Етіологія та патогенез

Пухлинний ексудат у плевральній порожнині утворюється як результат наявності первинних пухлин, таких як мезотеліома, або внаслідок метастазування. Найчастіше такі метастази походять від раку легені, молочної залози, а також від лімфом та раку шлунка, підшлункової залози, товстої кишки, нирки, сечового міхура та яєчника. Ці пухлини викликають скупчення рідини в плевральній порожнині, що призводить до формування ексудату.

Лікування

Лікування плеврального ексудату зазвичай має паліативний характер. Залежно від стану пацієнта та кількості рідини, стратегії можуть змінюватися:

1. Якщо рідини небагато і пацієнт не відчуває дискомфорту, рекомендується проводити спостереження без активного втручання.
2. При збільшенні обсягу ексудату застосовується лікувальна пункція. Однак через близько 1 тиж — 1 міс у більшості пацієнтів діагностується рецидив. У таких випадках може бути потрібна повторна пункція, особливо якщо очікувана тривалість життя пацієнта дуже мала.
3. Для управління рецидивним накопиченням рідини може бути використане дренування через міжреберний проміжок із введенням склерозуючих засобів для проведення плевродезу або тривале дренування з використанням катетера.
4. Якщо стандартні методи не зумовлюють поліпшення, можливе проведення торакоскопії з плевродезом з використанням тальку для ефективного усунення проблеми.

У лікуванні плеврального ексудату, крім стандартних методів, застосовуються й рідкісні підходи. Ці методи включають наступні:

• постійне дренування плевральної порожнини за допомогою катетера, особливо ефективне у пацієнтів зі станом, відомим як «панцирна легеня»;
• внутрішньоплевральне введення фібринолітичних агентів, що сприяє полегшенню дренування при значній кількості фібринозної або осумкованої рідини;
• плевроперитонеальне шунтування, яке використовується у пацієнтів з «панцирною легенею» через пухлинний інфільтрат або після невдалого плевродезу, є способом зменшення вираженості симптомів;
• плевректомія, або декортикація легені, є найбільш інвазивним методом, за допомогою якого забезпечується низька частота рецидивів. Однак це втручання пов’язане з високим ризиком ускладнень, таких як емпієма плеври, кровотеча, дихальна та серцева недостатність;
• створення транс’югулярного внутрішньопечінкового портосистемного шунта (Treasury Inflation-protected Securities — TIPS) у пацієнтів з цирозом печінки та рецидивуючим гідротораксом для покращення керування рідинними накопиченнями.