Що таке протейна інфекція?

Протейна інфекція — це група захворювань, що викликаються протеями. Також використовується назва «протеози».

Причини протейної інфекції

Збудники протейної інфекції належать до сімейства ентеробактерій (Enterobacteriaceae). Бактерії роду Proteus виявляють повсюдно: у ґрунті, воді, повітрі.

Виділяють 5 видів протеїв, найбільше клінічне значення у тому числі має Proteus mirabilis. Це грамнегативний факультативний анаероб, здатний ферментувати мальтозу і не здатний ферментувати лактозу. P. mirabilis також має роєву рухливість і здатність до самоподовження і виділення полісахариду при контакті з твердими поверхнями.

Шляхом описаних вище властивостей та наявності джгутиків P. mirabilis добре прикріплюється та легко пересувається по різних поверхнях. Крім того, він формує біоплівки, що сприяє стійкості цього мікроорганізму до захисних механізмів організму хазяїна та деяких антибіотиків.

Proteus у великій кількості трапляється у ґрунті та воді, а також є частиною нормальної кишкової мікрофлори людини (поряд з видами Klebsiella та Escherichia coli).

Види Proteus також викликають інфекції, що розвиваються через колонізацію шкіри та слизову оболонку порожнини рота у пацієнтів та персоналу лікарень, а також установ тривалого догляду.

Найчастіше протейна інфекція проявляється інфекцією сечовивідних шляхів. За оцінками експертів, інфекції сечовивідних шляхів, що викликаються P. mirabilis, розвиваються в результаті сходження бактерій із шлунково-кишкового тракту в сечовивідні шляхи. Факторами ризику протейної інфекції сечовивідних шляхів є попередні рецидивні інфекції, структурні аномалії сечовивідних шляхів, уретральні маніпуляції, статева активність, незахищений анальний секс у чоловіків, необрізаний статевий член та імунодефіцит. Катетеризація сечового міхура полегшує проникнення патогенів, таких як P. mirabilis, сечовий міхур, викликаючи катетерасоційовані інфекції сечовивідних шляхів. Найбільш важливим фактором ризику є тривалість катетеризації. До інших факторів ризику належать жіноча стать, цукровий діабет та більш тривале перебування у лікарні.

Патогенез протейної інфекції

Вхідними воротами протейної інфекції є шлунково-кишковий тракт, сечовивідні шляхи, ранові та опікові поверхні.

Прикріплення P. mirabilis до тканин хазяїна залежить від активності його фімбрій (або пилок), які є крихітними виступами на поверхні бактерії.

Після прикріплення видів Proteus до цільової ділянки в клітині хазяїна запускається каскад реакцій, включно з секрецією інтерлейкіну (IL) 6 та IL-8, а також апоптоз та десквамація епітеліальних клітин. Види Proteus також продукують уреазу, яка сприяє розвитку пієлонефриту та інфекцій верхніх сечовивідних шляхів. У місці проникнення протеї пригнічують супутню флору. Види Proteus також гідролізують сечовину до аміаку, тим самим вилужуючи сечу. Завдяки виробленню уреази та аміаку бактерії роду Proteus створюють середовище, в якому вони можуть виживати. Крім того, лужна рН сечі сприяє зниженню розчинності як органічних, так і неорганічних сполук, сприяючи випаданню осаду та формуванню струвітних каменів (наприклад фосфату магнію-амонію та карбонату кальцію-апатиту).

Як і інші грамнегативні бактерії, види Proteus виділяють ендотоксин при попаданні в кровотік, що призводить до розвитку каскаду запальних реакцій. Можливий розвиток синдрому системної запальної відповіді та сепсису.

Діагностика протейної інфекції

Те, які симптоми фіксуються при протейній інфекції, залежить від локалізації ураження.

У осіб з інфекцією, викликаною Proteus, найчастіше можна діагностувати уретрит, цистит, простатит або пієлонефрит, а при хронічній інфекції може розвиватися сечокам’яна хвороба. Протейна інфекція у дорослих найчастіше представлена ураженням органів сечовидільної системи.

Крім того, можливий розвиток гнійно-запальних процесів на шкірі, кістковій тканині, інфекцій вуха, придаткових пазух носа, легень і шлунково-кишкового тракту (найчастіше відзначається у дітей). У новонароджених може розвиватися омфаліт.

Протейна інфекція: симптоми

Протейний уретрит: симптоми

Дизурія;
піурія (з виділеннями з уретри або без них);
прискорене сечовипускання.

Перебіг часто субклінічний.

Протейний цистит: симптоми

Дизурія;
прискорене сечовипускання;
біль у надлобковій або крижовій ділянці;
малий об’єм сечі при сечовипусканні;
каламутна, темна сеча;
гематурія.

Симптоми зазвичай розвиваються гостро.

Протейний простатит: симптоми

Симптоми розвиваються гостро. Характерна дизурія, прискорене сечовипускання малими порціями, біль у паху, надлобковій або крижової ділянці. Можливий озноб, гарячка. Ризик розвитку простатиту вищий у осіб старшої вікової групи. За наявності супутньої обструкції пацієнти можуть скаржитися на періанальний біль. При пальпації під час фізичного огляду може бути відмічено дифузне збільшення та болісність передміхурової залози.

