитоніт.
- Синдром короткої кишки.