Визначення
Поодинокі набуті кісти нирок формуються у пацієнтів без ознак вираженої хронічної ниркової недостатності та не відповідають діагностичним критеріям полікістозної хвороби нирок. Їхня поширеність серед дорослого населення досягає близько 30% і підвищується з віком. З часом кісти можуть збільшуватися у розмірі, проте найчастіше залишаються безсимптомними.
У тих випадках, коли кіста досягає значних розмірів (>50 мм), можливі скарги на біль у ділянці нирок або збоку, відчуття тиску та переповнення в животі, а також неспецифічні диспепсичні прояви.
Хоча більшість простих кіст не становить загрози, іноді розвиваються ускладнення. До них належать макрогематурія, пов’язана з пошкодженням судин, та інфікування вмісту кісти, тому потрібна своєчасна діагностика та лікування.
Діагностика простих кіст
Діагностика простих кіст нирок насамперед ґрунтується на ультразвуковому дослідженні (УЗД), воно є основним та найбільш доступним методом діагностики. Для того щоб виявити характер новоутворення та провести диференційну діагностику, можна використовувати комп’ютерну (КТ) та магнітно-резонансну томографію (МРТ). Найбільш важливим завданням обстеження є виключення пухлинного процесу.
Лікування простих кіст
Тактика лікування залежить від клінічної картини. Якщо за наявності кісти не фіксуються будь-які симптоми і вона була виявлена випадково, то потреби в динамічному спостереженні та лікуванні немає. При розвитку симптоматики, особливо якщо фіксуються біль у ділянці нирок або животі, а також у разі компресії сусідніх органів з порушенням їх роботи або при значному збільшенні розміру кісти, виконують її спорожнення з подальшою склеротерапією (зазвичай застосовують 95% етанол) або вдаються до хірургічного видалення.