Протейний пієлонефрит

Характерні біль у боці та/або попереку, реберно-хребетному кутку, озноб, гаряч ка, загальна слабкість, нудота та блювання, гематурія, піурія. Можливий розвиток транзиторної ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії. Водночас, оскільки інфекція найчастіше висхідна, зазвичай фіксуються також симптоми уретриту та циститу. При пальпації можна виявити збільшену болісну нирку.

При прогресуванні інфекції сечовивідних шляхів до сепсису можуть розвиватися такі симптоми:

артеріальна гіпотензія;
гіпервентиляція;
задишка;
тахікардія;
сплутаність свідомості.

Протейна інфекція в дитячому віці найчастіше проявляється ураженням кишечнику.

Протейна кишкова інфекція: шляхи зараження

Зараження відбувається контактним шляхом від хворого з діареєю або при прийомі інфікованої їжі.

Захворювання починається гостро, характерні гарячка, зниження апетиту, млявість, біль у животі, повторне блювання, діарея (кал водянистий, жовто-зеленого кольору, смердючий, з домішками слизу та шматочками неперетравленої їжі), метеоризм. При пальпації — болісність і бурчання по ходу кишечнику, гепатомегалія, спленомегалія. У дітей 1-го року життя характерний розвиток зневоднення: зменшення маси тіла, сухість шкіри та слизових оболонок, зниження тургору шкірних покривів.

Протейна інфекція у новонароджених найчастіше проявляється омфалітом.

При розвитку омфаліту у новонароджених характерне гнійне відокремлюване з пупка, можливе залучення в запальний процес навколишньої шкіри та підшкірної клітковини, розвиток пупкового флебіту та сепсису.

Додаткові методи обстеження

Загальний аналіз сечі.
Тест на лейкоцитарну естеразу (тест-смужки).
Бакпосів сечі (калу, блювотних мас) та культуральне дослідження.
Загальний аналіз крові.
Біохімічний аналіз крові з визначенням функції печінки та нирок на тлі терапії.
Ультразвукове дослідження сечового міхура та нирок.
Комп’ютерна томографія черевної порожнини.

Лікування протейної інфекції

Те, як лікувати протейну інфекцію, залежить від локалізації та ступеня тяжкості ураження.

Насамперед показана емпірична антибіотикотерапія.

При неускладненій інфекції сечовивідних шляхів, викликаній P. Mirabilis, показано застосування триметоприму / сульфаметоксазолу або перорального фторхінолону (наприклад ципрофлоксацину). При неускладненому циститі у жінок також може бути рекомендований фосфоміцин.

При гострому неускладненому пієлонефриті рекомендується курс ципрофлоксацину тривалістю 7–14 днів. Також можуть бути показані триметоприм / сульфаметоксазол або цефалоспорин.

При ускладненій інфекції, тяжкому стані пацієнта рекомендується внутрішньовенне введення цефтріаксону, гентаміцину, фторхінолону, гентаміцину з ампіциліном або азтреонаму до усунення гарячки. Після цього рекомендується пероральна терапія цефалоспорином, пероральним фторхінолоном або триметопримом / сульфаметоксазолом додатково до 14 днів.

Також можуть застосовуватися пеніциліни, аміноглікозиди, тетрацикліни. P. mirabilis часто стійкий до нітрофурантоїну та поліміксину B.

За підозри на уросепсис слід якнайшвидше розпочати антибіотикотерапію із застосуванням 2 антибіотиків, які мають активність проти грамнегативних бактерій, парентерально.

При кишковій інфекції також застосовуються антибактеріальні препарати. Можуть бути рекомендовані пробіотики.

Протейна інфекція: профілактика

Основою профілактики протейної інфекції є дотримання належних санітарних норм і гігієни, таких як належна стерилізація медичного обладнання та поверхонь. Крім того, катетеризацію сечового міхура слід проводити лише за суворими показаннями.

Диференційна діагностика

Інфекція сечовивідних шляхів, спричинена Е. Coli;
інфекція, спричинена видами Klebsiella;
інфекції, викликані видами Pseudomonas, Serratia та Enterococcus;
безсимптомна бактеріурія;
епідидиміт;
сечокам’яна хвороба.

Кишкову протейну інфекцію слід диференціювати із сальмонельозом, шигельозом, ешерихіозом.

Прогноз

Наслідки захворювання зазвичай сприятливі для імунокомпетентних пацієнтів.

Водночас інфекції сечовивідних шляхів, викликані P. mirabilis, зазвичай протікають у більш тяжкі формі і з більш високим ризиком розвитку пієлонефриту, ніж інфекції, спричинені іншими грамнегативними бактеріями (такими як Escherichia coli).

Протейна інфекція: ускладнення

Сепсис;
синдром системної запальної відповіді;
формування струвітних каменів у нирках;
зневоднення при кишковій інфекції у дітей;
при омфаліті — пупковий флебіт та сепсис.

Ризик розвитку ускладнень у імунокомпетентних пацієнтів невисокий.

Імовірно, інфекція, викликана P. mirabilis, спричиняє продукування аутоантитіл, що призводить до розвитку ревматоїдного артриту або запальних захворювань кишечнику.